Версія за 13:42, 25 березня 2016

Назва курсу

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

Напрям підготовки: 0203 Гуманітарні науки. Спеціальність: 8.02030301 Українська мова і література. Факультет філології та журналістики.

Мета та завдання навчального курсу

МетаДати студентам загаль Завдання .....................

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати: ....................

вміти: ...................

Робоча програма курсу

Автор (автори) курсу

Посилання на сторінки авторів

Учасники

Сторінка координування курсу "Назва курсу" викладач

Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1. Коротка історіографія теоретико-літературної думки

Тема 1. Теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна

Предмет теорії літератури. Видатна роль теорії літератури та риторики у формуванні людської культури. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. Теорія літератури та лінгвістика. Перспективність зв’язку теорії літератури з психологією. Становлення рецептивної поетики – нового напрямку в літературознавстві, що ґрунтується на його зближенні з психологією; зв’язок теорії літератури та естетики. Проблема методологічної основи теорії літератури.

Тема 2. Головні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХ ст.

Антична епоха. Опорні моменти поетики Арістотеля. Поняття «мімесис», думки про співвідношення науки і мистецтва, про цілісність літературного твору. Вчення про катарсис. Середньовіччя. Літературознавча наука в країнах Сходу. Концепт «дхвані-раса» як центральна доктрина санкритної поетики. Епоха класицизму. Опорні положення поетики Н. Буало. «Поетика» Феофана Протоповича як пам’ятка української теоретико-літературної думки епохи класицизму. Епоха Відродження. Трактат Г.-Е.Лесінга «Лоокон». Осмислення в ньому спільного і відмінного в літературі та живопису. Німецька класична естетика кінця ХVІІІ–ХІХ ст. Естетика Гегеля як вершина розвитку класичної філософії мистецтва. Українська теоретико-літературна думка в ХІХ ст. Естетичні погляди Т. Шевченка. Трактат І. Франка як вершина досягнення європейської теоретико-літературної думки в ХХ ст.

Тема 3. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХІХ ст.

Біографічний метод. Принцип біографічного метода як важлива складова частина дослідницьких методів І.Франка, С.Єфремова, О.Білецького та ін. Трансформація біографічного методу в наш час. Культурно-історична школа. Позитивізм як філософська основа культурно-історичної школи. Історизм. Увага до фольклору. «Раса», «середовище», «момент» (Іполіт Тен). Досягнення культурно-історичної школи. Порівняльно-історичний метод. Науковий метод, що шляхом порівняння встановлює спільне, особливе та окреме в досліджуваних явищах, в закономірностях їх розвитку. І. Франко як блискучий майстер порівняно-історичного аналізу («Тополя» Т. Шевченка, статті про поему «Перебендя» Т.Шевченка). Психологічна школа. Еспопсихологія Еміля Геннекена. Основні принципи Харківської психологічної школи, очолюваної О.Потебнею. Психолого-лінгвістична поетика О.Потебні. Положення представників психологічної школи про читання твору як процес його творення. Актуальність ідей психологічної школи в наш час.

Тема 4. Основні літературознавчі методи ХХ ст. (ОПОЯЗ)

Основні постулати: погляд на поетику літературного твору як на «суму прийомів»; уявлення про еволюційний процес як заміну старих, уже «відпрацьованих» виражальних форм на нові; принципи іманентного розгляду твору. Поняття «одивнення». Структуризм. Основний пафос структуриалізму – боротьба за точні методи вивчення літератури. Розуміння літературного твору як організованої структури, що складається із взаємопов’язаних елементів (рівнів). Методологічні принципи структурної поетики: виділення в літературному творі певних зрізів (рівнів), та ізольований їх розгляд; аналіз внутрішньої структури твору з точки зору ієрархічно організованих рівнів. Основні категорії структурного аналізу: елемент, система, відношення, структура, рівень, модель, опозиція. Психоаналіз в літературознавстві. Основні риси психоаналітичної теорії З.Фройда. Несвідоме в психічній структурі особистості. Едипів комплекс як головний код психоаналітичної теорії. Фрейдівська теорія сексуальності і сублімації. Основні риси аналітичної психології Юнга. Теорія архетипів. Контроверсійність (проблематичність) як риса психоаналітичного літературознавства. Системний підхід в літературознавстві. Новий методологічний напрям в літературознавстві, що зараз перебуває в стадії формування. Поступове усвідомлення системності літературних явищ. Принципи методології системного аналізу. Розробка теорії літературного твору на методологічній основі.

Змістовий модуль 2. Література як вид мистецтва.Теорія літературного твору та мистецтво його аналізу.

