Відмінності між версіями «Навчальний курс "Психологія "важкого" учня"»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 160: Рядок 160:
 
====Теоретичний матеріал====
 
====Теоретичний матеріал====
 
[https://owncloud.kspu.kr.ua/index.php/s/6RpYzTdWTbgF97g Лекція №1]
 
[https://owncloud.kspu.kr.ua/index.php/s/6RpYzTdWTbgF97g Лекція №1]
 +
Тема: Поняття «важкої» дитини у вітчизняній та зарубіжній психології. Причини появи та класифікація «важких» дітей
 +
План:
 +
1. Історія генезиса поняття «важка» дитина.
 +
2. Поняття «важка» дитина.
 +
3. Сенситивні періоди виникнення «важких» дітей.
 +
4. Класифікація «важких» дітей.
 +
5. Причини виникнення «важких» дітей.
 +
1.Історія генезиза поняття «важка» дитина.
 +
Поняття «важка» дитина вперше було застосовано в психології та педагогіці в XIX ст. Цей термін використовувався науковцями стосовно дітей з чітко вираженими фізичними вадами [6, 6].
 +
У 20-30-х роках XX століття спостерігається зростання інтересу до вивчення «важких» дітей. В цей час Україна була втягнута в громадянську війну. Голод та епідемії призвели до значного зростання кількості дітей-правопорушників, безпритульних, сиріт. Зміст поняття  «важка» дитина суттєво змінився. Його почали застосовувати стосовно підлітків-правопорушників та безпритульних [9, 43-44]. Дослідженням проблеми “важких” дітей у цей період займалися педагоги, лікарі, криміналісти та соціологи (Л С. Виготський, П.П. Блонський, В.П.  Кащенко, Г.В. Мурашов).
 +
Л.С. Виготський, коментуючи основні положення плану педагогічно-дослідницької діяльності з питань важкого дитинства, у 1929 році зазначав: “Ми виділили такі типи і види важких дітей, які підлягають вивченню: важкі діти в масовій школі, важковиховувані діти в самому смислі цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно занедбані), психо- і невропатичні діти, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, логопати, психічно і фізично хворі діти" [4, 4].
 +
На думку науковців до категорії «важких» дітей необхідно віднести й обдарованих дітей. Зокрема, В.Н. Сорока-Росинський вказував, що «важковиховуваність може бути спричинена складністю і багатогранністю натури. Сильні та талановиті люди часто розвиваються дуже бурхливо. Найбільш видатні особистості дуже часто приносили неприємності своїм батькам та вихователям...» [3,370].
 +
Значний внесок у вивчення «важких» дітей зробив видатний педагог- вихователь А.С. Макаренко, який вірив у могутність виховної роботи. Педагог вважав, що не існує ніяких особливих правопорушників, а є люди, які потрапили у важке становище. А.С. Макаренко наголошував, що в роботі з «важкими» дітьми головною є проблема налагодження сприятливих стосунків дитини та соціуму (людей, які її оточують). Тому для кожного педагога надзвичайно важливо в процесі виховання змінити стосунки, що склалися між особистістю й колективом [2,7].
 +
Подібне розуміння сутності «важкої» дитини знаходимо й у Г.А. Фортунатова, який зазначав, що «важкий» підліток не є «морально-дефективним», він стає таким унаслідок несприятливих умов життя й виховання. «Важка» дитина характеризується такими проявами в поведінці, як дратівливість, упертість, які, в свою чергу, сприяють виникненню конфліктів у стосунках із товаришами та вчителями. Г.А.  Фортунатов надавав провідного значення навколишньому середовищу в процесі формування характеру „важкого” підлітка. Однак, поруч із цим він зауважував, що характер дитини розвивається не стільки під впливом самого навколишнього середовища, скільки під впливом стосунків, що склалися у дитини із цим середовищем.
 +
Отже, Г.А. Фортунатов, як і А.С. Макаренко, під важковиховуваністю розуміли передусім порушення стосунків підлітка з соціальним середовищем[7].
 +
В 60-х роках XX століття вивченням «важких» дітей займалися В.О. Сухомлинський, М.С. Певзнер, Т.А. Власова та інші дослідники. Так, В.О. Сухомлинський під «важкою» розумів знедолену, нещасну дитину, яка втратила здатність виховуватися. Педагог зазначав, що у людини з дитинства повинна бути вихована здатність до сприйняття волі батьків та педагога. В цьому випадку вона є внутрішньо підготовленою до педагогічного впливу. Така здатність адекватно засвоювати моральні вимоги називається здатністю піддаватися виховним впливам. На думку В.О.  Сухомлинського, здатність виховуватись - це “чуйність душі, чуйність серця вихованця до найпрозорішого відтінку слова вихователя, до його погляду, жестів, посмішки, замисленості і мовчання. Нездатна виховуватися людина є глухою до найтоншого і, в дійсності, єдиного інструменту нашого-слова. Але абсолютно нездатних виховуватися немає. Є діти, які легко піддаються вихованню, а є ті, які несприйнятливі до нього” [2, 10].
 +
Отже, Е.О. Сухомлинський вважав, що  «важковиховувані» - це діти, які через неправильне виховання стали  несприйнятливими до нього.
 +
У 70-80 роках XX століття зміст поняття «важка» дитина дещо звузився і перестав включати дітей з вадами психічного та фізичного розвитку. У науковій літературі поруч із поняттям «важковиховуваний» зустрічаються поняття: «важкий» підліток, «педагогічно занедбані діти», «соціально-педагогічно занедбані», «дитина з відхиленнями в моральному розвитку».
 +
Так, Л.М. Зюбін, Г.П. Медведев, І.А. Невський зазначають, що «важкими дітьми» є діти, з якими важко працювати вчителям і вихователям через відсутність очікуваної реакції на звичайні прийоми педагогічного впливу. Тобто це - недисципліновані, невстигаючі підлітки, яким нерідко притаманні психічні, але не патологічні відхилення від норми [2, 8-9].
 +
О.В. Кербіков вважає, що несприятливі умови життя в сім'ї, іноді з моменту народження дитини, психотравмуючі обставини, шкільні неприємності і перенавантаження призводять до зриву нервово-психічної діяльності. Таку дитину не можна назвати ні хворою, ні здоровою. Вона знаходиться на межі між хворобою та здоров’ям. Такий стан називають граничним. Багато з таких станів за своїми проявами є схожими із соціально- педагогічною занедбаністю. Наприклад, грубість, агресивність, конфліктність, упертість, неслухняність, негативізм, швидка стомлюваність, пропуски уроків. [9, 47].
 +
Дослідники визначають й інші стани психіки, що знаходяться між нормою та патологією. В першу чергу мова йде про акцентуацію. Так, А.Є. Личко наголошує, .що акцентуації характеру є крайніми варіантами норми, за яких окремі риси характеру є надзвичайно вираженими. Внаслідок цього виникає вибіркова залежність поведінки від певного виду психогенних впливів. Акцентуації можуть створювати несприятливі умови, за яких виникають труднощі у вихованні [2, 10].
 +
На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної думки (на межі XX й XXI століть) учені та практики до групи „важких” продовжують відносити дітей різних категорій. Мова йде про невстигаючих, недисциплінованих, з затримкою психічного розвитку, обдарованих, гіперактивних, безпритульних, дітей-правопорушників та ін.
 +
Наприклад, В. Юркевич наголошує, що у дітей з винятковою обдарованістю через нерівномірність розвитку та відсутність достатньо сформованих навичок соціальної поведінки виникають проблеми у спілкуванні, які можуть виявитись у зайвій конфліктності або своєрідній відчуженості обдарованої дитини. Нерідко такі діти мають проблеми емоційного розвитку, в складних ситуаціях виявляють інфантильну реакцію: наприклад, критичне зауваження викликає у них негайні сльози. Обдаровані діти, зазвичай, мають проблеми і з фізичним розвитком. Для них є характерною й проблема саморегуляції, коли, займаючи позицію «трудоголиків» в одній сфері діяльності, вони не можуть примусити себе працювати з тим матеріалом, який здається їм незрозумілим та нецікавим. Як наслідок, часто такі діти бувають неуспішними в навчанні [11, 3].
 +
