Поточна версія на 19:56, 20 листопада 2016

Назва курсу

Методика викладання музичного мистецтва

Галузь знань: 01 Освіта

Спеціальність: 014.3 Середня освіта

Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст

Мета та завдання навчального курсу

Мета:

• підготовка студентів до педагогічної роботи у диригентському та хоровому (оркестровому) класах музично-педагогічних навчальних закладів;
• ознайомлення студентів з основними принципами та методами вокальної педагогіки, озброєння науково-методичними знаннями в галузі формування та розвитку співацького голосу.

Завдання:

• формування професійних знань у галузі методики викладання диригування (хорового, оркестрового);
• вивчення теорії та історії диригентського виконавства;
• засвоєння методики навчання диригуванню;
• формування розуміння біофізичних механізмів співацького процесу, озброєння теорією і методикою формування, розвитку та охорони співацького голосу;
• ознайомлення з методами вокальної роботи в загальноосвітній школі, музично-педагогічних навчальних закладах, дитячо-юнацьких центрах, ВНЗ;
• стимулювання пошукової діяльності та творчої активності студентів засобом моделювання всіх видів діяльності педагога-вокаліста.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• історію розвитку диригентського виконавства;
• завдання та основні принципи вітчизняної та зарубіжної диригентських шкіл;
• систему диригентських методів та прийомів;
• методи формування та розвитку в студентів мануальної техніки;
• організацію процесу навчання у класі диригування, структуру індивідуального уроку з диригування;
• методику роботи над педагогічним репертуаром;
• основні завдання та принципи вокальної педагогіки;
• співацький апарат, його будову та функції звукоутворюючих органів;
• процес звукоутворення;
• організацію вокально-дихального процесу;
• методи формування співацького звука;
• класифікацію та коротку характеристику співацьких голосів;
• методи розвитку діапазону та згладжування регістрів;
• форми та методи навчання у вокальному класі;
• вокально-педагогічний репертуар.

вміти:

• за до­по­мо­гою спе­ці­а­ль­них вправ, тех­ні­ч­них при­йо­мів, ма­ну­а­ль­них рухів ста­в­ити диригентсь­кий та співацький апа­ра­т;
• систематизувати навчальний репертуар (хоровий, оркестровий, вокальний);
• моделювати педагогічну діяльність викладача – диригента та вокаліста;
• про­ана­лі­зу­ва­ти но­т­ний текст продиригувати та проспівати тво­ри, на­пи­са­ні в різних хо­ро­вих та вокальних формах;
• за­сто­со­ву­ва­ти рі­з­но­ма­ні­т­ну ди­на­мі­ку, об­ґру­н­то­ва­но ви­зна­чи­ти особливості аде­к­ва­т­них при­йо­мів фра­зу­ван­ня;
• зро­би­ти ана­ліз хо­ро­вої пар­ти­ту­ри, вокального твору;
• за­сто­со­ву­ва­ти ме­то­ди­ку во­ка­ль­но-­хо­ро­вої ро­бо­ти з шко­ля­ра­ми;
• ви­хо­ву­ва­ти осо­би­с­ті­с­ні яко­с­ті май­бу­т­ньо­го ди­ри­ге­н­та та вокаліста в умо­вах індивідуаль­них за­нять, ек­за­ме­нів та кон­це­р­т­них ви­сту­пів.

Глосарій до курсу "Методика викладання музичного мистецтва"

Термінологічний словник з навчальної дисципліни "Методика викладання музичного мистецтва"

Словник музичних термінів

Робоча програма курсу

Автор курсу

Яненко Оксана Андріївна

Учасники

Сторінка координування курсу "Методика викладання музичного мистецтва"

Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1. Науково-теоретичні основи викладання диригування.

Тема 1. Вступ. Завдання та мета курсу.

Тема 2. Історія розвитку диригентського мистецтва.

Тема 3. Основи постановки диригентського апарату.

Тема 4. Вивчення схем тактування. Ауфтакт, вступ, зняття та паузи.

Тема 5. Штрихи, фермати та динаміка у диригуванні.

Тема 6. Темпи та їх зміни. Акценти, синкопи та прийоми показу їх диригентом.

Змістовий модуль 2. Зміст і організація підготовки до практичної роботи з хором.

Тема 1. Робота диригента над хоровою партитурою.

Тема 2. Методика проведення репетиційної роботи з хором.

Тема 3. Зміст і форма занять з диригування.

Змістовий модуль 3. Науково-теоретичні основи викладання вокалу.

Тема 1. Теоретико-методологічні засади вокальної педагогіки.

Тема 2. Співацький апарат. Його будова та функції звукоутворюючих органів.

Тема 3. Співацьке дихання.

Тема 4. Вокально-художній звук.

Змістовий модуль 4. Зміст і організація підготовки до практичної роботи у вокальному класі.

Тема 1. Класифікація та коротка характеристика співацьких голосів.

Тема 2. Форми і методи навчання у вокальному класі.

Зміст курсу

Тексти лекцій до курсу "Методика викладання музичного мистецтва"

Самостійна робота. Тематика рефератів.

1. Українська національна вокальна школа та її витоки.
2. Акустика голосового апарату та акустична будова голосу.
3. Вплив психологічних процесів на вокальне виконавство.
4. Взаємозв'язок дихання з іншими частинами голосового апарату під час співу.
5. Роль дихання у співі.
6. Загальна характеристика роботи голосового апарату у співі.
7. Аналіз роботи артикуляційного апарату в співі.
8. Значення головного і грудного резонаторів голосового апарату у співаків.
9. Опора співочого голосу: відчуття опори, оперте звучання.
10. Актуальні питання недоліків тембру голосу та їх виправлення.
11. Методичні основи роботи над різними видами вокалізації.
12. Основні дидактичні принципи та завдання першого періоду навчання вокалу.
13. Значення режиму і професійної гігієни голосу співака.
14. Методичні рекомендації щодо профілактики професійних захворювань співака.
15. Методичні рекомендації щодо підбору вокально-педагогічного репертуару для дитячих голосів.
16. Співоче дихання і його зв'язок з характером звуку.
17. Значення різних видів атаки для формування правильного співочого звуку.
18. Роль удосконалення слуху у розвитку дитячого голосу

Змістовий модуль 1. Науково-теоретичні основи викладання диригування.

Тема 1. Вступ. Завдання та мета курсу.

Завдання курсу «Методика викладання диригуван­ня», його значення і місце у системі музичних дисциплін. Критичний огляд методичної літератури з диригування. Методика викладання диригування як складова частина му­зичної педагогіки. Наукова обґрунтованість методів роботи з диригування.

1. Курс «Методика викладання диригуван­ня» у фаховій підготовці вчителя музики.

2. Завдання курсу «Методика викладання диригуван­ня», його значення і місце у системі музичних дисциплін.

3. Характеристика методичної літератури з проблем диригування.

4. Диригу­вання як складний психофізичний вид діяльності:

а) вимоги до диригента;

б) різновидності диригування.

5. Диригування як навчальний предмет:

а) становлення диригування як навчального предмету;

б) дидактичні принципи змісту дири­гентського навчання та їх реалізація;

в) застосування методів навчання;

г) основні елементи навчання.

Тема 2. Історія розвитку диригентського мистецтва.

Еволюція диригентської мови жестів. Ритмічні елементи у первісних народів. Перехід від шумового засобу диригуван­ня до зорового. Хейрономія як рання форма диригування, її розвиток та значення для дальшого розвитку диригентського мистецтва. Ритмічне акцентування. Жезл. Батута. Зміна способу диригування в зв’язку з розвитком гомофонічної музики. Сполучення функцій диригента і виконавця в одній особі (клавесиніст-капельмейстер, скрипаль-концертмейстер). Подвійне і потрійне диригування та боротьба за єдиного диригента.

Виникнення нового стилю диригентського мистецтва з його високорозвиненою мовою жестів. Поява диригента як єдиного інтерпретатора хорової та оркестрової музики. Характерні риси російської та української диригентської школи. Розквіт сучасного диригентського мистецтва.

