Відмінності між версіями «Порівняльна характеристика давньогрецького пентатлону та сучасного легкоатлетичного десятиборства.»

Складові пентатлону

• біг на стадій
• стрибки
• метання диска
• метання списа
• боротьба

ПЕНТАТЛОН - (лат. - п'ятиборство) - п'ятиборство, що включало біг на стадію, метання диска, метання списа, стрибок у довжину і боротьбу. Додано в Олімпійські змагання на 18-й Олімпіаді в 708 р. до н. е. Всі види проводилися в один день в певному порядку, починаючи із стрибків. Невідомо, як саме визначався переможець у п'ятиборстві. За версією одного з істориків - атлети ділилися на пари і змагалися між собою. Переможцем вважався той, що виграв у суперника 3 види змагань. Потім переможці змагалися між собою до тих пір, поки не залишалася фінальна пара.

Аристотель вважав, що п'ятиборство найбільш гармонійно розвиває тіло атлета. Стрибкова техніка відрізнялася своєрідністю: атлет використовував гантелі в руках для збільшення дальності стрибка. Максимальна дальність стрибка за античними авторами доходила до 15 м. Невідомо, було це перебільшенням авторів або стрибок складався з декількох фаз, подібно сучасному потрійному стрибку. Як вважають сучасні дослідники за зображеннями на давньогрецьких вазах, атлет стрибав без розбігу, з місця.

Горгій з Еліди був єдиним атлетом, який виграв 4 Олімпіади в п'ятиборстві, а крім того він також здобув перемоги в подвійному бігу і бігу гоплітів. П'ятиборство для юнаків проводилося тільки один раз, на 38-й Олімпіаді, мабуть через обмеженість часу, протягом якого йшли ігри.

Метання диску

Метання диска - найдавніший вид легкої атлетики, який мав велику популярність ще в Стародавній Греції. Розкопки показали, що диски в давнину виготовлялися з різного матеріалу: каменю, щільного дерева, заліза, свинцю. У VI ст. до н.е. стали з'являтися спортивні диски різної маси та об'єму. Моделлю сучасного диска послужив знайдений на о. Егіна бронзовий диск (діаметр 21 см, маса 1,884 кг).

Метання «дискоса» було одним з найпопулярніших видів атлетики у стародавніх греків. Лікарі навіть наказували його з лікувальними цілями людям, страждаючим від повнокров'я і ожиріння. Солон, законодавець афінської держави, ще в VI столітті до нової ери говорив, що «метання диска зміцнює плечі і підвищує силу рук і ніг». В палестрах (своєрідних давньогрецьких ДЮСШ) хлопчики вправлялися в метанні легких дисків. Спочатку метали кам'яні диски, але з розквітом в Греції металургії стали користуватися бронзовими. Метали диск з невеликого узвишшя, боковим рухом коли площина диска перебувала перпендикулярно землі.

Античний стиль виявився нераціональним, однак ще досить довго, за наполяганням греків, диск метали двома способами: «грецьким» і з застосуванням обертання з кола 7 футів - 213,4 см. У 1908 році на Олімпійських іграх в Лондоні дискоболи розіграли дві золоті медалі: в метанні «грецьким» способом, але вже без подіуму, метаючи з кола. Обидва види змагань виграв американський атлет Мартін Шерідан. Диск, посланий їм, після обертання полетів на 40,89, а метаючи «грецьким» стилем, він показав лише 38 м. Після цього античний спосіб був зданий в архів.

Метання диска як один із залікових видів легкої атлетики входив в давньогрецьке п'ятиборство (пентатлон). У Греції застосовувалися диски з каменю, заліза і дерева. За формою метальні диски були круглими з опуклістю в середині. Диски були різної ваги, обсягу і розмірів. Вага диска була від 1.245 до 5.707 кг, а діаметр диска складав від 16.5 до 34 см. Під час змагань на Олімпійських іграх застосовувалися тільки три диски, які були однакові за вагою та розміром. Метання диска зазвичай проводились без поворотів, з місця, яке представляло невелику злегка нахилену площадку (кам'яну плиту), де поміщається один дискобол. Це місце називалося «балбіс».

Про результати метання диска в той час відомо небагато, однак є відомості, що грек Фалаіс метнув диск на 28 м 17 см (95 футов).

