Відмінності між версіями «Курс Література Англії»

Література Середньовіччя

Лицарська література

Балади

Аудіоматеріали до курсу: <player>A_House_of_my_dream.mp3‎ </player>

Презентація до курсу Література Англії

Література Відродження

Поезія

Мистецтво

Література Просвітництва

Торжество знань і витоки Просвітництва. На межі ХVII-ХVІІІ ст. в Європі склалася нова ідейна течія - Просвітництво. Його поява була підготовлена змінами в умовах життя, які відбувалися під впливом розвитку капіталізму, природничо-наукового перевороту и поширення раціоналізму -віри в безмежні можливості людського розуму. XVIII ст. увійшло в історію як доба Просвітництва - епоха змін і оновлення. Вони зачіпали не якусь одну, а різні боки життя - релігію і політику, освіту й виховання, культуру й мистецтво, науку итехніку. Ідеалами Просвітництва стали мир, ненасильство, віротерпимість, критичне ставлення до авторитетів (вільнодумство), свобода, добробут і щастя людей. Вони поширилися не лише в Європі, а й у Новому Світі і мали інтернаціональний характер. Разом з тим у кожній країні Просвітництво зберігало свої особливості.

Порівняно з неспокійним, наповненим війнами XVII ст., доба Просвітництва була відзначена певною політичною стабільністю, ростом економіки, покращанням побутових умов, культурними досягненнями. Ці позитивні зрушення дозволяли сподіватися: життя людини можна змінити на краще. Мислителі тієї епохи - просвітителі — вірили в «природне світло розуму». На їхню думку, людина, як істота розумна, покликана перебудувати суспільство на розумних засадах, варто лише використати закладені в кожному здібності. Для цього людей необхідно виховувати і освічувати, а в суспільстві поширювати корисні знання і наукові відкриття. На переконання просвітителів, тільки за допомогою знань можна було досягти добробуту й процвітання.

XVIII ст. європейської історії не випадково називають «добою розуму». Віра в силу знань, у досягнення науки й техніки дала поштовх для виникнення ідеї прогресу - неухильного просування людства вперед.

Головні ідеї Просвітництва народилися в Англії. У XVII ст. вона помітно випередила більшість європейських країн в історичному розвитку і стала своєрідним зразком суспільного прогресу. Основи англійського Просвітництва заклав видатний мислитель Джон Локк (1632-1704). Він стверджував, що від народження всі люди створені рівними, а тому мають природні права на життя, свободу і власність. Для забезпечення і захисту цих прав люди добровільно укладають між собою суспільний договір, який слугує підґрунтям для створення держави і виникнення державної влади. У разі порушення державною владою суспільного договору і зазіхання з її боку на особисту свободу і власність підданих, народ має законне право змінити таку владу.

Противник абсолютизму, Локк у період реставрації Стюартів був змушений емігрувати до Голландії і повернувся на батьківщину тільки цісля встановлення конституційної монархії. Не дивно, що він замислювався над тим, як уникнути надмірного посилення державної влади. Так виникла ідея про її поділ: законодавча влада мала надаватися представницькому органу — парламенту, а виконавча - монарху і уряду. Особливу роль відводив Локк дотриманню принципу законності. Він стверджував, що „для жодної людини, яка знаходиться в громадянському суспільстві, не може бути зроблено винятку із законів цього суспільства».

Французьке Просвітництво і Вольтер. Найчисленніше коло талановитих просвітителів склалося у Франції. Завдяки їм країна перетворилася на центр європейського інтелектуального життя. Звідси дух Просвітництва поширився по всій Європі. Одним із засновників французького Просвітництва був Шарль Монтеек'є (1689-1755). Він критикував французький абсолютизм і з повагою ставився до англійської конституційної монархії. Услід за Локком Монтеек'є розробляв теорію поділу влади. У творі «Про дух законів» він першим висловився за необхідність розмежувати законодавчу (парламент), виконавчу (монархія) і судову форми влади з тим, щоб кожна з них могла реально служити противагою іншій. Цей принцип Монтеек'є вважав вирішальним у сцраві забезпечення законності.