Отже, поняття «важка» дитина у 20-30 роках минулого століття досліджувалося багатьма вченими як широка соціально-педагогічна категорія, оскільки включала різні категорії дітей, які з багатьох причин були «важкими» для педагогів, батьків та суспільства в цілому. У 60-х роках XX століття зміст цього поняття включав несприятливих до виховання дітей, дітей з психічними, фізичними та розумовими вадами. У 70-80-х роках XX століття під цим поняттям розуміли психологічно і фізично здорову дитину, яка стала «важкою» за рахунок несприятливих умов життя в сім’ї або школі, внаслідок неправильного виховання або взагалі його відсутності. Сучасна ж психолого-педагогічна наука щодо змісту поняття «важка» дитина характеризується значною різноманітністю. До цього поняття належать різні категорії дітей.
 +
2. Поняття «важка» дитина.
 +
Аналіз дослідження проблеми «важкого» учня у вітчизняній та зарубіжній психології дає можливість констатувати, що це поняття не має однозначного трактування. Розглянемо декілька визначень поняття «важкого» учня.
 +
П.П. Блонський у своїх наукових працях розглядав поняття „важкий школяр" через ставлення до нього вчителя, якому важко з ним працювати. Важкі школярі з високим розумовим потенціалом характеризувались відсутністю звички працювати, розбещеністю, невмінням доводити справу до кінця. Усі ці якості є результатом неправильного виховання [1]. Важкі школярі з низьким розумовим потенціалом - це діти й підлітки, які виховуються в поганих соціальних умовах або мають вроджені відхилення. Як бачимо, П.П. Блонський ототожнював поняття “важка” дитина з “важковивовуваною”, „педагогічно важкою”,  такою, яку „важко навчити”, „соціально занедбаною”.
 +
П.П. Блонський  вказував, що з об'єктивної точки зору «важким» є той учень, стосовно якого робота вчителя виявляється малоефективною. З суб'єктивної точки зору “важким” є той учень, з яким учителю тяжко, якого важко навчати, який вимагає від учителя значних зусиль” [9, 41-42].
 +
В.А. Крутецький до «важких» відносив тих школярів, для яких властиві певні відхилення в моральному розвитку: від стійкого прояву окремих негативних якостей та рис (впертість, недисциплінованість та ін.) до прояву асоціальної форми поведінки, правопорушень чи навіть злочину. Вчений вказує, що термін «важкий» школяр не означає негативної характеристики. «Важкий» - не значить «поганий». «Важкий» - це школяр, який вимагає до себе особливого ставлення з боку вчителя та вихователя, до якого необхідно застосовувати індивідуальний підхід  [8].
 +
А.Г. Ковалев вважає, що «важкі» діти – це діти, які мають відхилення від норми. Під відхиленнями необхідно розуміти невідповідність між поведінкою або рівнем розвитку особистості та загальноприйнятими нормами та вимогами. М.І. Дяченко, М.А. Кандибович поняття «важковиховуваність» визначають так: «Відхилення в поведінці та психіці дитини, що потребує посиленої уваги з боку педагогів, індивідуалізації засобів впливу для їх подолання. Прикладом таких відхилень можуть бути: занижені адаптивні здібності, неадекватність самооцінки, недостатній розвиток для цього віку мотиваційно-вольової сфери і пізнавальних процесів» [5, 293]
 +
Д.Й. Фельдштейн  та П.П. Блонський ототожнювали «важких» дітей з педагогічно занедбаними. П.П. Блонський стверджував, що «важкі» діти – це педагогічно занедбані діти, по відношенню до яких були допущені педагогічні помилки. Д.Й. Фельдштейн  наголошував на тому, що моральна деформація «важких» дітей є наслідком педагогічної занедбаності.
 +
Однак, не всі науковці погоджуються з тим, що поняття «важка» дитина та «педагогічно занедбана» є синонімами. Так, наприклад Л.М. Зюбін, А.І. Кочетов стверджують, що між цими поняттями існує різниця. Поняття «педагогічно занедбаний» характеризує історію виховання підлітка; «важкий» же свідчить про результат виховання. Стосовно «важкого» учня загальноприйняті  форми та методи педагогічного впливу є неефективними. Педагогічно занедбаний рано чи пізно стає «важким». «Важкість» не завжди є наслідком педагогічної занедбаності [6, 25]. На думку вчених «важкими» є діти, з якими  важко працювати вчителям і вихователям через відсутність очікуваної реакції на звичайні прийоми педагогічного впливу. Тобто це – недисципліновані та невстигаючі підлітки, яким нерідко притаманні психічні, але не патологічні відхилення від норми [6, 6-7].
 +
Узагальнюючи погляди науковців стосовно розуміння сутності поняття «важкий» учень, можна стверджувати, що для одних - це невстигаючі діти; для інших - діти з нехарактерними для шкільного середовища настановами або діти з різко вираженою індивідуальністю. Під поняттям «важка» дитина найчастіше розуміють «важковиховувану», «педагогічно занедбану», дитину, яка має відхилення від норми та потребує індивідуального підходу до себе.
 +
3. Сенситивні періоди виникнення «важких» дітей.
 +
Науковців цікавить питання про найбільш сприятливі періоди виникнення «важких» дітей.
 +
Більшість психологів відстоюють думку про те, що найчастіше дитина стає «важкою» в підлітковому віці. Таку позицію відстоюють Л.С. Виготський, Л.М. Зюбін, І.С. Кон, О.І. Кульчинська та інші. Так, Л.С. Виготський зазначає, що підлітковий вік є періодом статевого дозрівання та переходу від дитинства та дорослості. Саме він є найбільш критичним в історії розвитку людини. «Перехідний період» представляє собою сукупність умов, які пов’язані з зовнішніми травматичними впливами та сприяють загостренню внутрішніх проблем, які знаходяться в латентному стані.
 +
Серед факторів, які сприяють виникненню «важких» дітей, науковці найчастіше виділяють:
 +
1. Зміна провідного виду діяльності. У підлітків спостерігається значне зниження інтересу до навчальної діяльності. На перше місце стає інтимно- особистісне спілкування з однолітками.
 +
2. «Почуття дорослості», яке виступає головним новоутворення цього етапу онтогенезу. Підліток прагне до рівноправних стосунків з дорослими, але батьки досить часто відносяться до них як до дітей. Як результат – конфлікти та непорозуміння.
 +
3. Прагнення бути дорослим як правило реалізується через «зовнішню дорослість». Підлітки прагнуть одягатися, розмовляти, поводити себе як дорослі. Досить часто вони починають копіювати дорослих, демонструючи шкідливі звички.
 +
4. Підліткова криза, показниками якої є неврівноваженість, емоційність, імпульсивність, категоричність, негативізм, протести. Крім того під час переживання підліткової кризи, у підлітків спостерігається значне погіршення здоров’я, підвищена втомлюваність, що ускладнює навчальну діяльність.
 +
Другу групу складають науковців, які виникнення «важких» дітей пов’язують із дошкільним віком. В першу чергу мова йде про П.П. Блонського, А.І. Грабовського, В.М. М’ясищева, В.А. Сухомлинського. Серед передумов виникнення «важких» дітей найчастіше звертається увага на: неправильне харчування, порушення режиму (чергування праці та відпочинку), ослаблення здоров’я за рахунок частих інфекційних хвороб, травми головного мозку, гіперопіка або недостатня увага до дитини з боку батьків. Cеред факторів, які можуть сприяти виникненню «важкої» дитини в дошкільному віці, розглядається переживання дитиною трирічної кризи.
 +
Досить цікавою є точка зору вчених, які в ролі сенситивного періоду виникнення «важких» дітей розглядають ранній вік. На їх думку емоційний голод, недостатня кількість позитивних емоцій з боку матері може викликати деформацію психіки дитини. Критичним є період з 6 місяців до 3 років.
 +
Узагальнюючи погляди науковців про сенситивні періоди виникнення «важких» дітей, можна констатувати, що вони можуть з’являтися на будь-якому етапі онтогенетичного розвитку, особливо в період переживання дитиною кризи.
 +
4. Класифікація «важких» дітей.
 +
В психолого-педагогічній літературі немає єдиної та загальновизнаної класифікації та типології «важких» дітей.
 +