Метання списа

Змагання з метання списа проводилися ще в Стародавній Греції. У ті часи спортсмени метали списи і дротики на дальність і в ціль. У сучасний час змагання з метання списа стали проводитися в скандинавських країнах: у Фінляндії - з 1883 р., у Швеції - з 1886 р., в Норвегії - з 1891 р. Метали спис, впираючись пальцями найсильнішої руки в хвіст списи, а іншою рукою підтримували його за середину, з обмеженого квадрата 2,5 х 2,5 м. Такий стиль називався «вільним».

Метання списа, як вид спорту, було включено в Олімпіаду 1906 р., а в 1908 р. була узаконена сучасна техніка метання списа, тобто метання з-за голови над плечем однією рукою. У 1912 р. на Олімпіаді в Стокгольмі була зроблена спроба впровадити в змагання ідею древніх греків про гармонійний розвиток атлетів, для цього метальники списа повинні були метати його і правою, і лівою рукою, але ця ідея не прижилася. У цьому ж році був вперше зареєстрований світовий рекорд, який Встановив швед Е. Лемінг - 62,32 м. Знадобилося 17 років, щоб світовий рекорд перейшов 70-метровий рубіж. Е. Лундквіст метнув спис на 71,01 м.

Цікавою є історія змін самого списа. Спочатку замість нього метали звичайну палицю довжиною біля двох метрів. Потім вона була замінена списом (древко з металічним наконечником) загальною довжиною 2,6 метра і масою 800 грам. Місце, де знаходився центр ваги списа, обмотувалося шнуром товщиною до 4 мм і довжиною не більше 16 см. Після введення стандартів у розмірах і масі списа почали реєструватись рекордні для того часу спортивні результати. Дерев'яні списи удосконалювались і метали їх до середини 50-х років. Зміни торкалися різноманітних характеристик снаряда, починаючи від розмірів і маси наконечників і закінчуючи діаметром самого древка. Новий етап у розвитку метання списа розпочався тоді, коли брати Хелд (США) винайшли новий тип списа, так званого "планеруючого". Завдяки зміні положення центра ваги, збільшенню діаметру древка новий спис пізніше опускався вниз, довше планерував. Використання нового списа вимагало і нової техніки. Зросла роль уміння "попадати в снаряд", знадобилося триваліше прикладання сили спортсменів до снаряда у фінальному зусиллі. Найбільш відомими фірмами, які виготовляли списи, були "Хелд", "Аполло" і "Сандвік". Застосовуючи новий планеруючий спис, спортсмени змогли значно підняти стелю світового рекорду. В 1964 pоці норвежець T. Педерсен метнув спис на 91,72 м, першим у світі подолавши 90-метровий рубіж. Услід за ним результати, що перевищують 90 м, почали демонструвати спортсмени й інших країн.

Нарешті, в 1984 pоці спортсмен з НДР У.Хон досяг феноменального результату – 104,80 м. Це змусило ІААF з 1 квітня 1986 р. запровадити для метання списа чоловіками новий снаряд, який не має високих планеруючих якостей. Центр ваги такого списа зміщено ближче до наконечника.

Сучасне десятиборство

Сучасне легкоатлетичне багатоборство бере початок ще з античних олімпіад, де прадавні спортсмени змагалися в комбінації декількох дисциплін. Правила сучасного десятиборства були розроблені в 1911 році й в 1912 році вид, як окрема дисципліна, був включений у програму Олімпіад. Таблиці очок переглядалися в 1935, 1952 і 1962 роках. Сучасна система підрахунку була прийнята в 1984 році на конгресі IAAF у Лос-Анджелесі.

Десятиборство - спортивна вправа для чоловіків, що складається з 10 різних видів легкої атлетики. Змагання в десятиборстві проводяться протягом двох днів в такій послідовності:

• Перший день

1. біг 100 м
2. стрибок в довжину
3. штовхання ядра
4. стрибки у висоту
5. біг 400 м

• Другий день

1. біг 110 м з бар'єрами
2. метання диска
3. стрибки з жердиною
4. метання списа
5. біг 1500 м

Результати виступу в десятиборстві оцінюються по сумі балів, одержаних в кожному виді багатоборства по спеціальній таблиці балів.

