Відмінності між версіями «Інформаційна безпека»
Дучзуч (обговорення • внесок) |
Дучзуч (обговорення • внесок) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Тому проблема інформаційної безпеки завжди була, є і буде актуальною.</p> | На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Тому проблема інформаційної безпеки завжди була, є і буде актуальною.</p> | ||
[[Файл:0023ae9bcf230f6e475f09.jpg|thumb|left|Рис. 1. Сунь-Цзи]] | [[Файл:0023ae9bcf230f6e475f09.jpg|thumb|left|Рис. 1. Сунь-Цзи]] | ||
| − | <p style="font-family: century; font-size: 11pt;">Історія інформаційної безпеки сягає корінням у глибоку давнину. Ще Плутарх у праці «Древні звичаї спартанців» першим пунктом поставив звичай, що кожного, хто входив до | + | <p style="font-family: century; font-size: 11pt;">Історія інформаційної безпеки сягає корінням у глибоку давнину. Ще Плутарх у праці «Древні звичаї спартанців» першим пунктом поставив звичай, що кожного, хто входив до сесситії, старший показуючи на двері, попереджав: «Жодне слово з них не виходить», що повністю відповідає розумінню конфіденційності інформації. А фразою «безпека є попередженням шкоди» Платон фактично говорить про інформаційну розвідку.<br> |
При цьому батьківщиною розвідки вважають стародавній Китай: у IV ст. до н.е. філософ Сунь-Цзи (рис.1) написав першу фундаментальну працю під назвою “Мистецтво війни”, в якій говориться про переваги володіння достовірною інформацією про ситуацію у стані супротивника.<br> | При цьому батьківщиною розвідки вважають стародавній Китай: у IV ст. до н.е. філософ Сунь-Цзи (рис.1) написав першу фундаментальну працю під назвою “Мистецтво війни”, в якій говориться про переваги володіння достовірною інформацією про ситуацію у стані супротивника.<br> | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
До початку 70-х років ХХ сторіччя електронна безпека була прерогативою винятково спецслужб і всі криптографічні алгоритми були секретними.<br> | До початку 70-х років ХХ сторіччя електронна безпека була прерогативою винятково спецслужб і всі криптографічні алгоритми були секретними.<br> | ||
З необхідністю використання криптографії для обміну банківською інформацією (платежами) були розроблені й впроваджені відкриті (не секретні) криптографічні стандарти (1973 рік), стала розвиватися нова галузь науки – відкрита криптографія. З початку 80-х на ринку праці з’являються перші цивільні спеціалісти із захисту інформації.</p> | З необхідністю використання криптографії для обміну банківською інформацією (платежами) були розроблені й впроваджені відкриті (не секретні) криптографічні стандарти (1973 рік), стала розвиватися нова галузь науки – відкрита криптографія. З початку 80-х на ринку праці з’являються перші цивільні спеціалісти із захисту інформації.</p> | ||
| + | <hr> | ||
| + | 1. [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpdu/2010_2/doc/1/18.pdf Інформаційна безпека держави]<br> | ||
| + | 2. [http://pidruchniki.ws/16251123/politologiya/istoriya_suchasniy_stan_informatsiynogo_protiborstva Історія та сучасний стан інформаційного протиборства] | ||
Поточна версія на 08:49, 30 жовтня 2012
Поняття інформаційної безпеки
Інформаційна безпека - захищеність життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від навмисного або ненавмисног впливу в тій чи іншій формі (інформаційна блокада, інформаційна війна, дезінформащя тощо).
Суть інформаційної безпеки - забезпечення збереження інформаційних pecypciв держави i захищеність законних прав особистості у сфері іформації.
Інформаційне право — це комплексна галузь права, щодо відносин в інформаційній сфері суспільства.
Історичні аспекти інформаційної безпеки
На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Тому проблема інформаційної безпеки завжди була, є і буде актуальною.
Історія інформаційної безпеки сягає корінням у глибоку давнину. Ще Плутарх у праці «Древні звичаї спартанців» першим пунктом поставив звичай, що кожного, хто входив до сесситії, старший показуючи на двері, попереджав: «Жодне слово з них не виходить», що повністю відповідає розумінню конфіденційності інформації. А фразою «безпека є попередженням шкоди» Платон фактично говорить про інформаційну розвідку.
При цьому батьківщиною розвідки вважають стародавній Китай: у IV ст. до н.е. філософ Сунь-Цзи (рис.1) написав першу фундаментальну працю під назвою “Мистецтво війни”, в якій говориться про переваги володіння достовірною інформацією про ситуацію у стані супротивника.
Повертаючись до сьогодення, варто зауважити, що на даний момент в Україні й країнах СНД йде активна робота над питаннями захисту інформації. Відносно нова та неосвоєна вітчизняними спеціалістами галузь інтенсивно розвивається, реагуючи на стрімкі зміни у світовому інформаційному просторі.
Однак варто зауважити, що сучасні засоби захисту інформації ледве встигають за прогресом у галузі промислового шпигунства.
Розвиток області захисту інформації в більшості країн регулюється законодавством. Не стала виключенням і Україна. Найчастіше законодавчі обмеження перешкоджають розвитку цієї області зусиллями цивільних учених, залишаючи ініціативу військовим.
До початку 70-х років ХХ сторіччя електронна безпека була прерогативою винятково спецслужб і всі криптографічні алгоритми були секретними.
З необхідністю використання криптографії для обміну банківською інформацією (платежами) були розроблені й впроваджені відкриті (не секретні) криптографічні стандарти (1973 рік), стала розвиватися нова галузь науки – відкрита криптографія. З початку 80-х на ринку праці з’являються перші цивільні спеціалісти із захисту інформації.
1. Інформаційна безпека держави
2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства
