|
|
| Рядок 178: |
Рядок 178: |
| | ====Теоретичний матеріал==== | | ====Теоретичний матеріал==== |
| | | | |
| − | 1. ДОКУМЕНТ – ОСНОВНИЙ ВИД ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ДОКУМЕНТ
| |
| − | Управління суспільством, галуззю народного господарства чи підприємством являє собою, з погляду технології, процес отримання, обробки й передачі інформації.
| |
| − | Переважна частина використаної в управлінні інформації фіксується. Це обов’язковий елемент управлінської діяльності, оскільки в сучасних умовах отримувати, зберігати й передавати інформацію можна лише зафіксувавши її попередньо. Матеріальними носіями фіксованої інформації є документи.
| |
| − | Документ (від лат. documentum – доказ) – це результат відображення на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини.
| |
| − | Оформляються документи на папері, фотоплівці, магнітній та перфострічці, диску, перфокарті, дискеті тощо.
| |
| − | В управлінській діяльності використовуються головним чином текстові документи, в яких інформація зафіксована будь-яким письмовим способом – рукописним, машинописним, друкарським. Такі документи, оформлені відповідно до певних правил, часто називають управлінськими, а їх сукупність – управлінською документацією. Інакше кажучи, управлінська документація – це система документації, що забезпечує управлінські процеси в суспільстві, на підприємстві, в організації та установі.
| |
| − | Документ має правове та господарське значення і є джерелом різних відомостей довідкового характеру. Документи також дають можливість відтворити факти діяльності підприємства, знайти в зданих до архіву справах такі відомості, які мають значення для поточної оперативної роботи й для історії.
| |
| − | Найчастіше документи оформляються на бланках або стандартних аркушах за відповідним зразком. Інформація, розміщена в документі, повинна добуватися швидко й продуктивно. Це стосується, насамперед, цифрової планової та облікової документації, обробка якої добре механізується, й поки що значно меншою мірою – документів організаційно-розпорядчого характеру, де переважає словесний текст.
| |
| − | У службових документах реалізується офіційно-діловий стиль. Під стилем ділового письма розуміють сукупність прийомів використання мовних засобів при складанні управлінської документації.
| |
| − | При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість, що досягаються відсутністю слів, які не несуть смислового навантаження.
| |
| − | Достовірним текст документа є тоді, коли викладені в ньому факти відображують справжній стан речей.
| |
| − | Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів.
| |
| − | Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.
| |
| − | Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та змістові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.
| |
| − | Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозицій або виконання прохань, викладених у документі. Переконливо складений діловий лист може прискорити прийняття управлінського рішення, запобігти назріванню конфлікту.
| |
| − | При оформленні службового документа необхідно пам’ятати, що його автор є не службовою особою, а юридичною – підприємство, установа або організація. Це покладає велику відповідальність на його укладачів та виконавців. Форми вираження інтересів юридичних осіб повинні відповідати нормам адміністративного права.
| |
| − | Документ видає повноважний орган або особа у відповідності з її компетенцією. Він має бути складеним за встановленою формою й бездоганно відредагованим.
| |
| − | Зовнішній вигляд документа є свідченням стилю роботи управління, дисципліни та особистої культури працівників. Якщо документ оформлений неохайно – значить в установі низька культура праці.
| |
| − | 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ
| |
| − | Документи класифікуються за змістом інформації, яку вони несуть, за надходженням, за стадіями створення, за ступенем гласності, за строками зберігання, за призначенням і деякими іншими ознаками.
| |
| − | Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема, відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи до напрямку діяльності. Відповідно до цього виділяють такі види документів за ознаками класифікації і групами:
| |
| − | ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ГРУПИ ДОКУМЕНТІВ
| |
| − | За спеціалізацією Загальні
| |
| − | З адміністративних питань
| |
| − | Спеціалізовані з фінансових, комерційних питань,
| |
| − | зовнішньоторговельної діяльності та ін.
