Відмінності між версіями «Тема 2. Філософсько-культурологічні засади музично-педагогічної освіти»

Версія за 10:17, 30 травня 2019

Тема 2. Філософсько-культурологічні засади музично-педагогічної освіти

План

2.1. Змістові основи музичної педагогіки

2.2.Пріоритетні напрямки сучасної музично-педагогічної освіти

2.3.Методологічні знання як основа науково-педагогічного дослідження.

2.1.Музична педагогіка як окрема галузь знань, має свій науковий простір, свої об’єкт, предмет дослідження, а тому її слід вивчати відповідно до властивих лише їй закономірностей. Музична педагогіка включає дві сфери музичної діяльності: музично-педаго- гічну науку та музично-педагогічну практику. Для визначення сутності музичної педагогіки як науки потрібно розмежувати поняття її об’єкта і предмета.

Об’єкт наукової діяльності традиційно відображає те коло об’єктивної реальності, яке охоплює предмет як одну із багатьох складових об’єкта і дістає своє однозначне розуміння лише в процесі зіставлення з ними Об’єктом музичної педагогіки є цілісний процес навчання, виховання та розвитку особистості засобами музичного мистецтва.

Предметом музичної педагогіки є зміст та форми організації музично-педагогічного процесу як чинника розвитку особистості. Об'єктом музично-педагогічної практики є реальна взаємодія учасників музично-педагогічного процесу, а предметом - способи взаємодії, зумовлені його цілями та змістом.

Специфіка музично- педагогічної діяльності полягає в тому, що вона вирішує педагогічні завдання засобами музичного мистецтва. Особливістю ж музично-педагогічної діяльності є наявність серед її складових художньо-творчого начала. Особливість педагогіки сьогодні полягає в її гуманістичній спрямованості, посиленні комунікативних основ, “діалогічності”. Учні стають не лише об’єктом педагогічного процесу, а й його суб’єктом. Розширюється і спектр педагогічних прийомів: від авторитарних до демократичних.

2.2.У музичній освіті XXI століття пріоритетними тенденціями її розвитку стали: - гуманізація, сутність якої полягає в утвердженні людини як найвищої цінності; - особистісно-орієнтоване навчання, спрямоване на індивідуалізацію навчання й стверджує демократичний тип музичної освіти, орієнтованої на особистість учня; - фундаменталізація, як пріоритет галузей і методів пізнання, що забезпечує багатопрофільність, вихід у суміжні сфери, сприйнятливість до інновацій, здатність до продуктивної переробки інформації та творчого пошуку; - гуманітаризація, яка покликана розвивати духовність особистості, планетарне мислення, художню картину світу, самовизначення особистості в музичній культурі як її стрижневу лінію; - національна спрямованість, яка полягає в органічному поєднанні музичної освіти з історією і традиціями українського народу, у збереженні і збагаченні національних цінностей; - перехід від інформативних форм до активних методів музичного навчання, що передбачає використання наукового пошуку, проблемного підходу, мультимедійних технологій, інноваційних моделей,які активізують інтелектуальну діяльність; - створення умов для творчої самореалізації учнів, що передбачає розвиток суб’єктності особистості, її саморозвиток, самоактуалізацію, самовираження та самореалізацію у художньо-творчій діяльності; - безперервність музичної освіти, що дозволяє постійно поглиблювати підготовку, досягати цілісності і послідовності в музичному навчанні і вихованні); - відкритість системи музичної освіти.

2.3. Методологічні знання як основа науково-педагогічного дослідження Якщо звернутися до змісту поняття методології, то він визначає сукупні знання теорій, концепцій, методів пізнання, на основі яких здійснюється процес дослідження. В методології науки існує різниця між конкретною і загальною методологіями. Якщо загальною методологією виступають філософські концепції основні положення наукознавства, то методологія конкретної науки виникає як результат синтезу філософської методології, наукознавства, логіки, а також принципових положень і методів окремої науки, в межах якої проводиться дослідження. У мистецькій освіті такою наукою може бути теорія та методики музичної освіти і виховання.

