Відмінності між версіями «Теорія літературного твору»
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
==Варіант Структура == | ==Варіант Структура == | ||
| − | ===Змістовий модуль 1=== | + | ===Змістовий модуль 1. Коротка історіографія теоретико-літературної думки=== |
| − | + | Тема 1. Теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна | |
| + | Предмет теорії літератури. Видатна роль теорії літератури та риторики у формуванні людської культури. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. Теорія літератури та лінгвістика. Перспективність зв’язку теорії літератури з психологією. Становлення рецептивної поетики – нового напрямку в літературознавстві, що ґрунтується на його зближенні з психологією; зв’язок теорії літератури та естетики. Проблема методологічної основи теорії літератури. | ||
| + | |||
| + | Тема 2. Головні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХ ст. | ||
| + | Антична епоха. Опорні моменти поетики Арістотеля. Поняття «мімесис», думки про співвідношення науки і мистецтва, про цілісність літературного твору. Вчення про катарсис. | ||
| + | Середньовіччя. Літературознавча наука в країнах Сходу. Концепт «дхвані-раса» як центральна доктрина санкритної поетики. | ||
| + | Епоха класицизму. Опорні положення поетики Н. Буало. «Поетика» Феофана Протоповича як пам’ятка української теоретико-літературної думки епохи класицизму. | ||
| + | Епоха Відродження. Трактат Г.-Е.Лесінга «Лоокон». Осмислення в ньому спільного і відмінного в літературі та живопису. | ||
| + | Німецька класична естетика кінця ХVІІІ–ХІХ ст. Естетика Гегеля як вершина розвитку класичної філософії мистецтва. | ||
| + | Українська теоретико-літературна думка в ХІХ ст. Естетичні погляди Т. Шевченка. Трактат І. Франка як вершина досягнення європейської теоретико-літературної думки в ХХ ст. | ||
| − | + | Тема 3. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХІХ ст. | |
| − | + | Біографічний метод. Принцип біографічного метода як важлива складова частина дослідницьких методів І.Франка, С.Єфремова, О.Білецького та ін. Трансформація біографічного методу в наш час. | |
| + | Культурно-історична школа. Позитивізм як філософська основа культурно-історичної школи. Історизм. Увага до фольклору. «Раса», «середовище», «момент» (Іполіт Тен). Досягнення культурно-історичної школи. | ||
| + | Порівняльно-історичний метод. Науковий метод, що шляхом порівняння встановлює спільне, особливе та окреме в досліджуваних явищах, в закономірностях їх розвитку. І. Франко як блискучий майстер порівняно-історичного аналізу («Тополя» Т. Шевченка, статті про поему «Перебендя» Т.Шевченка). | ||
| + | Психологічна школа. Еспопсихологія Еміля Геннекена. Основні принципи Харківської психологічної школи, очолюваної О.Потебнею. Психолого-лінгвістична поетика О.Потебні. Положення представників психологічної школи про читання твору як процес його творення. Актуальність ідей психологічної школи в наш час. | ||
| − | + | Тема 4. Основні літературознавчі методи ХХ ст. (ОПОЯЗ) | |
| − | + | Основні постулати: погляд на поетику літературного твору як на «суму прийомів»; уявлення про еволюційний процес як заміну старих, уже «відпрацьованих» виражальних форм на нові; принципи іманентного розгляду твору. Поняття «одивнення». | |
| + | Структуризм. Основний пафос структуриалізму – боротьба за точні методи вивчення літератури. Розуміння літературного твору як організованої структури, що складається із взаємопов’язаних елементів (рівнів). Методологічні принципи структурної поетики: виділення в літературному творі певних зрізів (рівнів), та ізольований їх розгляд; аналіз внутрішньої структури твору з точки зору ієрархічно організованих рівнів. Основні категорії структурного аналізу: елемент, система, відношення, структура, рівень, модель, опозиція. | ||
| + | Психоаналіз в літературознавстві. Основні риси психоаналітичної теорії З.Фройда. Несвідоме в психічній структурі особистості. Едипів комплекс як головний код психоаналітичної теорії. Фрейдівська теорія сексуальності і сублімації. Основні риси аналітичної психології Юнга. Теорія архетипів. Контроверсійність (проблематичність) як риса психоаналітичного літературознавства. | ||
| + | Системний підхід в літературознавстві. Новий методологічний напрям в літературознавстві, що зараз перебуває в стадії формування. Поступове усвідомлення системності літературних явищ. Принципи методології системного аналізу. Розробка теорії літературного твору на методологічній основі. | ||
