Відмінності між версіями «Розвиток фізичної культури у період військової демократії»
2457874 (обговорення • внесок) |
2457874 (обговорення • внесок) |
||
| (не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Історія фізичної культури і спорту вивчає виникнення і розвиток засобів, форм, методів, теорій і систем фізичного виховання на різних етапах існування суспільства. Будучи важливим розділом науки про фізичну культуру і спорт, історія розглядає їх як частина всієї людської культури. На основі об'єктивних закономірностей розвитку людського суспільства, що діють, простежується еволюція фізичної культури з якнайдавніших часів до наших днів. Науково-теоретичною основою історичної науки про фізичну культуру і спорт є діалектичний і історичний матеріалізм. Застосування діалектичного матеріалізму дозволяє розглядати весь хід розвитку фізичної культури і спорту у взаємному зв'язку обумовленості з іншими сторонами життя суспільства. Показуючи фізичну культуру і спорт в безперервному русі, зміні, історія розглядає їх розвиток як результат боротьби нових ідей із старими.[[Файл:Liho;.jpg|міні]] Діалектичні закономірності дають нам можливість скласти наукове уявлення про поступальний розвиток фізичної культури впродовж всієї історії суспільства. На основі законів історичного матеріалізму розвиток фізичної культури і спорту розглядається залежно від конкретної суспільно-економічної формації, географічного середовища, національних особливостей. Історичний матеріалізм дозволяє розкрити класову природу фізичної культури, зрозуміти, що її справжніми творцями і творцями є народні маси, а не окремі особи. Історія фізичної культури і спорту – увлекательная наука. За час свого існування вона накопичила величезно кількість цікавих матеріалів, що наочно показують розвиток фізичної культури. | |
| − | Проблеми життя людей | + | [[Файл:Image037.jpg|міні]] |
| − | Виникнення фізичної культури як частини загальнолюдської культури | + | Проблеми життя людей в первісному суспільстві, їх економічного устрою і культури відвіку цікавили вчених різних країн. Одні за основу розвитку людського суспільства брали духовні, інстинктивні і біологічні мотиви (До. Бюхер, До. Гросс, Р. Спенсер, До. Дім). інші виходили з умов матеріального життя первісного суспільства, трудової діяльності людей, розглядаючи людину як біосоціальна істота. Марксистсько-ленінська наука дала також можливість розглядати походження і первинний розвиток фізичного виховання і спорту з матеріалістичних позицій. Виникнення фізичної культури як частини загальнолюдської культури обумовлено матеріальним життям первісного суспільства, причому цей процес протікав при взаємодії характеру і рівня первісного виробництва (полювання, рибальства, збирача), складових об'єктивний чинник, і свідомість людини, що є чинником суб'єктивним. Сучасна наука встановила, що охота на крупних тваринах повинна бути віднесена до найранішого періоду становлення людського суспільства. Колективне полювання – явище социальнообусловленное: загоничі повинні були погоджувати свої дії з діями інших учасників полювання. При цьому потрібно було проявити велику фізичну силу, спритність, витривалість, завзятість і увагу. В процесі колективного полювання посилювалася активність людини, накопичувалися навики, такі необхідні в боротьбі за існування. Людина впродовж багатьох тисячоліть знаходилася в умовах «змагання» в силі, швидкості, спритності і витривалості з багатьма видами тварин. Охота, збирач, рибальство виробляли фізичну стійкість, знижену чутливість до травм розвивали спостережливість, поповнювали практичні знання. Виготовлення і застосування мисливських знарядь також вимагали належного фізичного розвитку людини, певних рухових навиків. Первісна техніка поступово змінювалася – збільшувалася швидкість рухів у зв'язку з вживанням метальної зброї. Археологія свідчить, що слабка технічна озброєність примушувала людину в період палеоліту діяти колективно. Проте лише одна потреба в хорошому фізичному розвитку ще не могла привести до появи фізичних вправ. У якнайдавнішої людини на відміну від тварин існував соціальний спосіб передачі досвіду (люди зберігали знаряддя і передавали з покоління в покоління навики їх виготовлення і використання). Саме це привело стародавню людину до того, що він звернув увагу на явище упражняемости в процесі праці. Фізичні вправи були не тільки засобом підготовки до майбутньої діяльності, але і служили для передачі досвіду, були направлені на узгодження рухових актів, співпраці, вироблення плану сумісних дій. Досвід застосування фізичних вправ фіксувався і закріплювався в наочних образах первісного мистецтва. |