У відносно ранній класифікації П.П. Блонського виділяється п’ять типів «важких» дітей: невстигаючі, дезорганізатори, ліниві, єдина дитина в сім’ї за умови неправильного виховання, психічно недорозвинені діти [1, 59].
 +
В.П. Кащенко, Г.В. Мурашов вказували на те, що відсутність правильного виховання зумовлює певні відхилення дитини в розвитку. Дитина з недоліками характеру – це перш за все дитина з викривленими соціальними настановами. Відповідно до цього дослідники виокремили три типи «важких» дітей:
 +
1. «Нервові» - діти, які покинуті батьками напризволяще, травмовані соціальним середовищем.
 +
2. «Педагогічно занедбані» - діти недостатньо підготовлені до школи, не привчені до самостійної роботи, але з нормальним інтелектом.
 +
3. «Безпритульні» - діти, які мають батьків, але живуть у складному соціальному середовищі, в якому постійно існує загроза отримання фізичних травм [2, 7].
 +
Г.П. Медведев за соціальним фактором диференціював «важких» дітей на: важковиховувані, педагогічно занедбані, правопорушники.
 +
Л.І. Божович, беручи за основу особливості мотиваційної сфери, виділяє чотири типи «важких» дітей:
 +
1.  «Циніки» - лідери асоціальних груп. У таких дітей спостерігається вже сформована аморальна системи поглядів та потреб. Вони порушують правила та норми поведінки свідомо. Такі діти впевнені в своїй правоті, свідомо протиставляють себе суспільству.
 +
2. «Нестійкі» - діти, які не мають твердих моральних переконань та глибоких моральних почуттів. Їх поведінка, погляди, оцінки цілком залежать від ситуації. Вони легко підпадають під чужий вплив.
 +
3. «Слабкі» - діти, яких штовхають на асоціальні вчинки сильні особистості. У них спостерігаються гедонічні потреби та слабкий рівень розвитку самоконтролю. Їх важко стримуватися. Бажання задовольнити безпосередні потреби є сильнішим ніж моральні почуття. Саме тому вони задовольняють свої потреби у будь-який спосіб.
 +
4. «Афективні» - діти, які постійно переживають почуття образи. Вони впевнені в тому, що їх недооцінюють, не визнають, що оточення до них ставиться несправедливо.
 +
В.М. М’ясищев виділяє два види важковиховуваності:
 +
1. Важковиховуваність «соціально-педагогічного походження», що випливає з умов педагогічно несприятливого або асоціального середовища, яке створює соціально негативні настанови, що виявляються в неорганізованості, недисциплінованості, хуліганстві, правопорушеннях та в легких та тяжких асоціальних діях.
 +
2. Важковиховувані діти з різноманітними нервовими порушеннями [2, 9].
 +
Попри існування багатьох класифікацій «важких» дітей, науковці сходяться на тому, що всіх їх об’єднує три фактори. По-перше, такі діти мають певні відхилення від норми в психічній, поведінковій, емоційно-вольовій сферах. По-друге, поведінка таких дітей коригується досить важко. По-третє, такі діти потребують особливого індивідуального підходу з боку вихователя, оскільки їх стосунки з навколишніми характеризуються неузгодженістю [2, 17].
 +
Здійснений аналіз дозволяє виділити категорії «важких» дітей, які найчастіше вивчаються вченими. Перш за все мова йде про: невстигаючих (Л.С. Славіна, Н.А. Менчинська), недисциплінованих (Л.С. Славіна,  В.Г. Сенько), дітей з затримкою психічного розвитку (Т.А. Власова, В.М. Певзнер), дітей з афективною поведінкою (Т.А. Власова, В.М. Певзнер), дітей з відхиленнями в психічному розвитку, дітей ьз яскраво вираженими віковими особливостями під час переживання кризи.
 +
5. Причини виникнення «важких» дітей.
 +
Проблеми причин виникнення «важких» дітей  є однією із дискусійних у вітчизняній та зарубіжній психології. Дослідженням у вказаному напрямку займалися: В.О. Сухомлинський, П.Ф. Лесгафт, А.П. Краковський, Є.Ш. Натанзон, Т.М. Титаренко, В.Г. Степанов, В.А. Татенко, Н.Ю. Максимова та ін.
 +
Аналіз поглядів дослідників на причини виникнення «важких» дітей дозволяє розділити їх на декілька груп.
 +
До першої групи належать причини соціально-економічного характеру, серед яких найчастіше виділяють:
 +
1. Урбанізацію – зосередженість значної частини населення у містах ( в містах спостерігається значна ізоляція людей; адаптація до життя в місті; обмеженість простору для ігор; обмеженість власного простору; зменшується роль зовнішнього контролю та ін.);
 +
2.  Економічна скрута (батьки не можуть забезпечити дитину всім необхідним; дитина не може відвідувати гуртки, секції за інтересами; в сім’ї немає можливості оплачувати додаткові заняття  та ін.).
 +
До другої групи належать причини, що пов’язані з особливостям сімейного виховання. В першу чергу мова йде про:
 +
1. Неповні сім’ї;
 +
2. «Синдром депривації» , який виника коли члени сім’ї зайняті своєю роботою, а дитині не приділяють увага. У дитини виникає відчуття, що її не люблять.
 +
3. Народження другої дитини, коли першій не приділяється увага з боку батьків. За такої умови, у дитини виникає переконання в тому, що вона не потрібна.
 +
4. Довготривале знаходження дитини без батьків.
 +
5. Емансипація жінки. Мова йде про випадки, коли жінка захоплена своєю роботою і не має можливості приділити увагу дитині.
 +
6. Гіперопіка.
 +
7. Єдина дитина в сім’ї за умови неправильного виховання.
 +
8. Негативний вплив батьків, які ведуть асоціальний образ життя.
 +
9. Безнадзорність.
 +
10. Порушення міри в процесі виховання. Сім’я з низьким рівнем педагогічних знань може демонструвати: відсутність єдиних вимог, неадекватне використання методів схвалення та покарання; тиск на особистість дитини; гіперопіку
 +
Третя група причин пов’язана з особливостями навчально-виховного
 +
процесу:
 +
1. Низький рівень професіоналізму вчителя.
 +
2. Недостатній рівень знань про вікові та індивідуальні особливості учнів.
 +
3. Відсутність педагогічного такту.
 +
4. Відсутність індивідуального підходу та диференційованого навчання.
 +
5. Неузгодженість вимог вчителів.
 +
6. Вплив «ореолів».
 +
7.Необ’єктивність оцінювання.
 +
До останньої групи належить біологічні причини:
 +
1. Хронічні хвороби.
 +
2. Пологові травми.
 +
3. Особливості нервової системи.
 +
4. Несприятливі умови розвитку під час вагітності.
 +
5. Особливості головного мозку.
 +
Безсумнівно, причин, які здатні викликати появу «важкої» дитини набагато більше, однак всі вони торкаються: мікро- та макросередовища, біологічних та соціальних факторів та психологічних передумов. Дослідники наголошують, що серед усіх факторів формування важковиховуваності провідними є соціальні причини. Психологічні та біологічні причини є лише передумовою для формування такого явища, як важковиховуваність
 +
Використана література:
 +
1. Блонський П.П.  Трудные школьники /П.П. Блонский. – М., 1929. – 165с.
 +
2. Важковиховуваність: сутність, причини, реабілітація: Методичний посібник для соціальних педагогів та практичних психологів освітніх закладів / СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – 344 с.
 +
3. Василькова Ю.В. Социальная педагогика: Курс лекций /Ю.В. Василькова, Т.А. Василькова. –М.: Изд. центр Академия, 1999.
 +
4. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти томах. Т.5. Основы дефектологи /Л.С. Виготский – М.: Педагогика 1983. – 368 с.
 +
5. Кочетов А.И. Работа с трудными детьми: Книга для учителя / А.И. Кочетов. – М.: Просвещение, 1986.
 +
6. Кравцова Э.М. Формы и методы работы с подростками /Э.М. Кравцова. – К.: Вища школа, 1986.
 +
7. Краковский А.П. Трудный возраст /А.П. Краковский. – М.: Просвещение, 1966.
 +
8. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников /В.А. Крутецкий. – М.: Просвещение, 1965.
 +
9. Невский И.А. Трудный успех: Из опыта работы /И.А. Невский. – М.: Просвещение, 1981.
 +
10. Трудный подросток: причины и следствия /Под ред. В.А. Татенко. – К.: Рад. школа, 1985.
 +
11.  Юркевич В. Особливість і проблеми обдарованої дитини / В. Юркевич // Завуч. – 2003. - №17-18. – С.7.
 +
  
