Відмінності між версіями «LAN»

Версія за 22:27, 27 жовтня 2012

Поняття локальної мережі

Локальною мережею (LAN - local area network) називають групу зв'язаних один з одним комп'ютерів, розташовану в деякій обмеженій області, наприклад, будівлі.

Розміри LAN можуть значно відрізнятися. Локальна мережа може складатися з двох робочих станцій, що працюють під управлінням Windows 98, розташованих в одній кімнаті, або з кількох сотень робочих станцій, розкиданих по різних поверхах адміністративного будинку.

Особливість LAN у тому, що в такій мережі всі комп'ютери яким-небудь чином згруповані, тим чи іншим методом з'єднані один з одним, і знаходяться в одній будівлі.

У більшості LAN для з'єднання комп'ютерів можуть використовуватися кабелі різного типу. Проте, як побачимо далі в цій главі, у деяких LAN застосовують і бездротові канали.

Якщо мережа виходить за межі будівлі, то це вже не LAN, а глобальна мережа (WAN - wide-area network). WAN буває різних типів. Якщо мережа досить велика, вона називається просто WAN. Мережа меншого розміру може носити іншу назву.

Наприклад, WAN, що охоплює основні райони міста, може називатися MAN (metropolitan area network), а мережа, що з'єднує університетські корпусу, може називатися CAN (campus area network). Коротше кажучи, локальна мережа обмежена межами будівлі, а глобальна - ні.

Таке визначення локальної мережі прийнято у навчальній літературі. Однак на практиці локальні мережі частіше визначають за функціональним, а не за фізичними характеристиками.

У цьому, більш загальному, сенсі, локальні мережі є засобом зв'язку комп'ютерів, яке дозволяє їм отримувати доступ до устаткування. Іншими словами, з урахуванням обмежень системи захисту, комп'ютери локальних мереж отримують доступ до загального устаткування (принтерів, сканерів, приводам компакт-дисків, жорстким дискам, модемів і т.д.) так, ніби воно встановлено локально. Зрозуміло, доступ до устаткування означає і доступ до даних, що зберігаються на цьому обладнанні.

Отже, всі комп'ютери локальної мережі можуть не тільки одержувати доступ до компонентів яких-небудь інших апаратних засобів (з урахуванням обмежень систем захисту, розглянутих далі), але також використовувати їх так, як якщо б вони були доступні локально, що припускає спільне використання даних користувачами комп'ютерів.

Перші офісні комп'ютери - мейнфрейми і термінали - були об'єднані в мережу, однак перші персональні комп'ютери (PCs) звичайно встановлювалися як окремі пристрої.

Тому найстаріша форма мережі LAN отримала в побуті назва SneakerNet (гра слів: Sneaker по-англійськи "тапочки"): користувач ПК копіював дані з комп'ютера на дискету, а потім переходив з нею до іншого комп'ютера, щоб роздрукувати дані на принтері, підключеному до цього комп'ютера, або щоб просто передати колезі копію даних.

Якщо обсяг переданих даних не надто великий, це рішення не таке вже й погане (і в деяких випадках працює чудово). Однак у ньому є серйозні недоліки:

• високий ризик втрати даних при втраті або випадковому форматуванні дискети;

• труднощі синхронізації різних версій документа, якщо над ним мають працювати одночасно кілька осіб;

• на звичайні дискети поміщається не більше 1,44 Мбайт даних, а файли можуть мати значно більші розміри;

• як бути, якщо користувачі використовують у своїх комп'ютерах різні програми? Другий користувач може виявитися не в змозі відкрити даний файл;

• захист даних утруднена - дискету легко вкрасти;

• копіювання файлів, перенесення до іншої машини, подальше копіювання або друк даних забирає чимало часу.

Тому мережа SneakerNet годиться тільки для найпростіших завдань. Сучасні офісні засоби повинні надавати:

• прості методи спільного доступу, передачі та захисту даних;

• кошти спільного використання додатків;

• способи взаємодії користувачів мережі один з одним;

• методи спільного використання периферійних пристроїв.

Розглянемо ці питання дещо докладніше.

Управління файлами

Спільне використання, передачу та захист інформації мережевих комп'ютерів зазвичай називають управлінням файлами.

Однією з основних цілей локальної мережі є надання області зберіганні даних у спільне розпорядження, для того, щоб безліч користувачів змогли отримати доступ до одних і тих же файлів. Персональний комп'ютер, що забезпечує спільний доступ до файлів і каталогів, називають файловим сервером.

Спільне використання файлів гарантує, що в роботі знаходиться єдина версія файлу, і всі користувачі працюють з новітніми даними.

Якщо не бажання, можна не надавати спільний доступ до файлу, однак, якщо з ним повинен працювати хто-небудь ще, ви можете передати файл цій особі - просто перенести його зі свого жорсткого диска на диск цього користувача або переслати як повідомлення електронної пошти.

Спільне використання файлу за допомогою мережі аж ніяк не означає автоматичний доступ до нього будь-якого користувача. У сучасних операційних системах ви можете обмежити доступ до загальних файлів або каталогів.

З цією метою використовують або систему паролів, які облікові записи користувача. Ці кошти передбачають досить точну настройку, забезпечуючи різні рівні доступу до файлів - від мінімального, що допускає тільки читання, до повного доступу. Таким чином, ви можете, наприклад, заборонити іншим користувачам переглядати вашу роботу або просто не дозволяти вносити до неї зміни, якщо це небажано.

Як захистити дані від ушкодження? Адже дані - найцінніше майно вашої фірми.

Вони набагато цінніший, ніж потворні ящики, звані комп'ютерами, які стоять на столах, оскільки вже застаріли з часу покупки і постійно замінюються. А ось втрата або спотворення даних може розорити фірму.

Однак мережі дозволяють легко архівувати дані, причому зробити це набагато простіше, ніж у отдельностоящих комп'ютерах. Ви можете або зберігати дані на єдиному сервері і регулярно архівувати всі його вміст, або встановити в мережі централізовану систему архівування, за допомогою якої кожен користувач зобов'язаний буде скопіювати всі важливі файли з жорсткого диска свого комп'ютера.

При належному управлінні локальні мережі забезпечують рівень захисту даних, недосяжний в середовищі з окремо розташованими комп'ютерами. Більш докладно архівування і його стратегія розглядаються в розділі 15 "Захист мереж".