Відмінності між версіями «Стаття до проекту, 2016 (Денисенко)»

Версія за 07:56, 27 жовтня 2016

Вступ

Структура вищої освіти Унітарна, або єдина, система, коли вища освіта забезпечується університетськими чи відповідними до них закладами (Італія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, Швеція та країни, що належали до соціалістичного табору) Бінарна, або подвійна, система з традиційним Університетським сектором, що так чи інакше опирається на концепцію Humboldt університету та на окремий неуніверситетський сектор вищої освіти (Бельгія, Велиткобританія, Греція, Данія, Ірландія, Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Франція, Швейцарія)

1

Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн

а)

Вища освіта України

б)

Порівняльний аналіз систем вищої освіти

2

Структура вищої освіти України побудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. Але досвід інших країн ніколи не буває зайвим. Для порівняння системи освіти України я обрала Швейцарію, оскільки освіта, надана цією країною вважається однією з кращих у світі Завдання для ВНЗ із професійно орієнтованими програмами Запропонувати професійно орієнтовані та економічно вигідні типи освіти для задоволення потреб ринку праці Запропонувати професійно орієнтовані та економічно вигідні типи освіти для задоволення потреб ринку праці Забезпечити потреби зростаючої кількості вступників без істотного збільшення урядових витрат на вищу освіту Забезпечити потреби зростаючої кількості вступників без істотного збільшення урядових витрат на вищу освіту Запропонувати передусім програми, орієнтовані на викладання, в яких частково використовуватимуться дослідження прикладного характеру Запропонувати передусім програми, орієнтовані на викладання, в яких частково використовуватимуться дослідження прикладного характеру Поновлення та покращення вже існуючої професійно орієнтованої освіти Поновлення та покращення вже існуючої професійно орієнтованої освіти

3

Ступенева система вищої освіти. Україна Вища освіта, як одна з найважливіших складових системи освіти, формує в людини певний рівень знань умінь та навичок, які можна застосувати до відповідних видів діяльності. Ступневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (характеристики, яка визначає ступінь сформованості знань, умінь та навичок особи, що надають здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності). на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта). Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здатностей. Ступневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступневості. Термін навчання:

• молодший спеціаліст – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 3 років
• на базі базової загальної середньої освіти – не більше 4 років;
• бакалавр – на базі повної загальної середньої освіти – не більше 4 років;
• при наявності "молодшого спеціаліста" - 2-3 роки;
• спеціаліст – на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;
• магістр -- на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;

На базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста – не більше 1 року. Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти. Сьогодні відбуваються позитивні зміни у формуванні комплексної системи післядипломної освіти, як складової частини національної освіти. Функціонує понад 500 державних та недержавних навчальних закладів та підрозділів, із яких близько 200 вищих навчальних закладів післядипломної освіти, підпорядковані безпосередньо Міністерству освіти й науки України.

4

Якісні та кількісні характеристики вищих навчальних закладів. Україна

Мережа вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації налічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисяч студентів. Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації налічує 315 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів. Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів на 10 тис. населення. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.

Швейцарія

У Швейцарії 12 державних університетів: сім "класичних" кантональних університетів —в Базелі, Берні, Фрібурзі, Женеві, Лозанні, Невшателі, Цюріху та в Санкт-Галені — два невеликих кантональних вузи у статусі університету University College of Lucerne та Universita della Svizzera Italiana в Лугано, а також дві спеціальні політехнічні школи EPF. Lausanne та ETH Zurich, де вчать інженерним наукам та архітектурі. У Швейцарії нараховується близько 120 різних коледжів. Є і приватні вузи типу Європейського університету, проте швейцарці ставляться до таких закладів з недовірою і не визнають їхні дипломи. Зараз у вузах Швейцарії навчаються 90.000 студентів. Через те, що ВНЗ підпорядковуються і федеральному уряду, і кантонам, єдиної освітньої програми у них немає. Обов'язковий мінімум існує лише для інженерних факультетів, факультетів економіки, права, менеджменту, сільського господарства та дизайну. Програми по всім іншим спеціальностям у різних кантонах суттєво відрізняються один від одного. Переважно готують фахівців для фінансової, виробничої та сфери послуг. Це пояснюється державними потребами: прибутки держави від промисловості складають 24,4% ВВП, фінансової діяльності - 21,4% (майже порівну), крім того, на кожного мешканця Швейцарії припадає один іноземець.

Висновки

Ступенева освіта є подібною як в Україні так і в Швейцарії. Відмінності полягають у термінах підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, наявність ступеня –докторант - у швейцарській системі освіти, а також у вимогах, що ставляться до післядипломної освіти. Зокрема Швейцарія робить акцент на професіоналізмі абітурієнта, коли зараховує його до закладу післядипломної освіти.

Це є досить суттєвим, оскільки маючи стаж, тобто відпрацьовані прийоми роботи і поєднуючи їх з новими знаннями в процесі навчання, студент переходить на якісно новий рівень, аналогів якому в Україні не має, бо принцип безперервності освіти в нашій державі сприяє накопиченню теоретичної бази, навіть при паралельній роботі студента. Отже необхідною умовою для України, у порівнянні з Швейцарією у галузі системи вищою освіти, є підвищення якості підготовки фахівців, шляхом розширення вже існуючих напрямків, часткової переорієнтація спеціальностей на державні потреби, більш суттєвої практичної бази студентів.