 
[https://owncloud.kspu.kr.ua/index.php/s/6RpYzTdWTbgF97g Лекція №2]
 
[https://owncloud.kspu.kr.ua/index.php/s/6RpYzTdWTbgF97g Лекція №2]

Версія за 09:27, 27 січня 2016


Назва курсу

"Психологія "важкого" учня"

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки: 7.01010201 Початкова освіта

Освітньо-кваліфікаційний рівень:Спеціаліст

Мета та завдання навчального курсу

Мета :

  1. Ознайомити студентів із предметом, специфікою та основною проблематикою навчальної дисципліни «Психологія «важкого» учня».
  2. Засвоєння основного категоріального апарату навчальної дисципліни.
  3. Формування узагальненої системи знань про феномен «важкого» учня, причини появи та основні типи «важких» дітей.
  4. Ознайомлення з особливостями психічної та особистісної сфер «важких» дітей на різних етапах онтогенезу.
  5. Ознайомлення з особливостями роботи практичного психолога з «важкими» учнями на різних етапах онтогенезу.

Завдання :

  1. Озброїти студентів знаннями про феномен «важкого» учня.
  2. Навчити студентів здійснювати ґрунтовний аналіз психічної та особистісної сфер «важких» учнів, чітко бачити їх взаємозв’язок і тенденції розвитку.
  3. Сприяти отриманню студентами повноцінних знань у найважливіших теоретичних питаннях, що пов’язані з причинами появи, класифікацією та психологічною характеристикою «важких» учнів.
  4. Озброїти основними методами психодіагностики психічної сфери та особистості «важкого» учня.
  5. Сприяти розвитку творчого мислення, що засноване на конструктивному аналізі та системному підході до розуміння психіки й особистості;
  6. Сприяти формуванню гармонійно розвинутої, національно свідомої особистості, яка прагне до самовдосконалення.
  7. Удосконалювати прийоми самостійного здобування знань.

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

  • понятійно-категоріальний апарат навчальної дисципліни;
  • визначення поняття «важка» дитина та причини появи таких дітей;
  • класифікацію «важких» дітей;
  • психологічні особливості розвитку невстигаючих, недисциплінованих, соціально та педагогічно занедбаних, дітей з затримкою психічного розвитку;
  • особливості дітей із яскравими віковими особливостями в критичні періоди психічного розвитку;
  • причини, види, гендерні відмінності дитячої агресивності та своєрідність психологічного супроводу агресивних учнів;
  • особливості профілактики захоплення азартними іграми;
  • своєрідність адитивної та кримінальної поведінки у «важких» учнів на різних етапах онтогенетичного розвитку.

вміти:

  • грамотно застосовувати понятійно-категоріальний апарат дисципліни «Психологія «важкого» учня»;
  • аналізувати психічні явища;
  • визначати причини появи «важких» учнів;
  • виявляти психологічні особливості різних класів «важких» дітей;
  • застосовувати на практиці психологічні методи дослідження психічної та особистісної сфер «важких» учнів;
  • організовувати психологічних супровід «важких» учнів на різних етапах онтогенетичного розвитку.


Робоча програма курсу

Глосарій до курсу ПВУ

Автор курсу

Калашникова Людмила Володимирівна

Учасники

Сторінка координування курсу "Назва навчального курсу" викладач


Графік навчання

Варіант Структура

Змістовий модуль 1.

Феномен «важкої» дитини як наукова проблема

Тема 1. Поняття «важкої» дитини у вітчизняній та зарубіжній психології

Поняття «важкої» дитини в вітчизняній та зарубіжній психології. Розуміння «важких» дітей як тих, що мають певні відхилення від норми (В.А. Крутенький, А.Г. Ковальов). Ототожнення «важких» дітей з педагогічно занедбаними учнями (Д.Й. Фельдштейн, Л.М. Зюбін). Різні погляди на сенситивні періоди виникнення «важких» дітей. Л.С. Виготський, В.А. Крутецький, Л.М. Зюбін, І.С. Кон про підлітковий вік як найбільш критичний в процесі становлення особистості. П.П. Блонський, В.М. М’ясищев, В.О. Сухомлинський про дошкільний вік як найбільш сприятливий для виникнення «важких» дітей. Б.Ф. Баєв та Манова-Томова про раннє дитинство як сенситивний період виникнення «важких» дітей. Роль батьків, вчителів, соціуму в процесі профілактики появи «важких» дітей.

Тема 2. Причини появи та класифікація «важких » дітей Історичний огляд проблеми причин появи «важких» дітей. Характеристика причин, що пов’язані з особливостями сімейного виховання та з особливостями навчально-виховного процесу. Причини появи «важких» дітей, що обумовлені віковими особливостями дітей, які переживають вікові кризи. Причини появи «важких» дітей, які витікають із впливу на розвиток особистості вроджених патологій та хронічних захворювань дитини та її батьків. Різні погляди на види «важких» дітей. Класифікація П.П. Блонського, Г.П. Медведєва, Д.Й. Фельдштейна. Види «важких» на основі особливостей розвитку мотиваційної сфери особистості. Узагальнена класифікація «важких» дітей.

Змістовий модуль 2

Психологічна характеристика «важких» учнів

Тема 3. Психологічні особливості невстигаючих учнів

Поняття «невстигаючий» школяр. Психологія невстигаючих. Характеристика видів невстигаючих. Класифікація невстигаючих учнів за Л.С. Славіною на основі особливостей розумової діяльності дитини та її ставлення до навчання. Психологічна характеристика учнів, які відрізняються неправильним ставленням до навчання; відчувають труднощі під час засвоєння навчального матеріалу; мають неправильно сфомовані навички та способи навчальної діяльності та неправильно сформоване ставлення до праці, в тому числі й до навчальної; учні, для яких характерною є відсутність пізнавальних та навчальних інтересів. Класифікація невстигаючих на основі співвідношення рівнів обучаємості та мотивації навчальної діяльності (Н.А. Менчинська). Психологічна характеристика учнів із низькою обучаємістю та високою мотивацією; високою обучаємістю та низькою мотивацією; низькою обучаємістю та низькою мотивацією. Методи та прийоми роботи практичного психолога з невстигаючими учнями.

Тема 4. Недисципліновані учні та їх характеристика

Поняття «недисциплінованості». Співвідношення понять виховання, недисциплінованість та перевиховання. Класифікація недисциплінованих (Л.С. Славіна). Форми прояву недисциплінованості. Недисциплінованість, яка пов’язана з мотиваційно-афективною стороною особистості та з несформованими вміннями адекватно поводити себе в соціумі. Психологічна характеристика груп недисциплінованих. Причини появи недисциплінованих учнів. Методи та прийоми роботи практичного психолога з недисциплінованими учнями.

Тема 5. Соціально та педагогічно занедбані діти

Поняття соціальної та педагогічної занедбаності. Роль соціального фактору в процесі формування педагогічної та мікросоціальної занедбаності. Основні показники педагогічної та мікросоціальної занедбаності. Причини педагогічної та мікросоціальної занедбаності. Критерії для оцінки педагогічної та мікросоціальної занедбаності: характер виховного оточення та внутрішньої позиції дитини. Рівні розвитку педагогічної та мікросоціальної занедбаності: латентний, початковий та виражений періоди. Особливості самосвідомості, спілкування та навчальної діяльності соціально та педагогічно занедбаних дітей. Прийоми та методи впливу на когнітивну, емоційно-вольову та поведінкову сфери дітей з педагогічною та мікросоціальною занедбаністю. Взаємозв’язок школи та сім’ї.

Тема 6. Психологічна характеристика дітей з ЗПР

Поняття про затримку психічного розвитку як про тимчасове явище. Причини появи дітей із ЗПР. Ознаки затримки психічного розвитку, які можна спостерігати під час вступу дитини до школи: обмеженість знань та уявлень дитини, незрілість мислення, інтелектуальна пасивність, домінування ігрових інтересів та інші. Затримка розвитку емоційно-вольової сфери та порушення інтелектуальної сфери як два аспекти ЗПР: Види затримки психічного розвитку та їх характеристика. ЗПР конституційного, соматичного, психогенного походження та церебрально-органічного генезису. Дитячий аутизм як психопатологічний синдром, суттєвою ознакою якого є несформованість спілкування. Характеристика дітей з астенічними станами. Церебральна та соматична астенія. Синдром Шерешевського-Тернера. ЗПР з мовленнєвою недостатністю: моторна алалія, сенсорна алалія. Дизграфія та затримка психічного розвитку. Дислексія та ЗПР. Затримка психічного розвитку з дисакулькією. Затримка психічного розвитку з диспраксією.

Тема 7. Особливості особистісної сфери та розумової діяльності дітей з ЗПР

Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у дітей з затримкою психічного розвитку. Особливості навчальної діяльності дітей з затримкою психічного розвитку. Особливості особистості дітей з затримкою психічного розвитку. Діагностика дітей з затримкою психічного розвитку. Створення сприятливих умов розширення знань та уявлень дитини для цілеспрямованого розвитку пізнавальних психічних процесів. Вплив на особистісну сферу дітей з ЗПР. Взаємодія психолога та батьків під час організації роботи з дітьми з затримкою психічного розвитку.

