Відмінності між версіями «Мова3»

Поточна версія на 16:32, 4 листопада 2012

Мова - знакова система, що співвідносяться понятійний зміст і типове звучання (написання).

Розрізняють :

• людські мови (предмет вивчення лінгвістики):

o природні людські мови,

o штучні мови для спілкування людей (наприклад, есперанто),

o жестові мови глухих,

• формальні мови

o комп'ютерні мови (наприклад, Алгол, SQL),

• мови тварин eng

Мови вивчає лінгвістика ( мовознавство). Знакові системи взагалі - предмет вивчення семіотики. Вплив структури мови на людське мислення і поведінку вивчається психолингвистикой.

Розуміння мови

Згідно психолога і фахівця в галузі вивчення комунікації та кооперації М. Томаселло, під язиком слід розуміти здатність під час спілкування розділяти наміри інших.

Функції мови

Мова - багатофункціональне явище. Всі функції мови проявляються в комунікації.

Виділяють такі функції мови [джерело не вказано 390 днів] :

• комунікативна (або функція спілкування) - основна функція мови, використання мови для передачі інформації;

• конструктивна (або розумова) - формування мислення індивіда і суспільства;

• пізнавальна (або акумулятивна функція) - передача інформації та її зберігання;

• емоційно-експресивна - вираження почуттів, емоцій;

• волюнтатівной (або заклично-спонукальна функція) - функція впливу;

• метаязиковой - роз'яснення засобами мови самої мови;

• фатіческое (або контактноустанавлівающая);

• ідеологічна функція - використання тієї чи іншої мови чи типу писемності для вираження ідеологічних уподобань. Наприклад, ірландська мова використовується головним чином не для спілкування, а як символ ірландської державності. Використання традиційних систем письма часто сприймається як культурна спадкоємність, а перехід на латиницю - як модернізаторство.

• омадатівная [джерело не вказано 390 днів] (або формує реальності) - створення реальностей та їх контроль;

• металінгвістіческая. По відношенню до всіх знакових систем мова є знаряддям пояснення і організації. Мова йде про те, що метамова будь-якого коду формується в словах.

• номінативна - віра людини в назву

• денотативная, репрезентативна - передача інформації, подання

• конатівний - орієнтація на адресата;

• естетична - сфера творчості;

• аксіологічна - оціночне судження (добре / погано).

Походження і розвиток мови

Існує ряд гіпотез про походження мови, але жодна з них не може бути підтверджена фактами через величезну віддаленість походження мови від нашого часу. Вони залишаються гіпотезами, оскільки їх не можна ні спостерігати, ні відтворити в експерименті. Передбачається, що з появою мови пов'язана зміна гена FOXP2.

Людей здавна цікавило питання про те, як на Землі виникло безліч мов. Одні вчені вважають, що всі вони мають спільне коріння, з'явившись в результаті ланцюга дивергенції прамірового мови (концепція моногенеза). Інші вважають, що спочатку було декілька незалежних вогнищ виникнення мов (концепція полігенеза).

Лінгвісти встановили спорідненість мов в тих випадках, коли мовна єдність розпалася не більше 5 - 10 тис. років тому і об'єднали їх в мовні сім'ї. Деякі дослідники намагалися встановити і більш віддалене генетичне споріднення мов.

Класифікація мов

Існує кілька способів класифікації мовами:

• ареальная, по культурно-історичним ареалам (місцем поширення);

• типологічна; наприклад, за способом вираження граматичного значення мови ділять на аналітичні, ізолюючі, синтетичні та полисинтетические;

• генетична, за походженням і ступеня спорідненості. Мови групуються в групи, ті, в свою чергу, - в сім'ї. Для деяких родин запропоновано об'єднання в таксони більш високого рівня - макросім'ї. Класифікацією мов на основі генетичних ознак займається мовна систематика.

Мовна динаміка в світі

На Землі налічується близько 5 тисяч мов.

На Землі налічується близько 5-6 тисяч мов. З розвитком комунікацій кількість живих мов скорочується з середньою швидкістю 1 мова на два тижні.