1. Еволюція диригентської мови жестів:

а) ритмічні елементи у первісних народів;

б) перехід від шумового засобу диригуван­ня до зорового;

в) хейрономія як рання форма диригування, її розвиток та значення для дальшого розвитку диригентського мистецтва;

г) ритмічне акцентування (жезл, батута);

2. Зміна способу диригування в зв’язку з розвитком гомофонічної музики:

а) сполучення функцій диригента і виконавця в одній особі (клавесиніст-капельмейстер, скрипаль-концертмейстер);

б) подвійне і потрійне диригування та боротьба за єдиного диригента;

в) виникнення нового стилю диригентського мистецтва з його високорозвиненою мовою жестів;

г) поява диригента як єдиного інтерпретатора хорової та оркестрової музики.

3. Характерні риси російської та української диригентської школи.

4. Розквіт сучасного диригентського мистецтва.

Тема 3. Основи постановки диригентського апарату.

Основні принципи постановки диригентського апарату та його функції. Складові частини диригентського апарату та їх взаємозв’язок. Положення корпусу, ніг та голови. Вихідне положення рук. Три основні позиції: нижня, серед­ня, верхня. Функції частин рук — плеча, передпліччя, кисті, пальців. Значення емоційно-виразних рухів плеча. Передпліччя — передаюча ланка від плеча до кисті. Кисть — спрямовуюча частина руки. Роль пальців у виразних рухах при диригуванні. Координація дій плеча, передпліччя і кисті. Роль правої та лівої рук в диригуванні хором чи оркестром. Виражальні можливості правої і лівої рук. Плавність, свобода та пластичність руху рук. Амплітуда руху рук: широка, помір­на, мала і зменшена. Поділ жестів на сильні і слабкі. Вживання в диригуванні вертикальних і горизонтальних жестів. Характер жесту: плавний, поштовхоподібний та порив­частий. Типи жесту: кистьовий, кистьо-ліктьовий та плечевий. Самоконтроль і аналіз диригентських жестів та їх зв’язок зі слуховим уявленням при диригуванні хором чи оркестром.

1. Основні принципи постановки диригентського апарату та його функції.

2. Складові частини диригентського апарату та їх взаємозв’язок. Вимоги до постави рук, голови, ніг, корпусу, кисті рук, ліктів.

3. Формування вертикальних та горизонтальних диригентських рухів за системою сучасного диригування. Силова закономірність вертикальних і горизонтальних рухів.

4. Три моменти початку диригування: увага, замах (ауфтакт), вступ та їх показ у диригуванні.

4. Диригентські позиції: нижня, серед­ня, верхня.

5. Самоконтроль і аналіз диригентських жестів та їх зв’язок зі слуховим уявленням при диригуванні хором чи оркестром.

Тема 4. Вивчення схем тактування. Ауфтакт, вступ, зняття та паузи.=

Поняття про тактування і диригування. Метрична схема – основа диригентського втілення музичного твору. Структура долей у схемах тактування. Прості, складні і мішані метри. Структура диригентської схеми у розмірах 3/4, 2/4, та 4/4. Тактування у розмірах 6/8 і 6/4 за шестидольною і дво­дольною схемами. Структура диригентської схеми в розмірах 5/4, 7/4, 11/4. Перемінні розміри. Диригування творів «на раз» і «алля бреве». Ауфтакт як основа процесу управління виконав­ським колективом (хор, оркестр). Призначення ауфтакту, його функції та скла­дові частини. Залежність ауфтакту від характеру, темпу музичного твору. Три моменти вступу. Позиція рук при показі вступу. Показ вступу до затакту, на початку та в середині твору. Роль і значення зняття звучання в процесі виконання тво­ру.

Підготовка диригентського жесту до зняття. Вибір жесту для показу зняття. Залежність жесту зняття звучання від характеру музики, динаміки, індивідуальності диригента тощо. Показ зняття звучання в середині та в кінці музичного твору на різних долях такту. Пауза як продовження музичної думки. Тактування пауз на окремих долях такту і цілих тактах. Тактування пауз в залежності від характеру музичного твору.

1. Поняття про тактування і диригування. Тактування як метрична основа диригування.

