Відмінності між версіями «Гуцало 7.6. Розвиток мотиваційної сфери підлітка»

Версія за 18:09, 13 січня 2016

За словами Л.С. Виготського саме у підлітковому віці протягом порівняно невеликого часу відбуваються інтенсивні та глибокі зміни у рушійних силах поведінки [11]. За своєю будовою мотиваційна сфера починає характеризуватися не лінійністю мотивів, а ієрархічною структурою, наявністю певної системи супідрядності різних мотиваційних тенденцій.

З розвитком процесів самосвідомості поглиблюються якісні зміни мотивів. Частина їх набуває більшої сталості, інтереси трансформуються у стійкі захоплення. За механізмом дії мотиви утворюються вже на основі свідомо поставленої мети і усвідомлено прийнятих інтенцій (намірів).

Підліток стає здатним свідомо керувати власними потребами та намірами, він починає формувати нові життєві плани і перспективи. Якщо усі переживання, інтереси, прагнення підлітка зосереджені на проблемах тільки шкільного життя, то це свідчить про певне порушення (затримку) розвитку особистості, неготовність до переходу на новий віковий етап.

У мотиваційній сфері і поведінці загалом простежуються два протилежні прагнення – до індивідуалізації, емансипації у всіх сферах життя (особливо у стосунках з батьками) і до підпорядкування інтересам групи ровесників, наслідування, спільного підкорення моді. Для цього віку властиве прагнення виокремитися, страх знівелювати себе, своє Я, свою індивідуальність, які тільки-но починають проявлятися, і не менш сильне бажання знайти свою референтну групу й стати “одним із”, злитися з нею, суспільством, світом, відчути себе їх частиною. Актуальним є прагнення бути не гіршим за інших, не втратити своє Я.

З дорослішанням підліток усе частіше і послідовніше виявляє просоціальну та індивідуально-суспільну мотивацію діяльності, що супроводжується ослабленням групової мотивації. Мотиви виникають на основі свідомо поставленої мети та свідомо прийнятого наміру (Л.І. Божович).

Головними потребами підліткового віку є: потреба у самоствердженні, потреба уміти щось робити, потреба щось значити для інших, потреба рівноправного спілкування з дорослими, посилення статевої ідентифікації [23, с.42].

У цьому віці виникають також особливі потреби, пов’язані з намагання подолати у своїй самореалізації межі школи та прилучитися до життя і діяльності дорослих; потреба відповідати не тільки вимогам тих, хто оточує підлітка, а й власним вимогам та самооцінці, самоствердитись, знайти і зайняти своє місце у товаристві ровесників. Водночас спостерігається індивідуалістична акцентуація особистості, спрямованість активності на задоволення насамперед власних потреб у визнанні та повазі, в автономії.

Рушійною силою психологічного розвитку підлітка є інтереси. У підлітковому віці з’являються нові захоплення, нові інтереси. Порівняно з молодшим шкільним віком інтереси у підлітків набувають більшої цілеспрямованості, активності та глибини. З іншого боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість і лише у старших підлітків набувають певної стійкості. Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості. Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намірів, яке супроводжується серйозними зусиллями щодо підготовки себе до омріяного майбутнього.

Спостерігається диференціація і поглиблення пізнавальних інтересів підлітків. У багатьох учнів з'являється стійке прагнення до розумової роботи, оволодіння новими знаннями та вміннями, усвідомлений інтерес до певних навчальних предметів і відповідних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту. У деяких підлітків обсяг знань з однієї чи кількох галузей може набагато перевищувати вікову норму.

Чим стійкіші професійні наміри підлітка, тим більш диференційованим його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізнюються як “потрібні” та “непотрібні”). Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває характеру самоосвіти у певному напрямку і з чіткою метою – оволодіти знаннями, необхідними для майбутньої професійної діяльності.

Л.С. Виготський перерахував декілька груп інтересів підлітків, котрі він назвав домінантами: “егоцентрична домінанта” – інтерес до власної особи; “домінанта далини” – великі масштаби суб'єктивно є більш привабливими, ніж поточні справи; “домінанта зусиль” – тяжіння до опору, вольового напруження, протесту; “домінанта романтики” – потяг до невідомого, ризикованого, героїчного. У цілому, мотиваційно-потребову сферу підлітка структурує егоцентрична (егодомінантна) спрямованість.

Захоплення підлітків дуже сильні, їм притаманний позаучбовий характер та змінюваність. Перетинаються зі шкільним навчанням лише інтелектуально-естетичні захоплення, бо вони пов'язані з глибоким інтересом до улюбленого заняття (історія, радіотехніка, музика, малювання).

Класифікація захоплень підлітків:

• інтелектуально-естетичні (захоплення історією, радіотехнікою, музикою, малюванням тощо);

• егоцентричні (захоплення модними сферами діяльності, зокрема малопоширеним видом спорту, іноземною мовою тощо, – заради демонстрації своїх успіхів);

• тілесно-мануальні (заняття спортом, в столярній майстерні, керування автомобілем, мотоциклом – заради отримання задоволення від процесу діяльності); накопичувальні (колекціонування);

• інформаційно-комунікативні (захоплення новою, але не дуже змістовною інформацією, яка не потребує глибокого осмислення та засвоєння;

• спілкуванням з однолітками, яке дає змогу обмінюватися такою інформацією).

Зникнення інтересу до навчання свідчить про необхідність зацікавити учня навчальним предметом на новому рівні, оскільки те, що цікавило його в молодшому шкільному віці, втратило актуальність. Інтерес навчального предмету залежить від усвідомлення його корисності, життєвої значущості знань особисто для учня. Педагог повинен переконати учнів у практичній корисності здобування знань. Для цього педагогу потрібно мати внутрішню впевненість і доказові, переконливі аргументи. В іншому раз йому буде важко зацікавити предметом, який викладає.

Думка

далі п.7.7.