Відмінності між версіями «Резистор»

Версія за 19:34, 20 травня 2017

Смутко Марія, Куклінська Юлія

Загальний опис (принцип дії)

Резистор - один з найбільш поширених електричних елементів у радіотехніці, теле-відео-аудіотехніки. Рези́стор або о́пір (від лат. resisto — опираюся) — елемент електричного кола, призначений для використання його електричного опору. Основною характеристикою резистора є величина його електричного опору. Для випадку лінійної характеристики значення електричного струму через резистор в залежності від електричної напруги описується законом Ома. Резистори використовують для формування заданих величин струмів і напруг в електричному ланцюзі радіоелектронних пристроїв, створення необхідних електричних режимів активних компонентів, узгодження електричних ланцюгів, поглинання електричної потужності, для застосування в частотозадающих ланцюгах генераторів та фільтрів і т.д.

Резистори класифікують за багатьма ознаками, зокрема за способом створення резистивного елемента, типом, опором, зміною опору,допуском, частотою, напругою, потужністю. За способом створення резистивного елемента розрізняють дротяні та бездротяні резистори. Розрізняють п’ять типів резисторів: вуглецеві, металоплівкові і метало-окисні, плівкові композиційні, об’ємні композиційні та дротяні. За опором резистори поділяють на низькоомні, опір яких лежить у межах від одиниць Ом до одиниць кОм і високоомні, опір яких перебуває в межах від 10 кОм до одиниць ГОм. За зміною опору резистори ділять на резистори постійного опору,конструкція яких не передбачає зміни опору; резистори змінного опору,конструкція яких передбачає зміну опору; підстроювальні, конструкція яких передбачає незначну і нечасту, але точнішу зміну опору для його підст­роювання. Резистори змінного опору та підстроювальні класифікують також за характером зміни опору залежно від кута повороту рухомої частини контакту.Розрізняють резистори з лінійним, логарифмічним та зворотно-логарифмічним законом зміни опору.

Історична довідка

Одним із найперших електронних приладів можна вважати фото-резистор із селену, винайдений у США У. Смітом в 1873 році. Тоді ж А. Н. Лодигін винайшов перший у світі електровакуумний прилад -лампу розжарювання. Дещо пізніше, таку ж лампу створив і удосконалив відомий американський винахідник Едісон. Електрична дуга була вперше використана для освітлення П. Н. Яблочковим у 1876 році.

Технічні характеристики

Класифікація за типом передбачена державним стандар­том.  

Розрізняють п’ять типів резисторів: вуглецеві, металоплівкові і метало-окисні, плівкові композиційні, об’ємні композиційні та дротяні. Вуглецеві резистори: вуглецеві резистори представляють собою тонку плівку вуглецю, обложену на підставу з кераміки (стрижень або трубку). Вуглецеві резистори характеризуються високою стабільністю опору, низьким рівнем власних шумів, невеликим негативним ТКС (5-20) • 10 -4 1 / ° C, слабкою залежністю опору від частоти і прикладеної напруги. Випускаються резистори загального призначення (С1-4, ВСА, ВС), високочастотні (Уну, Уну-Ш). Для підвищення стабільності в вуглець додають бір. Бороуглеродістие резистори (БЛП) мають ТКС = - (0,12-0,2) 10 -4 1 / ° C, менший рівень шумів (не більше 0,5 мкВ / В і допуск 0.5;1%). Металоплівкові і метало-окисні резистори: Резистивний елемент цих резисторів виготовляють у вигляді тонкої плівки, що представляє собою мікрокомпозіцію з діелектрика (скло, кераміка, полімерні матеріали) і провідника (паладій, родій, двоокис олова та ін), плівки металу (вольфраму, хрому, танталу, титану) або із сплавів металів з хромом, кремнієм, плівки окису металу (найчастіше окислу олова). Ці резистори характеризуються високою стабільністю, слабкою залежністю опору від частоти й напруги, теплостійкістю і вологостійкістю, малим рівнем шумів, невеликими розмірами, високою надійністю. Їх недоліком є знижена стійкість до імпульсних навантажень, а також неможливість виготовлення високомегаомних резисторів. На основі металлоокісного резистивного елемента виготовляють прецизійні резистори (С2-1), які можуть працювати при високих (до 200 ° C) температурах, високочастотні (МОУ, МОУ-Ш).

Сфера застосування

Резистори з кожним роком розширюють сферу впливу і використання. Від низьковольтних кишенькових приладів до високовольтних промислових агрегатів.

Резистори застосовуються в електричних схемах для встановлення сили струму на інших елементах кола, для демпфування коливань у фільтрах тощо.

Зустріти мікроприлад можна в побутових приладах, медичному, технічному обладнанні, вимірювальних пристроях, системах автоматики, ланцюгах живлення, високочастотних лініях, хвилеводах, робототехніки, автотранспортних технологіях, теле-, радіо-, відеоапаратури та інше.

Існують схеми, де використовують резистори в одиничному порядку або встановлюють цілісні конструкції з безлічі таких мікроприладів.

На закінчення можна сказати, що резистори ще довгий час будуть займати значну нішу в побудові електросхем. Адже високий ККД, доступність, простота в експлуатації, малогабаритність дозволяють впровадити микроустройство в будь-яку деталь.

Фото, відео-матеріали

Список використаних джерел

1) Бриндли К., Карр Дж. Карманный справочник инженера электронной техники /Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Додэка-XXI», 2002. – 480 с.: ил.

2) Резистоpы. Спpавочник. Под pедакцией И.И. Четвеpткова и В.М. Теpехова., 2 изд., Москва., "Радио и связь", 1991

3) Гендин Г.С «Все о резисторах» 2002 – 192 с.

4) «ПРОМЭЛЕКТРОНИКА» каталог 2005 – 368с.

5)http://eworld.org.ua/articles/istoriya-rozvytku-elektroniky/

6)https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80