Відмінності між версіями «DNS клієнт»
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
Наприклад, для отримання DNS-імені для адреси 11.22.33.44 потрібно запросити у '''DNS-сервера''' запис 44.33.22.11.in-addr.arpa, і той поверне відповідне символьне ім'я. Зворотний порядок запису частин IP-адреси пояснюється тим, що в IP-адресах старші біти розташовані на початку, а в символьних DNS-іменах старші (що знаходяться ближче до кореня) частини розташовані в кінці. | Наприклад, для отримання DNS-імені для адреси 11.22.33.44 потрібно запросити у '''DNS-сервера''' запис 44.33.22.11.in-addr.arpa, і той поверне відповідне символьне ім'я. Зворотний порядок запису частин IP-адреси пояснюється тим, що в IP-адресах старші біти розташовані на початку, а в символьних DNS-іменах старші (що знаходяться ближче до кореня) частини розташовані в кінці. | ||
− | === | + | === Рекурсивний запит === |
− | + | Рекурсивний запит передбачає отримання остаточної відповіді від сервера, до якого він спрямований. Рекурсію виконує сервер. | |
− | + | === Ітеративний запит === | |
− | + | Ітеративний запит - припускає (допускає) виконання рекурсії клієнтом. | |
− | + | == Режим View == | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
Деякі сервера підтримують можливість працювати в різних режимах для різних сегментів мережі. У '''Bind''' цей режим називається «view». Наприклад, сервер може для локальних адрес (наприклад, 10.0.0.0 / 8) віддавати локальні адреси серверів, для користувачів зовнішньої мережі — зовнішні адреси. Також сервер може бути авторитативним для заданої зони тільки для вказаного діапазону адрес (наприклад, у мережі 10.0.0.0 / 8 сервер оголошує себе авторитативним за зону internal, при цьому для зовнішніх адрес у відповідь на запит імені із зони internal буде віддаватися відповідь «не відомий»). | Деякі сервера підтримують можливість працювати в різних режимах для різних сегментів мережі. У '''Bind''' цей режим називається «view». Наприклад, сервер може для локальних адрес (наприклад, 10.0.0.0 / 8) віддавати локальні адреси серверів, для користувачів зовнішньої мережі — зовнішні адреси. Також сервер може бути авторитативним для заданої зони тільки для вказаного діапазону адрес (наприклад, у мережі 10.0.0.0 / 8 сервер оголошує себе авторитативним за зону internal, при цьому для зовнішніх адрес у відповідь на запит імені із зони internal буде віддаватися відповідь «не відомий»). | ||
== Використовувані порти == | == Використовувані порти == | ||
Усі DNS-сервера за стандартом RFC 1035 відповідають на 53 порту TCP і UDP. При відправленні запитів ранні версії '''BIND''' використовували 53 порт, новіші поводять себе як DNS-клієнти, використовуючи вільні незареєстровані адреси. | Усі DNS-сервера за стандартом RFC 1035 відповідають на 53 порту TCP і UDP. При відправленні запитів ранні версії '''BIND''' використовували 53 порт, новіші поводять себе як DNS-клієнти, використовуючи вільні незареєстровані адреси. |
Версія за 09:41, 19 жовтня 2010
DNS-сервер — додаток, призначений для відповідей на DNS-запити за відповідним протоколом. Також DNS-сервером можуть називати хост, на якому запущено програму.
Зміст
Типи DNS-серверів
За виконуваними функцій DNS-сервери поділяються на декілька груп, залежно від конфігурації конкретний сервер може відноситися до декількох типів;
- Авторитативний DNS-сервер — сервер, що відповідає за будь-яку зону.
- Майстер або первинний сервер (в термінології BIND) — сервер, що має право на внесення змін в дані зони. Зазвичай для зони буває тільки один майстер сервер. У випадку Microsoft DNS-сервера і його інтеграції з Active Directory майстер-серверів може бути декілька (так як реплікація змін здійснюється не засобами DNS-сервера, а засобами Active Directory, за рахунок чого забезпечується рівноправність серверів і актуальність даних).
- Слейв або вторинний сервер, що не має права на внесення змін в дані зони і отримує повідомлення про зміни від майстер-сервера. На відміну від майстер-сервера їх може бути (практично) необмежена кількість. Слейв так само є авторитативним сервером (і користувач не може розрізнити майстер і слейв, різниця з'являється тільки на етапі конфігурації / внесення змін до налаштувань зони).