| − | ===Змістовий модуль | + | ===Змістовий модуль 2. Література як вид мистецтва.Теорія літературного твору та мистецтво його аналізу.=== |
| − | + | Тема1. Предмет художньої літератури. Слово як першоелемент літератури. | |
| + | Людина, в її духовних та фізичних виявах, у складності її стосунків з суспільством та природою як головний предмет зображення та вираження. Феномен невичерпності людини як чинник безмежності предмету літератури. | ||
| + | Поняття «образ». Художність образу. Різні типи образних уявлень. Виміри, за якими оцінюється художній образ. Поняття «інформативність образу». Художня деталь як художній образ. Образи реалістичні і образи умовні. Візуалізація художнього тексту. Перспективність застосування психологічних підходів при дослідженні проблеми художньої енергії слова (рецептивна поетика). | ||
| + | Тема 2. Функції художньої літератури: гносеологічна, етико-естетична, виховна, націотворча, комунікативна, розважальна. | ||
| + | Література як людинознавство. Концепція О. Потебні про слово (художній образ) як засіб пізнання світу. Здатність слова «Матеріалізувати» думку та емоцію, увиразнити її у свідомості митця та реципієнта. Типізація в образі як засіб узагальнення. Вирішальне значення художнього таланту в гносеологічному феномені літератури. Порівняльний аналіз пізнавальних можливостей окремих літературних рядів, жанрів. Спільне та відмінне в науковому та художньому пізнанні. | ||
| + | Тема 3. Художня література серед інших видів мистецтв. | ||
| + | Література як синтетичнй вид мистецтв. Література та живопис. Література і театр Література і кіно. | ||
| + | Тема 4. Склад поетики літературного твору. Основні методологічні принципи системного підходу. | ||
| + | Неусвідомлений та усвідомлений періоди в осягненні системної природи літературного твору. Проблема точності літературознавчих досліджень і системний підхід. Прийом як еквівалент поняття «художній засіб». Поділ прийомів на групи – мовні, сюжетні, композиційні, ритмічні. Поняття про змістовний прийом. Прийом як далі неподільний елемент поетики літературного твору, а група прийомів як компонент (субсистема). Зв’язок понять «літературний прийом»–«функція». Сучасні спроби здійснити аналіз поетики літературного твору з рецептивних позицій. | ||
| + | Тема 5. Художнє мислення як системо/стиле/формоутворюючий чинник | ||
| + | Поняття «образ автора» та «творча індивідуальність автора» як предтечі категорії «художнє мислення автора». Категорія «системо/стиле/формоутворюючий чинник». Компонентний аналіз художнього мислення твору за складовими: «художнє бачення», «художня перспектива або глибина художнього проникнення», «письменницька спрямованість», «потреба у самовираженні», «мотиви творчої спрямованості». Художнє мислення письменника як організовуючий чинник художніх форм його вираження. Виражальна система письменника як матриця, у якій відображені усі домінантні моменти письменницької спрямованості. Оформлення спрямованості автора у певні, найбільш відповідні їй жанрові форми як «типи висловлювання» (М.Бахтін). Детермінантний ланцюжок від жанру до його компонентів – ритміки, тропіки, композиції, принципів перетворення та ін., які у своїй сукупності утворюють індивідуальну художню систему. | ||
| + | Тема 6. Тріада «художня ідея», «художній результат», «творча мета» як головний системотворчий чинник літературного твору | ||
| + | Виявленні тих «сил», що формують явище як системно організовану цілісність ¬–головний пафос системного підходу. Пошук системотворчих чинників як обов’язкова умова усіх напрямів і видів системного аналізу. Системотворчий чинник як «невидима сила», що обумовлює цілісність літературного твору. Творча мета/художня ідея/художній результат як інтегрований системоутворчий чинник літературного твору. | ||
| + | Тема 7. Цілісність літературного твору. | ||
| + | Операціональність поняття системності і його перевага у цьому плані над поняттям цілісності. Зв’язок категорії цілісності літературного твору з поняттям його органічності. Зіставлення понять «організм» і «художній твір» як пізнання за аналогією. | ||
| + | Оптимальна організація літературного твору як важлива засада його цілісності. Відчуття оптимальності як риса художнього таланту. Відчуття гармонії як один із чинників оптимальної організації художнього твору. | ||