| |
| − | За призначенням Організаційні
| |
| − | Розпорядчі
| |
| − | Інформаційні
| |
| − | Колегіальних органів
| |
| − | За місцем виникнення Внутрішні
| |
| − | Зовнішні
| |
| − | За напрямом Вхідні
| |
| − | Вихідні
| |
| − | За джерелами виникнення Первинні
| |
| − | Вторинні
| |
| − | За формою Стандартні
| |
| − | Індивідуальні
| |
| − | За технікою відтворення Рукописні
| |
| − | Відтворені механічним способом
| |
| − | За ступенем гласності Для службового користування
| |
| − | (секретністю) Секретні
| |
| − | Цілком секретні
| |
| − | За терміном виконання Звичайні безстрокові
| |
| − | Термінові
| |
| − | Дуже термінові
| |
| − | За складністю Прості (односкладні)
| |
| − | Складні
| |
| − | За стадіями створення Оригінали
| |
| − | Копії
| |
| − | За терміном зберігання Постійного зберігання
| |
| − | Тривалого зберігання
| |
| − | (понад 10 років)
| |
| − | Тимчасового зберігання
| |
| − | (до 10 років)
| |
| − | За змістом інформації: документи з адміністративних питань, комерційних, питань планування оперативної діяльності, бухгалтерського обліку, підготовки й розстановки кадрів, фінансово-кредитних, зовнішньоторговельної діяльності тощо. В результаті утворюються функціональні комплекси документів або функціональні системи документації, наприклад: планова, кадрова, з капітального будівництва.
| |
| − | За походженням документи поділяються на службові (офіційні) й особисті. Службові документи створюються організаціями, підприємствами та службовими особами, які їх представляють, й оформляються в установленому порядку. Серед офіційних документів можуть бути виділені особисті, що засвідчують особу або її права, обов’язки, службовий або соціальний стан, а також містять інші відомості біографічного характеру.
| |
| − | Особисті документи створюються особами поза сферою їх службової діяльності або виконання суспільних обов’язків.
| |
| − | За стадіями створення розрізняють оригінали й копії документів. Оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис керівника установи, і в разі потреби його засвідчено штампом і печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов’язково робиться помітка вгорі праворуч «копія». У юридичному відношенні оригінал та копія є рівноцінними. Одним із різновидів копії є дублікат – другий примірник документа, виданий у зв’язку зі втратою оригіналу.
| |
| − | За формою розрізняють стандартні (типові) й індивідуальні документи. Стандартні – це документи, які мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності й за обов’язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій. Їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви).
| |
| − | Кожен вид документа має свої особливості. Однак усі документи в апараті управління за функціональним призначенням можна розподілити на такі групи:
| |
| − | 1. Організаційні (положення, статути, інструкції, правила).
| |
| − | 2. Розпорядчі (постанови, розпорядження, накази із загальних питань, вказівки, ухвали).
| |
| − | 3. Довідково-інформаційні (довідки, протоколи, огляди, акти, доповідні та пояснювальні записки, службові листи, факси, відгуки, доповіді, звіти, плани робіт, оголошення, телеграми, телефонограми).
| |
| − | 4. З кадрово-контрактних питань (автобіографії, заяви, накази, особові листки, трудові книжки, особові картки, характеристики, трудові угоди, контракти).
| |
| − | 5. Особові офіційні документи (пропозиції, заяви, скарги громадян, розписки, особові доручення і т. ін.).
| |
| − |
| |
| − | 3. РЕКВІЗИТИ. ФОРМУЛЯР. ФОРМУЛЯР-ЗРАЗОК. ШТАМП. БЛАНК. ТРАФАРЕТНИЙ ТЕКСТ
| |
| − | Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.
| |
| − | Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.
| |
| − | Важливе місце в діловодстві посідають правила оформлення документів (написання й розташування на бланку реквізитів).
| |
| − | Багаторічна практика й управлінська наука визначають уніфіковані правила оформлення організаційно-розпорядчих документів (ОРД). ОРД виготовляють на папері форматом А4 (297 × 210 мм) та А5 (146 × 210 мм). Документи з використанням реквізитів оформлюють у відповідності до формуляра-зразка.
