Поточна версія на 21:12, 25 травня 2021

DIVX Video

Формат файлів DivX використовується для зберігання високоякісного відео високої роздільної здатності після стиснення файлів до певного відсотка їх початкового розміру без будь-яких втрат якості. При використанні певних кодеків файли можуть мати розширення до 1080 пікселів і займати при цьому дисковий простір до 1 Гб. Технічні відомості про файли DIVX Файли DIVX є контейнери мультимедійних файлів, які використовують аудіо- та видеокодеки для збільшення ефективності стиснення, а також для програвання тих даних, які укладені в файл цього формату. Використовувані кодеки бувають двох типів: кодек H.264 / MPEG-4 AVC DivX Plus HD, а також стандартний кодек MPEG-4 Part 2 DivX.

VideoCD

Video Compact Disc (VCD) — формат запису цифрового потоку аудіо-відео на компакт-диск. Цей формат є попередником DVD. Стандарт VCD 1.1 було впроваджено 1993 року концернами Philips i Sony. У 1995 році було прийнято вдосконалений стандарт VCD 2.0. Технічні характеристики Відео Кодек: MPEG-1 Роздільність: NTSC: 352x240 PAL/SECAM: 352x288 Формат: NTSC: 107:80 (на 0,3% відрізняється від 4:3) PAL/SECAM: 4:3 Кількість повних кадрів на секунду: NTSC: 29,97 (30/1,001) lub 23,976 (24/1,001) PAL/SECAM: 25 Бітрейт: 1 150 кб/с (сталий) Якість зображення, записаного у стандарті VCD, загалом має відповідати VHS, але артефакти стиснення можуть її погіршити. Відеоформат VCD сумісний з більшістю стандартів DVD-Video, за винятком відео, що записані із частотою 23,976 кадрів на секунду, оскільки стандарт DVD-Video вимагає, щоб потік відео MPEG-1 мав частоту кадрів рівну 25 або 29,97 кадрів на секунду. Аудіо Кодек: MPEG-1 Audio Layer II Частота дискретизації: 44 100 Гц Канали: два моно, або один стерео Бітрейт: 224 кб/с (сталий) Як і у більшості CD стандартів, аудіо VCD несумісне зі стандартом DVD-Video через різницю у частоті дискретизації — VCD використовує 44.1 кГц, тоді як DVD вимагає 48 кГц.

HD-video

HD-video (High-Definition Video) - це стандарт відео, що пропонує користувачеві більш високу якість зображення за рахунок збільшення роздільної здатності (точок на дюйм) на відеокартинці відтворюючого пристрою (монітор, телевізор). Цей формат ще називають "формат високої чіткості" або "формат високої роздільної здатності". Для перегляду HD-video потрібен пристрій, який підтримує роздільну здатність не менше 1280х720 точок на дюйм. Для представлення відео в HD форматі використовується кодек H.264/MPEG-4 AVC (MPEG-4 Part 10).

Існують стандарти розширення високої чіткості 720p (1280x720) і 1080p (1920x1080), які розраховані на поширене для сучасної цифрової відеотехніки співвідношення сторін 16:9. Таке співвідношення сторін обумовлено тим, що в нього найбільш ефективно можна вписати картинку більшості поширених теле- / відео- / кіноформатів. Відцифровуючи сигнал в стандарти відео високої чіткості 720p / 1080p до картинки при необхідності зверху / знизу приклеюють чорні смуги для запису на оптичні носії високої чіткості / трансляції по супутниковим телеканалам високої чіткості. При перестисненні відео, зберігати ці чорні смуги кратності як правило ні до чого, тому їх зазвичай обрізають і від сигналу залишається тільки корисна площа картинки: 1280x544, 1280x536, 1280x688, 1920x800, 1920x860 тощо. Всі ці розширення відповідають стандартам 720p / 1080p в оригінальному співвідношенні сторін, задуманому режисерами, які створили відеоряд.

Зразки відео

DIVX
DVD
HD

Відео з 25 кадром

25 кадр