|
|
(не показана одна проміжна версія 5 учасників) |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− | '''Технологія EDGE: що це і навіщо це потрібно? | + | '''''Підготував студент 56-ї групи Тарасенко Олександр''''' |
− | ''' | + | |
| | | |
− | Минулий конгрес 3GSM World Congress, а слідом за ним, і виставка CeBIT 2006 в Ганновері принесли з собою багато анонсів нових стільникових телефонів з підтримкою технології EDGE (Enhanced Data for Global Evolution або, як ще іноді можна почути, Enhanced Data rates for GSM Evolution). Це не випадково - хоча вендори мобільних телефонів приділяють все більше уваги підтримці стандартів третього покоління (3G), таких як CDMA2000 1x, W-CDMA і UMTS, розвиток 3G-мереж йде вкрай повільно, а інтерес до мереж другого покоління (2G) та другого з половиною (2,5 G) не слабшає, а, навпаки, зростає, причому як на ринках країн, що розвиваються, так і на ринках розвинутих країн.
| + | =Зміст:= |
| | | |
− | '''Еволюція стандартів стільникового зв'язку'''
| |
| | | |
− | В ім `я« пропедевтики без кровопролиття »повернуся трохи в історію і розповім про те, які покоління стандартів стільникового зв'язку відомі зараз науці. Ті ж із вас, хто вже знайомий з цим питанням, можуть відразу перейти до наступного розділу, присвяченому безпосередньо технології EDGE.
| + | 1. [[GPRS]] |
| | | |
− | iТак, стандарти першого покоління стільникового зв'язку (1G), NMT-450 (розроблений у 1978, впроваджено в експлуатацію в 1981 році) і AMPS (запроваджено у 1983 році), були аналоговими: нізкочастотний голос людини передавався на високочастотної несучої (~ 450 МГц в разі NMT та 820-890 МГц у випадку AMPS) із застосуванням схеми амплітудно-частотної модуляції. Для того, щоб забезпечити зв'язок одночасно кількох людей, в стандарті AMPS, наприклад, частотні діапазони розбивалися на канали шириною 30 кгц - такий підхід отримав назву FDMA (Frequency Division Multiple Access). Стандарти першого покоління створювалися для та забезпечували виключно голосовий зв'язок.
| + | 2. [[EDGE]] |
| | | |
− | Стандарти другого покоління (2G), такі як GSM (global system for mobile communications) і CDMA (Code Division Mutiple Access), принесли з собою одразу кілька нововведень. Крім частотного розділення каналів зв'язку FDMA, голос людини тепер проходив оцифровування (кодування), то есть, по каналу зв'язку, як і в 1G-стандарті, передавалася модулірованная несе частота, але вже не аналоговим сигналом, а цифровим кодом. У цьому - спільна риса всіх стандартів другого покоління. Розрізняються вони методами «ущільнення» або розділення каналів: в GSM використовується підхід з тимчасовим ущільненням TDMA (Time Division Multiple Access), а в CDMA - кодове розділення каналів зв'язку (Code Division Mutiple Access), з-за чого цей стандарт так і називається. Стандарти другого покоління також створювалися для забезпечення голосового зв'язку, але в силу їх «цифрової природи» і в зв'язку з виникла в ході поширення Глобальної Павутини необхідності забезпечити доступ в інтернет з мобільних телефони, надавали можливість передачі цифрових даних по мобільному телефону, як по звичайному проводному модему. Спочатку, стандарти другого покоління не забезпечували високої пропускної здатності: GSM міг надати лише 9600 біт / с (рівно стільки потрібно для забезпечення голосового зв'язку в одному «уплотненном» за допомогою TDMA каналі), CDMA - кілька десятків Кбіт / с.
| + | [[Mini_shporka]] |
| + | == [[Сторінка питань з EDGE/GPRS]] == |
| | | |
− | У стандартах третього покоління (3G), головною вимогою до яких, згідно з специфікаціям Міжнародного Телекоммунікаціонного Союзу (ITU) IMT-2000, стало забезпечити відеозв'язок хоча б у дозволі QVGA (320х240), необхідно було досягти пропускної здатності передачі цифрових даних не менше 384 Кбіт / с. Для вирішення цього завдання використовуються смуги частот збільшеної ширини (W-CDMA, Wideband CDMA) або більшу кількість задіяних одночасно частотних каналів (CDMA2000). До речі, спочатку стандарт CDMA2000 не міг забезпечити необхідної пропускної здатності (надаючи всього 153 Кбіт / с), однак з введенням нових модуляціонних схем і технологій мультиплексування з використанням ортогональних що несуть в «надбудовою» 1х RTT й EV-DO, поріг в 384 Кбіт / з був успішно подолано. А така технологія передачі даних, як CDMA2000 1x EV-DV так і зовсім повинна буде забезпечити пропускну спроможність до 2 Мбіт / с, у той час як розробляє і просуває зараз в мережах W-CDMA технологія HSDPA (High-Speed Downlink Packet Access) -- до 14,4 Мбіт / с.
