|
|
| Рядок 33: |
Рядок 33: |
| | #[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD] Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості. | | #[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD] Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості. |
| | #[http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=311&type=biogr]Біографічні відомості. | | #[http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=311&type=biogr]Біографічні відомості. |
| − | #[http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2568&album_id=119&category=STATJI] Біографія Івана Величковського | + | #[http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2568&album_id=119&category=STATJI] |
| − | Зміст: | + | |
| − | 1.Біографічні відомості.
| + | |
| − | 2.Творчість Величковського
| + | |
| − | 3.Курйозне віршування
| + | |
| − | 4. Висновок.
| + | |
| − | 1.Найпомітнішим представником новомодного так званого барокового віршування був український віршописець другої половини ХVІІ століття Іван Величковський.
| + | |
| − | Про життя цього поета до нас дійшли дуже скупі відомості. Можливо, що народився він в 40-50 –х рр. на Чернігівщині, де протягом ХVІІ ст. проживали Величковські. Немає сумніву, що І. Величковський навчався в Київській колеії, яка справила значний вплив на нього як поета. Про І. Величковського є згадка в літописі Самійла Величка під 1687 р. Перу І. Величковського належать панегірик на честь чернігівського єпископа Л. Барановича, опублікований приблизно у 1680-1683 рр., та рукописні збірки віршів «Зегар з полузегарком» (1690 р.) і «Млеко от овцы пастыру належное» (1691 р.), що він їх підніс Київському митрополитові Варлааму Ясинському.
| + | |
| − | І. Величковський, людина великої ерудиції, добрий знавець літератури античної Греції, Давнього Риму, ренесансової культури Західної Європи, а також церковної літератури, належав до працівників Чернігівської друкарні Л. Барановича, пізніше переселився до Полтави, де був пресвітером Успенської церкви. Там він і помер, як гадають, 1701 р.
| + | |
| − | 2. Серед віршів І. Величковського, що ввійшли до його збірок, виділяються епіграми. Це улюблений жанр поета. Він зацікавився ним, мабуть, будучи ще учнем Київської колегії, бо у курсах поетики цієї школи багато місця приділялось характеристиці епіграм, зверталась увага на їх лаконічність та дотепність.
| + | |
| − | За змістом епіграми Величковського поділяються на світські та релігійно-моралізаторські. У світських епіграмах помітний сатиричний елемент, вістря сатири звернене в них проти експлуататорів тогочасного суспільства.
| + | |
| − | Теми для окремих епіграм Величковський черпав з творів англійського віршописця Джона Овена (1560-1622), які були йому відомі латинською мовою.
| + | |
| − | Епіграми Величковського складені за силабічною системою віршування, кількість складів у віршових рядках різна (13, 11, 8 і 6). Їх віршова форма бездоганна.
| + | |
| − | Є у віршах Величовського і багато «модерного». Він складав курйозні вірші, що були виявом поетичного штукарства. Техніку цих віршів Величковський також засвоїв з курсу шкільної поетики. На той час було багато форм курйозних віршів: акростих, або акровірш, в якому перші рядки утворювали назву, ім’я, прізвище або цілий вислів; раковидний вірш, в якому слова зліва направо і навпаки читалися однаково з цим самим значенням тощо.
| + | |
| − | 3. Барокова поезія другої половини XVII століття стимулювалася засвоєнням теоретико-літературних знань і розвивалася у найтіснішому контакті з викладанням поезії в школі. На той час писання поезії не було таїнством. Для епохи бароко створення віршів є обов'язком. У школах викладалася теорія поезії — поетика. Велика увага приділялася концептуальній насиченості, парадоксальності вірша. Характерною ознакою барокової поезії, на думку дослідників, є надзвичайно гіпертрофований розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів "бароко" — вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами. Загалом, у поезії цієї доби виразно виявлена тенденція циклізувати поезії, об'єднувати їх у групи на підставі жанрово-тематичної спорідненості, певної художньої форми тощо.
| + | |
| − | Поезія XVII століття не менш багата експериментами, ніж сучасна авангардна лірика. Яскравим представником курйозного барокового вірша є Іван Величковський — автор двох збірок із цікавими назвами "Зеґар з полузеґарком" ("Годинник і півгодинник") та "Млеко". В основу першої збірки покладено філософську концепцію минущості часу. Збірка складається з кількох частин. "Зеґар цілий" містить двадцять чотири вірші, які визначають зміст кожної години доби, двовірші співають славу Богородиці, а рефреном звучить "Радуйся!" Друга частина доповнює першу, години розбиваються на денні й нічні. Третя частина — "Минути", тобто хвилини, побудована за принципом анафоричної рими.
| + | |
| − | Збірка "Млеко" є своєрідним зразком хрестоматії експериментального вірша, становить ніби добірку прикладів різних видів курйозного й фігурного віршування. Збірка складається з передмови й кількох розділів. І. Величковський подає різні зразки фігурного вірша, наприклад, "ехо" (луна), принцип якого полягає в тому, що два останні склади, повторюючись, відлунюють у наступному рядку; "рак літеральний" — паліндром, у якому літери читаються зліва направо і справа наліво; "рак словний" — ритміка зберігається, слова читаються зліва направо й навпаки; "піраміди", "лабіринти", інші графічні фігури; акровірш тощо. Естетичний смисл цих словесних "іграшок", як назвав свої фігурні вірші Іван Величковський, полягав у тому, щоб стимулювати інтелектуальний потенціал читача, який допомагав би осягнути невідоме й незрозуміле та давав би естетичну насолоду від "розгадування загадок".
| + | |
| − | 4.Висновок: Фігурні вірші стоять на межі різних видів мистецтва. Це своєрідний химерний синтез зорового й слухового образів, перетин словесного й графічного вираження смислу. Таке кооперування різних мистецьких форм є характерною тенденцією для барокової естетики. Автор фігурних віршів повинен мати неабиякий талант володіння словом, бути в постійному художньому пошуку. Іван Величковський і є саме таким митцем слова, чия експериментальна творчість через стільки часу стала справжнім поштовхом для цілої плеяди оригінальних українських поетів-вісімдесятників, таких як І. Іов, М. Мірошниченко, М. Сарма-Соколовський, Н. Гончар, В. Женченко, А. Мойсієнко.
| + | |
| | | | |
| | ===Додаткові матеріали проекту=== | | ===Додаткові матеріали проекту=== |
Реферат на тему :Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості.
