Відмінності між версіями «Міфи і реальність про комп’ютерні віруси»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 4 проміжні версії 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
:'''Комп'ютерний вірус''' — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.
 
Малообізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види шкідливих програм — програми-шпигуни чи навіть спам.
 
За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні створення і поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363).
 
  
Історія свідчить, що ідею створення комп'ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст Т. Дж. Райн, котрий в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила біля 7000 комп'ютерів. Причиною епідемії став комп'ютерний вірус, котрий передавався від одного комп'ютера до другого, пробирався в їхні операційні системи і виводив комп'ютери з-під контролю людини.
+
Багато хто принаймнi  чув про комп’ютернi вiруси i про те, яких прикрощiв вони можуть завдати користувачевi ПК. Дiї вiрусiв можуть бути не дуже небезпечними: несподiванi звуковi або графiчнi ефекти, перезавантаження комп’ютера, змiна функцiй клавiш на клавiатурi тощо. Однак iснують вiруси, якi можуть спричинити серйознi збої у роботi комп’ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення iнформацiї, необхiдної для роботи комп’ютера, i навiть переформатування жорсткого диска.
У 1992 році з'явився перший конструктор вірусів для PC — VCL (для Amiga конструктори існували і раніше), а також готові поліморфні модулі (MtE, DAME і TPE) і модулі шифрування для вбудовування в нові віруси. У кілька наступних років було остаточно відточено стелс-і поліморфні технології (SMEG.Pathogen, SMEG.Queeg, OneHalf, 1994; NightFall, Nostradamus, Nutcracker, 1995), а також випробувано самі незвичайні способи проникнення в систему і зараження файлів (Dir II — 1991, PMBS, Shadowgard, Cruncher — 1993). Крім того, з'явилися віруси, що заражають об'єктні файли (Shifter, 1994) і вихідні тексти програм (SrcVir, 1994).
+
<br />'''Комп’ютерний вiрус'''— це програмний код, що може несанкцiоновано формуватися, запускатися й самовiдтворюватися.
З поширенням пакету Microsoft Office набули поширення макровіруси (Concept, 1995). У 1996 році з'явився перший вірус для Windows 95 Win95.Boza, а в грудні того ж року — перший резидентний вірус для неї — Win95.Punch. З поширенням мереж та Інтернету файлові віруси все більше орієнтуються на них як на основний канал роботи (ShareFun, 1997 — макровірус MS Word, що використовує MS-Mail для поширення, Win32.HLLP.DeTroie, 1998 — сімейство вірусів-шпигунів, Melissa, 1999 — макровірус і мережевий черв'як, який побив усі рекорди за швидкістю поширення). Еру розквіту «троянських коней» відкриває утиліта прихованого віддаленого адміністрування BackOrifice (1998) і пішли за нею аналоги (NetBus, Phase). Вірус Win95.CIH досяг апогею в застосуванні незвичайних методів, переписуючи Flash Bios заражених машин (епідемія в червні 1998 вважається найбільш руйнівною за попередні роки).
+
В кінці 1990-x — на початку 2000-x з ускладненням ПЗ та системного оточення, масовим переходом на порівняно захищені Windows сімейства NT, утвердженням мереж як основного каналу обміну даними, а також успіхами антивірусних технологій у виявленні вірусів, побудованих за складними алгоритмами, останні стали все більше замінювати впровадження у файли на впровадження в операційну систему (незвичайний автозапуск, руткіти) і підміняти поліморфізм величезною кількістю видів (число відомих вірусів зростає експоненціально).
+
 
<gallery>
 
<gallery>
Файл:10-samih-opasnih-virysov.jpg|
+
Файл:К_в.png
 
+
Файл:210004-Virus.jpg
 
</gallery>
 
</gallery>
Віруси у складі іншого шкідливого ПЗ остаточно оформляються як засіб кіберзлочинності.
 
Для одних віруси є бізнесом. Причому не тільки для їхніх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. Бо процвітання компаній, які випускають антивірусні програми не є несподіванкою ні для кого. Для інших — це хобі. Хобі — збирання вірусних колекцій і хобі — написання вірусів. Ще інші — створюють віруси для прояву власної зухвалості і незалежності, у деяких колах подібна діяльність просто необхідна для підняття свого престижу. Є й такі, для кого віруси це витвір мистецтва; зустрічаються лікарі за покликанням, отже, може бути і комп'ютерний лікар за покликанням. Для деяких віруси служать приводом пофілософствувати на теми створення і розвитку комп'ютерного життя. Для інших віруси — це також стаття кримінального кодексу. Але для більшості користувачів комп'ютерів віруси — це щоденна головна біль і турбота, причина збоїв у роботі комп'ютера і ворог номер один.
 
Не існує єдиної системи класифікації та іменування вірусів (хоча спроба створити стандарт була зроблена на зустрічі CARO в 1991 році).
 
