Відмінності між версіями «Базова архітектура UNIX»
Матеріал з Вікі ЦДУ
(Створена сторінка: UNIX є прикладом досить простої архітектури ОС. Більша частина функціональності цієї с...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | UNIX є прикладом досить простої архітектури ОС. Більша частина функціональності цієї системи міститься в ядрі, ядро спілкується із прикладними програмами за допомогою системних викликів. Базова структура класичного ядра UNIX зображена на рисунку.<br /> | |
| − | [[Файл:maribazovaarkhitecturaunix123.png]] | + | [[Файл:maribazovaarkhitecturaunix123.png|center]]<br /> |
| − | Система складається із трьох основних компонентів: підсистеми керування процесами, файлової підсистеми та підсистеми введення-виведення. | + | Система складається із трьох основних компонентів: підсистеми керування процесами, файлової підсистеми та підсистеми введення-виведення.<br /> |
| − | + | #''Підсистема керування процесами'' контролює створення та вилучення процесів, розподілення системних ресурсів між ними, міжпроцесову взаємодію, керування пам’яттю.<br /> | |
| − | + | #''Файлова підсистема'' забезпечує єдиний інтерфейс доступу до даних, розташованих на дискових накопичувачах і до периферійних пристроїв. Такий інтерфейс є однією з найважливіших особливостей UNIX. Одні й ті ж системні виклики використовують як для обміну даними із диском, так і для виведення на термінал або принтер. При цьому файлова система переадресовує запити відповідним модулям підсистеми введення – виведення, а ті – безпосередньо периферійним пристроям. Крім того, файлова підсистема контролює права доступу до файлів, які значною мірою визначають привілеї користувача в системі.<br /> | |
| − | + | #''Підсистема введення – виведення'' виконує запити файлової підсистеми, взаємодіючи з драйверами пристроїв. В UNIX розрізняють два типи пристроїв: символьні (наприклад, принтер) і блокові (наприклад, жорсткий диск). Основна відмінність між ними полягає в тому, що блоковий пристрій допускає прямий доступ. Для підвищення продуктивності роботи із блоковими пристроями використовують буферний кеш – ділянку пам’яті, у якій зберігаються дані, зчитані з диска останніми. Під час наступних звертань до цих даних вони можуть бути отримані з кеша.<br /> | |
| − | + | Сучасні UNIX – системи дещо відрізняються за своєю архітектурою.<br /> | |
| − | * У них виділено окремий менеджер пам’яті, відповідальний за підтримку віртуальної пам’яті. | + | * У них виділено окремий менеджер пам’яті, відповідальний за підтримку віртуальної пам’яті.<br /> |
| − | * Стандартом для реалізації інтерфейсу файлової системи є віртуальна файлова система, що абстрагує цей інтерфейс і дає змогу організувати підтримку різних типів файлових систем. | + | * Стандартом для реалізації інтерфейсу файлової системи є віртуальна файлова система, що абстрагує цей інтерфейс і дає змогу організувати підтримку різних типів файлових систем.<br /> |
| − | * У цих системах підтримується багатопроцесорна обробка, а також багато потоковість. | + | * У цих системах підтримується багатопроцесорна обробка, а також багато потоковість.<br /> |
| − | + | Базові архітектурні рішення, такі як доступ до всіх пристроїв введення – виведення через інтерфейс файлової системи або організація системних викликів, залишаються незмінними в усіх реалізаціях UNIX.<br /> | |
Поточна версія на 16:50, 23 квітня 2016
UNIX є прикладом досить простої архітектури ОС. Більша частина функціональності цієї системи міститься в ядрі, ядро спілкується із прикладними програмами за допомогою системних викликів. Базова структура класичного ядра UNIX зображена на рисунку.
Система складається із трьох основних компонентів: підсистеми керування процесами, файлової підсистеми та підсистеми введення-виведення.
- Підсистема керування процесами контролює створення та вилучення процесів, розподілення системних ресурсів між ними, міжпроцесову взаємодію, керування пам’яттю.
- Файлова підсистема забезпечує єдиний інтерфейс доступу до даних, розташованих на дискових накопичувачах і до периферійних пристроїв. Такий інтерфейс є однією з найважливіших особливостей UNIX. Одні й ті ж системні виклики використовують як для обміну даними із диском, так і для виведення на термінал або принтер. При цьому файлова система переадресовує запити відповідним модулям підсистеми введення – виведення, а ті – безпосередньо периферійним пристроям. Крім того, файлова підсистема контролює права доступу до файлів, які значною мірою визначають привілеї користувача в системі.
- Підсистема введення – виведення виконує запити файлової підсистеми, взаємодіючи з драйверами пристроїв. В UNIX розрізняють два типи пристроїв: символьні (наприклад, принтер) і блокові (наприклад, жорсткий диск). Основна відмінність між ними полягає в тому, що блоковий пристрій допускає прямий доступ. Для підвищення продуктивності роботи із блоковими пристроями використовують буферний кеш – ділянку пам’яті, у якій зберігаються дані, зчитані з диска останніми. Під час наступних звертань до цих даних вони можуть бути отримані з кеша.
Сучасні UNIX – системи дещо відрізняються за своєю архітектурою.
- У них виділено окремий менеджер пам’яті, відповідальний за підтримку віртуальної пам’яті.
- Стандартом для реалізації інтерфейсу файлової системи є віртуальна файлова система, що абстрагує цей інтерфейс і дає змогу організувати підтримку різних типів файлових систем.
- У цих системах підтримується багатопроцесорна обробка, а також багато потоковість.
Базові архітектурні рішення, такі як доступ до всіх пристроїв введення – виведення через інтерфейс файлової системи або організація системних викликів, залишаються незмінними в усіх реалізаціях UNIX.