2. Структура долей у схемах тактування. Прості, складні і мішані метри.

3. Формування диригентських схем: тридольної та чотиридольної.

4. Призначення ауфтакту, його функції та скла­дові частини.

5. Прийоми показу вступів на різні повні долі такту в основних диригентських схемах.

6. Показ витриманих тривалостей у диригентському жесті. Функції рук при їх виконанні.

7. Роль і значення зняття у диригуванні. Диригентські прийоми показу зняття в основних диригентських схемах.

8. Пауза як продовження музичної думки. Тактування пауз в залежності від характеру музичного твору.

Тема 5. Штрихи, фермати та динаміка у диригуванні.

Штрих як засіб ведення звука. Основні штрихи: lеgаtо, nоn legatо, stассаtо. Вибір штриха в залежності від стилю музичного твору, його характеру, темпу та ін. Метричні долі в диригентських жестах на lеgаtо та прийо­ми їх показу в різних за об’ємом диригентських схемах. Роль кисті в диригуванні легато. Метричні долі в диригентських жестах на nоn legatо та прийоми їх показу. Розмежування та чіткість подачі долей такту. Значення «точки» та скорочення долевих рухів при ди­ригуванні nоn legatо. Метричні долі в диригентських жестах на stассаtо та прийоми їх показу. Скорочення долевих рухів на stассаtо, чітка фіксація «точки» та момент її відбиття. Фермата як важливий елемент музичної виразності. Тактування зніманих і незніманих фермат у процесі виконання музичного твору. Прийоми показу крещендо і дімінуендо на ферматі. Роль динаміки у розкритті емоційного змісту музичного твору. Засоби втілення динаміки в диригентських рухах. Амплітуда жестів рук та диригентські їх позиції під час показу динамічних відтінків. Динаміка постійна (піано, меццо-форте, форте), змінна (крещендо, дімінуендо), контрастна (субіто-форте, субіто-піано) та прийоми показу її при диригуванні.

1. Штрих як спосіб ведення звука. Диригентські штрихи lеgаtо, nоn lеgаtо, stассаto та прийоми їх показу.

2. Метричні долі в диригентських жестах на lеgаtо та прийо­ми їх показу в різних за об’ємом диригентських схемах. Роль кисті в диригуванні легато.

3. Метричні долі в диригентських жестах на nоn legatо та прийоми їх показу. Розмежування та чіткість подачі долей такту. Значення «точки» та скорочення долевих рухів при ди­ригуванні nоn legatо.

4. Метричні долі в диригентських жестах на stассаtо та при­йоми їх показу.

5. Фермата як засіб музичної виразності. Тактування зніманих і незніманих фермат у процесі виконання музичного твору.

6. Засоби втілення динаміки в диригентських рухах. Амплітуда жестів рук та диригентські позиції під час показу динамічних відтінків.

Тема 6. Темпи та їх зміни. Акценти, синкопи та прийоми показу їх диригентом.

Значення темпу як засобу визначення емоційного змісту твору. Ам­плітуда жестів рук диригента в залежності від темпу виконан­ня твору. Зміна темпу в залеж­ності від емоційного і смислового розвитку музичної думки. Засіб дроблення жесту на кожну чи окремі долі такту в залежності від зміни темпу. Поступові зміни темпів (аччелерандо, раллентандо) та прийо­ми їх показу в процесі диригування. Раптові зміни темпів та прийоми їх показу в процесі виконання твору, роль ауфтакту в момент різкої зміни темпу. Ритмічна акцентуація як важливий виражальний засіб музики. Типи акцентів. Акценти на сильних і слабких долях так­ту, прийоми їх показу диригентом в хорі чи оркестрі. Синкопа як важливий момент ритмічного і динамічного процесу в музиці. Характер диригентського жесту при синко­пуванні. Синкопи на початку твору, на долях такту і між ними та прийоми їх показу ди­ригентом в виконавському процесі.

1. Значення темпу як засобу визначення характеру твору. Ам­плітуда жестів рук диригента в залежності від темпу виконан­ня твору.

