Відмінності між версіями «Тактова частота»
Анюта (обговорення • внесок) |
|||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
'''Тактова частота''' визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються процесором за одиницю часу. Тактова частота сучасних процесорів вимірюється у МГц (1 Гц відповідає виконанню однієї операції за одну секунду, 1 МГц=106 Гц). Чим більша тактова частота, тим більше команд може виконати процесор, і тим більша його продуктивність. Перші процесори, що використовувалися в ПК працювали на частоті 4,77 МГц, а сьогодні робочі частоти найсучасніших процесорів досягли позначки в 2 ГГц (1 ГГц = 103 МГц). | '''Тактова частота''' визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються процесором за одиницю часу. Тактова частота сучасних процесорів вимірюється у МГц (1 Гц відповідає виконанню однієї операції за одну секунду, 1 МГц=106 Гц). Чим більша тактова частота, тим більше команд може виконати процесор, і тим більша його продуктивність. Перші процесори, що використовувалися в ПК працювали на частоті 4,77 МГц, а сьогодні робочі частоти найсучасніших процесорів досягли позначки в 2 ГГц (1 ГГц = 103 МГц). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''Історія'' | ||
| + | |||
| + | На початку 1990-х, більшість комп'ютерних фірм рекламували продуктивність своїх комп'ютерів в основному, посилаючись на тактову частоту їхніх центральних процесорів. Це призвело до різних маркетингових ігор, наприклад, таких, як рішення Apple Computer про створення і продаж комп'ютера Power Macintosh 8100/110 з тактовою частотою процесора 110 МГц, що дозволило Apple рекламувати свій комп'ютер як найшвидший на ринку, в той час як процесори Intel мали найбільшу тактову частоту в 100 МГц. Ця перевага в тактовій частоті, однак, була безглуздою, тому що архітектури центральних процесорів «Pentium» і «PowerPC» були повністю різними. | ||
Версія за 13:35, 18 січня 2012
Тактова частота́ — основна одиниця виміру частоти тактів у синхронних колах, що визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються системою за одиницю часу. Найчастіше термін застосовують щодо компонентів комп'ютерних систем.
Один такий цикл (звичайно коротший за наносекунду в сучасних мікропроцесорах) варіюється між логічними нулем та одиницею. Через теплові і електричні обмеження, нульовий стан зберігається дещо довше ніж одиничний стан.
Тактова частота - це частота появи тактових імпульсів.
Тактова частота:
- Визначається часом між активними переходами сигналу з одного значення на інше;
- Вимірюється в герцах, що визначають число активних переходів в секунду.
Тактова частота характеризує продуктивність підсистеми (процесора, пам'яті тощо), тобто кількість виконуваних операцій в секунду. Проте, системи з однією і тією ж тактовою частотою можуть мати різну продуктивність, тому що на виконання однієї операції різними системами може вимагатися різну кількість тактів (зазвичай від часток такту до десятків тактів), а крім того, системи, що використовують конвеєрну і паралельну обробку, можуть на одних і тих же тактах виконувати одночасно кілька операцій.
Тактова частота визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються процесором за одиницю часу. Тактова частота сучасних процесорів вимірюється у МГц (1 Гц відповідає виконанню однієї операції за одну секунду, 1 МГц=106 Гц). Чим більша тактова частота, тим більше команд може виконати процесор, і тим більша його продуктивність. Перші процесори, що використовувалися в ПК працювали на частоті 4,77 МГц, а сьогодні робочі частоти найсучасніших процесорів досягли позначки в 2 ГГц (1 ГГц = 103 МГц).
Історія
На початку 1990-х, більшість комп'ютерних фірм рекламували продуктивність своїх комп'ютерів в основному, посилаючись на тактову частоту їхніх центральних процесорів. Це призвело до різних маркетингових ігор, наприклад, таких, як рішення Apple Computer про створення і продаж комп'ютера Power Macintosh 8100/110 з тактовою частотою процесора 110 МГц, що дозволило Apple рекламувати свій комп'ютер як найшвидший на ринку, в той час як процесори Intel мали найбільшу тактову частоту в 100 МГц. Ця перевага в тактовій частоті, однак, була безглуздою, тому що архітектури центральних процесорів «Pentium» і «PowerPC» були повністю різними.