| + | Повнота осягнення теми як критерій цілісності твору. Близькість понять ступінь осягнення теми – ступінь освоєння проблематики – повнота вираження ідеї. Проблема вичерпаності теми «відкритих» художніх творів. | ||
| + | Внутрішня гармонізація художнього твору як джерело його цілісності. Взаємозалежність, взаємоузгодженість усіх виражальних компонентів твору як наукова проблема. Взаємосприяння усіх компонентів твору на досягнення потрібного художнього результату. | ||
| + | Тема 8. Художній світ літературного твору як категоріальне поняття. | ||
| + | Художній світ літературного твору як складник його поетики. Легалізація Д.Ліхачовим словосполучення «внутрішній світ художнього твору». Час і простір внутрішнього світу художнього твору (хронотоп, часопростір). Візуальний складник внутрішнього світу художнього твору. Предметність як складник візуалізованого внутрішнього світу. Принципи дослідження візуального складника художнього твору. Художній світ як детермінант структурної організації твору. | ||
| + | Тема 9. Підтекст літературного твору як джерело художньої енергії. | ||
| + | Підтекст – імпліцитний смисл – прихований смисл: уточнення понять. Підтекст у художній літературі: історичний огляд. Свідомо і несвідомо творені підтекстові смисли. Інтертекстуальність як джерело додаткових смислів. | ||
| + | Тема 10. Критерії оцінки літературно-художнього твору | ||
| + | Складність проблеми оцінки художності. Час як об’єктивний поціновувач, що визначає істинну вартість художнього твору. Виявлення критеріїв, за якими час «здійснює оцінку» літературного твору на предмет його художності. | ||
| + | Змістовні критерії оцінки. Гуманістична змістовність. Правдивгість і глибина художнього відображення життя. Яскравість художнього світу твору. Рівень загальнолюдського в творі. | ||
| + | Формальні критерії. Рівень художності твору як рівень його системно-цілісної організації. Оптимальна організація твору як чинник його художності. Висока інформативність тексту та взаємодія усіх складових твору як один із чинників його художності. | ||
| + | Тема 11. Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору | ||
| + | Загальнолітературне значення високопрофесійного підходу до аналізу літературного твору. Мета, з якою аналізується твір – фактор, що визначає акцентацію, шлях та вид аналізу. Напрями аналізу: науково-академічний, літературно-критичний, шкільний та вузівський. Шляхи аналізу: пообразний, проблемно-тематичний, послідовно-цілісний. Вади аналізу: соціологічний, психологічний, естетичний (поетикальний),аналіз художнього світу твору. Алгоритми аналізу, їх варіативність. Застосування методологічних та методичних принципів системного підходу при різних напрямах, шля хах та видах аналізу літературних творів. | ||
| − | |||
| − | === | + | ===Змістовий модуль 3. Теорія літературного процесу=== |
| − | + | Тема 1. Основні категорії літературного процесу | |
| + | Літературний процес – функціонування та еволюція літератури як у певну епоху, так і протягом усієї історії нації, регіону, світу. Літературний напрям як системна сукупність фундаментальних державно-змістових та художніх принципів, які об’єднують значну групу письменників певного історичного періоду.Літературна течія – група письменників, що свідомо виділяються в межах літературного напряму особливою зближеністю. | ||
| + | Літературна школа – вузький різновид літературної течії, яку складають письменники, що є творчими послідовниками якогось видатного письменника. | ||
| + | Традиції і новації в літературі як поняття, що характеризують спадкоємність і оновлення в літературному процесі. | ||
| + | Літературний прогрес в літературі і мистецтві. Дискусійність цього поняття, аргументи, які заперечують прогрес, або ж стверджують його існування. | ||
| − | + | Тема 2. Основні етапи історичного розвитку літератури | |
| − | + | Типи художньої свідомості (літературні течії, літературні напрями): бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм. | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
---- | ---- | ||
Версія за 13:31, 25 березня 2016
Зміст
Назва курсу
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ
Напрям підготовки: 0203 Гуманітарні науки. Спеціальність: 8.02030301 Українська мова і література. Факультет філології та журналістики.
