Відмінності між версіями «Стеганографія»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: == <h3 style="font-family: century; font-weight: bold; font-size: 16pt; color: #2F4F4F;">Історія стеганографії</h3> == <p style="font-family: c...)
 
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 4: Рядок 4:
 
<pre style="font-family: century; font-size: 12pt;">Стеганографія - це наука про приховану передачу інформації шляхом збереження в таємниці самого факту передачі.</pre>
 
<pre style="font-family: century; font-size: 12pt;">Стеганографія - це наука про приховану передачу інформації шляхом збереження в таємниці самого факту передачі.</pre>
  
<p style="font-family: century; font-size: 12pt;">На відміну від криптографії, яка приховує вміст секретного повідомлення, стеганографія приховує саме його існування. Стеганографії зазвичай використовують спільно з методами криптографії, таким чином, доповнюючи її.<br>
+
<p style="font-family: century; font-size: 12pt;">На відміну від криптографії, яка приховує вміст секретного повідомлення, стеганографія приховує саме його існування. Стеганографії зазвичай використовують спільно з методами криптографії, таким чином, доповнюючи її.<br><br>
  
До неї можна віднести величезна безліч секретних засобів зв'язку, таких як невидимі чорнила, мікрофотознімкі, умовне розташування знаків, таємні (приховані) канали, засоби зв'язку з плаваючими частотами, голографія і т.д.<br>
+
До неї можна віднести величезна безліч секретних засобів зв'язку, таких як невидимі чорнила, мікрофотознімкі, умовне розташування знаків, таємні (приховані) канали, засоби зв'язку з плаваючими частотами, голографія і т.д.</p>
  
Перші згадки про стеганографії зустрічаються в працях давньогрецького історика Геродота. У першому способі на поголеною головою раба записувалося потрібне повідомлення, а коли його волосся відростало, він вирушав до адресата, який знову голив його голову і зчитував доставлене повідомлення. Другий спосіб полягав у наступному: повідомлення наносилося на дерев'яну дощечку, а потім вона покривалася воском, і, тим самим, не викликала жодних підозр. Потім віск зіскоблюється, і повідомлення ставало видимим.<br>
+
[[Файл:1321468282_5.jpg|220px|right]]
Одним з найбільш поширених методів класичної стеганографії є ​​використання симпатичних (невидимих) чорнила. Текст, записаний такими чорнилом, проявляється лише за певних умов (нагрівання, спеціальне освітлення, хімічний проявник і т. д.).<br>
+
<p style="font-family: century; font-size: 11pt;">Перші згадки про стеганографії зустрічаються в працях давньогрецького історика Геродота. У першому способі на поголеною головою раба записувалося потрібне повідомлення, а коли його волосся відростало, він вирушав до адресата, який знову голив його голову і зчитував доставлене повідомлення. Другий спосіб полягав у наступному: повідомлення наносилося на дерев'яну дощечку, а потім вона покривалася воском, і, тим самим, не викликала жодних підозр. Потім віск зіскоблюється, і повідомлення ставало видимим.<br><br>
Винайдені ще в I столітті н. е.. '''''Філоном Олександрійським''''', вони продовжували використовуватися як у середньовіччі, так і в новітній час.<br>
+
Одним з найбільш поширених методів класичної стеганографії є ​​використання симпатичних (невидимих) чорнила. Текст, записаний такими чорнилом, проявляється лише за певних умов (нагрівання, спеціальне освітлення, хімічний проявник і т. д.).</p>
Існують також чорнило з хімічно нестабільним пігментом. Текст, написаний цими чорнилом, перший час виглядає, як текст, написаний звичайною ручкою, але через деякий час нестабільний пігмент, що входить до складу чорнила, розкладається, і від тексту не залишається ні сліду.</p>
+
 
