Відмінності між версіями «Проект "Англійське панування в Ірландії", Крапівіна С., 11 група, іст.фак.»
4789486 (обговорення • внесок) |
4789486 (обговорення • внесок) |
||
(не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | |||
'''''Англійське панування в Ірландії''''' | '''''Англійське панування в Ірландії''''' | ||
− | + | ==Початок англо- саксонського завоювання== | |
− | + | У 1169 — 1171 р. відбулось англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл. Ірландці чинили запеклий опір завойовникам, вся подальша історія Ірландії - це історія нескінченних повстань проти англійського панування. Довгий час незалежність зберігало західноірландське королівство Коннахт. | |
− | + | В 13-ому ст. Ірландію практично повністю підкорили англійці і приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. Встановлений режим був суворим і супроводжувався забороною ірландської мови, ірландських прізвищ, традиційних ірландських законів. 1250 англійські колоністи утворили в Ірландії місцевий парламент. Коли Англія прийняла реформацію, Ірландія залишилася суворо католицькою, що посилило племінну ненависть між англійцями й ірландцями. | |
− | + | [[Файл:20150516 003222463993.jpg|міні]] | |
− | + | ==Визвольна війна Роберта Брюса== | |
− | + | У 1315 - 1318 роках спробу відновити незалежність Ірландії здійснив брат шотландського короля Роберта Брюса - Едуард Брюс, який себе проголосив верховним королем Ірландії. Але визвольна війна, яку він очолив, закінчилась поразкою і жахливим винищенням ірландців військами англійського короля. | |
− | + | У 1348 році в Ірландію прийшла жахлива епідемія чуми - "Чорна смерть". Майже все англійське населення Ірландії (яке було зосереджене в містах) вимерло. Влада англійського короля похитнулася - Англія утримувала під владою тільки землі в районі Дубліна. Але ірландці не зуміли об’єднатися і відновити державу - тривала ворожнеча між різними кланами і туатами (племенами). | |
− | + | ==Посилення Англійської колонізації== | |
− | + | У 1541 р. році — британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Відбулось посилення англійської колонізації острова. Посилилось пригнічення ірландців з боку англійців, особливо релігійне переслідування. У 1598 році спалахнуло повстання ірландців, яке було жорстоко придушене через 4 роки; за ним пішла конфіскація земельного майна в Ірландії, вигнання ірланців з їхніх земель, вигнання з Ірландії ірландської аристократії - ватажків кланів, які змушені були емігрувати. Англіканська церква в Ірландії була нагороджена значними маєтками. | |
− | + | ==Поразки Ірландських повстань== | |
− | + | У 1534 році спалахнуло повстання, яке очолив "Шовковий Томас" - Томас Фіцджеральд - колишній англійський ставленник, який обурився свавіллям і жорстокістю англійського короля і повстав. Повстання було жорстоко придушене, але англійському королю Генріху VIII довелось заново завойовувати Ірландію. | |
− | + | У 1551 - 1562 роках повстання проти англійців очолив Шейн Гордий - Шейн О'Ніл - нащадок ірландських королів. Але потім він помирився з англійською королевою і йому було подароване прощення. Поразки ірландських повстань пояснювались в першу чергою ворожнечею кланів, які не могли дійти згоди про спільні дії проти англійської влади. | |
− | + | У 1595 році спалахнуло повстання, яке ввійшло в історію як "дев'ятилітня війна". Повстання очолив ірландський ватажок Х'ю О'Ніл. Англійці отримали страшну поразку в Єлоу-Форді. Тільки ціною важких втрат Англії вдалось придушити повстання. | |
+ | На початку XVII ст. — відбулася низка кровопролитних війн з англійцями. Війни носили релігійний характер і тривали практично протягом всього XVII століття, англійці захопили значні території і впровадили протестантизм в північно-східній Ірландії (Ольстері). | ||
+ | У 1641 — 1652 р. — народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем з надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою повсталих ірландців. Ця війна ввійшла в історію як "прокляття Кромвеля". Десятки тисяч ірландців заслані в Америку як раби, сотні тисяч змушені були покинути свою Батьківщину. | ||
+ | У 1689—1690 рр. — ірландці знову повстали під прапором скинутого англійського короля Якова II, але були розбиті Вільгельмом III. Нові конфіскації майна призвели до того, що майже вся земельна власність в Ірландії перейшла в руки англійців, ірландці ж зробилися майже виключно орендарями і робітниками позбавленими будь-яких прав. | ||
+ | Ірландці повставали також в 1798 році (повстання було організоване спілкою «Об'єднані ірландці»). Повстанці отримали кілька перемог, проголосили республіку, але повстання з крайньою жорстокістю було придушене англійцями. Після цього англійський уряд розігнав ірландський парламент (до якого і так могли входити тільки англійські колоністи або протестанти) і утворив Об'єднане королівство Великої Британії та Ірландії. | ||
<gallery> | <gallery> |
Поточна версія на 11:29, 18 жовтня 2016
Англійське панування в Ірландії
Зміст
Початок англо- саксонського завоювання
У 1169 — 1171 р. відбулось англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному-сході країни англійської колонії Пейл. Ірландці чинили запеклий опір завойовникам, вся подальша історія Ірландії - це історія нескінченних повстань проти англійського панування. Довгий час незалежність зберігало західноірландське королівство Коннахт. В 13-ому ст. Ірландію практично повністю підкорили англійці і приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і була нею протягом більш як 800 років. Встановлений режим був суворим і супроводжувався забороною ірландської мови, ірландських прізвищ, традиційних ірландських законів. 1250 англійські колоністи утворили в Ірландії місцевий парламент. Коли Англія прийняла реформацію, Ірландія залишилася суворо католицькою, що посилило племінну ненависть між англійцями й ірландцями.