Тема1. Предмет художньої літератури. Слово як першоелемент літератури.

Людина, в її духовних та фізичних виявах, у складності її стосунків з суспільством та природою як головний предмет зображення та вираження. Феномен невичерпності людини як чинник безмежності предмету літератури. Поняття «образ». Художність образу. Різні типи образних уявлень. Виміри, за якими оцінюється художній образ. Поняття «інформативність образу». Художня деталь як художній образ. Образи реалістичні і образи умовні. Візуалізація художнього тексту. Перспективність застосування психологічних підходів при дослідженні проблеми художньої енергії слова (рецептивна поетика).

Тема 2. Функції художньої літератури: гносеологічна, етико-естетична, виховна, націотворча, комунікативна, розважальна.

Література як людинознавство. Концепція О. Потебні про слово (художній образ) як засіб пізнання світу. Здатність слова «Матеріалізувати» думку та емоцію, увиразнити її у свідомості митця та реципієнта. Типізація в образі як засіб узагальнення. Вирішальне значення художнього таланту в гносеологічному феномені літератури. Порівняльний аналіз пізнавальних можливостей окремих літературних рядів, жанрів. Спільне та відмінне в науковому та художньому пізнанні.

Тема 3. Художня література серед інших видів мистецтв.

Література як синтетичнй вид мистецтв. Література та живопис. Література і театр Література і кіно.

Тема 4. Склад поетики літературного твору. Основні методологічні принципи системного підходу.

Неусвідомлений та усвідомлений періоди в осягненні системної природи літературного твору. Проблема точності літературознавчих досліджень і системний підхід. Прийом як еквівалент поняття «художній засіб». Поділ прийомів на групи – мовні, сюжетні, композиційні, ритмічні. Поняття про змістовний прийом. Прийом як далі неподільний елемент поетики літературного твору, а група прийомів як компонент (субсистема). Зв’язок понять «літературний прийом»–«функція». Сучасні спроби здійснити аналіз поетики літературного твору з рецептивних позицій.

Тема 5. Художнє мислення як системо/стиле/формоутворюючий чинник

Поняття «образ автора» та «творча індивідуальність автора» як предтечі категорії «художнє мислення автора». Категорія «системо/стиле/формоутворюючий чинник». Компонентний аналіз художнього мислення твору за складовими: «художнє бачення», «художня перспектива або глибина художнього проникнення», «письменницька спрямованість», «потреба у самовираженні», «мотиви творчої спрямованості». Художнє мислення письменника як організовуючий чинник художніх форм його вираження. Виражальна система письменника як матриця, у якій відображені усі домінантні моменти письменницької спрямованості. Оформлення спрямованості автора у певні, найбільш відповідні їй жанрові форми як «типи висловлювання» (М.Бахтін). Детермінантний ланцюжок від жанру до його компонентів – ритміки, тропіки, композиції, принципів перетворення та ін., які у своїй сукупності утворюють індивідуальну художню систему.

Тема 6. Тріада «художня ідея», «художній результат», «творча мета» як головний системотворчий чинник літературного твору

Виявленні тих «сил», що формують явище як системно організовану цілісність ¬–головний пафос системного підходу. Пошук системотворчих чинників як обов’язкова умова усіх напрямів і видів системного аналізу. Системотворчий чинник як «невидима сила», що обумовлює цілісність літературного твору. Творча мета/художня ідея/художній результат як інтегрований системоутворчий чинник літературного твору.

Тема 7. Цілісність літературного твору.

Операціональність поняття системності і його перевага у цьому плані над поняттям цілісності. Зв’язок категорії цілісності літературного твору з поняттям його органічності. Зіставлення понять «організм» і «художній твір» як пізнання за аналогією. Оптимальна організація літературного твору як важлива засада його цілісності. Відчуття оптимальності як риса художнього таланту. Відчуття гармонії як один із чинників оптимальної організації художнього твору. Повнота осягнення теми як критерій цілісності твору. Близькість понять ступінь осягнення теми – ступінь освоєння проблематики – повнота вираження ідеї. Проблема вичерпаності теми «відкритих» художніх творів. Внутрішня гармонізація художнього твору як джерело його цілісності. Взаємозалежність, взаємоузгодженість усіх виражальних компонентів твору як наукова проблема. Взаємосприяння усіх компонентів твору на досягнення потрібного художнього результату.

Тема 8. Художній світ літературного твору як категоріальне поняття.