Найпомітніша постать французького Просвітництва — Марі Франсуа Аруе, більш відомий під псевдонімом Вольтер (1694-1778). Різнобічно талановита людина, він був філософом, істориком, письменником. За свої переконання і сатиричні твори зазнав переслідувань, перебував в ув'язненні в Бастилії, а потім у засланні. Два з лишком роки, проведені в Англії, укріпили прихильність Вольтера до політичної свободи та релігійної терпимості. Усі освічені люди Європи знали його заклик: «Роздавіть гадину!», спрямований проти могутності католицької церкви. Проте критика церкви не заважала Вольтеру залишатися щирим християнином. Він вважав релігію опорою моралі, необхідною для суспільства, але водночас рішуче виступав за свободу віросповідання і прославляв ідею віротерпимості.

Вольтер ніколи не залишався байдужим до несправедливості. Широку популярність набули його публічні виступи на захист безневинно засуджених. Він викликав повагу в декого з європейських монархів. Російська імператриця Катерина II і прусський король Фрідріх II, прагнучи виглядати «освіченими правителями», листувалися з Вольтером. Він мав настільки сильний вплив на сучасників, що XVIII ст. й тепер нерідко називають «добою Вольтера». Масове захоплення творами «великого дотепника» зробило його ім'я символом епохи, дало назву ідейній течії європейського масштабу - «вольтер'янству». Він цілком заслужив надпису, залишеного нащадками на його могилі: «Поет, історик і філософ, який возвеличив людський розум і навчив його бути вільним».

Енциклопедія. Справжнім шедевром епохи Просвітництва стала «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел». її перший том вийшов у 1751 р. з-під пера двох авторів - філософа Дені Дідро (1713—1784) і математика Жана Д'Алам-бера (1717-1783). Вони вірили, що знання й освіта здатні перетворити світ, а тому прагнули донести до читача найновішу інформацію про стан науки, мистецтва та розвиток ремесел.

На запрошення Дідро і Д'Аламбера статті для «Енциклопедії» писали справжні знавці своєї справи -відомі вчені та письменники. Чимало з них висловлювали надто сміливі судження, через що видавців звинуватили в поширенні небезпечних ідей. Д'Алам-бер залишив «Енциклопедію», а Дідро навіть потрапив на деякий час до королівської в'язниці. Але попри всі негаразди «Енциклопедія» продовжувала виходити. Всього було видано 35 томів, які містили не лише статті, а й ілюстрації і таблиці. «Енциклопедія» швидко розповсюджувалася, замінюючи багатьом підручники і навіть цілі бібліотеки. Вона сприяла залученню до знань незмірно більшої, ніж раніше, кількості людей, укоріненню релігійної терпимості й здорового глузді-. їй належала чимала заслуга у формуванні нової людини - активної, заповзятливої, спрямованої в майбутнє, прагнучої особистого й суспільного доброту.

Ідеали Руссо. Новий етап у розвитку французького Просвітництва пов'язаний з ім'ям Жан-Жака Руссо (1712-1778). Він поділяв загальну ідею просвітителів, що природа є величезною гармонійною системою, а людина - її складовою частиною. Але на відміну від них Руссо був переконаний: люди самі зруйнували цей «природний стан», оточивши себе різними установами, створення яких суперечить закону природи.

Мислитель не визнавав позитивних наслідків прогресу і закликав повернутися до життя на лоні природи. Його ідеал - це тихе й розмірене сільське існування з повсякденною працею та невигадливим побутом і дозвіллям. Той, хто виріс у таких умовах, сам здатен визначитись, чого навчатись. Виховання в розумінні Руссо — це розвиток природних здібностей і задатків дитини, відсутність будь-якого насильства над нею. Руссо не просто протиставляв природу і тогочасну цивілізацію, а стверджував, що розвиток науки і мистецтва псує суспільство. Це викликало обурення в середовищі просвітителів і дошкульну критику з боку Вольтера. Свій погляд мав Руссо і на державну владу. Найдосконалішим йому здавалося суспільство, засноване на договорі всіх громадян. Це мала бути держава вільних і об'єднаних у могутній колектив рівних людей - республіка.