 +
[[Файл:philo.jpg|thumb|left|Рис. 1. Філон Олександрійський]]
 +
 
 +
<p style="font-family: century; font-size: 11pt;">Винайдені ще в I столітті н. е.. '''''Філоном Олександрійським''''' (рис. 1), вони продовжували використовуватися як у середньовіччі, так і в новітній час.<br><br>
 +
Існують також чорнило з хімічно нестабільним пігментом. Текст, написаний цими чорнилом, перший час виглядає, як текст, написаний звичайною ручкою, але через деякий час нестабільний пігмент, що входить до складу чорнила, розкладається, і від тексту не залишається ні сліду.<br><br>
 +
У Китаї листи писали на смужках шовку. Тому для приховування повідомлень, смужки з текстом листа, згорталися в кульки, покривалися воском і потім ковталися посильними.<br><br>
 +
У XV столітті чернець Трітеміус (1462-1516), який займався криптографією і стеганографії, описав багато різних методів прихованої передачі повідомлень. Пізніше, в 1499 році, ці записи були об'єднані в книгу «Steganographia».<br><br>
 +
XVII - XVIII століття відомі як ера «чорних кабінетів» - Спеціальних державних органів з перехоплення, перлюстрації і дешифруванню листування. У штат «чорних кабінетів», крім криптографів і дешифрувальників, входили й інші фахівці, в тому числі і хіміки. Наявність фахівців-хіміків було необхідно через активне використання невидимого чорнила. <br><br>
 +
Стеганографічні методи активно використовувалися і в роки громадяни кой війни між жителями півдня і сіверянами. Так, в 1779 році два агента сіверян Семюель Вудхулл і Роберт Тоунсенд передавали інформацію Джорджу Вашингтону, використовуючи спеціальне чорнило.<br>
 +
Різні симпатичне чорнило використовували і російські революціонери на початку XX століття.<br><br>
 +
Особливе місце в історії стеганографії займають фотографічні мікроточки. Так, ті самі мікроточки, які зводили з розуму спецслужби США під час другої світової війни. Однак мікроточки з'явилися набагато раніше, відразу ж після винаходу Дагером фотографічного процесу, і вперше у військовій справі були використані в часи франко-пруської війни (в 1870 році).
 +
</p>
 
[[Файл:eh1920_f22.jpg|thumb|left|Рис. 2. Шеннон]]<br>
 
[[Файл:eh1920_f22.jpg|thumb|left|Рис. 2. Шеннон]]<br>
 
<UL style="font-family: century; font-size: 11pt;">Інші стеганографічні методи:
 
<UL style="font-family: century; font-size: 11pt;">Інші стеганографічні методи:
Рядок 24: Рядок 35:
  
 
== <h3 style="font-family: century; font-weight: bold; font-size: 16pt; color: #2F4F4F;">Комп'ютерна стеганографія </h3>==
 
== <h3 style="font-family: century; font-weight: bold; font-size: 16pt; color: #2F4F4F;">Комп'ютерна стеганографія </h3>==
 +
<p style="font-family: century; font-size: 11pt;">'''Комп'ютерна стеганографія''' - напрям класичної стеганографії, який заснований на особливостях комп'ютерної платформи.<br>
 +
Суть методу полягає в тому, що багато формати файлів мають зарезервовані поля, які не використовуються. Ми можемо використовувати цю «невживану» частину для запису своїх даних. Недоліками цього методу є низька ступінь скритності і вкрай малий обсяг переданої інформації.<br><br>
 +
 +
'''''Метод використання особливих властивостей форматів, які не відображаються на екрані:''''' яскравий приклад цього методу білий текст на білому фоні в текстовому редакторі. За допомогою цього методу можна закодувати практично необмежений обсяг інформації, але виявити цю інформація як і раніше досить легко.<br>
 +
Особливістю стеганографічного підходу є те, що він не передбачає прямого оприлюднення факту існування інформації, що захищається.</p>

Поточна версія на 22:34, 28 жовтня 2012

Історія стеганографії

Один із перспективних напрямів захисту інформації сформували сучасні методи стеганографії. Слово стеганографія в перекладі з грецької буквально означає тайнопис (steganos - таємниця, сек-рет; graphy - запис).

Стеганографія - це наука про приховану передачу інформації шляхом збереження в таємниці самого факту передачі.

На відміну від криптографії, яка приховує вміст секретного повідомлення, стеганографія приховує саме його існування. Стеганографії зазвичай використовують спільно з методами криптографії, таким чином, доповнюючи її.

До неї можна віднести величезна безліч секретних засобів зв'язку, таких як невидимі чорнила, мікрофотознімкі, умовне розташування знаків, таємні (приховані) канали, засоби зв'язку з плаваючими частотами, голографія і т.д.