| + | [[category:Комп'ютерні мережі]] |
− | | + | |
− | Крім того, в Японії, Південної Кореї та Китаї зараз ведуться роботи над стандартами наступного, четвертого покоління, які зможуть, в перспективі, забезпечувати швидкість передачі і прийому цифрових даних понад 20 Мбіт / с, ставши, таким чином, альтернативою дротових широкосмугових мереж.
| + | |
− | | + | |
− | Однак, незважаючи на всі перспективи, які обіцяють мережі третього покоління, перейти на них поспішають далеко не багато хто. Причин тому багато: це і дорожнеча телефонних апаратів, викликана необхідністю повернути вкладені у дослідження та розробки кошти, і дорожнеча ефірного часу, пов'язана з високою вартістю ліцензій на частотні діапазони і необхідністю переходу на несумісне з існуючою інфраструктурою обладнання; і мале час автономної роботи з - за надмірно високою (у порівнянні з апаратами другого покоління) навантаження при передачі великих обсягів даних. Одночасно з цим, стандарт другого покоління GSM в силу з самого початку закладеної в нього можливості глобального роумінгу та меншій вартості апаратів та ефірного часу (тут політика ліцензування головного постачальника CDMA-технологій, компанії Qualcomm, зіграла з нею злий жарт), отримав воістину глобальне поширення, і вже в минулому році кількість абонентів GSM перевищувала 1 млрд. чоловік. Не скористатися ситуацією було б неправильно як з точки зору операторів, яким хотілося б збільшити середню виручку з одного абонента (ARPU), та забезпечити надання сервісів, конкурентноздатних з сервісами 3G-мереж, так і з боку користувачів, яким хотілося б мати мобільний доступ до інтернет. Те ж саме, що сталося з цим стандартом в подальшому, цілком можна назвати невеликим дивом: був придуманий еволюційний підхід, кінцевою метою якого було перетворити GSM в стандарт третього покоління, сумісний з UMTS (Universal Mobile Telecommunications System).
| + | |
− | | + | |
− | Строго кажучи, мобільний доступ в інтернет був доступний давно: технологія CSD (Circuit-Switched Data) дозволяла здійснювати модемного з'єднання на швидкості 9600 біт / с, але, по-перше, це було незручно з-за малої швидкості, а по-друге -- з-за похвилинної тарифікації. Тому спочатку була придумана і впроваджена технологія передачі даних GPRS (General Packet Radio Service), ознаменував початок переходу до пакетному підходу, а потім - технологія EDGE. До речі, є ще альтернативна GPRS технологія HSCSD (High-Speed Circuit Switched Data), але вона менш поширена, так як теж на увазі похвилинну тарифікацію, в той час як у GPRS враховується трафік - пересилка пакетів. У цьому - головна різниця між GPRS та різними технологіями на базі CSD-підходу: у першому випадку абонентський термінал пересилає в ефір пакети, які йдуть довільними каналами до адресата, у другому - між терміналом і базовою станцією (що працює як маршрутизатор) встановлюється з'єднання типу точка -точка з використанням стандартного чи розширеного каналу зв'язку. Стандарт GSM з технологією GPRS займає проміжне положення між другим і третім поколіннями зв'язку, тому нерідко називається другим з половиною поколінням (2,5 G). Називається він так ще й тому, що GPRS знаменує собою половину шляху GSM / GPRS-мереж до сумісності з UMTS.
| + | |
− | | + | |
− | Технологія EDGE, як неважко здогадатися з її назви (яке можна перекласти як «поліпшені швидкості передачі даних для еволюції GSM-стандарту») грає одразу дві ролі: по-перше, забезпечує більш високу пропускну здатність для передачі і прийому даних, а по-друге , Служить ще одним кроком на шляху від GSM до UMTS. Перший крок - впровадження GPRS, вже зроблено. Не за горами і другий крок - впровадження EDGE уже почалося в світі і в нашій країні.
| + | |