Відмінності між версіями «Користувач:Олеся Лобас»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Проекти в яких беру участь)
 
(не показано 2 проміжні версії ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
  
  
Рядок 8: Рядок 7:
  
 
== Мої інтереси ==
 
== Мої інтереси ==
Люблю читати книги, слухати музику, захоплююся художнім фото та пишу вірші.  
+
Люблю читати книги, слухати музику, захоплююся художнім фото та пишу вірші.
 
+
 
+
Коли згаса надії вогник в серці,
+
 
+
Коли душа нічого не чекає
+
 
+
Вмирають душі. Серце хоч і б’ється
+
 
+
Душа вмирає. Вогника немає.
+
 
+
 
+
80 їм… голови вже сиві…
+
 
+
Життя вже їх немало покидало.
+
 
+
Як кажуть: «У житті – на довгій ниві»
+
 
+
Ніколи ти не знаєш, що чекає.
+
 
+
 
+
На їхній стежці-долі було всяке:
+
 
+
Страждань багато і багато муки.
+
 
+
Та не здолало горе їх ніяке!
+
 
+
У них уже повиростали внуки…
+
 
+
 
+
Не зоглянулись, як уже і сиві.
+
 
+
Куди ж все ділось? Пам'ять все тримає.
+
 
+
Немов учора бігали у зливі.
+
 
+
Немов учора. Та уже немає.
+
 
+
 
+
А серце все тримає світлі миті:
+
 
+
Кохання перше, ті щасливі очі;
+
 
+
І перші сльози, за любов пролиті;
+
 
+
І ті щасливі березневі ночі.
+
 
+
 
+
І те прощання через юну дурість,
+
 
+
Коли за гордість віддавали щастя.
+
 
+
Тих молодих очей важку похмурість
+
 
+
Лише за думку, що колись прощаться.
+
 
+
 
+
Було все справжнє. Серце в грудях грало!
+
 
+
Світились очі, наче самоцвіти!
+
 
+
Але ж недовго щастя те тривало…
+
 
+
Прийшла образа й гордість ніде діти.
+
 
+
 
+
І більш не бачились, життя забрало в вир:
+
 
+
Нові знайомі, друзі, потім сім’ї…
+
 
+
Але ж минуле – вічний поводир,
+
 
+
Зірками долі вписує в сузір’ї.
+
 
+
 
+
Але і досі тьохкає у грудях!
+
 
+
Але і досі в серці стає тісно!
+
 
+
Такого, як було уже не буде!
+
 
+
Бо то була найперша серця пісня.
+
 
+
 
+
І от пройшли роки, вони змінились,
+
 
+
І не впізнати їх тіла старечі.
+
 
+
Але ж їх душі молоді лишились,
+
 
+
А у очах іскринки, як в малечі.
+
 
+
 
+
Життя проте дало про себе знати:
+
 
+
Рубців багато в пам’яті лишило.
+
 
+
Вони готові все в житті віддати,
+
 
+
Востаннє щоб сказать собі: «Щасливі!»
+
 
+
 
+
Час не убив любов. Роки лиш шліфували
+
 
+
Всі грані почуття того, що в серці.
+
 
+
І де б дороги їхні не бували,
+
 
+
Там не було того, що щастям зветься.
+
 
+
 
+
І ось зустрілися до болю рідні очі,
+
 
+
В душі прокинулися спогади, що спали.
+
 
+
І рана їхня більш не кровоточить:
+
 
+
Вони згадали те, що в серці мали.
+
 
+
 
+
Вони діждали! Дожили! Зустрілись!
+
 
+
Забились разом два стражденних серця.
+
 
+
Хоча з незгодою давно уже змирились,
+
 
+
Нарешті бачать спокій в двох озерцях.
+
 
+
 
+
Олеся Лобас
+
 
+
30.09.2012
+
  
 
== Мої проекти ==
 
== Мої проекти ==
Рядок 146: Рядок 14:
  
 
== Мої роботи ==
 
== Мої роботи ==
В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.
+
*[[Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов): "К.Марло як засновник англійської ренесансної трагедії"  2013]]
 +
[[Category:Студенти]]

Поточна версія на 21:08, 12 квітня 2017


Коротка біографія

Лобас Олеся Олегівна, народилася 5 червня 1995 року у місті Житомир. Закінчила 9 класів гуманітарної гімназії №5 міста Коростишевау 2010 році, після чого вступила у ВКНЗ "Коростишівський педагогічний коледж імені І. Я. Франка" Житомирської обласної ради, у 2012 році вступила до КДПУ імені В. Винниченка

Олеся Лобас

Мої інтереси

Люблю читати книги, слухати музику, захоплююся художнім фото та пишу вірші.

Мої проекти

Мої роботи