| |
| − | Формуляр-зразок – єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих в усталеній послідовності. У документах, оформлених машинним способом, реквізити мають бути розташовані в межах, які встановлює формуляр-зразок: ліве поле – 35 мм, праве – не менше ніж 8, верхнє – 20, нижнє (для формату А4) – не менше ніж 19, для формату А5 – не менше ніж 16 мм.
| |
| − | Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, називається штампом.
| |
| − | Розрізняють два основні види формулярів – з поздовжнім і кутовим розміщенням реквізитів. У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий. Він залежить від змісту, призначення й способу обробки документа. Кожному реквізиту відведене певне місце. Це робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання.
| |
| − | Поздовжнє розміщення доцільне тоді, коли назва установи складається з великої кількості слів і не може розміститись на площі, відведеній для кутового штампа.
| |
| − | Бланк з кутовим штампом доцільніший, оскільки праворуч від штампа на вільному місці можна заповнити реквізити: «адресат», «гриф обмеження доступу до документа», «гриф затвердження», «резолюцію».
| |
| − | Для документів з високим рівнем стандартизації друкарським або іншим способом виготовляють бланки, які містять трафаретний текст.
| |
| − | Бланк – це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію. Бланки заповнюють конкретними відомостями. Найпоширенішими є бланки актів, довідок, наказів, протоколів, листів.
| |
| − | Трафаретний текст – це дослівне відтворення постійної інформації однотипної групи документів з пропусками для подальшого заповнення конкретного документа.
| |
| − | Застосування бланків під час складання документів підвищує культуру ділового спілкування, надає інформації офіційного характеру.
| |
| − |
| |
| − | 4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕКВІЗИТІВ
| |
| − | Формуляр-зразок передбачає такі реквізити та їх розміщення в управлінській документації :
| |
| − | № пор. Реквізити Правила оформлення
| |
| − | 1 2 3
| |
| − | 1. Державний герб Розташовується посередині бланка або у кутку над серединою рядка з назвою організації.
| |
| − | 2. Емблема організації чи підприємства Розміщується поряд з назвою організації. Як емблему можна використовувати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку.
| |
| − | 3 Зображення
| |
| − | державних
| |
| − | нагород Розташовується у верхньому ліво¬му кутку або посередині документа.
| |
| − | 4. Код підприєм¬ства, устано¬ви, органі-зації Розташовується у верхньому правому кутку.
| |
| − | 5. Код форми документа Розташовується у верхньому правому кутку під кодом підприємства, організації, установи.
| |
| − | 6. Назва міні¬стерства або відомства, яко-му підпорядкову-ється установа Розташовується у верхньому лівому кутку або посередині рядка.
| |
| − | 7. Повна назва уста-нови, ор¬ганізації або підприємства – автора документа Розташовується у верхньому лівому кутку. Може наноситися за допомогою штампа або друкарським способом.
| |
| − | 8. Назва структурного підрозділу Розташовується у верхньому ліво¬му кутку. Дозволяється друкува¬ти машинописним способом.
| |
| − | 9. Індекс підпри-ємства зв’язку, поштова й телеграфна адреса, номер Розташовується у верхньому лівому кутку, оформляється відповідно до поштових правил: вул. Пирогова, 9, м.Київ-030, т. 221-99-33*. На бланку для листів вказується номер розрахункового рахунка у відділенні банку: розрахунковий рахунок № 11632516 в Укрінбанку м. Києва МФО № 321518.
| |
| − | телетайпу, номер телефону, факсу, номер рахунка в банку
| |
| − | 10. Назва виду документа Розташовується зліва або посередині рядка. В усіх документах, крім листів, наводиться назва його виду. Залежно від цієї назви встановлюється формуляр, структура тексту, особливості викладу.
| |
| − | 11. Дата Документ датується днем його підписання або затвердження. На бланках дату підписання докумен¬та ставлять у лівій верхній частині разом із індексом на спеціально відведеному для цього місці. Якщо документ складено не на бланку, то дату ставлять під текстом зліва. Вона записується словесно-цифро¬вим способом (24 серпня 1996 р.) або цифровим – трьома парами арабських цифр у такій послідовності: день, місяць, рік - 17.06.96 (тобто 17 червня 1996 року). У докумен-тах матеріально-фінансового характеру дата оформляється словесно-цифровим способом.
