|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | + | Єрева́н (вірм. Երևան), — столиця Вірменії, одне з найдавніших міст, що збереглися (засноване у 782 р. до н. е.). |
| | + | Розташований на лівобережній (по річці Аракс) частині Араратської долини. |
| | + | Населення: 1,356 млн (2005). |
| | + | Висота над рівнем моря: від 900 до 1300 м, частина міста розташована на вулканічному плато на північ від Араратської долини. |
| | + | Етимологія топоніма «Єреван» — ймовірно урартська; згідно з написом клинописом на знайденій в 1964 на території Єревана кам'яній плиті, місто засноване урартським царем Аргішті I в VII столітті до н. е. |
| | | | |
| − | Ерева́н (арм. Երևան, МФА (арм.): [jɛɾɛˈvɑn]) — столица и крупнейший по численности населения и площади город Армении, один из древнейших городов мира. В русской транскрипции до 1936 года известен как Эривань. Расположен на левобережной (по реке Араксу) части Араратской долины. Население составляет 1075,1 тыс. человек (на 1 июля 2017 года)[4]. Площадь города — 223 км². Ереван — политический, экономический, культурный и научный центр, а также важнейший транспортный узел страны. Город обслуживают 2 аэропорта, метрополитен, железнодорожный вокзал.
| + | Історія |
| − | | + | Антична доба |
| − | Высота над уровнем моря — от 900 до 1300 м, часть города расположена на вулканическом плато к северу от Араратской долины.
| + | Вірменські легенди зводять заснування Єревану до Ноя, виводячи назву міста з вигуку: «Єреванц!» (Вона з'явилася!), нібито зробленого Ноєм, коли від води оголилася вершина Малого Арарату. Це вважається прикладом т. з. народної етимології. |
| − | | + | Роком заснування Єревана вважають рік заснування урартського міста Еребуні — 782 до н. е., розташованого на південній околиці сучасного Єревана. Відповідно до наскальної клинописної хроніки у Вані, Урартський цар Аргішті I на п'ятому році свого царювання збудував місто Еребуні. Напис на кам'яній плиті, знайденій в 1950 році на пагорбі Арін-Берду, дозволив ототожнити це городище з Еребуні. Напис каже: |
| − | За годы советской власти облик Еревана полностью изменился в результате огромных градостроительных работ (первый генеральный план 1924, архитектор А. И. Таманян; также — 1970, архитекторы М. Д. Мазманян, Э. А. Папян и др.); своеобразный колорит городу придал широко используемый в строительстве местный камень различных оттенков (розовый, кремовый, белый туф)[8].
| + | «Величчю бога Халді Аргишті, син Менуа, цю могутню фортецю побудував; встановив її ім'я Еребуні для могутності країни Біайні і для залякування ворожої країни. Земля була пустинною, могутні справи я тут вчинив…» |
| − | | + | Через сторіччя адміністративний і політичний центр області перемістився до фортеці Тейшебаіні, яка була заснована царем Русимом II на південно-західній околиці сучасного Єревана, а проте Тейшебаіні була розгромлена, мабуть скіфами, у роки падіння Урарту (590-ті до н. е.). Еребуні ж продовжив своє існування і в перську епоху, там, наприклад, знайдено мілетські монети, викарбувані близько 478 рік до н. е. Мабуть, тоді ж у вірменській мові його назву почали вимовляти як Еревуні, з переходом. Існують гіпотези, втім нічим не підкріплені, що Еревуні був центром перської сатрапії Східна Вірменія. У V ст. була побудована найдавніша з єреванських церков — церква апостолів Петра і Павла (Петрос-Погосов; знесена в 1931). Поселення знаходилося в Гаварі (повіті) Котайк Айраратской провінції Великої Вірменії, за 20 кілометрів від її політичної та духовної столиці Вагаршапата (колишній Ечміадзін). Слід зауважити, що частина сучасного Єревану знаходиться також на території стародавнього гавара Арагацотн, оскільки кордоном між гаварами слугувала ріка Раздан. |
| − | | + | |
| − | ==Пам'ятки культури==
| + | |
| − | Кіровоград є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо.
| + | |
| − | | + | |
| − | Функції з додержання державної політики в галузі культури й культурного розвитку громадян міста, як українців, так і представників національних меншин, здійснює Відділ культури і туризму Кіровоградської міськради.
| + | |
| − | | + | |
| − | Місто, з яким у Кіровограда встановлені партнерські стосунки (єдине місто-побратим), — болгарський Добрич.
| + | |
| − | | + | |
| − | У 2011 році Кіровоград здобув звання танцювальної столиці України.