Змістовий модуль 3

Психологічний супровід деяких категорій "важких" дітей

Тема 8. Характеристика дітей з яскравими віковими особливостями в критичні періоди розвитку

Поняття кризи та характеристика основних вікових криз в онтогенезі. Психологічна характеристика дітей з яскравими віковими особливостями в критичні періоди психічного розвитку особистості. Психологічна характеристика підліткового віку: провідний вид діяльності, новоутворення, сенситивні періоди. Протиріччя підліткового віку. Закономірності підліткового віку: формування почуття дорослості, прагнення до самостійності та боротьба з зовнішнім тиском та контролем, реакція «групізму». Характеристика основних захоплень підлітків. Особливості стосунків підлітків та дорослих, що можуть спонукати підлітків до демонстрації протесту. Теорії молоді. Специфічні ознаки поведінки молоді. Субкультура. Прийоми та методи роботи практичного психолога з дітьми, які переживають критичні моменти розвитку.

Тема 9. Дитяча агресивність Поняття «агресії». Розуміння сутності феномену агресії зарубіжними та вітчизняними науковцями. Види агресії: фізична - вербальна, активна - пасивна, пряма - опосередкована, доброякісна - злоякісна, ворожа – інструментальна та їх характеристика. Фактори, що впливають на формування дитячої агресії. Вплив сім’ї на розвиток дитячої агресії. Теорія прив’язаності. Експериментальні докази існування співвідношення між жорстокістю й покараннями батьків та рівнем розвитку агресивності дітей. Вплив засобів масової інформації на формування дитячої агресивності. Агресивність та взаємодія з однолітками. Статеві відмінності у виявленні агресії. Тренінг, бесіда, пояснення, вправляння, розкриття наслідків агресивних вчинків та інші методи корекції дитячої агресивності.

Тема 10. Психолого-педагогічна профілактика захоплення «важкими» учнями азартними іграми

Поняття гри, її своєрідність та особливості впливу на формування особистості дитини. Види ігор. Азартні ігри, їх види та особливості впливу на психіку дитини. Причини масового захоплення азартними іграми. Етапи становлення захоплення азартними іграми. Ситуативний інтерес та захоплення азартними іграми на рівні пристрасті. Вплив азартних ігор на емоційно-вольову та особистісну сфери дитини. Профілактика захоплення дітей азартними іграми: пояснення, переключення уваги, роз’яснення, демонстрація наслідків захоплення азартними іграми. Контроль з боку держави.

Тема 11. Адиктивна та кримінальна поведінки як крайні форми соціальної дезадаптації

Поняття адаптації та дезадаптації. Поняття делінквентної поведінки. Адиктивна поведінка як прояв соціальної дезадаптації. Процес виникнення адиктивної поведінки. Причини виникнення адиктивної поведінки: економічні, психофізіологічні, переживання складного психологічного стану тощо. Деструктивний вплив алкоголізму на психічний та особистісний розвиток дитини. Поняття наркотичної залежності. Природа наркоманії. Причини наркоманії. Стадії розвитку наркотичної залежності. Зміна психологічного стану особистості під впливом наркотичної залежності. Профілактика наркоманії в галузі психологічної служби. Просвітницька та профілактична діяльність. Соціально-психологічний тренінг як ефективний метод профілактичної роботи з особами, що мають наркотичну залежність.. Поняття кримінальної поведінки. Членство дитини в асоціальному угрупуванні як фактор формування кримінальної поведінки. Особливості та стадіальність входження дитини в асоціальні угрупування.