2. Зміна темпу в залеж­ності від емоційного і смислового розвитку музичної думки. Засіб дроблення жесту на кожну чи окремі долі такту в залежності від зміни темпу.

3. Поступові зміни темпів (аччелерандо, раллентандо) та прийо­ми їх показу в процесі диригування.

4. Раптові зміни темпів та прийоми їх показу в процесі виконання твору, роль ауфтакту в момент різкої зміни темпу.

5. Ритмічна акцентуація як важливий виражальний засіб музики. Типи акцентів та прийоми їх показу у диригуванні.

6. Синкопи та прийоми їх показу ди­ригентом в виконавському процесі.

Змістовий модуль 2. Зміст і організація підготовки до практичної роботи з хором.

Тема 1. Робота диригента над хоровою партитурою.

Ознайомлення з партитурою, програвання її на інструмен­ті. Складання плану та методика роботи над партитурою. Структура і драматургія твору, епоха його написання, ха­рактерні особливості творчості композитора. Аналіз мелодичної лінії, особливості її структури. Різновиди викладу твору (гомофоно-гармонічний, поліфонічний, міша­ний). Ладотональні співвідношення, модуляційні побудови. Темпи та їх відхилення. Вибір темпу в залежності від внут­рішніх закономірностей музичного твору, його стилю і ха­рактеру. Загальний і детальний динамічний план. Особливості дина­мічної лінії. Визначення розміщення кульмінацій: головної (момент, до якого спрямовується весь попередній розвиток) і часткових (в окремих розділах форми, епізодах). Установлення і уточнення скорочень, повторень та інших змін музичного тексту. Визначення прийомів диригування. Накреслення плану ре­петиційної роботи. Втілення і передача композиторського за­думу засобами диригентської виразності.

1. Хорова партитура та способи її запису. Різновиди викладу твору (гомофоно-гармонічний, поліфонічний, міша­ний).

2. Гра хорової партитури, особливості виконання партії тенора в залежності від використаного для його запису ключа.

3. Спів хорових партій по горизонталі та вертикалі.

4. Складання плану та методика роботи над партитурою:

а) структура і драматургія твору, епоха його написання, ха­рактерні особливості творчості композитора;

б) аналіз мелодичної лінії, особливості її структури;

в) ладотональні співвідношення, модуляційні побудови;

г) темпи та їх відхилення, вибір темпу в залежності від внут­рішніх закономірностей музичного твору, його стилю і ха­рактеру;

д) загальний і детальний динамічний план, особливості дина­мічної лінії, визначення розміщення кульмінацій (головної і часткових);

е) установлення і уточнення скорочень, повторень та інших змін музичного тексту;

є) визначення прийомів диригування;

ж) накреслення плану ре­петиційної роботи;

з) втілення і передача композиторського за­думу засобами диригентської виразності.

Тема 2. Методика проведення репетиційної роботи з хором.

Глибоке знання партитури музичного твору – неодмінна умова в роботі диригента з хором. Підготовча робота диригента в передрепетиційний період. Розробка роз­горнутого плану кожної репетиції та послідовність роботи над кожним твором. Раціональний розподіл репетиційного часу, вміння диригента в найкоротший строк до­сягнути найкращих художніх наслідків. Творчий контакт між диригентом і виконавцями. Вимогливість і впевненість дири­гента в своїх намірах під час репетицій. Форми ознайомлення колективу з музичним змістом твору. Розспівування хору, робота над строєм і дикцією кожної партії, вимоги до співаків хору, виховання гармонічного почуття. Методика вивчення багатоголосних творів в залежності від кваліфікації хорового колективу. Особливості прийомів і ме­тодика розучування та виконання хорового твору без супро­воду (а капела). Виконання основних динамічних ліній музичного твору. Де­талізація нюансів. Робота над загальною ритмічною структу­рою твору, характерними сторонами і окремими деталями ритмічного рисунку. Робота над ансамблем, вирівнювання сили звучання окре­мих хорових партій, виділення головних та другорядних ліній. Реалізація виконавського плану в живому звучанні в період репетиційної роботи з хором. Розкриття диригентом музичного образу твору за допомогою виконавської техніки. Підготовка до концертного виступу. Концентрація дири­гентом під час концертного виступу максимальної активності думки і емоцій, волі і художнього уявлення. Концертний вис­туп як результат усієї попередньої роботи диригента і вико­навського колективу.