На 40 найбільш поширених мовах розмовляє приблизно 2 / 3 населення Землі. Найбільше людей розмовляють китайському, хінді, англійською, іспанською, арабською, російською та португальською. Значно поширений і французьку мову, проте число тих, хто вважає його рідним (першим), порівняно невелика.

Для того щоб мова зберігався, потрібно близько 100 тисяч його носіїв. В даний час налічується трохи більше 400 мов, які вважаються зникаючими.

Мови вмирають разом з останнім носієм, і тому небезпека загрожує, насамперед, народностям, що не використовують писемність.

У той же час слід зазначити, що відмінності у розвитку, а також вплив сусідів призводять до зміни ареалу використання мови та її зміну. Так, наприклад, Кирилу і Мефодію, коли вони створювали слов'янську абетку, при їх подорожі не потрібен був перекладач, тому що, в IX столітті від Балтики до Середземномор'я та від Влтави до Дніпра все слов'яни говорили однією мовою ( праславянском).

Одна з причин загибелі мов - нерівномірний розподіл їх за кількістю носіїв. Так, 80% населення планети знає лише 80 мов. При цьому 3,5 тис. мов припадає на 0,2% жителів Землі. Основна причина процесу зникнення мов вважається глобалізація та міграція. Люди виїжджають з сіл у міста і втрачають мову свого народу.

Близько половини нині існуючих мов вийде з ужитку вже до середини XXI століття. Багато мови зникають через те, що їх носії вступають в контакт з більш сильною мовним середовищем, тому під загрозою зникнення в першу чергу знаходяться мови малих народностей і мови народів, не мають державності. Якщо мову вивчають менше 70% дітей, він вважається зникаючим. За даними "Атласу світових мов, що знаходяться під загрозою зникнення" ЮНЕСКО, нині в Європі загрожує зникнення приблизно 50 мовам.

Характеристика мови

Мови характеризуються за ступенем збереження та функціональної обмеженості.

Ступінь схоронності

За ступенем схоронності ( англ. Levels of endangerment ) Мови характеризуються шкалою з шести категорій, запропонованої в Червоній книзі мов ЮНЕСКО для більш чіткого визначення небезпеки, що загрожує тому чи іншому мови:

• Вимерлі мови (extinct)

• Можливо вимерлі мови (possibly extinct)

• На грані вимирання (майже вимерлі, nearly extinct)

• Зникаючі (вимираючі) мови (seriously endangered)

• Неблагополучні мови (endangered)

• Нестабільні мови (potentially endangered)

• Благополучні мови (невимірающіе) (not endangered)

Функціональна обмеженість

Функціонально обмеженим називається мова, яка не має в достатній мірі або не має зовсім такими ресурсами, як:

• стабільна орфографія в певній системі писемності;

• еталонна література (граматика, словники, твори класиків);

• матеріали масового поширення (преса, аудіозаписи, фільми, пісні і музика);

• технічна та навчальна література (технічні і наукові публікації, дидактичні роботи, підручники);

• різні носії повсякденному інформації (афіші, оголошення, кореспонденція, довідки, керівництва і т. д.);

• інші засоби передачі інформації мовою.

Одночасне відсутність всіх вищеперелічених ресурсів не обов'язково для визнання мови функціонально обмеженим. Мова може мати писемність, викладатися в школі і, разом з тим, сильно страждати від відсутності достатньої кількості та відповідної якості інформаційних або навіть мовних ресурсів.

До функціонально обмеженим правильно буде віднести як мови, вимирання яких практично неминуче, так і мови з'являються, у яких вже є досить багато ресурсів, але при цьому їх усе ще недостатньо для повноцінного існування. З точки зору наявності людських ресурсів, функціонально обмежений мова може перетворитися на мову, якому загрожує вимирання, якщо його вживання обмежене невеликим числом носіїв.

До числа функціонально обмежених мов відносяться:

• в Європі:

o бретонський;

o Окситанська;

o баскська.

• в Америці:

o майже всі мови корінного населення.

• в Азії:

o майже всі мови корінного населення полінезійських, Мікронезійскіх, меланезійського островів.

• в Африці:

o майже всі мови відносяться до функціонально обмеженим.