Відмінності між версіями «Стаття до проекту "Інформаційне суспільство" Пацаул Дарія»

Поточна версія на 15:14, 16 грудня 2015

Епос. Ю. Андрухович. Рекреації.

Гуманістична спрямованість твору полягає в тому, що еклектична карнавальна процесія демонструє руйнацію соціальної і ціннісної ієрархії – актуалізується ідея складного національного відродження через неготовність до свободи. Через картини пияцтва, розпусти й псевдопатріотизму розкривається моральна порожнеча героїв, які символізують собою зневірене покоління, що втратило ідеали. Таким чином, письменник прагне знайти шляхи оновлення суспільства, вказавши на його вади.

Правдивість і глибина зображуваного життя розкривається через гостре висміювання української дійсності, а елементи гротеску та фарсу увиразнюють його. Роман є правдивим, хоча письменник обрав для втілення ідеї форму карнавалу, оскільки в ньому є відображення кризи власного «я» людини кінця ХХ століття (самотність, розчарування, невизначеність), людини, яка шукає себе в собі, перебираючи ролі й маски.

Повнота осягнення теми також притаманна даному творові, оскільки порушує багато проблем: відображення кризи власного «я» людини кінця ХХ століття (самотність, розчарування, невизначеність), людини, яка шукає себе в собі, перебираючи ролі й маски; ревізія української народної традиції літератури; складнощі національного відродження; необхідність кардинальних змін в українському суспільстві.

Оптимальність організації літературного твору полягає у використанні принципу карнавальності (Свято Воскресаючого Духу), де форма карнавалу означає ілюзорність кардинальних змін.

Взаємодія змісту й форми виявляється у виборі жанру роману для втілення художньої ідеї. Роман дозволяє розлого та широко, з використанням кількох сюжетних ліній та персонажів втілити масштабність художньої ідеї та проблематики.

Тематика роману відзначається широтою: в ньому зображено Свято Воскресаючого Духу як потреба української нації відродитися. Проте шлях відродження не є простим, і проблема криється в українському суспільстві, яке ще не повною мірою готове до нових змін, адже суспільству не вистачає свободи мислення, готовності до оновлення. На рівні проблематики розкривається багато питань: моральна порожнеча героїв, які символізують собою зневірене покоління, що втратило ідеали; ідея складного національного відродження через неготовність до свободи; відображення кризи власного «я» людини кінця ХХ століття (самотність, розчарування, невизначеність), людини, яка шукає себе в собі, перебираючи ролі й маски; питання української традиції в літературі.

Прийом характеротворення реалізується в зображенні людини кінця ХХ століття та її проблем – самотності, неготовності до кардинальних змін, які назріли не тільки в суспільстві, а й у власному внутрішньому світі, моральний занепад. Ю. Андрухович заради напруженості сюжетної лінії використовує стилізацію масової літератури.

Створення нових жанрових структур полягає в алюзіях на відомий роман М. Булгакова «Майстер та Маргарита». В основному ж письменник дотримується канонів роману: декілька сюжетних ліній, наявність багатьох персонажів, масштабність зображуваного протягом великого проміжку часу.

На рівні художнього мовлення має місце вживання у романі елементів суржикового мовлення, вульгаризму, слів інвективної лексики і т. д. Так автор відображує внутрішній стан персонажів та втілює художню ідею твору.