Відмінності між версіями «Стаття на тему "Ідейно-тематичні групи байок."2016»

Версія за 11:35, 6 грудня 2016

вступ

Розвиток жанру байки

Розвиток жанру байки

Жанр виник у VІ – V ст. до н.е. в Греції. Перший байкар – Езоп (прозова байка). На початку нашої ери його байки переказані віршами римським поетом Федром. Байкар-сатирик Горацій (Рим). Формується особлива композиція: дві частини – оповідна (фабула) і дидактична (мораль). Античні теоретики (як і середньовічні, ренесансні, барокові): байка – не самостійний жанр, а один з різновидів риторичного прикладу, прийому. Тому жанр розглядався не в системі поетики, а в системі риторики. В українській літературі жанр широко застосовувався у полемічному письменстві ХVІ-ХVІІ ст. (“Апокрисис” Х.Філалет: сюжет про Вовка і Лисицю; анонімна “Пересторога”), в проповідницькій літературі (І.Галятовський, А.Радивиловський – використовували байковий сюжет для підсилення впливу проповіді, збудження інтересу серед слухацької аудиторії). Українські поетики і риторики вказували на велике виховне значення байки для народу (особливо, селян). Основна течія байкарства ХVІ – ХVІІ ст.: творча оборобка байкарських фабул, “перелицювання” їх на новий лад. М.Довгалевський, поетика “Сад поетичний”: Що таке байка? Відповідаю: байка – це правдивий або видуманий твір, який, проте, виражає певну істину. Так байки Езопа містять у собі певні повчання, які стосуються характеру людини. Серед кількох видів байок М.Довгалевський виділяв моральну байку, або аполог , що приписує людські дії та вчинки тваринам та диким звірам Також поетики вирізняли раціональні (персонажами є люди) та мішані (герої різнорідні)

СТАВЛЕННЯ Г.СКОВОРОДИ ДО ЖАНРУ БАЙКИ

У передмові-листі викладається міркування про байку у дусі настанов шкільних поетик і риторик: Друже мій! Не зневажай байкослівя. Байка і притча одне і те ж. Не за гаманом усуджуй скарб, а справедливим судом суди. Байка тоді буває погана і баб”яча, коли у простій і смішній своїй шкаралущі не ховає зерна істини, схожа на горіх-свищ… Цей кумедний і фігурний рід писання був домашній у найліпших стародавніх любителів мудрості. Лавр і взимку зелений. Так мудрі й у іграшках розумні і в брехні істинні. Істина ж гострому їхньому позиру не здаля бовваніє так, як простим умам, але ясно, як у дзеркалі з”являється.

Вважає жанр дуже вдалим для моралізування: ідеї не стільки у межах фабули, скільки в їхній моралі (“тенденційність”), автор має змогу говорити від свого власного імені, без опосередкування. Приваблює наочність, метафоричність. Байка – “мудра іграшка”, що в собі ховає “силу”. Байка – привід для філософських міркувань. За Сковородою, характерна риса байки – відтворення істини, при цьому він апелює до байок Езопа.

1.2

2

3

висновки