XVIII ст. Жан-Жак Руссо. З трактату «Про походження і причини нерівності серед людей» Першим, хто обгородивши ділянку землі, сказав: «Це земля моя» і знайшов людей, достатньо наївних, щоб цьому повірити, був справжнім засновником громадянського суспільства. Скількох нещасть і жахів позбавив би рідлюдсьшй той, хто крикнув би, вириваючи кілки і засипаючи рви: «Бережіться, не слухайте цього ошуканця! Ви загинете, якщо забудете, що плоди землі належать усім, а земля -нікому».

Ідеї Просвітництва і суспільство. Нові ідеї досить швидко проникли в тогочасне суспільство. Під їх знаком відбувалися зміни в освіті і традиціях сімейного виховання. Помітно потеплішали стосунки всередині сім'ї, у тому числі й ставлення до дітей. Навіть на сімейних портретах замість маленьких леді і джентльменів, зображуваних раніше у строгих позах, з'явилися малюки, які граються.

Батьки почали приділяти більше уваги вихованню дітей і розвитку їхніх розумових здібностей. Дбаючи про добробут своїх нащадків, вони прагнули дати дітям гарну освіту. Розширення мережі шкіл, у тому числі й для бідних, сприяло зростанню числа освічених людей. Дівчатка здебільшого вчилися грамоті та веденню хатнього господарства у своїх матерів, але чимало з них уже відвідували школи. У заможних сім'ях досить звичним було запрошення для доньок домашніх учителів. Час був жорстоким, і тілесні покарання вважалися звичайною справою. Проте все голосніше лунали голоси тих, хто намагався переконати батьків і вчителів у шкідливості пороття. Локк стверджував: «З дітей, яких часто б'ють, рідко виходять хороші люди».

XVIII ст. Із трактату Джона Локка «Думки про виховання» У дитини має бути лише одна іграшка. Це привчає дітей до ощадливості, вони бояться загубити або зіпсувати свій скарб, а велика кількість іграшок робить з них розтринькувачів і марнотратів... Красивий камінчик, аркуш паперу, мамина зв'язка ключів і все, що є безпечним для життя, може розважити маленьких дітей не гірше дорогих магазинних покупок, які легко розбити й зіпсувати.

XVIII ст. Із твору Ханни Вуллі «Довідник справжньої леді» Поспішайте до шкіл... Не затримуйтеся по дорозі й не прогулюйте занять. Не забувайте нічого вдома: ні книжок із зошитами, ні рукавичок з носовичками. Не відволікайтеся на безкорисну балаканину в школі; не шуміть, аби не турбувати вчительку та однокласників. Намагайтеся писати гарно, чисто й без помилок. Бережіть ручки, не розливайте чорнила і не брудніть ним свій та чужий одяг і пальці.

Покращився стан медицини, що супроводжувалося заснуванням лікарень і пологових будинків, вдосконаленням медичного обслуговування, зменшенням смертності. Не тільки в будинках багатіїв, а й людей середнього статку створювалися хороші власні бібліотеки. Відчинялися також двері загальнодоступних бібліотек, які видавали книжки додому. Освічені люди, об'єднані спільним інтересом до політики, літератури чи мистецтва, прагнули спілкування. Вони створювали клуби й літературні гуртки, збиралися в салонах - приватних будинках, щоб провести час у цікавих бесідах і поділитися своїми враженнями від прочитаного.

У середині XVIII ст. друкована періодична преса повністю витіснила рукописні новини. Газети і журнали несли інформацію про події міжнародного життя, зміст дебатів в уряді, стан економіки. На їхніх шпальтах розміщувалися рекчамні оголошення, повідомлення про концерти та театральні вистави, обговорювалися книжкові новинки. Для європейців стало звичним черпати новини з преси, що вело до збільшення тиражів. Під впливом просвітителів журналісти виступали з критикою політики власних урядів, поступово знімаючи з неї завісу таємничості й роблячи надбанням гласності. Чимало місця відводилося публікації листів читачів, де вони висловлювали свої судження з різних проблем. Так складалися умови для формування громадської думки.