У перші десятиріччя нашого століття підготовка в десятиборстві проводилася вельми спрощено. Талановиті легкоатлети, фахівці в одному виді легкої атлетики, перед змаганнями в багатоборствах мали тільки декілька тренувань на вивчення інших видів, що входять в десятиборстві. В той період така підготовка виявлялася іноді достатньою для того, щоб ці спортсмени змогли вигравати олімпійські ігри і навіть встановлювати рекорди світу. Цікаво відзначити, що в США, де було багато видатних десятиборців, майже нічого не було видано про багатоборствах. Багато фахівців вважають світового рекордсмена А. Клумберга автором першого серйозного огляду з питань тренування в багатоборствах. Вже в 20-ті роки він говорив про десятиборство як про самостійний вид легкої атлетики, а не механічному з'єднанні десяти окремих дисциплін. Клумберг радив дотримуватися в тренуванні тієї черговості видів, в якій проводяться змагання в десятиборстві. Першим автором сучасного посібника з багатоборства став заслужений тренер СРСР Г.В. Коробок. В його книгах, виданих на початку 50-х років, даються основні елементи сучасного тренування в десятиборстві. Він надавав велику увагу цілорічній підготовці по періодах, перспективному плануванні, підготовці молодих десятиборців. Коробок рекомендував вже тоді дворазові тренувальні заняття в день.

Світовий рекорд — 9026 очок належить чеському десятиборцю Роману Шебрле. Він був установлений 27 квітня 2001 у австрійському місті Гетц. Рекорд України, встановлений у 1984, належить Олександру Апайчеву. Він становить 8709 очок.

Вперше змагання з десятиборства були включені в програму Олімпійських ігор в 1912 і відтоді проводяться на всіх найбільших змаганнях з легкої атлетики. У десятиборстві добивалися успіху атлети різної статури: зростання неодноразового чемпіона світу Ю. Хінгзена (ФРН) 200 см, вага 100 кг; двократний чемпіон олімпійських ігор (1980 і 1984 рр.) Д. Томпсон (Великобританія) значно легше і менше - зріст 185 см, вага 84 кг. Можна все ж таки вважати, що високорослий і фізично сильний спортсмен має кращі передумови для досягнення високих результатів в десятиборстві за умови, що у нього вистачить цілеспрямованості і працьовитості для тренування в бігу. Важко назвати фізичну якість, яка для десятиборця вважалася б основною. Швидкість, сила, витривалість, спритність, гнучкість - всі ці якості є необхідними. Десятиборець повинен перш за все пам'ятати про необхідність гармонійного розвитку своїх фізичних якостей. Сучасні методи тренування дозволяють досить швидко розвивати окремі якості, але не можна допустити, щоб переважний розвиток одних якостей став шкодити виступу в десятиборстві в цілому. Можна, наприклад, за допомогою вправ з штангою розвинути велику м'язову масу, яка корисна для метань, але для стрибків і бігу на 400 і 1500 м вона матиме негативне значення. Одностороннє тренування в бігу для розвитку витривалості зменшить вагу багатоборцю і вплине на результати в метаннях.

Висновки

1. Однією з невід'ємних частин змагань був і є біг, хоча його дальність коливалася у стародавній Греції від 178 до 230 метрів, залежно від стопи жреця, у сучасному десятиборстві біг розподілили на 100, 400 та 1500 метрів, біг на 110 метрів з бар'єрами.
2. Як у той час, так і зараз, існують стрибки. У Греції вони не поділялися на види, стрибали тільки у довжину. Зараз існує багато видів стрибків: у довжину, у вистоу, стрибки з жердиною.
3. Метання диска та списа використовувалися ще у Стародавній Греції, сучасне десятиборство не виключення. Воно поступово розвивалось, але свого розквіту отримало тільки в ХІХ столітті.
4. Боротьба є складовою пентатлону і відсутня у сучасному десятиборстві.
5. Штовхання ядра не практикувалося у Стародавній Греції. Штовхання ядра має більше ніж столітню історію. За цей час світовий рекорд був поліпшений більш ніж у два рази. Значно змінилися уявлення про техніку метальника. Від найпростіших прийомів до складних поступально-обертальних рухів, виконуваних на великій швидкості, - такий шлях пройшла техніка штовхання ядра за століття.

Ресурси

Презентація Соревнования античных Олимпийских игр

Олімпійські ігри Давньої Греції

Виникнення і розвиток метання диску

Легка атлетика. Основні види легкої атлетики

Метання спису

Основи техніки метання списа