Художній світ літературного твору як складник його поетики. Легалізація Д.Ліхачовим словосполучення «внутрішній світ художнього твору». Час і простір внутрішнього світу художнього твору (хронотоп, часопростір). Візуальний складник внутрішнього світу художнього твору. Предметність як складник візуалізованого внутрішнього світу. Принципи дослідження візуального складника художнього твору. Художній світ як детермінант структурної організації твору.

Тема 9. Підтекст літературного твору як джерело художньої енергії.

Підтекст – імпліцитний смисл – прихований смисл: уточнення понять. Підтекст у художній літературі: історичний огляд. Свідомо і несвідомо творені підтекстові смисли. Інтертекстуальність як джерело додаткових смислів.

Тема 10. Критерії оцінки літературно-художнього твору

Складність проблеми оцінки художності. Час як об’єктивний поціновувач, що визначає істинну вартість художнього твору. Виявлення критеріїв, за якими час «здійснює оцінку» літературного твору на предмет його художності. Змістовні критерії оцінки. Гуманістична змістовність. Правдивгість і глибина художнього відображення життя. Яскравість художнього світу твору. Рівень загальнолюдського в творі. Формальні критерії. Рівень художності твору як рівень його системно-цілісної організації. Оптимальна організація твору як чинник його художності. Висока інформативність тексту та взаємодія усіх складових твору як один із чинників його художності.

Тема 11. Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору

Загальнолітературне значення високопрофесійного підходу до аналізу літературного твору. Мета, з якою аналізується твір – фактор, що визначає акцентацію, шлях та вид аналізу. Напрями аналізу: науково-академічний, літературно-критичний, шкільний та вузівський. Шляхи аналізу: пообразний, проблемно-тематичний, послідовно-цілісний. Вади аналізу: соціологічний, психологічний, естетичний (поетикальний),аналіз художнього світу твору. Алгоритми аналізу, їх варіативність. Застосування методологічних та методичних принципів системного підходу при різних напрямах, шля хах та видах аналізу літературних творів.

Змістовий модуль 3. Теорія літературного процесу

Тема 1. Основні категорії літературного процесу

Літературний процес – функціонування та еволюція літератури як у певну епоху, так і протягом усієї історії нації, регіону, світу. Літературний напрям як системна сукупність фундаментальних державно-змістових та художніх принципів, які об’єднують значну групу письменників певного історичного періоду.Літературна течія – група письменників, що свідомо виділяються в межах літературного напряму особливою зближеністю. Літературна школа – вузький різновид літературної течії, яку складають письменники, що є творчими послідовниками якогось видатного письменника. Традиції і новації в літературі як поняття, що характеризують спадкоємність і оновлення в літературному процесі. Літературний прогрес в літературі і мистецтві. Дискусійність цього поняття, аргументи, які заперечують прогрес, або ж стверджують його існування.

Тема 2. Основні етапи історичного розвитку літератури

Типи художньої свідомості (літературні течії, літературні напрями): бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм.

Зміст курсу

Змістовий модуль 1. Назва ...

Лекції (6 год.) Лекція 1. Теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна Оглядово-настановча лекція – 2 год.

Лекція 2. Головні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХ ст. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХХ ст. (Тема 2, 3). Оглядово-настановча лекція – 2 год.

Практичні заняття (6 год.)

Заняття №1. Тема: Біографічний метод. (До теми «Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХІХ ст.).

Мета: поглибити знайомство з біографічним методом в літературознавстві; розвивати навички застосування елементів біографічного методу як в самостійних наукових дослідженнях, так і в процесі викладання літератури в школі.

Структура заняття

1. Основні принципи біографічного методу, сформульовані Ш.Сент-Бьовом у працях «П’єр Корнель», «Дідро».
2. Проблема: з якою метою літературознавці вивчають життєвий шлях письменника, осмислюють його як особистість.
3. Повідомлення (на вибір студентів):

• Вивчення особливості світосприймання Павла Тичини як спосіб зрозуміти особливості його поетики. (На матеріалі монографії Григорія Клочека «Душа моя сонця намріяла...». Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини).
• Елементи біографічного методу у дослідженні Л. Куценка «Dominus Маланюк: тло і постать».
• Використання біографічного матеріалу при вивченні в школі роману Івана Багряного «Тигролови».

Примітка. Студент може проаналізувати в аспекті застосування елементів біографічного методу будь-яке інше літературознавче дослідження.

Література Обов’язкова

1. Ш. Сент-Бёв. Пьер Корнель // Хрестоматия по теории литературы. – М., 1982. – С. 336–339.
2. Ш. Сент-Бёв. Дидро // Там само. – С. 339–341.
3. Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997. (Статті «Біографізм», «Біографічний метод в літературознавстві». – С. 89–90).