Європейська література: між розумом і почуттям. Зміни в суспільстві знайшли яскраве відображення в літературі XVIII ст. Потіснивши аристократію, на перше місце виходила людина торгуюча й виробляюча. Саме до неї і звернулися письменники, розлучившись з колишнім кумиром —рицарем на коні. Повсякденні турботи, побутові дрібниці, взаємостосунки звичайних людей стали змістом нового великого прозаїчного твору -роману. Доба Просвітництва відкрила важливе значення приватного життя людини, її здатність протистояти негодам, долати перешкоди і радіти життю.

Такий герой зійшов зі сторінок роману «Робінзон Крузо» англійського письменника Даніеля Дефо (1660—1731). Опинившись після аварії корабля на безлюдному острові, Робінзон залишається наодинці з дикою природою, але не втрачає присутності духу. Не покладаючирук, він працює і створює навколо себе світ, придатний для життя. Водночас І сам Робінзон з легковажного й свавільного юнака перетворюється на загартованого, сильного і безстрашного чоловіка. Його життя на острові - це гармонія людини з навколишнім світом. Не дивно, що Робінзон легко став народним улюбленцем-, адже кожен читач мі г подумки поставити себе на його місце. Він не робить нічого такого, що не під силу середній людині, а просто не впадас в зневіру й завзято працює.

Подорожі й пригоди — поширена тема романів XVIII ст. Нерідко автори навіть переносили своїх героїв у вигадані країни, аби на їхньому прикладі відвертіше критикувати недоліки тогочасного суспільства. Саме так, прагнучи виправити вади тогочасної Англії, зробив у своєму знаменитому творі «Пригоди Гуллівера» Джонатан Свіфт (1667-1745). Зосередження на приватному житті людини сприяло появі нової течії в літературі - сентименталізму (від англ. - почуття). Він виник на противагу раціоналізму з його намаганням підпорядкувати життя людини строгим законам. Сентименталісти більше довіряли серцю і природі, ніж розуму і цивілізації. Вони оспівували усамітнення у віддалених диких куточках природи або невигадливий сільський побут, розмовляли з читачами про зрозумілі та близькі їм почуття.

Справжнім «романом століття» став твір німецького письменника й філософа Йбганна Вбльфганга Гете (1749—1832) «Страждання молодого Вертера», яким зачитувалась уся Європа. Його герой — вразливий, наділений тонкою душею юнак незнатного походження. Він не може пристосуватися до суспільства, де панують станові забобони, лицемірство й невігластво. Зіткнення з офіційною мораллю і нещасливе кохання штовхають Вертера до самогубства.

XVIII ст. нерідко називають «століттям прози». Це не зовсім так. Доба Просвітництва залишила у спадок людству багату поезію, представлену іменами Бернса, Гете, Шйллера та багатьох інших. Поети захоплювалися красою первовічної природи і вчили насолоджуватися нею, роздумували над змістом людського щастя і сенсом життя. Існував також інтерес до всього неправдоподібного, перебільшеного і непоясненого. Він породив НОВИЙ тип роману - готичний. Місцем дії таких творів ставали населені привидами руїни монастирів і замків, де відбувалися неймовірні жахи.

Своїм головним завданням література XVIII ст. вважала виховання читача. Чимало письменників ставали глашатаями сміливих ідей і володарями дум. Література відкрила для себе «маленьку людину». Її героєм став представник третього стану - працелюбний буржуа, творець національного багатства.

Світ мистецтва. Нові віяння проникали і в мистецтво. На зміну строгому класицизму прийшов художній стиль рококо (від франц. — мушля). Його улюблений мотив - витончений завиток, схожий на вигадливий силует морської мушлі. Це надавало мистецтву легкого й ошатного характеру. Увага митців була прикута до почуттів людини. Навіть про серйозні речі вони прагнули говорити невимушено й дотепно, оспівуючи радість життя. У живопису запанувало вічне свято безтурботних персонажів.