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Театри, музика, кіно==
| + | |
| − | | + | |
| − | Театр імені Марка Кропивницького
| + | |
| − | | + | |
| − | Кінотеатр «Зоряний» у центрі міста
| + | |
| − | Кіровоград (Єлисаветград) відомий тим, що тут розпочав роботу перший український професійний театральний колектив — наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградських театрів виступали вітчизняні та зарубіжні композитори і музиканти Ференц Ліст, Модест Мусоргський, Олександр Скрябін, Антон Рубінштейн, Микола Лисенко та співаки Федір Шаляпін, Леонід Собінов.
| + | |
| − | | + | |
| − | Сучасні кіровоградські театри:
| + | |
| − | | + | |
| − | академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького;
| + | |
| − | обласний академічний театр ляльок;
| + | |
| − | академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни»;
| + | |
| − | студентський театр-студія «Резонанс»;
| + | |
| − | театр-студія «Мода».
| + | |
| − | У місті діє обласна філармонія, при якій працюють Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни», Ансамбль народної та сучасної музики «Єлисавет-ретро», камерний оркестр «Концертіно», діє дитяча філармонія.
| + | |
| − | | + | |
| − | Інші професіональні творчі (музичні і хореографічні) колективи міста: заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань», муніципальний камерний хор, ансамбль пісні і танцю «Весна», дитячі колективи «Пролісок», «Росинка» та інші. Сучасні діячі культури Кіровограда: народні артисти України А. Кривохижа й А. Червінська, заслужені артисти України В. Стратьєв, Р. Валькевич, Б. Попов.
| + | |
| − | | + | |
| − | Станом на кінець 2014 року в Кіровограді є 1 кінотеатр:
| + | |
| − | кінотеатр «Портал».
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Музеї та бібліотеки==
| + | |
| − | | + | |
| − | У Кіровограді (та його околицях) діють 11 музеїв:
| + | |
| − | обласний краєзнавчий музей;
| + | |
| − | на правах відділів краєзнавчого музею:
| + | |
| − | заповідник-музей «Хутір Надія»;
| + | |
| − | меморіальний музей М. Л. Кропивницького;
| + | |
| − | музей історії українського хореографічного мистецтва;
| + | |
| − | обласний художній музей;
| + | |
| − | художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна;
| + | |
| − | музей Генріха Нейгауза;
| + | |
| − | літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого;
| + | |
| − | музей музичної культури імені Кароля Шимановського;
| + | |
| − | народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;
| + | |
| − | історичний музей «Євреї Єлисаветграда».
| + | |
| − | Окрім фінансованих з міського бюджету, є низка відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д. I. Чижевського.
| + | |
| − | | + | |
| − | Серед сучасних кіровоградських краєзнавців та істориків — Юрій Матівос, Сергій Шевченко, Анатолій Авдєєв, Василь Бондар, Костянтин Шляховий, Юрій Тютюшкін, Павло Босий тощо.
| + | |
| − | | + | |
| − | У Кіровограді діє розгалужена мережа бібліотечних закладів. Головні бібліотеки міста і регіону: | + | |
| − | | + | |
| − | Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського (вул. Велика Перспективна, 24);
| + | |
| − | Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка (вул. Декабристів, 6/15);
| + | |
| − | Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. А. П. Гайдара (вул. Шевченка 5/22).
