Відмінності між версіями «Перфокарта»
2576754 (обговорення • внесок) м (→Загальний опис (принцип дії)) |
2576754 (обговорення • внесок) м |
||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
[[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]] | [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]] | ||
==Загальний опис (принцип дії)== | ==Загальний опис (принцип дії)== | ||
| − | '''Перфокарта''' (перфораційна карта, перфорована карта) — носій інформації, призначений для використання в системах автоматичної обробки даних. Зроблена з тонкого картону, перфокарта представляє інформацію наявністю або відсутністю отворів в певних позиціях карти. | + | '''Перфокарта''' (перфораційна карта, перфорована карта) — носій інформації, призначений для використання в системах автоматичної обробки даних. Зроблена з тонкого картону, перфокарта представляє інформацію наявністю або відсутністю отворів в певних позиціях карти<ref name="perf_1">[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0 Перфокарта Вікіпедія]</ref>. |
Інформація кодувалась просічками (перфорацією) в певних позиціях карти. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ. Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу. | Інформація кодувалась просічками (перфорацією) в певних позиціях карти. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ. Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу. | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що зіставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту. | Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що зіставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту. | ||
| − | Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи. | + | Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи<ref name="perf_2">Роометс С., Перфокарты и их применение, Таллин, 1965</ref>. |
==Історична довідка== | ==Історична довідка== | ||
| − | Перфокарти вперше почали застосовуватися в ткацьких верстатах Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах. В інформатиці перфокарти вперше були застосовані в «інтелектуальних машинах» колезького радника С. Н. Корсакова (1832 р.), механічних пристроях для інформаційного пошуку і класифікації записів. Перфокарти також планувалося використовувати в «аналітичної машині» Беббіджа. В кінці XIX ст. почалося використання перфокарт для обробки результатів переписів населення в США. | + | Перфокарти вперше почали застосовуватися в ткацьких верстатах Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах. В інформатиці перфокарти вперше були застосовані в «інтелектуальних машинах» колезького радника С. Н. Корсакова (1832 р.), механічних пристроях для інформаційного пошуку і класифікації записів. Перфокарти також планувалося використовувати в «аналітичної машині» Беббіджа. В кінці XIX ст. почалося використання перфокарт для обробки результатів переписів населення в США<ref name="perf_3">[http://www.informatika.edusite.ru/lezione8_10b.htm История ВТ]</ref>. |
Існувало багато різних форматів перфокарт; найбільш поширеним був «формат IBM», введений в 1928 р - 12 рядків і 80 колонок, розмір карти 7⅜ × 3¾ дюйма (187,325 × 82,55 мм), товщина карти 0,007 дюйма (0,178 мм). Спочатку кути були гострі, а з 1964 р. - округлені (втім, в СРСР і пізніше використовували карти з неокругленими кутами). За приблизними підрахунками, гігабайт інформації, представленої у вигляді перфокарт, важив би приблизно 22 тонни (не рахуючи ваги, втраченої в результаті перфорації отворів). | Існувало багато різних форматів перфокарт; найбільш поширеним був «формат IBM», введений в 1928 р - 12 рядків і 80 колонок, розмір карти 7⅜ × 3¾ дюйма (187,325 × 82,55 мм), товщина карти 0,007 дюйма (0,178 мм). Спочатку кути були гострі, а з 1964 р. - округлені (втім, в СРСР і пізніше використовували карти з неокругленими кутами). За приблизними підрахунками, гігабайт інформації, представленої у вигляді перфокарт, важив би приблизно 22 тонни (не рахуючи ваги, втраченої в результаті перфорації отворів). | ||
| − | Підтримка використання даного носія інформації викликала появу індустрії з виробництва широкого класу спеціалізованого обладнання - розкладочно-підборочних, дешифруючих і інших машин. | + | Підтримка використання даного носія інформації викликала появу індустрії з виробництва широкого класу спеціалізованого обладнання - розкладочно-підборочних, дешифруючих і інших машин<ref name="perf_4">Колесников Е. А. Перфокарты. Технико-исторические заметки. — СПб. : «Реноме», 2016. — 184 с. : ил</ref>. |
==Технічні характеристики== | ==Технічні характеристики== | ||
| − | + | * Матеріал:тонкий картон; | |
| + | * Різні формати, але найпоширенішим був "формат IBM": | ||
| + | ** 12 рядків і 80 стовпців | ||
| + | ** розмір 187,325 × 82,55 мм | ||
| + | ** товщина 0,178 мм | ||
==Сфера застосування == | ==Сфера застосування == | ||
| − | + | Ткацькі верстати Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах. | |
| + | |||
| + | Комп'ютери першого покоління, в 20-50-і роки XX століття, використовували перфокарти в якості основного носія при зберіганні і обробці даних. Потім, протягом 70-х - початку 80-х, вони використовувалися тільки для зберігання даних і поступово були заміщені магнітними стрічками. | ||
| + | |||
| + | В даний час перфокарти не використовуються ніде, крім застарілих систем, проте залишили свій слід в комп'ютерній техніці: відображуваний за замовчуванням текстовий відеорежим дисплеїв переважної більшості комп'ютерних пристроїв містить по горизонталі 80 знакомісць, рівно стільки, скільки їх було на стандартній перфокарте.<ref name="perf_5">Before The Computer: IBM, NCR, Burroughs, & Remington Rand & The Industry They Created, 1865-1965</ref> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | У 2011 році в США все ще існувала компанія Cardamation, що поставляла перфокарти і пристрої для роботи з перфокартами. Про використання перфокарт в сучасних організаціях повідомлялося в 1999 і 2012 роках<ref name="perf_6">[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0 Перфокарта Википедия]</ref>. | ||
==Фото, відео-матеріали== | ==Фото, відео-матеріали== | ||
| Рядок 38: | Рядок 50: | ||
<references/> | <references/> | ||
[[Категорія:Музей історії техніки]] | [[Категорія:Музей історії техніки]] | ||
| − | |||
Поточна версія на 17:04, 13 травня 2017
Головна → Історія комп'ютерної техніки → Історія комп'ютерної техніки/Носії інформації → Перфокарта
Зміст
Загальний опис (принцип дії)
Перфокарта (перфораційна карта, перфорована карта) — носій інформації, призначений для використання в системах автоматичної обробки даних. Зроблена з тонкого картону, перфокарта представляє інформацію наявністю або відсутністю отворів в певних позиціях карти[1].