Мета та завдання навчального курсу
МетаДати студентам загаль Завдання .....................
У результаті вивчення навчального курсу студент повинен
знати: ....................
вміти: ...................
Автор (автори) курсу
Посилання на сторінки авторів
Учасники
Сторінка координування курсу "Назва курсу" викладач
Графік навчання
Варіант Структура
Змістовий модуль 1. Коротка історіографія теоретико-літературної думки
Тема 1. Теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна
Предмет теорії літератури. Видатна роль теорії літератури та риторики у формуванні людської культури. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. Теорія літератури та лінгвістика. Перспективність зв’язку теорії літератури з психологією. Становлення рецептивної поетики – нового напрямку в літературознавстві, що ґрунтується на його зближенні з психологією; зв’язок теорії літератури та естетики. Проблема методологічної основи теорії літератури.
Тема 2. Головні етапи розвитку науки про літературу від давнини до початку ХХ ст.
Антична епоха. Опорні моменти поетики Арістотеля. Поняття «мімесис», думки про співвідношення науки і мистецтва, про цілісність літературного твору. Вчення про катарсис. Середньовіччя. Літературознавча наука в країнах Сходу. Концепт «дхвані-раса» як центральна доктрина санкритної поетики. Епоха класицизму. Опорні положення поетики Н. Буало. «Поетика» Феофана Протоповича як пам’ятка української теоретико-літературної думки епохи класицизму. Епоха Відродження. Трактат Г.-Е.Лесінга «Лоокон». Осмислення в ньому спільного і відмінного в літературі та живопису. Німецька класична естетика кінця ХVІІІ–ХІХ ст. Естетика Гегеля як вершина розвитку класичної філософії мистецтва. Українська теоретико-літературна думка в ХІХ ст. Естетичні погляди Т. Шевченка. Трактат І. Франка як вершина досягнення європейської теоретико-літературної думки в ХХ ст.
Тема 3. Головні наукові напрями в європейському літературознавстві ХІХ ст.
Біографічний метод. Принцип біографічного метода як важлива складова частина дослідницьких методів І.Франка, С.Єфремова, О.Білецького та ін. Трансформація біографічного методу в наш час. Культурно-історична школа. Позитивізм як філософська основа культурно-історичної школи. Історизм. Увага до фольклору. «Раса», «середовище», «момент» (Іполіт Тен). Досягнення культурно-історичної школи. Порівняльно-історичний метод. Науковий метод, що шляхом порівняння встановлює спільне, особливе та окреме в досліджуваних явищах, в закономірностях їх розвитку. І. Франко як блискучий майстер порівняно-історичного аналізу («Тополя» Т. Шевченка, статті про поему «Перебендя» Т.Шевченка). Психологічна школа. Еспопсихологія Еміля Геннекена. Основні принципи Харківської психологічної школи, очолюваної О.Потебнею. Психолого-лінгвістична поетика О.Потебні. Положення представників психологічної школи про читання твору як процес його творення. Актуальність ідей психологічної школи в наш час.
Тема 4. Основні літературознавчі методи ХХ ст. (ОПОЯЗ)
Основні постулати: погляд на поетику літературного твору як на «суму прийомів»; уявлення про еволюційний процес як заміну старих, уже «відпрацьованих» виражальних форм на нові; принципи іманентного розгляду твору. Поняття «одивнення». Структуризм. Основний пафос структуриалізму – боротьба за точні методи вивчення літератури. Розуміння літературного твору як організованої структури, що складається із взаємопов’язаних елементів (рівнів). Методологічні принципи структурної поетики: виділення в літературному творі певних зрізів (рівнів), та ізольований їх розгляд; аналіз внутрішньої структури твору з точки зору ієрархічно організованих рівнів. Основні категорії структурного аналізу: елемент, система, відношення, структура, рівень, модель, опозиція. Психоаналіз в літературознавстві. Основні риси психоаналітичної теорії З.Фройда. Несвідоме в психічній структурі особистості. Едипів комплекс як головний код психоаналітичної теорії. Фрейдівська теорія сексуальності і сублімації. Основні риси аналітичної психології Юнга. Теорія архетипів. Контроверсійність (проблематичність) як риса психоаналітичного літературознавства. Системний підхід в літературознавстві. Новий методологічний напрям в літературознавстві, що зараз перебуває в стадії формування. Поступове усвідомлення системності літературних явищ. Принципи методології системного аналізу. Розробка теорії літературного твору на методологічній основі.