Методологія має два значення, а саме: - методологія як сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що використовуються у науці; - методологія як галузь знання, що вивчає засоби, передумови і принципи організації пізнавальної і практично-перетворювальної діяльності. Серед проблем, які вивчає методологія, виділяються такі: опис і аналіз етапів наукового дослідження, аналіз мови науки, аналіз дослідницьких принципів, концептуальних підходів та ін. Сучасна методологія педагогіки найбільш актуальним вважає критичний перегляд існуючого понятійного апарату, конкретизацію понятійно-термінологічного апарату; здійснення перетворювальної функції методологічного знання. У педагогічній свідомості і педагогічній дослідницькій практиці за минулі десятиліття склалися уявлення про триступеневу структуру методологічного знання, до якої увійшла матеріалістична діалектика (загально-філософський підхід), наукознавство (загальнонауковий підхід) і та особливості певної галузі знань ( спеціально-науковий підхід). Однак переоцінка цінностей, зміни у світогляді суспільства певною мірою відобразилися й на методології. У даний час йде перегляд і Наразі відбувається перегляд й переосмислення деяких ключових понять педагогіки, особливо у галузі системи виховання. Методологічною основою педагогічного дослідження є теоретичні концепції щодо методів пізнання дійсності таких наук, як філософія, психологія, вікова психологія, фізіологія. Найбільш узагальнено можна представити методологію педагогіки мистецтва як сукупність теорій, концепцій та методів, що визначені гуманітарними, психологічними науками та мистецтвознавством, зокрема такими, як культурологія, естетика, музикознавство. Крім того, важливим знаряддям досліджень у галузі мистецької освіти є підходи до пізнання педагогічних процесів, які виникли на основі розвитку наук про людину і суспільство. Поняття «підхід» як науково - педагогічний дослідницький ресурс, потребує уточнення, оскільки в ньому є певні відмінності від загально наукового розуміння «підходу». За визначенням В.В. Мацкевича, «підхід» - комплекс парадигматичних, синтагматичних і прагматичних структур і механізмів в пізнанні і/або практиці, що характеризує стратегії й програми в галузі філософії, науці, політиці або в організації життя й діяльності людей, які конкурують між собою (або історично змінюються). В методології педагогіки інколи категорія «підхід» замінюється принципом, або розуміється як принцип («Педагогіка» за авторством В.Сластьоніна, І.Ісаєва, Є.Шиянова). О.Рудницька виходить з тлумачення сутності терміну від латинської principium - основа, початок. Це дає підстави розуміти принцип як вихідне положення, провідну ідею, першорядне правило якоїсь діяльності, що виконує функцію обґрунтування змісту цієї діяльності або припису щодо порядку і способу її здійснення. Отже, принцип в загальному розумінні - це «керівництво», настанова до певних дій певним чином, або дії з огляду на щось, враховуючи щось. У такому розумінні принцип і підхід можуть бути розглянуті як однопорядкові феномени: підхід дозволяє розглянути педагогічні явища під певним кутом зору, з точки зору чогось, а принцип дозволяє зробити це розгляд більш ефективним. Ця логіка доцільна не лише до педагогічного дослідження, а й до педагогічних дій та педагогічного впливу. Відтак, дослідник завжди має обирати і підходи, і принципи, завдяки яким дослідницький процес буде більш ефективним. Останнім часом в педагогіці мистецтва найбільш доцільним вважається застосування наступних підходів: Акмеологічний підхід - дослідження явищ мистецької освіти на основі врахування усіх потенцій людини: творчих, духовних, професійних, як вищого ступеню її розвитку, що представлений в працях А.Бодальова, А.Деркача, П.Каптерева, О.Селезньової, С.Степанова, А.Козирь , О.Олексюк, М.Ткач та ін. В концепціях акмеології, акме - вища сходинка рефлексивної компетентності - самоздійснення. Аксіологічний підхід - пізнання мистецьких освітніх процесів крізь призму теорії цінностей. Представлений в працях М.Кагана, Б.Гершунського, О.Рудницької, Г. Падалки, В.Тугарінова, С.Кулікової, іншіх науковців. В основу аксіологічного підходу покладено аксіологію - науку про цінності та ціннісне ставлення до буття. В аксіологічних дослідженнях нерідко використовують тест «Ціннісні орієнтації» Рокича. Діяльнісний підхід - пізнання явища на основі теорії діяльності. Психологічні основи теорії діяльності стали підґрунтям їх застосування в педагогіці. Перш за все, це концепції діяльності А. Леонтьева, С.