| |
| − | 12. Індекс Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Цей реквізит дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, контроль виконання. Індекс документа включає в себе три пари арабських цифр, де перша пара – індекс структурного підрозділу, друга – номер справи за номенклатурою для підрозділу, третя – порядковий номер за журналом обліку. Наприклад: № 02-10/36, де 02 – шифр структурного підрозділу; 10 – номер справи, документа; 36 – реєстраційний номер документа за журналом обліку вхідних документів та канцелярії.
| |
| − | 13. Посилання на індекс та дату вхідного
| |
| − | документа Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Містить дату та індекс, вказані у документі організацією, яка уклала чи видала документ. Наприклад:
| |
| − | на № 02-10/135 від 01.03.96, де
| |
| − | 02 – індекс структурного підрозділу;
| |
| − | 10 – номер справи за номенклатурою;
| |
| − | 135 – порядковий номер.
| |
| − | 14. .Місце
| |
| − | укладання чи видання Розташовується у верхній частині сторінки зліва. Містить назву міста чи населеного пункту, де видається документ.
| |
| − | 15. Гриф
| |
| − | обмеження доступу до документа Розташовується з правого боку під кодом форми. Записується з середини рядка: «для службового користування», «таємно», «цілком таємно».
| |
| − | 16. Адресат В особових офіційних документах розташовується праворуч у верхній частині сторінки. Кожний елемент – назва установи, підрозділу, посада, прізвище та ініціали особи, поштова адреса – пишеться з ч середини нового рядка: Директорові Інституту ботаніки НАН України докторові природничих наук Петренку О.І. У порядку адресування поштових відправлень по Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1446
| |
| − |
| |
| − | від 22 грудня 1997 р. відбулися зміни. Адреси адресата й адресанта зазначаються у такій послідовності:
| |
| − | 1) ім’я, по батькові та прізвище адресата (для організацій –: найменування ідприємства, організації, установи):
| |
| − | 2) вулиця, номер будинку, квартири;
| |
| − | 3) населений пункт; номер відділення зв’язку;
| |
| − | 4) район і область (у разі потреби). На поштових відправленнях, адресованих «До запитання», на абонементну скриньку або до населених пунктів, що не мають назв вулиць і нумерації будинків, ім’я, по батькові та прізвище зазначаються повністю.
| |
| − | Адреса відправника
| |
| − | В.Ф. Кушніренко
| |
| − | вул. Січових стрільців, 20, кв. 47
| |
| − | м. Івано-Франківськ, 16
| |
| − | 04016
| |
| − | Адреса одержувача
| |
| − | Василю Семеновичу Саленку с Зелений гай, ВЗ Верховичі, Дубнінський район, Рівненська область
| |
| − |
| |
| − | 17. Гриф затвер-дження Розташовується у верхній правій частині документа. Затвердження – спосіб засвідчення документа після його підписання, який санкціонує поширення дії документа на визначене коло структурних підрозділів, організацій чи службових осіб. Елементи грифу затвердження:
| |
| − | – слово «Затверджую»;
| |
| − | – назва посади;
| |
| − | – особистий підпис;
| |
| − | – ініціали та прізвище особи, що затвердила документ;
| |
| − | – дата затвердження.
| |
| − | Наприклад: ЗАТВЕРДЖУЮ
| |
| − | директор школи (підпис) Л.С.Семенова 07.10.96
| |
| − | 18. Резолюція Змінний реквізит, який містить інформацію про подальшу роботу з документом. Розміщується у пра¬вому верхньому кутку. Якщо це місце зайняте іншим реквізитом, то резолюцію вміщують на будь-якій вільній площі сторінки документа, крім полів.
| |
| − | Складається з таких елементів: прізвище та ініціали виконавця, якому відправлено документ; вказівка про порядок у характері виконання документа;
| |
| − | – термін виконання документа;
| |
| − | – особистий підпис керівника;
| |
| − | – дата.
| |
| − | Як виконавці у резолюції зазначаються службові особи, а не структурні підрозділи. Відповідальною за виконання документа є особа, наведена в резолюції першою.