| − | Сучасна наука встановила, що | + | |
| − | Людина | + | Здібність до мислення дозволила людині встановити, зокрема, зв'язок між попередньою підготовкою і результатами полювання. З цієї миті і починається поступове відділення ряду рухових актів від виробничої основи і перетворення їх в первинні фізичні вправи. Вказані дії протікали поза прямим виробничим процесом (навчання стрілянині на точність попадань в різні зображення тварин відоме за археологічними джерелами). При цьому мисливець усвідомлював реальну дійсність, а правильність своїх рухів зіставляв із справжнім полюванням, бачивши безперечну користь в попередній підготовці. Аналогічну роль грав і ритуал, який в цьому випадку також виконував функцію підготовки майбутньої діяльності. Ритуал надавав належну психологічну дію: тонізував сили учасників майбутнього полювання, мобілізував волю мисливців. Виникнення фізичних вправ слід віднести до найранішого, дорелигиозному періоду в історії людського суспільства, коли його раціональні, «змістовні» дії ще не були обтяжені магічними актами. Практичні знання людини виникли значно раніше за релігію, вони передавалися з покоління в покоління (знаряддя праці, здобич вогню і ін.). власної природи людини. |
| − | Проте лише одна потреба в хорошому фізичному розвитку ще не могла | + | [[Файл:428319.jpg|міні]] |
| − | Аналогічну роль грав і ритуал, який | + | Крах патріарха і періоду військової демократії створив в Італії умови для розвитку фізичної культури на класовій основі. Малюнки на вазах і в місцях поховання етрусків, виявлені в ході розкопок, зберегли сліди змагань по легкій атлетиці, боротьбі і плаванню в історичний період, що передував Стародавньому Риму. Подібні ж пам'ятники збереглися з життя грецьких колоній в південній Італії з тією різницею, що тут були поширені гімназії і палестри грецького типу. Таким чином, фізична культура Риму складалася з особливостей, що відрізняли фізичну культуру греків, що населяли Італію, створили свою державу етрусків і латинських племен латинян. Спортивні ігри, що проводилися союзом, були найтіснішим чином пов'язані з ритуалами, покликаними забезпечити родючість, успіх в бою, із залишками тотемізму, родовими культурами, поклонінням сімейним божествам і шануванням предків. Згідно переказам, в програму змагань входили біг, гонки колісниць, фехтування і боротьба. Образ головного бога покровителя, ритуал і самі ігри із зміною співвідношення сил набували поступово все більш «римського» характеру. На іграх 8–7 століть до наший ери сусідні народи були присутні тільки як гості. У історії описаний випадок, коли сабинян запросили на культові змагання і пограбували їх. |
| − | Виникнення фізичних вправ слід віднести до | + | |
| + | *Посилання на презентацію у '''Google Диск''' | ||
| + | |||
| + | *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск''' | ||
| + | *Посилання на опитування або анкету у | ||
| + | ''' | ||
Поточна версія на 17:58, 9 грудня 2015
Історія фізичної культури і спорту вивчає виникнення і розвиток засобів, форм, методів, теорій і систем фізичного виховання на різних етапах існування суспільства. Будучи важливим розділом науки про фізичну культуру і спорт, історія розглядає їх як частина всієї людської культури. На основі об'єктивних закономірностей розвитку людського суспільства, що діють, простежується еволюція фізичної культури з якнайдавніших часів до наших днів. Науково-теоретичною основою історичної науки про фізичну культуру і спорт є діалектичний і історичний матеріалізм. Застосування діалектичного матеріалізму дозволяє розглядати весь хід розвитку фізичної культури і спорту у взаємному зв'язку обумовленості з іншими сторонами життя суспільства. Показуючи фізичну культуру і спорт в безперервному русі, зміні, історія розглядає їх розвиток як результат боротьби нових ідей із старими.
