Відмінності між версіями «Інформаційна безпека»
Дучзуч (обговорення • внесок) |
Дучзуч (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Інформаційна безпека - захищеність життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від навмисного або ненавмисног впливу в тій чи іншій формі (інформаційна блокада, інформаційна війна, дезінформащя тощо). Суть інформаційної безпеки - забезпечення збереження інформаційних pecypciв держави i захищеність законних прав особистості у сфері іформації | |
| − | + | Інформаці́йне пра́во — це комплексна галузь права, щодо відносин в інформаційній сфері суспільства. | |
| − | На даний момент в Україні й країнах СНД йде активна робота над питаннями захисту інформації. Відносно нова та неосвоєна вітчизняними спеціалістами галузь інтенсивно розвивається, реагуючи на стрімкі зміни у світовому інформаційному просторі. | + | На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Тому проблема інформаційної безпеки завжди була, є і буде актуальною. |
| + | Історія інформаційної безпеки сягає корінням у глибоку давнину. Ще Плутарх у праці «Древні звичаї спартанців» першим пунктом поставив звичай, що кожного, хто входив до ceccrrii, старший показуючи на двері, попереджав: «Жодне слово з них не виходить», що повністю відповідає розумінню конфіденційності інформації. А фразою «безпека є попередженням шкоди» Платон фактично говорить про інформаційну розвідку. | ||
| + | При цьому батьківщиною розвідки вважають стародавній Китай: у IV ст. до н.е. філософ Сунь-Цзи написав першу фундаментальну працю під назвою “Мистецтво війни”, в якій говориться про переваги володіння достовірною інформацією про ситуацію у стані супротивника. | ||
| + | Повертаючись до сьогодення, варто зауважити, що на даний момент в Україні й країнах СНД йде активна робота над питаннями захисту інформації. Відносно нова та неосвоєна вітчизняними спеціалістами галузь інтенсивно розвивається, реагуючи на стрімкі зміни у світовому інформаційному просторі. | ||
Сучасні засоби захисту інформації ледве встигають за прогресом у галузі промислового шпигунства. | Сучасні засоби захисту інформації ледве встигають за прогресом у галузі промислового шпигунства. | ||
Версія за 05:26, 30 жовтня 2012
Інформаційна безпека - захищеність життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від навмисного або ненавмисног впливу в тій чи іншій формі (інформаційна блокада, інформаційна війна, дезінформащя тощо). Суть інформаційної безпеки - забезпечення збереження інформаційних pecypciв держави i захищеність законних прав особистості у сфері іформації Інформаці́йне пра́во — це комплексна галузь права, щодо відносин в інформаційній сфері суспільства.
На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Тому проблема інформаційної безпеки завжди була, є і буде актуальною. Історія інформаційної безпеки сягає корінням у глибоку давнину. Ще Плутарх у праці «Древні звичаї спартанців» першим пунктом поставив звичай, що кожного, хто входив до ceccrrii, старший показуючи на двері, попереджав: «Жодне слово з них не виходить», що повністю відповідає розумінню конфіденційності інформації. А фразою «безпека є попередженням шкоди» Платон фактично говорить про інформаційну розвідку. При цьому батьківщиною розвідки вважають стародавній Китай: у IV ст. до н.е. філософ Сунь-Цзи написав першу фундаментальну працю під назвою “Мистецтво війни”, в якій говориться про переваги володіння достовірною інформацією про ситуацію у стані супротивника. Повертаючись до сьогодення, варто зауважити, що на даний момент в Україні й країнах СНД йде активна робота над питаннями захисту інформації. Відносно нова та неосвоєна вітчизняними спеціалістами галузь інтенсивно розвивається, реагуючи на стрімкі зміни у світовому інформаційному просторі.
Сучасні засоби захисту інформації ледве встигають за прогресом у галузі промислового шпигунства. Розвиток області захисту інформації в більшості країн регулюється законодавством. Не стала виключенням і Україна. Найчастіше законодавчі обмеження перешкоджають розвитку цієї області зусиллями цивільних учених, залишаючи ініціативу військовим. До початку 70-х років ХХ сторіччя електронна безпека була прерогативою винятково спецслужб і всі криптографічні алгоритми були секретними. З необхідністю використання криптографії для обміну банківською інформацією (платежами) були розроблені й впроваджені відкриті (не секретні) криптографічні стандарти (1973 рік), стала розвиватися нова галузь науки – відкрита криптографія. З початку 80-х на ринку праці з’являються перші цивільні спеціалісти із захисту інформації.