Змістовий модуль 2. Література як вид мистецтва.Теорія літературного твору та мистецтво його аналізу.
Тема1. Предмет художньої літератури. Слово як першоелемент літератури.
Людина, в її духовних та фізичних виявах, у складності її стосунків з суспільством та природою як головний предмет зображення та вираження. Феномен невичерпності людини як чинник безмежності предмету літератури. Поняття «образ». Художність образу. Різні типи образних уявлень. Виміри, за якими оцінюється художній образ. Поняття «інформативність образу». Художня деталь як художній образ. Образи реалістичні і образи умовні. Візуалізація художнього тексту. Перспективність застосування психологічних підходів при дослідженні проблеми художньої енергії слова (рецептивна поетика).
Тема 2. Функції художньої літератури: гносеологічна, етико-естетична, виховна, націотворча, комунікативна, розважальна.
Література як людинознавство. Концепція О. Потебні про слово (художній образ) як засіб пізнання світу. Здатність слова «Матеріалізувати» думку та емоцію, увиразнити її у свідомості митця та реципієнта. Типізація в образі як засіб узагальнення. Вирішальне значення художнього таланту в гносеологічному феномені літератури. Порівняльний аналіз пізнавальних можливостей окремих літературних рядів, жанрів. Спільне та відмінне в науковому та художньому пізнанні.
Тема 3. Художня література серед інших видів мистецтв.
Література як синтетичнй вид мистецтв. Література та живопис. Література і театр Література і кіно.
Тема 4. Склад поетики літературного твору. Основні методологічні принципи системного підходу.
Неусвідомлений та усвідомлений періоди в осягненні системної природи літературного твору. Проблема точності літературознавчих досліджень і системний підхід. Прийом як еквівалент поняття «художній засіб». Поділ прийомів на групи – мовні, сюжетні, композиційні, ритмічні. Поняття про змістовний прийом. Прийом як далі неподільний елемент поетики літературного твору, а група прийомів як компонент (субсистема). Зв’язок понять «літературний прийом»–«функція». Сучасні спроби здійснити аналіз поетики літературного твору з рецептивних позицій.
Тема 5. Художнє мислення як системо/стиле/формоутворюючий чинник
Поняття «образ автора» та «творча індивідуальність автора» як предтечі категорії «художнє мислення автора». Категорія «системо/стиле/формоутворюючий чинник». Компонентний аналіз художнього мислення твору за складовими: «художнє бачення», «художня перспектива або глибина художнього проникнення», «письменницька спрямованість», «потреба у самовираженні», «мотиви творчої спрямованості». Художнє мислення письменника як організовуючий чинник художніх форм його вираження. Виражальна система письменника як матриця, у якій відображені усі домінантні моменти письменницької спрямованості. Оформлення спрямованості автора у певні, найбільш відповідні їй жанрові форми як «типи висловлювання» (М.Бахтін). Детермінантний ланцюжок від жанру до його компонентів – ритміки, тропіки, композиції, принципів перетворення та ін., які у своїй сукупності утворюють індивідуальну художню систему.
Тема 6. Тріада «художня ідея», «художній результат», «творча мета» як головний системотворчий чинник літературного твору
Виявленні тих «сил», що формують явище як системно організовану цілісність ¬–головний пафос системного підходу. Пошук системотворчих чинників як обов’язкова умова усіх напрямів і видів системного аналізу. Системотворчий чинник як «невидима сила», що обумовлює цілісність літературного твору. Творча мета/художня ідея/художній результат як інтегрований системоутворчий чинник літературного твору.