Французький художник Антуан Ватто (1684—1721) створив новий, далекий від непривабливої дійсності світ — світ, сповнений чистоти, кохання, світлого смутку й радості. Рококо народилось у Франції, а згодом поширилось у інші країни. Але проіснувало воно недовго. З середини XVIII ст. на зміну рококо прийшов неокласицизм, тобто новий класицизм. Поштовхом до його виникнення стали досягнення археології. Якраз тоді почалися розкопки Помпеї -давньоримського міста, засипаного попелом при виверженні вулкана Везувій. Знайдені там пам'ятки неперевершеної краси й досконалості викликали величезний інтерес до античної культури. Вона більше, ніж грайливе рококо, відповідала ідеям служіння батьківщині та громадянського обов'язку, які все голосніше починали лунати в суспільстві. Особливо чітко це виявилось у творчості провідного живописця французького неокласицизму Жака Луї Давида (1748-1825).

У Франції, де нові форми мистецтва виникали особливо швидко, важливою подією художнього життя стали публічні виставки — Салони. Починаючи з 1667 р. їх щороку, за підтримки двору, організовувала Королівська академія і живопису і скульптури. Успіх у Салоні означав справжнє визнання, але до-і сягти його було непросто. Твори для Салонів відбирала комісія академіків. Взяти участь у цих виставках прагнули не лише французи, а й майстри інших країн. Поступово Париж перетворився на загальноєвропейський художній центр.

У XVIII ст. різко зменшилася залежність художника від замовників. Головним суддею творів мистецтва стала громадська думка.

Розмаїття музичного життя. Під впливом загальних змін у суспільстві новим змістом наповнювалася музика. З'явилися твори, написані на релігійні сюжети, які можна було виконувати не обов'язково в церкві. Вони отримали назву «духовні». Ораторії — великі твори для соліста, хору та оркестру - німецького композитора Георга Фрідріха Генделя (1685-1759) передавали велич певної біблійної події та значення для людства. Кантати - подібні до ораторій, але коротші твори - Йоганна Себастьяна Баха (1685—1750) звучали з дивовижною емоційною силою. Вони допомагали людині краще зрозуміти окремі епізоди біблійної історії, викликали в ній глибокі переживання, пов'язані з вірою в Бога.

Зросло значення світської музики. Вона звучала при дворах монархів, у салонах аристократів, у театрах, доступних для всіх прошарків суспільства. В Італії основним видом музичного мистецтва стала опера. Цьому сприяло те, що італійські співаки й музиканти отримували професійну підготовку в спеціально відкритих навчальних закладах - консерваторіях.

Написана в ХVІII ст. музика надавала можливість виявити талант не лише композитору, а й виконавцю. Цінувалася насамперед віртуозність, тобто вміння виконувати складні твори, що висувало високі вимоги до якості музичних інструментів, В Італії майстри родин Аматі, Гварвері, Страдіварі розробили і як велику таємницю передавали з покоління в покоління традиції виготовлення дивовижних за звучанням скрипок.

Виняткове місце в музиці XVIII ст. належить геніальному австрійському композитору Вбльфгангу Амадею Моцарту (1756-1791). Його особливо приваблювала опера: адже вона надавала можливість показати взаємостосунки людей, їхні почуття і прагнення. Одним з перших Моцарт почав використовувати для написання опер літературні джерела. Основою для його знаменитого «Весілля Фігаро» стала п'єса французького драматурга Бо-марше. Будучи феноменально обдарованою людиною, Моцарт написав перший твір ще в п'ятирічному віці. Все своє коротке життя композитор багато працював і залишив величезний творчий спадок. Його опери, симфонії, концерти сповнені глибоких емоцій.

Зміни в повсякденному житті. Звичайними для європейців напоями стали чай і кава. їх широке споживання перетворило численні кав'ярні на справжні центри суспільного життя. Кожний поважний городянин мав свою улюблену кав'ярню, де його завжди в певний час могли знайти друзі або ділові партнери. Тут найлегше було дізнатися про політичні й торгові новини.