Визвольна війна Роберта Брюса
У 1315 - 1318 роках спробу відновити незалежність Ірландії здійснив брат шотландського короля Роберта Брюса - Едуард Брюс, який себе проголосив верховним королем Ірландії. Але визвольна війна, яку він очолив, закінчилась поразкою і жахливим винищенням ірландців військами англійського короля. У 1348 році в Ірландію прийшла жахлива епідемія чуми - "Чорна смерть". Майже все англійське населення Ірландії (яке було зосереджене в містах) вимерло. Влада англійського короля похитнулася - Англія утримувала під владою тільки землі в районі Дубліна. Але ірландці не зуміли об’єднатися і відновити державу - тривала ворожнеча між різними кланами і туатами (племенами).
Посилення Англійської колонізації
У 1541 р. році — британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Відбулось посилення англійської колонізації острова. Посилилось пригнічення ірландців з боку англійців, особливо релігійне переслідування. У 1598 році спалахнуло повстання ірландців, яке було жорстоко придушене через 4 роки; за ним пішла конфіскація земельного майна в Ірландії, вигнання ірланців з їхніх земель, вигнання з Ірландії ірландської аристократії - ватажків кланів, які змушені були емігрувати. Англіканська церква в Ірландії була нагороджена значними маєтками.
Поразки Ірландських повстань
У 1534 році спалахнуло повстання, яке очолив "Шовковий Томас" - Томас Фіцджеральд - колишній англійський ставленник, який обурився свавіллям і жорстокістю англійського короля і повстав. Повстання було жорстоко придушене, але англійському королю Генріху VIII довелось заново завойовувати Ірландію. У 1551 - 1562 роках повстання проти англійців очолив Шейн Гордий - Шейн О'Ніл - нащадок ірландських королів. Але потім він помирився з англійською королевою і йому було подароване прощення. Поразки ірландських повстань пояснювались в першу чергою ворожнечею кланів, які не могли дійти згоди про спільні дії проти англійської влади. У 1595 році спалахнуло повстання, яке ввійшло в історію як "дев'ятилітня війна". Повстання очолив ірландський ватажок Х'ю О'Ніл. Англійці отримали страшну поразку в Єлоу-Форді. Тільки ціною важких втрат Англії вдалось придушити повстання. На початку XVII ст. — відбулася низка кровопролитних війн з англійцями. Війни носили релігійний характер і тривали практично протягом всього XVII століття, англійці захопили значні території і впровадили протестантизм в північно-східній Ірландії (Ольстері). У 1641 — 1652 р. — народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем з надзвичайною жорстокістю і закінчилося поразкою повсталих ірландців. Ця війна ввійшла в історію як "прокляття Кромвеля". Десятки тисяч ірландців заслані в Америку як раби, сотні тисяч змушені були покинути свою Батьківщину. У 1689—1690 рр. — ірландці знову повстали під прапором скинутого англійського короля Якова II, але були розбиті Вільгельмом III. Нові конфіскації майна призвели до того, що майже вся земельна власність в Ірландії перейшла в руки англійців, ірландці ж зробилися майже виключно орендарями і робітниками позбавленими будь-яких прав. Ірландці повставали також в 1798 році (повстання було організоване спілкою «Об'єднані ірландці»). Повстанці отримали кілька перемог, проголосили республіку, але повстання з крайньою жорстокістю було придушене англійцями. Після цього англійський уряд розігнав ірландський парламент (до якого і так могли входити тільки англійські колоністи або протестанти) і утворив Об'єднане королівство Великої Британії та Ірландії.