1. Підготовча робота диригента в передрепетиційний період.

2. Розробка роз­горнутого плану кожної репетиції та послідовність роботи над кожним твором.

3. Форми ознайомлення колективу з музичним змістом твору.

4. Розспівування хору, робота над строєм і дикцією кожної партії, виховання гармонічного почуття.

5. Методика вивчення багатоголосних творів, особливості прийомів і ме­тодика розучування та виконання хорового твору без супро­воду (а капела).

6. Робота над ансамблем, вирівнювання сили звучання окре­мих хорових партій, реалізація виконавського плану в живому звучанні.

7. Розкриття диригентом музичного образу твору за допомогою виконавської техніки.

8. Концертний вис­туп як результат усієї попередньої роботи диригента і вико­навського колективу.

Тема 3. Зміст і форма занять з диригування.

Заняття з диригування – живий творчий процес. Єдність і взаємозв’язок змісту і форми заняття. Зацікавленість предметом і активність учня – необхідна передумова свідомого і творчого засвоєння навчального матеріалу. Форми прове­дення занять: теоретична (усний аналіз твору); репетиційна (робота з концертмейстером); мішана (зв'язок теоретичних і репетиційних моментів). Цілеспрямованість і конкретність кожного завдання, пла­новість та імпровізаційні моменти у його проведенні. Розви­ток технічних і художньо-виконавських навичок у диригентсько­му мистецтві. Робота над партитурою. Виконавський аналіз музичних творів. Розвиток слухових уявлень. Вивчення і попов­нення репертуару. Формування особистості диригента: виховання волі, наполегливості, винахідливості, самостійності, швидкої реакції, витримки і організаторських здібностей. Виявлення і розвиток індивідуальних рис диригентської виразності.

1. Форми прове­дення занять з диригування: теоретична (усний аналіз твору); репетиційна (робота з концертмейстером); мішана (зв’язок теоретичних і репетиційних моментів).

2. Розви­ток технічних і художньо-виконавських навичок у диригентсько­му мистецтві.

3. Основні елементи навчання:

а) всебічне вивчення хорових творів;

б) аналіз твору (письмовий та усний);

в) гра партитури твору, спів партій, акордів;

г) мануальна техніка (підготовчі вправи, диригентська гімнастика, тактування, диригування).

4. Особливості добору репертуару як рушійного фактора розвитку студентів.

5. Формування особистості диригента: виховання волі, наполегливості, винахідливості, самостійності, швидкої реакції, витримки і організаторських здібностей.

6. Виявлення і розвиток індивідуальних рис диригентської виразності.

Змістовий модуль 3. Науково-теоретичні основи викладання вокалу.

Тема 1. Теоретико-методологічні засади вокальної педагогіки.

1. Основні завдання вокальної педагогіки.

2. Методологія розвитку співацького голосу.

3. Специфіка фахової діяльності педагога-вокаліста.

4. Вокальна культура.

Тема 2. Співацький апарат. Його будова та функції звукоутворюючих органів.

1. Будова гортані та її робота під час співу.

2. Вокальні функції голосових складок.

3. Органи дихання.

4. Робота артикуляційного апарату.

5. Резонатори. Їх значення та практичне застосування.

6. Процес звукоутворення.

7. Положення звукоутворюючих органів під час співу.

8. Основна постава корпусу і міміка співака.

Тема 3. Співацьке дихання.

1. Вокально-дихальний процес.

2. Опора дихання та звука. Поняття імпедансу.

3. Типи співацького дихання.

4. Організація співацького дихання.

Тема 4. Вокально-художній звук.

1. Вокальний звук як фізичне явище.

2. Співацька позиція звука.

3. Атака співацького звука.

4. Цілеспрямований співацький звук.

5. Вокально-художній звук (фонетичний метод).

Змістовий модуль 4. Зміст і організація підготовки до практичної роботи у вокальному класі.