1321468282 5.jpg

Перші згадки про стеганографії зустрічаються в працях давньогрецького історика Геродота. У першому способі на поголеною головою раба записувалося потрібне повідомлення, а коли його волосся відростало, він вирушав до адресата, який знову голив його голову і зчитував доставлене повідомлення. Другий спосіб полягав у наступному: повідомлення наносилося на дерев'яну дощечку, а потім вона покривалася воском, і, тим самим, не викликала жодних підозр. Потім віск зіскоблюється, і повідомлення ставало видимим.

Одним з найбільш поширених методів класичної стеганографії є ​​використання симпатичних (невидимих) чорнила. Текст, записаний такими чорнилом, проявляється лише за певних умов (нагрівання, спеціальне освітлення, хімічний проявник і т. д.).

Рис. 1. Філон Олександрійський

Винайдені ще в I столітті н. е.. Філоном Олександрійським (рис. 1), вони продовжували використовуватися як у середньовіччі, так і в новітній час.

Існують також чорнило з хімічно нестабільним пігментом. Текст, написаний цими чорнилом, перший час виглядає, як текст, написаний звичайною ручкою, але через деякий час нестабільний пігмент, що входить до складу чорнила, розкладається, і від тексту не залишається ні сліду.

У Китаї листи писали на смужках шовку. Тому для приховування повідомлень, смужки з текстом листа, згорталися в кульки, покривалися воском і потім ковталися посильними.

У XV столітті чернець Трітеміус (1462-1516), який займався криптографією і стеганографії, описав багато різних методів прихованої передачі повідомлень. Пізніше, в 1499 році, ці записи були об'єднані в книгу «Steganographia».

XVII - XVIII століття відомі як ера «чорних кабінетів» - Спеціальних державних органів з перехоплення, перлюстрації і дешифруванню листування. У штат «чорних кабінетів», крім криптографів і дешифрувальників, входили й інші фахівці, в тому числі і хіміки. Наявність фахівців-хіміків було необхідно через активне використання невидимого чорнила.

Стеганографічні методи активно використовувалися і в роки громадяни кой війни між жителями півдня і сіверянами. Так, в 1779 році два агента сіверян Семюель Вудхулл і Роберт Тоунсенд передавали інформацію Джорджу Вашингтону, використовуючи спеціальне чорнило.
Різні симпатичне чорнило використовували і російські революціонери на початку XX століття.

Особливе місце в історії стеганографії займають фотографічні мікроточки. Так, ті самі мікроточки, які зводили з розуму спецслужби США під час другої світової війни. Однак мікроточки з'явилися набагато раніше, відразу ж після винаходу Дагером фотографічного процесу, і вперше у військовій справі були використані в часи франко-пруської війни (в 1870 році).

Рис. 2. Шеннон

    Інші стеганографічні методи:
  • мікроточки - мікроскопічні фотознімки, вклеюється в текст листів;
  • запис на бічній стороні колоди карт, розташованих у домовленому порядку;
  • заміна змісту слів у тексті;
  • трафарети, які, будучи покладеними на текст, залишають видимими тільки значущі літери;
  • вузлики на нитках і т. д.

До кінця XIX століття стеганографія та криптографія розвивалися в рамках єдиної науки про тайнопису.
В основі багатьох підходів до розв'язання задач стеганографії лежить спільна з криптографією методична база, закладена Шенноном (C.E. Shannon) (рис. 2) в теорії тайнопису. Проте до цих пір теоретичні основи стеганографії залишаються практично неопрацьованими.


Комп'ютерна стеганографія

Комп'ютерна стеганографія - напрям класичної стеганографії, який заснований на особливостях комп'ютерної платформи.
Суть методу полягає в тому, що багато формати файлів мають зарезервовані поля, які не використовуються. Ми можемо використовувати цю «невживану» частину для запису своїх даних. Недоліками цього методу є низька ступінь скритності і вкрай малий обсяг переданої інформації.

Метод використання особливих властивостей форматів, які не відображаються на екрані: яскравий приклад цього методу білий текст на білому фоні в текстовому редакторі. За допомогою цього методу можна закодувати практично необмежений обсяг інформації, але виявити цю інформація як і раніше досить легко.
Особливістю стеганографічного підходу є те, що він не передбачає прямого оприлюднення факту існування інформації, що захищається.