 
'''Прийнято розділяти віруси за:'''
 
*об'єктами, які вражаються;
 
*способом зараження ;
 
*операційними системами і платформами, які вражаються;
 
*активністю;
 
*технологіями, які використовуються вірусом; деструктивними можливостями (нешкідливі віруси, безпечні
 
  
'''Ознаки зараження вірусом:'''
+
<br />'''''Міфи про комп`ютерні  віруси:'''''  
-Зменшення вільної пам'яті
+
* Віруси поширюються самостійно. Віруси не можуть поширюватися самі. Вірус не може нічого зробити перед тим, як заражені програми не завантажаться або комп’ютер не перевантажиться з зараженого джерела.
-Уповільнення роботи комп'ютера
+
* Віруси можуть поширюватися між будь-якими комп’ютерами. В теорії можна написати вірус, котрий може функціонувати в різних ОС, але це завдання дуже важке. DOS-віруси неспроможні заразити такі комп’ютери, як, наприклад, Macintosh, Unix, Vax.
-Затримки при виконанні програм
+
* Віруси можуть заразити захищені від запису диски. Віруси не можуть зробити цього. Однак диски можуть бути заражені, коли захист вимкнений.
-Незрозумілі зміни в файлах
+
* Деякі віруси абсолютно нешкідливі. Є віруси, котрі не знищують інформацію, але вони збільшують навантаження на процесор і змінюють програмний код без відома користувача.
-Зміна дати модифікації файлів без причини
+
* Тільки в піратських дисках розташовані віруси. Часто віруси є в піратських копіях, але відомі випадки, коли комерційне ПЗ теж має віруси.
-Незрозумілі помилки Write-protection
+
* Віруси можуть руйнувати комп’ютери. Час від часу з’являються чутки про віруси, котрі руйнують монітор, або руйнують HDD, але поки що це всього лиш чутки.
-Помилки при інсталяції і запуску Windows
+
* Віруси пошкоджують комп’ютер навіть коли він вимкнений. Коли комп’ютер вимкнений, вірус йому не загрожує.
-Відключення 32-розрядного допуску до диску
+
-Неспроможність зберігати документи Word в інші каталоги, крім Template
+
-Погана робота дисків
+
-Файли невідомого походження
+
  
'''Ранні ознаки зараження дуже тяжко виявити, але коли вірус переходить в активну фазу, тоді легко помітити такі зміни:'''
 
-Зникнення файлів
 
-Форматування HDD
 
-Неспроможність завантажити комп'ютер
 
-Неспроможність завантажити файли
 
-Незрозумілі системні повідомлення, звукові ефекти і т. д.
 
  
Здебільшого, все це в минулому. Зараз основні ознаки самовільне відкривання браузером деяких сайтів (рекламного характеру), підозріло підвищений інтернет-трафік та повідомлення від друзів, що ваші листи електронної пошти до них містили вірус.
+
'''Вірус-жарт''' не завдає шкоди комп'ютеру, а просто лякає користувача.
  
'''Основні існуючі міфи про віруси:'''
+
'''Хробак комп'ютерний''' — це саморозповсюджувана програма, яка може подолати всі три етапи розповсюдження самостійно (звичайний хробак), або використовує агента-користувача тільки на 2-му етапі (поштовий черв'як).
:-Віруси здатні зруйнувати будь-які комплектуючі комп’ютера.
+
:-Вірус перешкоджає  установці ОС.
+
:-Віруси пошкоджують комп’ютер навіть коли він вимкнений.
+

Поточна версія на 13:27, 13 листопада 2019

Багато хто принаймнi чув про комп’ютернi вiруси i про те, яких прикрощiв вони можуть завдати користувачевi ПК. Дiї вiрусiв можуть бути не дуже небезпечними: несподiванi звуковi або графiчнi ефекти, перезавантаження комп’ютера, змiна функцiй клавiш на клавiатурi тощо. Однак iснують вiруси, якi можуть спричинити серйознi збої у роботi комп’ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення iнформацiї, необхiдної для роботи комп’ютера, i навiть переформатування жорсткого диска.
Комп’ютерний вiрус— це програмний код, що може несанкцiоновано формуватися, запускатися й самовiдтворюватися.


Міфи про комп`ютерні віруси:

  • Віруси поширюються самостійно. Віруси не можуть поширюватися самі. Вірус не може нічого зробити перед тим, як заражені програми не завантажаться або комп’ютер не перевантажиться з зараженого джерела.
  • Віруси можуть поширюватися між будь-якими комп’ютерами. В теорії можна написати вірус, котрий може функціонувати в різних ОС, але це завдання дуже важке. DOS-віруси неспроможні заразити такі комп’ютери, як, наприклад, Macintosh, Unix, Vax.
  • Віруси можуть заразити захищені від запису диски. Віруси не можуть зробити цього. Однак диски можуть бути заражені, коли захист вимкнений.
  • Деякі віруси абсолютно нешкідливі. Є віруси, котрі не знищують інформацію, але вони збільшують навантаження на процесор і змінюють програмний код без відома користувача.
  • Тільки в піратських дисках розташовані віруси. Часто віруси є в піратських копіях, але відомі випадки, коли комерційне ПЗ теж має віруси.
  • Віруси можуть руйнувати комп’ютери. Час від часу з’являються чутки про віруси, котрі руйнують монітор, або руйнують HDD, але поки що це всього лиш чутки.
  • Віруси пошкоджують комп’ютер навіть коли він вимкнений. Коли комп’ютер вимкнений, вірус йому не загрожує.


Вірус-жарт — не завдає шкоди комп'ютеру, а просто лякає користувача.

Хробак комп'ютерний — це саморозповсюджувана програма, яка може подолати всі три етапи розповсюдження самостійно (звичайний хробак), або використовує агента-користувача тільки на 2-му етапі (поштовий черв'як).