Тема 1. Класифікація та коротка характеристика співацьких голосів.

1. Вікова періодизація розвитку співацького голосу.

2. Діапазон i регістри співацького голосу.

3. Класифікація голосів та їx співацьких діапазонів.

4. Перехідні ноти.

5. Методи розвитку діапазону та згладжування регістрів.

Тема 2. Форми і методи навчання у вокальному класі.

1. Загальні настанови.

2. Вокально-технічні вправи.

3. Значення вокалізів.

4. Робота над вокальними творами.

5. Деякі аспекти роботи в класі сольного співу.

Ресурси

Рекомендована література

Базова

1. Андреева Л.М. Методика преподавания хорового дирижирования. – М., 1969.
2. Багриновский М.М. Дирижерская техника рук. – М., 1947.
3. Безбородова Л.А. Дирижирование. – М., 1985.
4. Єгоров О.О. Теорія і практика роботи з хором. – К., 1961.
5. Иванов-Радкевич А.П. Практическое руководство для начинающего дирижера. – М., 1977.
6. Кан Э. Элементы дирижирования. – Л., 1980.
7. Канерштейн М.М. Вопросы дирижирования. – М., 1972.
8. Колесса М.Ф. Основи техніки диригування. – К., 1973.
9. Кофман Р.І. Виховання диригента: психологічні особливості. – К., 1986.
10. Малько Н.А. Основы техники дирижирования. – Л., 1972.
11. Маталаев Л.Н. Основы дирижерской техники. – М., 1986.
12. Медынь Я. Г. Методика преподавания дирижерско-хоровых дисциплин. – М., 1978.
13. Мусин И.А. Техника дирижирования. – Л., 1967.
14. Ольхов К.А. Теоретические основы дирижерской техники. – Л., 1984.
15. Питання диригентської майстерності. Упоряд. Канерштейн М.М. – К., 1980.
16. Птица К.В. Очерки по технике дирижирования хором. – М., 1948.

1. Аспелунд Д. Основные вопросы вокально-речевой культуры. – М.,1933.
2. Аспелунд Д. Развитие певца и его голоса. – М., 1952.
3. Багадуров В.А. Вокальное воспитание детей. – М. 1953.
4. Антонюк В.Г. Постановка голосу. Навчальний посібник. – К.: Українська ідея, 2000.
5. Антонюк В.Г. Українська вокальна школа: Монографія – К., 2001.
6. Варламов А. Полная школа пения. – М., 1962.
7. Вербов О. Техніка постановки голосу. – К., 1962.
8. Дмитриев Л. Голосообразование у певцов. – М., 1962.
9. Дмитриев Л. Интуиция и сознание в творчестве и вокальной педагогике // Вопросы вокальной педагогики. Вып. 7. – М., 1984.
10. Голубєв П.В. Поради молодим педагогам-вокалістам. – К.,1983.
11. Дмитриев Л. К вопросу о постановке голосового аппарата в пении // Труды ГМПИ им. Гнесиных. Вып 1. – М., 1959.
12. Дмитриев Л. О работе гортани в пении (обзор исследовательских работ последнего времени) // Материалы научной сессии (90 лет со Дня рождения Народного артиста СССР, профессора Д.Я. Андгуладзе). – Тбилиси, 1986.
13. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики: Учебник. – М., 1996.
14. Егоров А. Гигиена голосового аппарата и его физиологические основы. – М., 1963.
15. Егоров А. Гигиена певца. – М., 1955.
16. Емельянов В. Развитие голоса. Координация и тренинг. – СПб., 2003.
17. Євтушенко Д.Г. Питання вокальної педагогіки. – К., 1973.
18. Жинкин Н. Механизм речи. – М. 1958.
19. Жинкин Н. О теориях голосообразования // Мышление и речь. – М., 1969.
20. Злобин К.В. Физиология пения в профилактике заболеваний голосового аппарата. – М.-Л., 1958.
21. Исследование дыхания у певцов методом электропневмографии. Под ред. Дмитриева Л. // Вопросы вокальной педагогики. Вып.2. – М., 1969.
22. Знаменська О.В. Культура мови в співі. Навчальний посібник для консерваторій та музичних училищ. – К., 1959.
23. Левидов И. Развитие голоса певца и профессиональные болезни голосового аппарата. – М., 1938.
24. Менабени А.Г. Методика навчання сольному співу. – К. 1988.
25. Морозов В. Искусство резонаторного пения. – М., 2002.
26. Морозов В. Биофизические основы вокальной речи. – Л., 1977.
27. Морозов В. Вокальный слух и голос. – М.-Л., 1965.
28. Морозов В. Тайны вокальной речи. – Л., 1967.
29. Морозов В. Особенности спектра вокальных гласных. Механизм речеобразования и восприятия сложных звуков. – М.-Л., 1966.
30. Назаренко И. Искусство пения. Изд. 2-ое. – М., 1966.
31. Петрова Е.О. О динамике звука певческого голоса. – М., 1963.
32. Рудаков Е. Новая теория образования певческой форманты // Применение акустических методов исследования в музыкознании. – М., 1964.
33. Рудаков Е. О природе верхней певческой форманты в механизме её образования // Развитие детского голоса. – М., 1963.
34. Теплов Б. Психология музыкальных способностей. Изд. 2-е: Проблемы индивидуальных различий. – М., 1961.
35. Юссон Р. Певческий голос. – М., 1974.
36. Юцевич Ю.Є.Словник-довідник. – К., 2003.
37. Юцевич Ю.Є. Теорія і методика формування та розвитку співацького голосу. – К., 2004.