У Лондоні, де в 1700 р. діяло понад дві тисячі таких кав'ярень, їхні власники навіть спорудили спеціальні помости для читання торгових новин вголос. Комфортнішим стало житло. В європейських особняках почали зникати прохідні кімнати, стелі ставали вищими, кімнати краще провітрювалися і освітлювалися. Стару скриню для збереження білизни замінили комоди з шухлядами. Зручнішим став також стілець: у нього з'явилося м'яке сидіння і висока пряма спинка. Для малюків, які вчилися ходити, придумали спеціальний дерев'яний стільчик для самостійного пересування по кімнаті.

На улюблену деталь інтер'єру перетворилися різних форм дзеркала в красивих рамах: без них не обходилася жодна оселя. Візерунчасті рами використовували також для оздоблення камінів. Різко зріс попит на настінні годинники з маятником і картини. Попри дорожнечу збільшився ввіз китайської порцеляни - декоративних ваз, столового посуду, витончених статуеток. Коли ж у 1709 р. німецькому алхіміку Иоганну Бетгеру вдалося відкрити секрет її виготовлення, у саксонському місті Майсені виникла перша порцелянова мануфактура. її продукція мала приголомшуючи» успіх і стала зразком для порцелянового виробництва, налагодженого згодом в інших європейських країнах. Нові смаки сприяли створенню простішого і зручнішого костюма, практичних аксесуарів. Складні дамські зачіски початку століття - кораблик під вітрилами або натюрморт із фруктів та овочів - поступово відходили в минуле. Звичайним стало використання спідньої білизни. Англійці ввели у вжиток парасольку від дощу, яка раніше вважалася суто жіночим аксесуаром і захищала лише від сонця.

У 1756 р. на вулицях Лондона вперше з'явився пішохід з парасолькою. Це був англійський письменник і знавець східної культури Джон Хенвей. Його вигляд викликав їдкі глузування з боку перехожих і справжню лють кебменів - власників найманих кінних екіпажів. Останні побачили в парасольці конкурента своєму бізнесу і навмисно обдавали Хенвея брудом. Заможні городяни теж виступили проти новинки. їм здавалося, що користуватися у негоду парасолькою, а не кебом, личить лише бідноті. Зате для небагатих людей, яким доводилося чимало ходити пішки, парасолька стала найкращим супутником.

1. Які ідеї було закладено в основу Просвітництва і чому вони наро-дилися саме в Англії? 2. Чому Монтеск'е надавав великого значення поділу влади на три гілки? 3. Як ви можете пояснити той факт, що Вольтер закликав "роздавити гадину» — католицьку церкву - і водночас залишався щирим християнином? 4. Чи вплинуло Просвітництво на способи поширення інформації і на формування громадської думки? 5. Чи наповнювалось європейське мистецтво доби Просвітництва новим, змістом? Які нові сюжети і герої з'явилися в ньому?

ЗАВДАННЯ 1. Використовуючи текст із трактату Руссо, а також матеріал підручника, спробуйте з 'ясувати, у чому великий мислитель бачив причини бідувань суспільства. Чи згодні ви з його поглядами на роль прогресу, науки і мистецтва ? 2. Ознайомтесь з уривками з творів Локка і Вуплі про виховання і поведінку дітей. Чи зберігають їхні погляди своє значення й сьогодні? Що вам подобається в них, а що - ні? 3. Уявіть, що ви опинилися в одній з лондонських кав 'ярень початку XVIII ст. Кого б ви могли там зустріти і які розмови почути?

Вивчай історію всесвітню безкоштовно, конспект на допомогу вчителю та учням. Безкоштовні підручники всесвітньої історії, онлайн уроки

Зміст уроку

конспект уроку і опорний каркас                      
презентація уроку 
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання 

Практика

задачі та вправи,самоперевірка 
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання 

Ілюстрації

ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення

зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні 
тематичні свята, девізи 
статті 
національні особливості
словник термінів                          
інше 

'ЕСТЕТИКА Просвітництва'