| |
| − | Резолюція має силу розпорядчого документа, бо пише її керівник установи або його заступник (в особливих випадках або в разі
| |
| − | відсутності керівника). За змістом резолюції бувають кількох видів:
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 1. Резолюція-підтвердження. Якщо документ не вимагає ніяких дій з • боку заступників та колективу, керівник передає його секретареві, супроводжуючи резолюцією: «До наказу», «До протоколу», «До керівництва», «До виконання» тощо, залежно від того, в якому внутрішньому документі установи враховується його зміст. У такій резолюції зазначається підпис керівника і дата, термін виконання не вказується, бо мається на увазі найближчий за часом відповідний внутрішній документ установи.
| |
| − | 2. Резолюція-розгляд. Якщо доку¬мент потребує вжити заходів чи пропонується на розгляд колекти¬ву установи, то керівник вказує безпосереднього виконавця; термін виконання; ставить підпис і дату. Резолюції цього виду формулю¬ються так: «Підготувати відповідь до...», «Вжити заходів», «Зробити висновки», «Розглянути питання», «Обговорити на засіданні..» тощо.
| |
| − | Резолюція-відповідь. У випадку, коли документ надходить до установи з кур’єром, можлива така резолюція, особливо якщо від¬повідь негативна. За обсягом ця резолюція більша за попередні, але коротша за лист-відповідь, хоч подібна за змістом до нього: «На жаль, змушені Вам відмовити з причини... «, «Не заперечуємо». «Про результати і вжиті заходи повідомте додатково», «Слід роз¬глянути питання детальніше й доповісти в тижневий термін» тощо. Вона використовується для оперативності ділового листуван¬ня. У ній вказується основний текст; дата; підпис; посада відпові-дальної особи, яка розглядала документ і приймала рішення
| |
| − | 19. Заголовок до тексту Друкується малими літерами, роз¬міщується під назвою виду докумен¬та, відображає головну ідею документа і, як правило, починається з прийменника «про», має бути лако¬нічним і точним, з максимальною повнотою розкривати зміст документа.
| |
| − | 20. Відмітка про контроль Розташовується з лівого боку у верхній частині поля першої сто¬рінки документа. її проставляють за формою «К» або «Контроль».
| |
| − | 21. Текст Складається з таких логічних елементів:
| |
| − | – вступу;
| |
| − | – доказу;
| |
| − | – закінчення.
| |
| − | Розташовується по всій ширині сторінки (від поля до поля).
| |
| − | 22. Відмітка про наявність
| |
| − | додатка Розташовується ліворуч у верхній половині сторінки. Є два способи оформлення додатків: 1) якщо доку¬мент має додатки, згадувані в тексті, або ті, що пояснюють його зміст, то відмітку про це оформляють так:
| |
| − | Додаток: на 2 стор. у 3 прим.; 2) якщо документ має додатки, не зазначені в тексті, то їх потрібно перелічити із
| |
| − |
| |
| − | зазначенням кіль¬кості сторінок у кожному додатку й кількості їх примірників: Додаток: «Проект реконструкції ділянки» на 5 стор. у 2 прим. Якщо додаток залишається у справі, то зазначається: Додаток: на 2 стор. лише адресатові. При великій кількості додатків окремо складається їх список, а в самому документі після тексту зазначається:
| |
| − | Додаток: відповідно до списку на 7 стор.
| |
| − | 23. Підпис Підписують, як правило, перший примірник документа. До складу підпису входять:
| |
| − | – зазначення посади (ліворуч);
| |
| − | – ініціали й прізвище особи, що підписала документ (праворуч);
| |
| − | – підпис (посередині).
| |
| − | Підписи кількох службових осіб на документах розташовуються один під одним у послідовності, що від-повідає займаній посаді. Якщо до¬кумент підписують кілька осіб, що займають однакову посаду, їх підпи¬си розташовуються на одному рівні:
| |
| − | Директор Директор
| |
| − | зош № 277 зош № 282
| |
| − | /підпис/ /підпис/
| |
| − | Л.С.Семенова Ю.Ю.Некрасов
| |
| − | Розшифрування підпису в дужки не береться.