Допоміжна

1. Асафьев Б.В. О хоровом искусстве. – Л.,1980.
2. Вуд Г. О дирижировании. – М., 1958.
3. Ержемский Г.Л. Психология дирижирования. – М., 1988.
4. Кондрашин К.П. О дирижерском искусстве. – Л.-М., 1970.
5. Мархлевський А.Ц. Практичні основи роботи в хоровому класі. – К.,1986.
6. Мусин И.А. О воспитании дирижера. – Л., 1987.
7. Менш Ш.Я. Я – дирижер. – М., 1960.
8. Ольхов К.А. О дирижировании хором. – Л., 1979.
9. Поляков О.И. Язык дирижирования. – К., 1987.
10. Разумний І.Г. Посібник з диригування. – К., 1968.
11. Соколов Вл.Г. Работа с хором – М., 1983.
12. Шамина Л.В. Работа с самодеятельным хором. – М., 1983.

1. Багадуров В. Глинка как певец и вокальный педагог. – М., 1950.
2. Вайнштейн Л. Камиллио Эверарди. – Киев, 1924.
3. Виардо-Гарсия П. Час упражнений. Экзерсисы для женского голоса. Ч 1. – М, 1924.
4. Вокальное исполнительство и педагогика. Вып. 1 – 6. – М.: МГУКИ, 1998 – 2003.
5. Вокальное образование начала XXI века. Вып. 1 – 4. -– М.: МГУКИ, 2004 – 2007.
6. Гнидь Б.П. Історія вокального мистецтва. Підручник. – К.,1997.
7. Глинка М.И. Упражнения для усовершенствования голоса, методические к ним пояснения и вокализы-сольфеджио. – М.-Л., 1951.
8. Дмитриев Л. О воспитании лёгких женских голосов в классе профессора М.Э. Донец-Тессейр // Вопросы вокальной педагогики. Вып. 2. – М., 1969.
9. Дмитриев Л. О воспитании певцов в центре усовершенствования оперных артистов при театре «Ла Скала» // Вопросы вокальной педагогики. Вып. 5. – М., 1971.
10. Дмитриев Л. Солисты «Ла Скала» о дыхании в пении // Вопросы вокальной педагогики. Вып. 2. – М., 1969.
11. Дмитриев Л. Солисты театра «Ла Скала» о вокальном искусстве. Диалоги о технике пения. – М., 2002.
12. Дюпре Ж. Школа пения. – М., 1955.
13. Панофка Г. Искусство пения. – М., 1968.
14. Пряшникова И. Советы обучающимся пению. – М., 1958.

---