- Кешуючий DNS-сервер — сервер, який обслуговує запити клієнтів, (отримує рекурсивний запит, виконує його за допомогою нерекурсивних запитів до авторитативних серверів або передає рекурсивний запит DNS-серверу, що стоїть вище за ієрархією)
- Локальний DNS-сервер - використовується для обслуговування DNS-клієнтів, що виконуються на локальній машині. Фактично, це різновид кешуючого DNS-сервера, сконфігурований для обслуговування локальних додатків.
- Перенаправляючий DNS-сервер - сервер, що перенаправляє отримані рекурсивні запити кешуючому серверу (який знаходиться вище за ієрархією) у вигляді рекурсивних запитів. Використовується переважно для зниження навантаження на кешуючий DNS-сервер.
- Кореневі сервери DNS — сервер, який є авторитативним за кореневу зону. Загальновживаних кореневих серверів у світі всього 13 штук, їх доменні імена знаходяться в зоні root-servers.net і називаються a.root-servers.net, b.root-servers.net, …, m.root-servers.net. У певних конфігураціях локальної мережі можлива ситуація налаштування локальних кореневих серверів.
- Реєструючий DNS-сервер. Сервер, що приймає динамічні оновлення від користувачів. Часто поєднується з DHCP-сервером. У Microsoft DNS-сервер при роботі на контролері домену сервер працює в режимі реєструючого DNS-сервера, приймаючи від комп'ютерів домену інформацію про відповідність імені та IP-адресу комп'ютера і оновлюючи відповідно до неї дані зони домену.
- DNSBL-сервер (сервер з чорними списками адрес та імен). Формально, такий сервер не входить в ієрархію DNS, однак використовує той же механізм і протокол для роботи, що і DNS-сервера.
Види DNS-запитів
Протокол DNS для роботи використовує 53-й TCP-або UDP-порт для відповідей на запити. Традиційно запити і відповіді відправляються у вигляді однієї UDP датаграми. TCP використовується для AXFR-запитів.
Прямий запит
Прямий запит (forward) — запит на перетворення доменне ім'я (символьної адреси) хоста в числову IP-адресу.
Зворотний запит
Зворотний запит (reverse) — запит на перетворення IP-адреси в ім'я хоста.
DNS використовується в першу чергу для перетворення символьних імен в IP-адреси, але він також може виконувати зворотний процес. Для цього використовуються вже наявні кошти DNS. Справа в тому, що із записом DNS можуть бути зіставлені різні дані, в тому числі і будь-яке символьне ім'я. Існує спеціальний домен in-addr.arpa, записи в якому використовуються для перетворення IP-адрес в символьні імена.
Наприклад, для отримання DNS-імені для адреси 11.22.33.44 потрібно запросити у DNS-сервера запис 44.33.22.11.in-addr.arpa, і той поверне відповідне символьне ім'я. Зворотний порядок запису частин IP-адреси пояснюється тим, що в IP-адресах старші біти розташовані на початку, а в символьних DNS-іменах старші (що знаходяться ближче до кореня) частини розташовані в кінці.
Рекурсивний запит
Рекурсивний запит передбачає отримання остаточної відповіді від сервера, до якого він спрямований. Рекурсію виконує сервер.
Ітеративний запит
Ітеративний запит - припускає (допускає) виконання рекурсії клієнтом.
Режим View
Деякі сервера підтримують можливість працювати в різних режимах для різних сегментів мережі. У Bind цей режим називається «view». Наприклад, сервер може для локальних адрес (наприклад, 10.0.0.0 / 8) віддавати локальні адреси серверів, для користувачів зовнішньої мережі — зовнішні адреси. Також сервер може бути авторитативним для заданої зони тільки для вказаного діапазону адрес (наприклад, у мережі 10.0.0.0 / 8 сервер оголошує себе авторитативним за зону internal, при цьому для зовнішніх адрес у відповідь на запит імені із зони internal буде віддаватися відповідь «не відомий»).
Використовувані порти
Усі DNS-сервера за стандартом RFC 1035 відповідають на 53 порту TCP і UDP. При відправленні запитів ранні версії BIND використовували 53 порт, новіші поводять себе як DNS-клієнти, використовуючи вільні незареєстровані адреси.