Проблеми життя людей в первісному суспільстві, їх економічного устрою і культури відвіку цікавили вчених різних країн. Одні за основу розвитку людського суспільства брали духовні, інстинктивні і біологічні мотиви (До. Бюхер, До. Гросс, Р. Спенсер, До. Дім). інші виходили з умов матеріального життя первісного суспільства, трудової діяльності людей, розглядаючи людину як біосоціальна істота. Марксистсько-ленінська наука дала також можливість розглядати походження і первинний розвиток фізичного виховання і спорту з матеріалістичних позицій. Виникнення фізичної культури як частини загальнолюдської культури обумовлено матеріальним життям первісного суспільства, причому цей процес протікав при взаємодії характеру і рівня первісного виробництва (полювання, рибальства, збирача), складових об'єктивний чинник, і свідомість людини, що є чинником суб'єктивним. Сучасна наука встановила, що охота на крупних тваринах повинна бути віднесена до найранішого періоду становлення людського суспільства. Колективне полювання – явище социальнообусловленное: загоничі повинні були погоджувати свої дії з діями інших учасників полювання. При цьому потрібно було проявити велику фізичну силу, спритність, витривалість, завзятість і увагу. В процесі колективного полювання посилювалася активність людини, накопичувалися навики, такі необхідні в боротьбі за існування. Людина впродовж багатьох тисячоліть знаходилася в умовах «змагання» в силі, швидкості, спритності і витривалості з багатьма видами тварин. Охота, збирач, рибальство виробляли фізичну стійкість, знижену чутливість до травм розвивали спостережливість, поповнювали практичні знання. Виготовлення і застосування мисливських знарядь також вимагали належного фізичного розвитку людини, певних рухових навиків. Первісна техніка поступово змінювалася – збільшувалася швидкість рухів у зв'язку з вживанням метальної зброї. Археологія свідчить, що слабка технічна озброєність примушувала людину в період палеоліту діяти колективно. Проте лише одна потреба в хорошому фізичному розвитку ще не могла привести до появи фізичних вправ. У якнайдавнішої людини на відміну від тварин існував соціальний спосіб передачі досвіду (люди зберігали знаряддя і передавали з покоління в покоління навики їх виготовлення і використання). Саме це привело стародавню людину до того, що він звернув увагу на явище упражняемости в процесі праці. Фізичні вправи були не тільки засобом підготовки до майбутньої діяльності, але і служили для передачі досвіду, були направлені на узгодження рухових актів, співпраці, вироблення плану сумісних дій. Досвід застосування фізичних вправ фіксувався і закріплювався в наочних образах первісного мистецтва.
Здібність до мислення дозволила людині встановити, зокрема, зв'язок між попередньою підготовкою і результатами полювання. З цієї миті і починається поступове відділення ряду рухових актів від виробничої основи і перетворення їх в первинні фізичні вправи. Вказані дії протікали поза прямим виробничим процесом (навчання стрілянині на точність попадань в різні зображення тварин відоме за археологічними джерелами). При цьому мисливець усвідомлював реальну дійсність, а правильність своїх рухів зіставляв із справжнім полюванням, бачивши безперечну користь в попередній підготовці. Аналогічну роль грав і ритуал, який в цьому випадку також виконував функцію підготовки майбутньої діяльності. Ритуал надавав належну психологічну дію: тонізував сили учасників майбутнього полювання, мобілізував волю мисливців. Виникнення фізичних вправ слід віднести до найранішого, дорелигиозному періоду в історії людського суспільства, коли його раціональні, «змістовні» дії ще не були обтяжені магічними актами. Практичні знання людини виникли значно раніше за релігію, вони передавалися з покоління в покоління (знаряддя праці, здобич вогню і ін.). власної природи людини.
Крах патріарха і періоду військової демократії створив в Італії умови для розвитку фізичної культури на класовій основі. Малюнки на вазах і в місцях поховання етрусків, виявлені в ході розкопок, зберегли сліди змагань по легкій атлетиці, боротьбі і плаванню в історичний період, що передував Стародавньому Риму. Подібні ж пам'ятники збереглися з життя грецьких колоній в південній Італії з тією різницею, що тут були поширені гімназії і палестри грецького типу. Таким чином, фізична культура Риму складалася з особливостей, що відрізняли фізичну культуру греків, що населяли Італію, створили свою державу етрусків і латинських племен латинян. Спортивні ігри, що проводилися союзом, були найтіснішим чином пов'язані з ритуалами, покликаними забезпечити родючість, успіх в бою, із залишками тотемізму, родовими культурами, поклонінням сімейним божествам і шануванням предків. Згідно переказам, в програму змагань входили біг, гонки колісниць, фехтування і боротьба. Образ головного бога покровителя, ритуал і самі ігри із зміною співвідношення сил набували поступово все більш «римського» характеру. На іграх 8–7 століть до наший ери сусідні народи були присутні тільки як гості. У історії описаний випадок, коли сабинян запросили на культові змагання і пограбували їх.
- Посилання на презентацію у Google Диск
- Посилання на власний фотоальбом у Google Диск
- Посилання на опитування або анкету у