Інформація кодувалась просічками (перфорацією) в певних позиціях карти. Позиції позначалися цифрами від 0 до 9 і слугували для кодування відповідних десяткових цифр. Дві верхні позиції залишалися непронумерованими і використовувались як додаткові до цифрових для кодування інших символів з кодового набору ЕОМ. Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. В 45-колонних картах перфорація була круглою, в 80-колонних - прямокутною. Перфоратори також забезпечували автоматичне перенесення умовно-постійної інформації з перфокарти-шаблону з подальшим доповненням даними з документу.
Після перфорації перфокарту звичайно піддавали зчитуванню на контролері - спеціальному технічному пристрої, що зіставляв повторно введені оператором дані з документа з нанесеними на перфокарту.
Інформація зчитувалась за допомогою 12 металевих щіточок, кожна з яких розташовувалась над відповідним рядком і формувала електричний імпульс при проходженні під щіткою отвора в перфокарті в наслідок замикання щітки на контактну площадку. В пізніших версіях для зчитування інформації використовувались фотоелементи[2].
Історична довідка
Перфокарти вперше почали застосовуватися в ткацьких верстатах Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах. В інформатиці перфокарти вперше були застосовані в «інтелектуальних машинах» колезького радника С. Н. Корсакова (1832 р.), механічних пристроях для інформаційного пошуку і класифікації записів. Перфокарти також планувалося використовувати в «аналітичної машині» Беббіджа. В кінці XIX ст. почалося використання перфокарт для обробки результатів переписів населення в США[3].
Існувало багато різних форматів перфокарт; найбільш поширеним був «формат IBM», введений в 1928 р - 12 рядків і 80 колонок, розмір карти 7⅜ × 3¾ дюйма (187,325 × 82,55 мм), товщина карти 0,007 дюйма (0,178 мм). Спочатку кути були гострі, а з 1964 р. - округлені (втім, в СРСР і пізніше використовували карти з неокругленими кутами). За приблизними підрахунками, гігабайт інформації, представленої у вигляді перфокарт, важив би приблизно 22 тонни (не рахуючи ваги, втраченої в результаті перфорації отворів).
Підтримка використання даного носія інформації викликала появу індустрії з виробництва широкого класу спеціалізованого обладнання - розкладочно-підборочних, дешифруючих і інших машин[4].
Технічні характеристики
- Матеріал:тонкий картон;
- Різні формати, але найпоширенішим був "формат IBM":
- 12 рядків і 80 стовпців
- розмір 187,325 × 82,55 мм
- товщина 0,178 мм
Сфера застосування
Ткацькі верстати Жаккарда (1808 р.) для управління візерунками на тканинах.
Комп'ютери першого покоління, в 20-50-і роки XX століття, використовували перфокарти в якості основного носія при зберіганні і обробці даних. Потім, протягом 70-х - початку 80-х, вони використовувалися тільки для зберігання даних і поступово були заміщені магнітними стрічками.
В даний час перфокарти не використовуються ніде, крім застарілих систем, проте залишили свій слід в комп'ютерній техніці: відображуваний за замовчуванням текстовий відеорежим дисплеїв переважної більшості комп'ютерних пристроїв містить по горизонталі 80 знакомісць, рівно стільки, скільки їх було на стандартній перфокарте.[5]
У 2011 році в США все ще існувала компанія Cardamation, що поставляла перфокарти і пристрої для роботи з перфокартами. Про використання перфокарт в сучасних організаціях повідомлялося в 1999 і 2012 роках[6].
Фото, відео-матеріали
Список використаних джерел
- ↑ Перфокарта Вікіпедія
- ↑ Роометс С., Перфокарты и их применение, Таллин, 1965
- ↑ История ВТ
- ↑ Колесников Е. А. Перфокарты. Технико-исторические заметки. — СПб. : «Реноме», 2016. — 184 с. : ил
- ↑ Before The Computer: IBM, NCR, Burroughs, & Remington Rand & The Industry They Created, 1865-1965
- ↑ Перфокарта Википедия