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Рідне місто або село на карті України [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==
| + | |
| − | | + | |
| − | [[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==
| + | |
| − | | + | |
| − | <TABLE BORDER=1>
| + | |
| − | <TR>
| + | |
| − | <TH> Дата </TH> <TH> Історична подія </TH>
| + | |
| − | </TR>
| + | |
| − | | + | |
| − |
| + | |
| − | <TR><TD height=24px>1970 р. </TD><TD> Було вирішено давню проблему затоплення прибережної міської зони </TD></TR>
| + | |
| − | <TR><TD height=24px>5 серпня 1941 р. </TD><TD> Місто було окуповане гітлерівськими військами </TD></TR>
| + | |
| − | <TR><TD height=24px> 15 листопада </TD><TD>Німецько-нацистські загарбники утворили окружну цивільну адміністрацію </TD></TR>
| + | |
| − | <TR><TD height=24px> 1950 р. </TD><TD> У Кіровограді збудовано нові підприємства — завод залізобетонних виробів, завод «Металіст» </TD></TR>
| + | |
| − | | + | |
| − | </TABLE>
| + | |
| − | | + | |
| − | [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]
| + | |
| − | | + | |
| − | =='''Ресурси:'''==
| + | |
| − | | + | |
| − | *Посилання на презентацію у '''Google Диск''' - https://docs.google.com/presentation/d/17Bf8_HrQDPTmej6CqRToASnYE1qhjktutYQs9JTsQgQ/edit;
| + | |
| − | | + | |
| − | *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск''' - https://drive.google.com/drive/folders/0B2uJjt99Kl6SaTZwLS1OSTR5TTQ;
| + | |
| − | | + | |
| − | *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];http://kirovoh.blogspot.ru/
| + | |
| − | | + | |
| − | *Посилання на добірку відеоматеріалів;
| + | |
| − | | + | |
| − | *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';https://docs.google.com/forms/d/1X2T8HhPJLDvEM9awbmJJiP-u-gM52alZMSV5OxeAT7E/viewform?usp=send_form
| + | |
| − | | + | |
| − | *Посилання на спільний груповий постер.
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | ----
| + | |
| − | Сторінка проекту [[Проект "Моє рідне місто або село"]]
| + | |
| − | | + | |
| − | [http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]
| + | |
Єрева́н (вірм. Երևան), — столиця Вірменії, одне з найдавніших міст, що збереглися (засноване у 782 р. до н. е.).
Розташований на лівобережній (по річці Аракс) частині Араратської долини.
Населення: 1,356 млн (2005).
Висота над рівнем моря: від 900 до 1300 м, частина міста розташована на вулканічному плато на північ від Араратської долини.
Етимологія топоніма «Єреван» — ймовірно урартська; згідно з написом клинописом на знайденій в 1964 на території Єревана кам'яній плиті, місто засноване урартським царем Аргішті I в VII столітті до н. е.
Історія
Антична доба
Вірменські легенди зводять заснування Єревану до Ноя, виводячи назву міста з вигуку: «Єреванц!» (Вона з'явилася!), нібито зробленого Ноєм, коли від води оголилася вершина Малого Арарату. Це вважається прикладом т. з. народної етимології.
Роком заснування Єревана вважають рік заснування урартського міста Еребуні — 782 до н. е., розташованого на південній околиці сучасного Єревана. Відповідно до наскальної клинописної хроніки у Вані, Урартський цар Аргішті I на п'ятому році свого царювання збудував місто Еребуні. Напис на кам'яній плиті, знайденій в 1950 році на пагорбі Арін-Берду, дозволив ототожнити це городище з Еребуні. Напис каже:
«Величчю бога Халді Аргишті, син Менуа, цю могутню фортецю побудував; встановив її ім'я Еребуні для могутності країни Біайні і для залякування ворожої країни. Земля була пустинною, могутні справи я тут вчинив…»
Через сторіччя адміністративний і політичний центр області перемістився до фортеці Тейшебаіні, яка була заснована царем Русимом II на південно-західній околиці сучасного Єревана, а проте Тейшебаіні була розгромлена, мабуть скіфами, у роки падіння Урарту (590-ті до н. е.). Еребуні ж продовжив своє існування і в перську епоху, там, наприклад, знайдено мілетські монети, викарбувані близько 478 рік до н. е. Мабуть, тоді ж у вірменській мові його назву почали вимовляти як Еревуні, з переходом. Існують гіпотези, втім нічим не підкріплені, що Еревуні був центром перської сатрапії Східна Вірменія. У V ст. була побудована найдавніша з єреванських церков — церква апостолів Петра і Павла (Петрос-Погосов; знесена в 1931). Поселення знаходилося в Гаварі (повіті) Котайк Айраратской провінції Великої Вірменії, за 20 кілометрів від її політичної та духовної столиці Вагаршапата (колишній Ечміадзін). Слід зауважити, що частина сучасного Єревану знаходиться також на території стародавнього гавара Арагацотн, оскільки кордоном між гаварами слугувала ріка Раздан.