Додаткова

1. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001 (стаття «Біографічний метод». – С. 71–72).
2. Клочек Григорій. «Душа моя сонця намріяла...». Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини. – К., 1986. – розділ «Особливості світосприймання...»
3. Клочек Григорій. Передмова та післямова до видання: Іван Багряний. Тигролови. – Кіровоград: СтеповаЕлада, 2000;
4. Куценко Л.В. Dominus Маланюк: тло і постать. – Кіровоград, 2001.

Заняття №2. Тема: Трактат Івана Франка «Із секретів поетичної творчості»: погляд із сьогодення (Розділ «Вступні уваги про критику»).

Питання для обговорення 1. У чому, на думку І.Франка, полягає різниця між поетичною (художньою) мовою і мовою науковою? 2. І.Франко різко критикує француза Лемитра за його твердження, що літературна критика має право бути суб’єктивною («літературний критик, по думці добродія Лимиря, має право бути цілком особистим»). Чи пооджуєтесь ви з такою позицією Франка? 3. У чому виявляється негативне ставлення Франка до т.зв. «реальної критики», представникоя якої був М. Добролюбов. 4. Франкова позиція естетичної критики. Які завдання стоять перед нею? Чому, на думку Франка, «вони входять в обсяг психології»? Література Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Твори: У 50-ти т. – К., 1981. – Т. 31. – С. 45–54 (Розділ І. Вступні уваги про критику).

Заняття №3. Трактат Івна Франка «Із секретів поетичної творчості»: погляд із сьогодення (Розділ ІІ.  «Психологічні основи»).

Питання 1. Характеристика Франком прадавніх концептів поетичної творчості як божевілля, «божого відхнення». Сучасне бачення цієї проблеми. 2. Концепт Івана Франка про нижню та верхню свідомість. Яким чином Франко характеризує роль нижньої. 3. Як ви розумієте слова Франка: «Отсі щасливо обдаровані психологічні Крези і копачі захованих скарбів – се й є наші поети?» 4. Який психологічний інструментарій застосовував І. Франко, аналізуючи виражальну силу поезії Шевченка? Чи допоміг такий підхід розуміти секрети художності аналізованих поезій? 5. Повідомлення: «Концепт Франка про роль нижньої і верхньої свідомості в літературній творчості та сучасний психологічний підхід: точки дотику і взаємоперетинання».

Література Обов’язкова

1. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Твори: У 50-ти т. – К., 1981. – Т. 31. – С. 54–77 (Розділ ІІ. «Психологічні основи»).
2. Клочек Г. Трактат І.Франка «Із секретів поетичної творчості» як предтеча вітчизняної рецептивної поетики // Клочек Г. Енергія художнього слова. – Кіровоград, 2007. – С. 123–138.

Додаткова

1. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство. – К., 2003.
2. Психоаналіз в літературознавстві // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. – С. 455–457.
3. Левчук Л.Т. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька проблема. – К., 2002.
4. Інтернетресурси.

Теми для самостійного опрацювання

• 1. Головні етапи розвитку науки про літературу.
• 1.1. Антична епоха. «Поетика» Арістотеля як вершинне досягнення. Опорні моменти цієї пам’ятки. Категорії «мімесис» та «катарсис».
• 1.2. «Поетика» Н. Буало як програмовий твір класицизму.

Література Обов’язкова

1. Аристотель. Об искусстве поэзии // Хрестоматия по теории литературы. – М., 1982. – С. 80–88.
2. Буало Н. Поэтическое искусство // Хрестоматия по теории литературы. – М., 1982. – С. 96–100.
3. Галич О., Назарець В. Теорія літератури. – К., 2001. Розділ ІІ. Від Арістотеля до сьогодення.
4. Іванишин Василь. Нариси з теорії літератури. – К.: Академія, 2019. – Розділ «Історіографія літературознавства» - С.21 – 71.

Додаткова

1. Воронина Л.А. Основные эстетические категории Аристотеля. – М., 1975.
2. Віхи з історії античної естетики. Зб. – К., 1988.

• 2. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві.
• 2.1. Порівняльно-історичний метод (компаративізм).

Література Обов’язкова

1. «Компаративізм», «Порівняльна міфологія» / Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. – С. 266; 426–428. або інші словники літературознавчих термінів.
2. Франко І. «Тополя» Т. Шевченка // Франко І. Зібр. творів: У 50-ти т. – К., 1980. – Т. 28. – С. 73–89.

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль 2. Назва ...

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль 3. Назва ...

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Ресурси

Рекомендована література

Базова

Допоміжна

Інформаційні ресурси

---