| |
| − | 24. Гриф узгодження Розрізняють дві форми узгодження документів – внутрішнє (з підроз¬ділами та службовими особами установи) і зовнішнє (з підвідомчи¬ми та непідвідомчими організаці¬ями). Гриф узгодження ставиться на зовнішній формі. Цей реквізит складається із:
| |
| − | – слова «узгоджено» або «погоджено»;
| |
| − | – назви посади службової особи (включаючи назву установи), з якою узгоджується документ;
| |
| − | – особистого підпису;
| |
| − | – його розшифрування;
| |
| − | – дати.
| |
| − | Грифи узгодження розташовуються нижче від реквізиту «підпис» або на окремій сторінці. Наприклад: УЗГОДЖЕНО: Директор зош № 246 /підпис/ К.С.Кущаєва 01.09.96
| |
| − | 25. Печатка Печатка прикладається до доку¬ментів, що вимагають особливого засвідчення. Печатки є гербові та прості. Гербова печатка прикла¬дається до документів, що засвідчу¬ють юридичні або фізичні права осіб; до статутів, положень, які вимагають відбитка печатки, та інших. Прості печатки мають різну форму: круглу, квадратну, трикут¬ну. Герб на них не зображується. Просту печатку прикладають до документів, що виходять за межі організації, до розмножених примірників розпорядчих документів при їх розсиланні, до довідок з місця роботи тощо.
| |
| − | 26. Відмітка про
| |
| − | засвідчення
| |
| − | копії У правому верхньому кутку пишеться слово «копія»; під рекві¬зитом «підпис» слово «правильно»; дата; посада виконавця; підпис і його розшифрування. При потребі підпис засвідчується печаткою.
| |
| − | 27. Прізвище виконавця та номер його телефону Цей реквізит обов’язковий на вихід¬них документах (листах, довідках, висновках). Складається з:
| |
| − | – прізвища виконавця;
| |
| − | – номера його службового телефону.
| |
| − | Вони ставляться в нижньому
| |
| − | лівому кутку останньої сторінки до¬кумента.
| |
| − | 28. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи Цей реквізит розміщується в лівій або центральній частині нижнього поля першої сторінки документа і містить у собі такі дані:
| |
| − | – стислу довідку про виконання;
| |
| − | – слова «ДО СПРАВИ» та номер справи, до якої має бути підшитий документ;
| |
| − | – дату скерування документа до справи;
| |
| − | – підпис керівника структурного підрозділу або виконавця.
| |
| − | 29. Відмітка про перенесення даних на машинний носій Розміщується після тексту в нижній частині документа. Містить:
| |
| − | – запис «Інформація перенесена на машинний носій»;
| |
| − | – підпис особи, відповідальної за перенесення даних;
| |
| − | – дату перенесення.
| |
| − | 30. Відмітка про надходження Містить:
| |
| − | – скорочену назву організації, що отримала документ;
| |
| − | – дату його надходження.
| |
| − | Ця відмітка робиться від руки чи за допомогою гумового штемпеля організації (реєстраційного штампа). Відбиток штампа містить:
| |
| − | – назву організації;
| |
| − | – дату надходження;
| |
| − | – індекс документа.
| |
| − | Відмітка про надходження розташовується праворуч на
| |
| − | нижньому полі документа.
| |
| | | | |
| | | | |
Мета є підвищення рівня загальномовної підготовки, мовної грамотності, комунікативної компетентності студентів, практичне оволодіння основами офіційно-ділового, наукового, розмовного стилів української мови, що забезпечить професійне спілкування на належному мовному рівні.
Тема 1. Державна мова — мова професійного спілкування
Тема 2. Основи культури української мови
Тема 3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності
Тема 2. Риторика і мистецтво презентації
Тема 3. Культура усного фахового спілкування
Тема 4. Форми колективного обговорення професійних проблем
Тема 5. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
Тема 6. Документація з кадрово-контрактних питань
Тема 7. Довідково-інформаційні документи
Тема 8. Етикет службового листування