Зміст курсу

Змістовий модуль І. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1 Тема: Поняття «важкої» дитини у вітчизняній та зарубіжній психології. Причини появи та класифікація «важких» дітей План: 1. Історія генезиса поняття «важка» дитина. 2. Поняття «важка» дитина. 3. Сенситивні періоди виникнення «важких» дітей. 4. Класифікація «важких» дітей. 5. Причини виникнення «важких» дітей. 1.Історія генезиза поняття «важка» дитина. Поняття «важка» дитина вперше було застосовано в психології та педагогіці в XIX ст. Цей термін використовувався науковцями стосовно дітей з чітко вираженими фізичними вадами [6, 6]. У 20-30-х роках XX століття спостерігається зростання інтересу до вивчення «важких» дітей. В цей час Україна була втягнута в громадянську війну. Голод та епідемії призвели до значного зростання кількості дітей-правопорушників, безпритульних, сиріт. Зміст поняття «важка» дитина суттєво змінився. Його почали застосовувати стосовно підлітків-правопорушників та безпритульних [9, 43-44]. Дослідженням проблеми “важких” дітей у цей період займалися педагоги, лікарі, криміналісти та соціологи (Л С. Виготський, П.П. Блонський, В.П.  Кащенко, Г.В. Мурашов). Л.С. Виготський, коментуючи основні положення плану педагогічно-дослідницької діяльності з питань важкого дитинства, у 1929 році зазначав: “Ми виділили такі типи і види важких дітей, які підлягають вивченню: важкі діти в масовій школі, важковиховувані діти в самому смислі цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно занедбані), психо- і невропатичні діти, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, логопати, психічно і фізично хворі діти" [4, 4]. На думку науковців до категорії «важких» дітей необхідно віднести й обдарованих дітей. Зокрема, В.Н. Сорока-Росинський вказував, що «важковиховуваність може бути спричинена складністю і багатогранністю натури. Сильні та талановиті люди часто розвиваються дуже бурхливо. Найбільш видатні особистості дуже часто приносили неприємності своїм батькам та вихователям...» [3,370]. Значний внесок у вивчення «важких» дітей зробив видатний педагог- вихователь А.С. Макаренко, який вірив у могутність виховної роботи. Педагог вважав, що не існує ніяких особливих правопорушників, а є люди, які потрапили у важке становище. А.С. Макаренко наголошував, що в роботі з «важкими» дітьми головною є проблема налагодження сприятливих стосунків дитини та соціуму (людей, які її оточують). Тому для кожного педагога надзвичайно важливо в процесі виховання змінити стосунки, що склалися між особистістю й колективом [2,7]. Подібне розуміння сутності «важкої» дитини знаходимо й у Г.А. Фортунатова, який зазначав, що «важкий» підліток не є «морально-дефективним», він стає таким унаслідок несприятливих умов життя й виховання. «Важка» дитина характеризується такими проявами в поведінці, як дратівливість, упертість, які, в свою чергу, сприяють виникненню конфліктів у стосунках із товаришами та вчителями. Г.А.  Фортунатов надавав провідного значення навколишньому середовищу в процесі формування характеру „важкого” підлітка. Однак, поруч із цим він зауважував, що характер дитини розвивається не стільки під впливом самого навколишнього середовища, скільки під впливом стосунків, що склалися у дитини із цим середовищем. Отже, Г.А. Фортунатов, як і А.С. Макаренко, під важковиховуваністю розуміли передусім порушення стосунків підлітка з соціальним середовищем[7]. В 60-х роках XX століття вивченням «важких» дітей займалися В.О. Сухомлинський, М.С. Певзнер, Т.А. Власова та інші дослідники. Так, В.О. Сухомлинський під «важкою» розумів знедолену, нещасну дитину, яка втратила здатність виховуватися. Педагог зазначав, що у людини з дитинства повинна бути вихована здатність до сприйняття волі батьків та педагога. В цьому випадку вона є внутрішньо підготовленою до педагогічного впливу. Така здатність адекватно засвоювати моральні вимоги називається здатністю піддаватися виховним впливам. На думку В.О.  Сухомлинського, здатність виховуватись - це “чуйність душі, чуйність серця вихованця до найпрозорішого відтінку слова вихователя, до його погляду, жестів, посмішки, замисленості і мовчання. Нездатна виховуватися людина є глухою до найтоншого і, в дійсності, єдиного інструменту нашого-слова. Але абсолютно нездатних виховуватися немає. Є діти, які легко піддаються вихованню, а є ті, які несприйнятливі до нього” [2, 10]. Отже, Е.О. Сухомлинський вважав, що «важковиховувані» - це діти, які через неправильне виховання стали несприйнятливими до нього. У 70-80 роках XX століття зміст поняття «важка» дитина дещо звузився і перестав включати дітей з вадами психічного та фізичного розвитку. У науковій літературі поруч із поняттям «важковиховуваний» зустрічаються поняття: «важкий» підліток, «педагогічно занедбані діти», «соціально-педагогічно занедбані», «дитина з відхиленнями в моральному розвитку». Так, Л.М. Зюбін, Г.П. Медведев, І.А. Невський зазначають, що «важкими дітьми» є діти, з якими важко працювати вчителям і вихователям через відсутність очікуваної реакції на звичайні прийоми педагогічного впливу. Тобто це - недисципліновані, невстигаючі підлітки, яким нерідко притаманні психічні, але не патологічні відхилення від норми [2, 8-9]. О.В. Кербіков вважає, що несприятливі умови життя в сім'ї, іноді з моменту народження дитини, психотравмуючі обставини, шкільні неприємності і перенавантаження призводять до зриву нервово-психічної діяльності. Таку дитину не можна назвати ні хворою, ні здоровою. Вона знаходиться на межі між хворобою та здоров’ям. Такий стан називають граничним. Багато з таких станів за своїми проявами є схожими із соціально- педагогічною занедбаністю. Наприклад, грубість, агресивність, конфліктність, упертість, неслухняність, негативізм, швидка стомлюваність, пропуски уроків. [9, 47]. Дослідники визначають й інші стани психіки, що знаходяться між нормою та патологією. В першу чергу мова йде про акцентуацію. Так, А.Є. Личко наголошує, .що акцентуації характеру є крайніми варіантами норми, за яких окремі риси характеру є надзвичайно вираженими. Внаслідок цього виникає вибіркова залежність поведінки від певного виду психогенних впливів. Акцентуації можуть створювати несприятливі умови, за яких виникають труднощі у вихованні [2, 10]. На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної думки (на межі XX й XXI століть) учені та практики до групи „важких” продовжують відносити дітей різних категорій. Мова йде про невстигаючих, недисциплінованих, з затримкою психічного розвитку, обдарованих, гіперактивних, безпритульних, дітей-правопорушників та ін. Наприклад, В. Юркевич наголошує, що у дітей з винятковою обдарованістю через нерівномірність розвитку та відсутність достатньо сформованих навичок соціальної поведінки виникають проблеми у спілкуванні, які можуть виявитись у зайвій конфліктності або своєрідній відчуженості обдарованої дитини. Нерідко такі діти мають проблеми емоційного розвитку, в складних ситуаціях виявляють інфантильну реакцію: наприклад, критичне зауваження викликає у них негайні сльози. Обдаровані діти, зазвичай, мають проблеми і з фізичним розвитком. Для них є характерною й проблема саморегуляції, коли, займаючи позицію «трудоголиків» в одній сфері діяльності, вони не можуть примусити себе працювати з тим матеріалом, який здається їм незрозумілим та нецікавим. Як наслідок, часто такі діти бувають неуспішними в навчанні [11, 3]. Отже, поняття «важка» дитина у 20-30 роках минулого століття досліджувалося багатьма вченими як широка соціально-педагогічна категорія, оскільки включала різні категорії дітей, які з багатьох причин були «важкими» для педагогів, батьків та суспільства в цілому. У 60-х роках XX століття зміст цього поняття включав несприятливих до виховання дітей, дітей з психічними, фізичними та розумовими вадами. У 70-80-х роках XX століття під цим поняттям розуміли психологічно і фізично здорову дитину, яка стала «важкою» за рахунок несприятливих умов життя в сім’ї або школі, внаслідок неправильного виховання або взагалі його відсутності. Сучасна ж психолого-педагогічна наука щодо змісту поняття «важка» дитина характеризується значною різноманітністю. До цього поняття належать різні категорії дітей. 2. Поняття «важка» дитина. Аналіз дослідження проблеми «важкого» учня у вітчизняній та зарубіжній психології дає можливість констатувати, що це поняття не має однозначного трактування. Розглянемо декілька визначень поняття «важкого» учня. П.П. Блонський у своїх наукових працях розглядав поняття „важкий школяр" через ставлення до нього вчителя, якому важко з ним працювати. Важкі школярі з високим розумовим потенціалом характеризувались відсутністю звички працювати, розбещеністю, невмінням доводити справу до кінця. Усі ці якості є результатом неправильного виховання [1]. Важкі школярі з низьким розумовим потенціалом - це діти й підлітки, які виховуються в поганих соціальних умовах або мають вроджені відхилення. Як бачимо, П.П. Блонський ототожнював поняття “важка” дитина з “важковивовуваною”, „педагогічно важкою”, такою, яку „важко навчити”, „соціально занедбаною”. П.П. Блонський вказував, що з об'єктивної точки зору «важким» є той учень, стосовно якого робота вчителя виявляється малоефективною. З суб'єктивної точки зору “важким” є той учень, з яким учителю тяжко, якого важко навчати, який вимагає від учителя значних зусиль” [9, 41-42]. В.А. Крутецький до «важких» відносив тих школярів, для яких властиві певні відхилення в моральному розвитку: від стійкого прояву окремих негативних якостей та рис (впертість, недисциплінованість та ін.) до прояву асоціальної форми поведінки, правопорушень чи навіть злочину. Вчений вказує, що термін «важкий» школяр не означає негативної характеристики. «Важкий» - не значить «поганий». «Важкий» - це школяр, який вимагає до себе особливого ставлення з боку вчителя та вихователя, до якого необхідно застосовувати індивідуальний підхід [8]. А.Г. Ковалев вважає, що «важкі» діти – це діти, які мають відхилення від норми. Під відхиленнями необхідно розуміти невідповідність між поведінкою або рівнем розвитку особистості та загальноприйнятими нормами та вимогами. М.І. Дяченко, М.А. Кандибович поняття «важковиховуваність» визначають так: «Відхилення в поведінці та психіці дитини, що потребує посиленої уваги з боку педагогів, індивідуалізації засобів впливу для їх подолання. Прикладом таких відхилень можуть бути: занижені адаптивні здібності, неадекватність самооцінки, недостатній розвиток для цього віку мотиваційно-вольової сфери і пізнавальних процесів» [5, 293] Д.Й. Фельдштейн та П.П. Блонський ототожнювали «важких» дітей з педагогічно занедбаними. П.П. Блонський стверджував, що «важкі» діти – це педагогічно занедбані діти, по відношенню до яких були допущені педагогічні помилки. Д.Й. Фельдштейн наголошував на тому, що моральна деформація «важких» дітей є наслідком педагогічної занедбаності. Однак, не всі науковці погоджуються з тим, що поняття «важка» дитина та «педагогічно занедбана» є синонімами. Так, наприклад Л.М. Зюбін, А.