Відмінності між версіями «ЛР№12-13/Vlad/Відео»

Версія за 15:54, 28 травня 2016

Лабораторна робота 12,13
Тема: Відео
Мета: Вивчення представлення рухомого зображення

Завдання:

1. Вивчити представлення відео стандартів VideoCD або DivX, VideoDVD, HD-video.
2. По одному формату з цих стандартів коротко описати (ітого 3 формата).
3. Зберегти відео в кожному з форматів.
4. 25-м кадром додати в відео фразу "Поставте мені п'ятірку".

DivX

Логотип DivX

DivX — відеокодек стандарту MPEG-4 Part 2; технологія відеозапису та пакет програм на її основі, що дозволяють створювати і переглядати медіа файли з високим ступенем стиснення.

DivX 8 включає ряд удосконалень, розрахованих на роботу з відео високої чіткості у контейнерів MKV.

Склад пакету

DivX Plus Player

Безкоштовна версія програвача для відтворення файлів у форматах DivX, AVI, .mkv|MKV, MP4, MOV з функцією DivX To Go (швидке перенесення відео з комп'ютера на різні пристрої, що підтримують DivX (DVD-плеєри, телевізори, ігрові консолі тощо)).

DivX Plus Codec Pack

Безкоштовний набір кодеків для відтворення DivX і MKV файлів в будь-якому програвачі.

DivX Plus Web Player

Програма для програвання потокових DivX, AVI і MKV файлів, інтегрується в популярні браузери.

DivX Plus Converter

Конвертер відео (15-ти денна пробна версія).

VideoDVD

Digital Versatile Disc або Digital Video Disc (DVD) — носій інформації у вигляді диска, зовні схожий з компакт-диском, однак має можливість зберігати більше інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків. Як вже було зазначено, був розроблений у 1995 році компаніями Philips, Sony, Toshiba, та Panasonic.

Технічна інформація

DVD за структурою даних бувають трьох типів:

• DVD-Video — містять фільми (відео і звук);
• DVD-Audio — містять аудіодані високої якості (набагато вищої, ніж на аудіо-компакт-дисках);
• DVD-Data — містять будь-які дані.

DVD як носії бувають чотирьох типів:

• DVD-ROM — штамповані на заводі диски;
• DVD+R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису;
• DVD-R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису;
• DVD-RAM — диски багаторазового запису з довільним доступом (RAM — Random Access Memory).

DVD може мати одну чи дві робочі сторони та один чи два робочі шари на кожній стороні. Від їхньої кількості залежить місткість диска: Будь-який носій може мати будь-як структуру даних (див. вище) і будь-яку кількість шарів (двошарові DVD-R і DVD-RW з'явилися наприкінці 2004 року).

Стандарт запису DVD-R(W) був розроблений DVD-Forum'ом як офіційна специфікація (пере)записуваних дисків. Однак ціна ліцензії на цю технологію була занадто висока, і тому декілька виробників пишучих приводів і носіїв для запису об'єдналися в «DVD plus RW Alliance», що і розробив стандарт DVD+R(W), вартість ліцензії на який була нижчою. Спочатку чисті диски для запису DVD+R(W) були дорожчими, ніж DVD-R(W), але тепер ціни зрівнялися.

Стандарти запису «+» і «-» частково сумісні. Усі приводи для DVD можуть читати обидва формати дисків, і більшість пишучих приводів також можуть записувати обидва типи «болванок».

На відміну від компакт-дисків, у яких структура аудіодиска фундаментально відрізняється від диска з даними, у DVD завжди використовується файлова система UDF.

Швидкість читання/запису DVD указується як кратна 1350 Кб/с, тобто 16-швидкісний привід забезпечує читання (чи запис) дисків у 16 x 1350 = 21600 Кб/з (21,09 Мб/с).