Рубінштейна, концепції розумових дій П. Гальперина, творчої діяльності Л.Виготського, П.Алексєєва, М. Бахтіна, В.Моляко та ін. Інтеграційний підхід - забезпечує комплекс розвитку всіх необхідних музично-педагогічних якостей майбутнього вчителя: художній смак (О. Коробко), професійний світогляд ( О. Горожанкіна), педагогічну культуру (А. Растригіна), професійну культуру ( І. Шевченко), музично-виконавську компетентність (О. Горбенко), авторську спроможність ( Т. Стратан- Артишкова), професійну мобільність (О. Яненко), здатність до становлення і розвитку музичної культури школярів І. Кевішас). Варіантом інтеграційного підходу є конвергентний підхід Б.Гершунського, що в мистецькій освіті розглядався у працях Б.Юсова, Л.Ващенко, О.Щолокової, Л.Масол. Культурологічний підхід забезпечує пізнання мистецької освіти на основі явищ культури, становлення і розвитку художньої культури особистості крізь призму розвитку культури. Будь-які явища, що розглядаються на основі культурологічного підходу, досліджуються та вдосконалюються у вимірах соціокультурної сфери. Методологія культурологічного підходу в педагогіки мистецтва будується на основі М.Кагана, В.Библера, Л.Когана, А.Лосева, М.Бахтіна. В мистецькій педагогіці культурологічний підхід представлений в працях і дослідженнях Л. Кондрацької, Н.Миропольської, Г.Падалки, А. Растригіної, О.Рудницької, О.Ростовського, Т. Стратан-Артишкової, О. Щолокової та інших науковців. Системний або структурно-системний підхід - дозволяє дослідити явище як складне утворення в його цілісності, що має певні структурні компоненти які розвиваються в їхньому взаємозв’язку й взаємообумовленості. Дослідження на основі системного підходу передбачає виявлення структурних компонентів досліджуваного явища, їх показників та рівнів сформованості, а також визначення системо утворювальних факторів тих чи інших властивостей, якостей або явищ. Методологія системного підходу представлена у працях А.Богданова, В. Ковальова, Н. Кузьміної, А.Леонтьева, Б.Ломова, К. Платонова та ін. Синергетичний підхід - дозволяє підійти до розгляду освітньо-виховних процесів, у тому числі й в педагогіці мистецтва, як до системи, що саморозвивається. За визначенням С.П.  Курдюмова, О.М.  Князєвої, методологія синергетики орієнтована на виявлення загальних ознак еволюції і самоорганізації складних систем, що стає джерелом нового погляду на світ, нового – еволюційного і холістичного бачення світу. Питання синергетики у мистецтві представлено в працях Г.Фіоктистова, Б.Пойзнера, І.Євіна. В мистецькій педагогіці сінергетичні категорії «порядку та хаосу» зустрічаються в дослідженнях Л.Масол. Особистісно-орієнтований або особистісний підхід - дозволяє здійснити гуманістичну парадигму освіти шляхом дослідження та врахування у подальшому особливостей кожної особистості. Особистісно-орієнтований підхід ґрунтується на ідеях гуманістичної педагогіки та психології, зокрема - теоріях А. Маслоу, Г. Олпорта, К. Роджерса. Методологія цього підходу представлена працями таких науковців, як І. Бех, Є. Бондаревська, Б.Братусь, О.Брушлінський, С.Кульневич, І.Зязюн, В.Ільїн, І.Якіманська. В мистецькій освіті особистісний підхід покладено в основу досліджень Т.Кротової, Н.Миропольської, А. Растригіної, О.Ростовського, Г.Тарасова та інших науковців. Компетентнісний підхід - орієнтований на дослідження і досягнення певних результатів в процесі надбання значущих компетенцій. Слід звернути увагу на те, що в науці чітко визначена відмінність між поняттями компетенція та компетентність. На це вказують А.Хуторськой, І.Зимня, І.Рахімбаєва, інші науковці. Зокрема, І.Зимня І пише: «...компетенції - це певні внутрішні, потенціальні, приховані психологічнії новоутворення: знання, уявлення, програми (алгоритми) дій, систем цінностей і відносин, які потім виявляються у компетентностях людини». Застосування компетентнісного підходу в мистецькій освіті представлено в концепції професійної підготовки вчителів музики ( Н.Васильєва, О.Щолокова, О.Олексюк, Н.Ґуральник, Н.Цюлюпа, Л.Пушкар); у визначені різновидів компетенцій: загальних та фахових (музичних) (В.Агеєв, О. Горбенко, І.Пігарєва, Л.Пушкар, А. Растригіна), мистецьких, естетичних (Є, Попова), художніх (О.НІкітіна), комунікативних (А.Березняк), методичних (Н.Цюлюпа), музично-виконавських (Н.Васіл’єва).