Тема 7. Цілісність літературного твору.
Операціональність поняття системності і його перевага у цьому плані над поняттям цілісності. Зв’язок категорії цілісності літературного твору з поняттям його органічності. Зіставлення понять «організм» і «художній твір» як пізнання за аналогією. Оптимальна організація літературного твору як важлива засада його цілісності. Відчуття оптимальності як риса художнього таланту. Відчуття гармонії як один із чинників оптимальної організації художнього твору. Повнота осягнення теми як критерій цілісності твору. Близькість понять ступінь осягнення теми – ступінь освоєння проблематики – повнота вираження ідеї. Проблема вичерпаності теми «відкритих» художніх творів. Внутрішня гармонізація художнього твору як джерело його цілісності. Взаємозалежність, взаємоузгодженість усіх виражальних компонентів твору як наукова проблема. Взаємосприяння усіх компонентів твору на досягнення потрібного художнього результату.
Тема 8. Художній світ літературного твору як категоріальне поняття.
Художній світ літературного твору як складник його поетики. Легалізація Д.Ліхачовим словосполучення «внутрішній світ художнього твору». Час і простір внутрішнього світу художнього твору (хронотоп, часопростір). Візуальний складник внутрішнього світу художнього твору. Предметність як складник візуалізованого внутрішнього світу. Принципи дослідження візуального складника художнього твору. Художній світ як детермінант структурної організації твору.
Тема 9. Підтекст літературного твору як джерело художньої енергії.
Підтекст – імпліцитний смисл – прихований смисл: уточнення понять. Підтекст у художній літературі: історичний огляд. Свідомо і несвідомо творені підтекстові смисли. Інтертекстуальність як джерело додаткових смислів.
Тема 10. Критерії оцінки літературно-художнього твору
Складність проблеми оцінки художності. Час як об’єктивний поціновувач, що визначає істинну вартість художнього твору. Виявлення критеріїв, за якими час «здійснює оцінку» літературного твору на предмет його художності. Змістовні критерії оцінки. Гуманістична змістовність. Правдивгість і глибина художнього відображення життя. Яскравість художнього світу твору. Рівень загальнолюдського в творі. Формальні критерії. Рівень художності твору як рівень його системно-цілісної організації. Оптимальна організація твору як чинник його художності. Висока інформативність тексту та взаємодія усіх складових твору як один із чинників його художності.
Тема 11. Напрями, шляхи та види аналізу літературного твору
Загальнолітературне значення високопрофесійного підходу до аналізу літературного твору. Мета, з якою аналізується твір – фактор, що визначає акцентацію, шлях та вид аналізу. Напрями аналізу: науково-академічний, літературно-критичний, шкільний та вузівський. Шляхи аналізу: пообразний, проблемно-тематичний, послідовно-цілісний. Вади аналізу: соціологічний, психологічний, естетичний (поетикальний),аналіз художнього світу твору. Алгоритми аналізу, їх варіативність. Застосування методологічних та методичних принципів системного підходу при різних напрямах, шля хах та видах аналізу літературних творів.
Змістовий модуль 3. Теорія літературного процесу
Тема 1. Основні категорії літературного процесу
Літературний процес – функціонування та еволюція літератури як у певну епоху, так і протягом усієї історії нації, регіону, світу. Літературний напрям як системна сукупність фундаментальних державно-змістових та художніх принципів, які об’єднують значну групу письменників певного історичного періоду.Літературна течія – група письменників, що свідомо виділяються в межах літературного напряму особливою зближеністю. Літературна школа – вузький різновид літературної течії, яку складають письменники, що є творчими послідовниками якогось видатного письменника. Традиції і новації в літературі як поняття, що характеризують спадкоємність і оновлення в літературному процесі. Літературний прогрес в літературі і мистецтві. Дискусійність цього поняття, аргументи, які заперечують прогрес, або ж стверджують його існування.
Тема 2. Основні етапи історичного розвитку літератури
Типи художньої свідомості (літературні течії, літературні напрями): бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм.
Зміст курсу
Змістовий модуль 1. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль 2. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль 3. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Ресурси
Рекомендована література
Базова
Допоміжна
Інформаційні ресурси
---
