Відмінності між версіями «Стани процесів»
| (не показано 13 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Кожен процес може знаходитися як мінімум в двох станах: '''процес виконується''' і '''процес не виконується'''. Діаграма станів процесу в такій моделі зображена на малюнку: | Кожен процес може знаходитися як мінімум в двох станах: '''процес виконується''' і '''процес не виконується'''. Діаграма станів процесу в такій моделі зображена на малюнку: | ||
| − | |||
| − | |||
| + | [[Файл:Рис1.JPEG]] | ||
| − | + | Процес, що знаходиться в стані '''процес виконується''', може через деякий час завершитися або бути припинений операційною системою і знову переведено в стан '''процес не виконується'''. Призупинення процесу відбувається за однією з двох причин: для його подальшої роботи знадобилося виникнення якого-небудь події (наприклад, завершення операції введення-виведення) або закінчився часовий інтервал, відведений операційною системою для роботи цього процесу. Після цього операційна система за певним алгоритмом вибирає для виконання один з процесів, що знаходяться в стані '''процес не виконується''', і переводить його в стан '''процес виконується'''. Новий процес, що з'являється в системі, спочатку поміщається в стан '''процес не виконується'''. | |
| − | + | ||
| + | [[Файл:Рис2.JPEG]] | ||
| + | Така модель не враховує що процес, обраний для виконання, може все ще чекати події, із-за якої він був призупинений, і реально до виконання не готовий. Для того щоб уникнути такої ситуації, розіб'ємо стан '''процес не виконується''' на два нових стани: '''готовність''' і '''очікування'''. | ||
Кожен новий процес, що з'являється в системі, потрапляє в стан '''готовність'''. Операційна система, користуючись яким-небудь алгоритмом планування, вибирає один з готових процесів і переводить його в стан '''виконання'''. У стані '''виконання''' відбувається безпосереднє виконання програмного коду процесу. Покинути цей стан процес може з трьох причин: | Кожен новий процес, що з'являється в системі, потрапляє в стан '''готовність'''. Операційна система, користуючись яким-небудь алгоритмом планування, вибирає один з готових процесів і переводить його в стан '''виконання'''. У стані '''виконання''' відбувається безпосереднє виконання програмного коду процесу. Покинути цей стан процес може з трьох причин: | ||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
| − | + | [[Файл:Рис3.JPEG]] | |
Тепер для появи в обчислювальній системі процес повинен пройти через стан '''народження'''. При народженні процес отримує в своє розпорядження адресний простір, до якого завантажується програмний код процесу; йому виділяються стек і системні ресурси; встановлюється початкове значення програмного лічильника цього процесу і т. д. Народжений процес переводиться в стан '''готовність'''. При завершенні своєї діяльності процес зі стану '''виконання''' потрапляє в стан '''закінчив виконання'''. | Тепер для появи в обчислювальній системі процес повинен пройти через стан '''народження'''. При народженні процес отримує в своє розпорядження адресний простір, до якого завантажується програмний код процесу; йому виділяються стек і системні ресурси; встановлюється початкове значення програмного лічильника цього процесу і т. д. Народжений процес переводиться в стан '''готовність'''. При завершенні своєї діяльності процес зі стану '''виконання''' потрапляє в стан '''закінчив виконання'''. | ||
У конкретних операційних системах стани процесів можуть бути ще більш деталізовані, можуть з'явитися деякі нові варіанти переходів зі стану в стан. Так, наприклад, модель станів процесів для операційної системи Windows NT містить 7 різних станів, а для операційної системи UNIX - 9. Тим не менш, в принципі, всі операційні системи підкоряються викладеної вище моделі. | У конкретних операційних системах стани процесів можуть бути ще більш деталізовані, можуть з'явитися деякі нові варіанти переходів зі стану в стан. Так, наприклад, модель станів процесів для операційної системи Windows NT містить 7 різних станів, а для операційної системи UNIX - 9. Тим не менш, в принципі, всі операційні системи підкоряються викладеної вище моделі. | ||
Поточна версія на 22:49, 24 квітня 2011
Кожен процес може знаходитися як мінімум в двох станах: процес виконується і процес не виконується. Діаграма станів процесу в такій моделі зображена на малюнку:
Процес, що знаходиться в стані процес виконується, може через деякий час завершитися або бути припинений операційною системою і знову переведено в стан процес не виконується. Призупинення процесу відбувається за однією з двох причин: для його подальшої роботи знадобилося виникнення якого-небудь події (наприклад, завершення операції введення-виведення) або закінчився часовий інтервал, відведений операційною системою для роботи цього процесу. Після цього операційна система за певним алгоритмом вибирає для виконання один з процесів, що знаходяться в стані процес не виконується, і переводить його в стан процес виконується. Новий процес, що з'являється в системі, спочатку поміщається в стан процес не виконується.
Така модель не враховує що процес, обраний для виконання, може все ще чекати події, із-за якої він був призупинений, і реально до виконання не готовий. Для того щоб уникнути такої ситуації, розіб'ємо стан процес не виконується на два нових стани: готовність і очікування.
Кожен новий процес, що з'являється в системі, потрапляє в стан готовність. Операційна система, користуючись яким-небудь алгоритмом планування, вибирає один з готових процесів і переводить його в стан виконання. У стані виконання відбувається безпосереднє виконання програмного коду процесу. Покинути цей стан процес може з трьох причин:
- або він закінчує свою діяльність;
- або він не може продовжувати свою роботу, поки не відбудеться деяке подія, і операційна система переводить його в стан очікування;
- або в результаті виникнення переривання в обчислювальній системі (наприклад, переривання від таймера після закінчення дозволеного часу виконання) його повертають в стан готовність.
Нова модель добре описує поведінку процесів під час їх життя, але вона не акцентує уваги на появі процесу в системі і його зникнення з системи. Для повноти картини нам необхідно ввести ще два стани процесів: народження і закінчив виконання.
Тепер для появи в обчислювальній системі процес повинен пройти через стан народження. При народженні процес отримує в своє розпорядження адресний простір, до якого завантажується програмний код процесу; йому виділяються стек і системні ресурси; встановлюється початкове значення програмного лічильника цього процесу і т. д. Народжений процес переводиться в стан готовність. При завершенні своєї діяльності процес зі стану виконання потрапляє в стан закінчив виконання.
У конкретних операційних системах стани процесів можуть бути ще більш деталізовані, можуть з'явитися деякі нові варіанти переходів зі стану в стан. Так, наприклад, модель станів процесів для операційної системи Windows NT містить 7 різних станів, а для операційної системи UNIX - 9. Тим не менш, в принципі, всі операційні системи підкоряються викладеної вище моделі.