Запитання для перевірки знань: 1. Розкрийте зміст музичної педагогіки 2. Які функції притаманні мистецтву? 3. Які функції притаманні художньо-навчальній діяльності? 4. Назвіть пріоритетні напрямки сучасної музично-педагогічної освіти 5. Які галузі знань стають методологічною основою для досліджень в галузі мистецької освіти?

Завдання для практичних занять: 1. Розробити та презентувати методологічну базу дослідження: концепції, теорії, наукові підходи, принципи тощо. 2. Обґрунтувати логіку вибору мистецтвознавчих та загальнонаукових ракурсів дослідження та їх взаємозв’язку на методичному рівні.

Список літератури: 1. Абдуллин Э.Б. Методология педагогики музыкального образования: учебник для студ. высш. пед. уч. завед. / под ред. Э.Б Абдуллина – 2-е изд., испр. и доп. – М.: « Академия», 2006 – 272 с. 2. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник / Л.М. Моїсєєв, О. М. Яцій. - Одеса: ПНЦ АПН України - ПДПУ їм. К. Д Ушинського, 2001.- 218 с. 3. Левченко Т. І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах / Т.І. Левченко. - Вінниця: Нова книга, 2002. - 512 с. 4. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін) / Галина Микитівна Падалка. - K.: Освіта України, 2008. - 274 с. 5. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / [3. Н Курлянд, P. І. Хмелкж, А. В. Семенова та ін.] (За ред. 3. Н. Курлянд) / 3-тє вид., перероб і доп. - K.: Знання, 2007. - 495 с. 6. Растригіна А.М. Інноваційний контекст професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта. - Наукові записки. - Вип. 133. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. - С. 57 7. Растригіна Алла Перспективи реформування професійної мистецької освіти // Наукові записки / Ред.кол.: В.В. Радул, В.А. Кушнір та ін. – Вип.134. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, ISBN 978-7406-57-8 - 2014 – С.13-17 8. Рудницка О. П. Основи педагогічних досліджень / О. П. Рудницька, А. Г. Болгарський, Т. Ю. Свистєльнікова. - Киев, 1998. - 143 с. 9. Сокол A.B. Исполнительские ремарки, образ мира и музыкальный стиль /Александр Викторович Сокол. - Одеса : Моряк, 2007. -276 с. 10. Сохор А.Н. Социология и музыкальная культура / А.Н.Сохор // Вопросы социологии и эстетики музики. В 2-х т. Т.1. - Л.: Сов.композитор, 1980 - 295 с. 11. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно¬ориентированной парадигмы / А.Хуторской // Народное образование. - 2003. - №2. -С.56-64. 12. Шип С.В. Музыкальная речь и язык музики / Сергей Васильевич Шип. - Одеса: Изд-во Одесской гос.консерватории им.А.В.Неждановой, 2001. - 296 с.