І. Кочетов стверджують, що між цими поняттями існує різниця. Поняття «педагогічно занедбаний» характеризує історію виховання підлітка; «важкий» же свідчить про результат виховання. Стосовно «важкого» учня загальноприйняті форми та методи педагогічного впливу є неефективними. Педагогічно занедбаний рано чи пізно стає «важким». «Важкість» не завжди є наслідком педагогічної занедбаності [6, 25]. На думку вчених «важкими» є діти, з якими важко працювати вчителям і вихователям через відсутність очікуваної реакції на звичайні прийоми педагогічного впливу. Тобто це – недисципліновані та невстигаючі підлітки, яким нерідко притаманні психічні, але не патологічні відхилення від норми [6, 6-7]. Узагальнюючи погляди науковців стосовно розуміння сутності поняття «важкий» учень, можна стверджувати, що для одних - це невстигаючі діти; для інших - діти з нехарактерними для шкільного середовища настановами або діти з різко вираженою індивідуальністю. Під поняттям «важка» дитина найчастіше розуміють «важковиховувану», «педагогічно занедбану», дитину, яка має відхилення від норми та потребує індивідуального підходу до себе. 3. Сенситивні періоди виникнення «важких» дітей. Науковців цікавить питання про найбільш сприятливі періоди виникнення «важких» дітей. Більшість психологів відстоюють думку про те, що найчастіше дитина стає «важкою» в підлітковому віці. Таку позицію відстоюють Л.С. Виготський, Л.М. Зюбін, І.С. Кон, О.І. Кульчинська та інші. Так, Л.С. Виготський зазначає, що підлітковий вік є періодом статевого дозрівання та переходу від дитинства та дорослості. Саме він є найбільш критичним в історії розвитку людини. «Перехідний період» представляє собою сукупність умов, які пов’язані з зовнішніми травматичними впливами та сприяють загостренню внутрішніх проблем, які знаходяться в латентному стані. Серед факторів, які сприяють виникненню «важких» дітей, науковці найчастіше виділяють: 1. Зміна провідного виду діяльності. У підлітків спостерігається значне зниження інтересу до навчальної діяльності. На перше місце стає інтимно- особистісне спілкування з однолітками. 2. «Почуття дорослості», яке виступає головним новоутворення цього етапу онтогенезу. Підліток прагне до рівноправних стосунків з дорослими, але батьки досить часто відносяться до них як до дітей. Як результат – конфлікти та непорозуміння. 3. Прагнення бути дорослим як правило реалізується через «зовнішню дорослість». Підлітки прагнуть одягатися, розмовляти, поводити себе як дорослі. Досить часто вони починають копіювати дорослих, демонструючи шкідливі звички. 4. Підліткова криза, показниками якої є неврівноваженість, емоційність, імпульсивність, категоричність, негативізм, протести. Крім того під час переживання підліткової кризи, у підлітків спостерігається значне погіршення здоров’я, підвищена втомлюваність, що ускладнює навчальну діяльність. Другу групу складають науковців, які виникнення «важких» дітей пов’язують із дошкільним віком. В першу чергу мова йде про П.П. Блонського, А.І. Грабовського, В.М. М’ясищева, В.А. Сухомлинського. Серед передумов виникнення «важких» дітей найчастіше звертається увага на: неправильне харчування, порушення режиму (чергування праці та відпочинку), ослаблення здоров’я за рахунок частих інфекційних хвороб, травми головного мозку, гіперопіка або недостатня увага до дитини з боку батьків. Cеред факторів, які можуть сприяти виникненню «важкої» дитини в дошкільному віці, розглядається переживання дитиною трирічної кризи. Досить цікавою є точка зору вчених, які в ролі сенситивного періоду виникнення «важких» дітей розглядають ранній вік. На їх думку емоційний голод, недостатня кількість позитивних емоцій з боку матері може викликати деформацію психіки дитини. Критичним є період з 6 місяців до 3 років. Узагальнюючи погляди науковців про сенситивні періоди виникнення «важких» дітей, можна констатувати, що вони можуть з’являтися на будь-якому етапі онтогенетичного розвитку, особливо в період переживання дитиною кризи. 4. Класифікація «важких» дітей. В психолого-педагогічній літературі немає єдиної та загальновизнаної класифікації та типології «важких» дітей. У відносно ранній класифікації П.П. Блонського виділяється п’ять типів «важких» дітей: невстигаючі, дезорганізатори, ліниві, єдина дитина в сім’ї за умови неправильного виховання, психічно недорозвинені діти [1, 59]. В.П. Кащенко, Г.В. Мурашов вказували на те, що відсутність правильного виховання зумовлює певні відхилення дитини в розвитку. Дитина з недоліками характеру – це перш за все дитина з викривленими соціальними настановами. Відповідно до цього дослідники виокремили три типи «важких» дітей: 1. «Нервові» - діти, які покинуті батьками напризволяще, травмовані соціальним середовищем. 2. «Педагогічно занедбані» - діти недостатньо підготовлені до школи, не привчені до самостійної роботи, але з нормальним інтелектом. 3. «Безпритульні» - діти, які мають батьків, але живуть у складному соціальному середовищі, в якому постійно існує загроза отримання фізичних травм [2, 7]. Г.П. Медведев за соціальним фактором диференціював «важких» дітей на: важковиховувані, педагогічно занедбані, правопорушники. Л.І. Божович, беручи за основу особливості мотиваційної сфери, виділяє чотири типи «важких» дітей: 1. «Циніки» - лідери асоціальних груп. У таких дітей спостерігається вже сформована аморальна системи поглядів та потреб. Вони порушують правила та норми поведінки свідомо. Такі діти впевнені в своїй правоті, свідомо протиставляють себе суспільству. 2. «Нестійкі» - діти, які не мають твердих моральних переконань та глибоких моральних почуттів. Їх поведінка, погляди, оцінки цілком залежать від ситуації. Вони легко підпадають під чужий вплив. 3. «Слабкі» - діти, яких штовхають на асоціальні вчинки сильні особистості. У них спостерігаються гедонічні потреби та слабкий рівень розвитку самоконтролю. Їх важко стримуватися. Бажання задовольнити безпосередні потреби є сильнішим ніж моральні почуття. Саме тому вони задовольняють свої потреби у будь-який спосіб. 4. «Афективні» - діти, які постійно переживають почуття образи. Вони впевнені в тому, що їх недооцінюють, не визнають, що оточення до них ставиться несправедливо. В.М. М’ясищев виділяє два види важковиховуваності: 1. Важковиховуваність «соціально-педагогічного походження», що випливає з умов педагогічно несприятливого або асоціального середовища, яке створює соціально негативні настанови, що виявляються в неорганізованості, недисциплінованості, хуліганстві, правопорушеннях та в легких та тяжких асоціальних діях. 2. Важковиховувані діти з різноманітними нервовими порушеннями [2, 9]. Попри існування багатьох класифікацій «важких» дітей, науковці сходяться на тому, що всіх їх об’єднує три фактори. По-перше, такі діти мають певні відхилення від норми в психічній, поведінковій, емоційно-вольовій сферах. По-друге, поведінка таких дітей коригується досить важко. По-третє, такі діти потребують особливого індивідуального підходу з боку вихователя, оскільки їх стосунки з навколишніми характеризуються неузгодженістю [2, 17]. Здійснений аналіз дозволяє виділити категорії «важких» дітей, які найчастіше вивчаються вченими. Перш за все мова йде про: невстигаючих (Л.С. Славіна, Н.А. Менчинська), недисциплінованих (Л.С. Славіна, В.Г. Сенько), дітей з затримкою психічного розвитку (Т.А. Власова, В.М. Певзнер), дітей з афективною поведінкою (Т.А. Власова, В.М. Певзнер), дітей з відхиленнями в психічному розвитку, дітей ьз яскраво вираженими віковими особливостями під час переживання кризи. 5. Причини виникнення «важких» дітей. Проблеми причин виникнення «важких» дітей є однією із дискусійних у вітчизняній та зарубіжній психології. Дослідженням у вказаному напрямку займалися: В.О. Сухомлинський, П.Ф. Лесгафт, А.П. Краковський, Є.Ш. Натанзон, Т.М. Титаренко, В.Г. Степанов, В.А. Татенко, Н.Ю. Максимова та ін. Аналіз поглядів дослідників на причини виникнення «важких» дітей дозволяє розділити їх на декілька груп. До першої групи належать причини соціально-економічного характеру, серед яких найчастіше виділяють: 1. Урбанізацію – зосередженість значної частини населення у містах ( в містах спостерігається значна ізоляція людей; адаптація до життя в місті; обмеженість простору для ігор; обмеженість власного простору; зменшується роль зовнішнього контролю та ін.); 2. Економічна скрута (батьки не можуть забезпечити дитину всім необхідним; дитина не може відвідувати гуртки, секції за інтересами; в сім’ї немає можливості оплачувати додаткові заняття та ін.). До другої групи належать причини, що пов’язані з особливостям сімейного виховання. В першу чергу мова йде про: 1. Неповні сім’ї; 2. «Синдром депривації» , який виника коли члени сім’ї зайняті своєю роботою, а дитині не приділяють увага. У дитини виникає відчуття, що її не люблять. 3. Народження другої дитини, коли першій не приділяється увага з боку батьків. За такої умови, у дитини виникає переконання в тому, що вона не потрібна. 4. Довготривале знаходження дитини без батьків. 5. Емансипація жінки. Мова йде про випадки, коли жінка захоплена своєю роботою і не має можливості приділити увагу дитині. 6. Гіперопіка. 7. Єдина дитина в сім’ї за умови неправильного виховання. 8. Негативний вплив батьків, які ведуть асоціальний образ життя. 9. Безнадзорність. 10. Порушення міри в процесі виховання. Сім’я з низьким рівнем педагогічних знань може демонструвати: відсутність єдиних вимог, неадекватне використання методів схвалення та покарання; тиск на особистість дитини; гіперопіку Третя група причин пов’язана з особливостями навчально-виховного процесу: 1. Низький рівень професіоналізму вчителя. 2. Недостатній рівень знань про вікові та індивідуальні особливості учнів. 3. Відсутність педагогічного такту. 4. Відсутність індивідуального підходу та диференційованого навчання. 5. Неузгодженість вимог вчителів. 6. Вплив «ореолів». 7.Необ’єктивність оцінювання. До останньої групи належить біологічні причини: 1. Хронічні хвороби. 2. Пологові травми. 3. Особливості нервової системи. 4. Несприятливі умови розвитку під час вагітності. 5. Особливості головного мозку. Безсумнівно, причин, які здатні викликати появу «важкої» дитини набагато більше, однак всі вони торкаються: мікро- та макросередовища, біологічних та соціальних факторів та психологічних передумов. Дослідники наголошують, що серед усіх факторів формування важковиховуваності провідними є соціальні причини. Психологічні та біологічні причини є лише передумовою для формування такого явища, як важковиховуваність Використана література: 1. Блонський П.П. Трудные школьники /П.П. Блонский. – М., 1929. – 165с. 2. Важковиховуваність: сутність, причини, реабілітація: Методичний посібник для соціальних педагогів та практичних психологів освітніх закладів / СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – 344 с. 3. Василькова Ю.В. Социальная педагогика: Курс лекций /Ю.В. Василькова, Т.А. Василькова. –М.: Изд. центр Академия, 1999. 4. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти томах. Т.5. Основы дефектологи /Л.С. Виготский – М.: Педагогика 1983. – 368 с. 5. Кочетов А.И. Работа с трудными детьми: Книга для учителя / А.И. Кочетов. – М.: Просвещение, 1986. 6. Кравцова Э.М. Формы и методы работы с подростками /Э.М. Кравцова. – К.: Вища школа, 1986. 7. Краковский А.П. Трудный возраст /А.П. Краковский. – М.: Просвещение, 1966. 8. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников /В.А. Крутецкий. – М.: Просвещение, 1965. 9. Невский И.А. Трудный успех: Из опыта работы /И.А. Невский. – М.: Просвещение, 1981. 10. Трудный подросток: причины и следствия /Под ред. В.А. Татенко. – К.: Рад. школа, 1985. 11. Юркевич В. Особливість і проблеми обдарованої дитини / В. Юркевич // Завуч. – 2003. - №17-18. – С.7.


Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль ІІ. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль ІІІ. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Ресурси

Рекомендована література

Базова

  1. Атлас для експериментального исследования отклонений в психической деятельности человека. –К., 1980. – 150 с.
  2. Бойко В.В. Трудные характеры подростков: развитие, выявление, помошь: Учебное пособие / В.В. Бойко. – СПБ.: Издательство Союз, 2002.
  3. Братусь Б.С. Аномалии личности /Б.С. Братусь. – М., 1998.-303 c.
  4. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детского психиатра / М.И. Буянов. – М.: Просвещение, 1988. – 207 с.
  5. Бютнер К. Жить с агресивними детьми: Пер с нем. / К.Бютнер.- М.: Педагогика, 1991. – 144 с.
  6. Важковиховуваність: сутність, причини, реабілітація: Методичний посібник для соціальних педагогів та практичних психологів освітніх закладів / СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – 344 с.
  7. Власова Т.А. О детях с отклонением в развитии /Т.А. Власова, М.С. Певзнер. – 2-е узд. испр. и доп. – М.: Просвещение, 1973. – 175 с.
  8. Власова Т.А. Отбор детей во вспомогательную школу / Т.А. Власова, К.С. Лебединский, В.Ф. Мачехина. – М.: Просвещение, 1983. – С.47-54.
  9. Дети с задержкой психического развития / Под ред. Власовой Т.В.,
  10. Запорожец А.В. Избр. психол. тр.: В 2 т. /А.В.Запорожец. – М.: Педагогика, 1986. – Т.1. –257 с., Т.2. – 296 с..
  11. Изард К. Эмоции человека [пер. с англ.] /К.Изард. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 440 с.
  12. Королев В.В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей /В.В. Королев. – М.: Медицина, 1992. -208 с.
  13. Кравцова Э.М. Формы и методы работы с подростками /Э.М. Кравцова.- К.: Вища школа, 1986.
  14. Краковский А.П. Трудный возраст / А.П. Краковский. – М.: Просвещение, 1966.
  15. Лебединская К.С. Подростки с нарушениями в аффективной сфере: Клинико психологическая характеристика «трудных подростков» /К.С. Лебединская, М.М. Райская, Г.В. Грибанова. – М.: Педагогика, 1988. – 168 с.
  16. Лебединский В.В. Нарушения психического развития детей /В.В. Лебединский. – М.: МГУ, 1986.
  17. Леви Н. Нестандартный ребенок /Н.Леви. – М.: Центр психологии и психотерапии. 1992. – 225 с.
  18. Лобанова А.С. Соціально-психологічні аспекти роботи з підлітками,схильними до девіації: Навчальний посібник / А.С. Лобанова, Л.В. Калашнікова. – К.: Каравела, 2012. – 368 с.
  19. Максимова Н.Ю. Основи дитячої патопсихології: Навчальний посібник /Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, В.М. Піскун. – К.: Перун, 1996. – 254с.
  20. Менчинская Н.А. Психологические проблемы неуспеваемости школьников /Н.А. Менчинская. –М.: Просвещение, 1971.
  21. Натанзон Е.Ш. Приемы педагогического воздействия / Е.Ш. Натанзон. – М.: Просвещение, 1972.
  22. Патохарактерологические исследования у подростков / Под ред. А.Е. Личко, Н.Я. Иванова. –Л., 1981. – 120 с.
  23. Погребняк Є.П. Виховання «важких» підлітків /Є.П. Погребняк. – К.: Знання, 1979.
  24. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: Просвещение, 1991.- 303 с.
  25. Рубинштейн С.Я. Психология умственно отсталого школьника /С.Я. Рубинштейн. –М.: Просвещение, 1970. – 192 с.
  26. Славина С.Л. Дети с аффективным поведеним /С.Л. Славина. – М.: Педагогика, 1966. – 150 с.
  27. Славина С.Л. Индивидуальный подход к неуспевающим и недисциплинированным школьникам / С.Л. Славина. – М.: Педагогика, 1958.
  28. Трудный подросток: причины и следствия / Под ред. В.А. Татенко. – К.: Рад. шк., 1985. – 175 с .

Допоміжна література:

  1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологію /Г.С. Абрамова. – М.: Академия, 1996. – 224 с.
  2. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психический деятельности /К.А.Абульханова-Славская.- М.: Наука, 1973. –288с.
  3. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М.Андреева.- М.: Аспект-Пресс, 1997. – 316 с.
  4. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа /А.Г.Асмолов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 367 с.
  5. Байярд Р.Т. Ваш беспокойный подросток: Практическое руководство для отчаявшихся родителей: Пер. с англ. / Р.Т. Байярд. - М.: Просвещение, 1991.- 224 с.
  6. Блонский П.П. Избр. пед. и психол. соч.: В 2 т. /П.П.Блонский. – М.: Педагогика, 1979. –340с.
  7. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств /Т.П.Гаврилова.- М.: Знание, 1984. -78с.
  8. Донцов А.И. Проблемы груповой сплоченности / А.И.Донцов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 128с.
  9. Ковалев С.М. Психология личности /С.М.Ковалев. - М.: Просвещение, 1970. – 233 с.
  10. Кон И.С. Психология ранней юности /И.С. Кон. –М.: Просвещение, 1989. – 255 с.
  11. Королев В.В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей /В.В. Королев. – М.: Медицина, 1992. – 208 с.
  12. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений / В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1976. – 286 с.
  13. Лейтес Н.С. Об умственной одаренности /Н.С.Лейтес. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. – 214с.
  14. Леонгард К. Акцентуированные личности [пер. с нем.] – К.: Вища шк., 1989. – С.276-285.
  15. Мясоед П.А. Проблемы ненормативного психического развития /П.А. Мясоед // Вопросы психологи. – 1994. - №6. – С.49-57.
  16. Общая психодиагностика / Под ред. А.А.Бодалева, В.В. Столина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 304 с.
  17. Отстающие в учении школьники / Под ред. З.И. Калмыковой, И.Ю. Кулагиной- М.: Педагогика, 1986. – 208 с.
  18. Прихожан А.М. Дети без семьи /А.М. Прихожан. – М.: Педагогика, 1990.- 160 с.
  19. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся. /Под ред. В.А. Татенко. – К.: Рад. шк., 1989. – 127 с.
  20. Раттер М. Помощь трудным детям: Пер. с англ./М.Раттер. – М.: Прогресс, 1987. – 422 с.

Інформаційні ресурси

  1. www.nbuv.gov.ua -Національна бібліотека України ім. І.І. Вернадського
  2. www.uk.wikipedia.org - Україномовна версія он-лайн енциклопедія «Вікіпедія»
Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Навчальний_курс_%22Психологія_%22важкого%22_учня%22&oldid=221389