Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та психології: "Фрейд про несвідоме" - 18-2 ППФ, 2016.»
Матеріал з Вікі ЦДУ
4710871 (обговорення • внесок) (→Матеріали роботи) |
4710871 (обговорення • внесок) (→Мої роботи) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
== Мої роботи == | == Мої роботи == | ||
| − | [[Фрейд про несвідоме (Михайлова 2016)]] | + | #[[Фрейд про несвідоме (Михайлова 2016)]] |
| + | #[[Таблиця(Михайлова,2016)]] | ||
==Матеріали роботи== | ==Матеріали роботи== | ||
Версія за 09:34, 2 грудня 2016
Зміст
Фрейд про несвідоме
Ідея проекту
Ми дізнаемось про: 1.Три періоду розвитку вчення Фрейда про несвідоме. 2.Поняття несвідомого
=Автор проекту
Михайлова Анастасія Олегівна,Користувач:4710871
Мої роботи
Матеріали роботи
Інтернет ресурси проекту
Додаткові матеріали проекту
| Несвідоме у вченні Зигмунда Фрейда | Несвідоме у вченні Карла Юнга | Несвідоме у вченні Жака Лакана | Несвідоме у дослідженнях радянських психологів |
|---|---|---|---|
| австрійський психолог і невролог єврейського походження, який вивчав людське несвідоме. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки. | Надалі поняття несвідомого було істотно розширене. Зокрема учень Фрейда Карл Густав Юнг у рамках створеної ним наукової дисципліни — аналітичної психології — увів термін «колективне несвідоме», і істотно змінив його значення порівняно з психоаналізом. | Французький психоаналітик Жак Лакан запропонував гіпотезу, що «несвідоме структуровано як мова», саме тому психоаналіз — на відміну від психотерапії і психології — з його включенністю в світ значень, з його суб'єктивним становленням у мові. | У радянській психології проблема несвідомого розроблялася переважно у зв'язку з теорією установки Д. Н. Узнадзе. Психофізіологічні аспекти несвідомого, що вивчалися І. М. Сеченовим і І. П. Павловим, досліджувалися у зв'язку з аналізом сну й гіпнотичних станів, коркових і підкіркових утворень, явищ автоматизму в трудовій і спортивній діяльності й т.д. |
| Експериментальна розробка поняття несвідомого була вперше проведена Зигмундом Фрейдом, який показав, що багато дій, реалізацію яких людина не усвідомлює, мають осмислений характер і можуть бути пояснені за рахунок дії потягів (переважно — сексуальних). Ним було розглянуто, як та або інша мотивація проявляється в сновидіннях, невротичних симптомах і творчості. Відомо, що головним регулятором людської поведінки служать потяги й бажання суб'єкта. Будучи лікарем, він зіштовхнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно обтяжувати життя й навіть ставати причиною нервово-психічних захворювань. Це спрямувало його на пошуки засобів рятування своїх пацієнтів від конфліктів між тим, що говорить їхня свідомість, і несвідомими спонуканнями. Так народився фрейдівський метод психоаналізу. | На думку Юнга, існує не тільки несвідоме суб'єкта, але й сімейне, родове, національне, расове й колективне несвідоме. Колективне несвідоме несе в собі інформацію психічного світу всього суспільства, у той час як індивідуальне — інформацію психічного світу конкретної людини. На відміну від психоаналізу, вчення Юнга розглядає несвідоме як сукупність статичних патернів, зразків поводження, які є вродженими й лише мають потребу в актуалізації. Так само несвідоме поділяється на латентні, тимчасово неусвідомлювані й подавлені, витиснуті за межі свідомості процеси й стани психіки. | Однієї із психоаналітичних технік, розроблених Лаканом стала «клініка означаючого»: у самій основі суб'єкта лежить його зустріч зі словом, тому й можливий переклад, перезапис усередині психічного апарата, а talking cure може виступати діючим терапевтичним механізмом навіть у найважчих психічних випадках. Теза Лакана являє собою метафору: несвідоме подібне мові, працює за схожими правилами, але не вичерпується законами лінгвістики, тому й «клініка означаючого» є лише одним з можливих методів роботи з несвідомим, що розвивають у сучасних лакановських школах. |
