Відмінності між версіями «Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича»
Матеріал з Вікі ЦДУ
3920391 (обговорення • внесок) (→Матеріали проекту) |
3920391 (обговорення • внесок) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 67: | Рядок 67: | ||
[[Файл:Феофан_Прокопович,_висновки.ppt|міні]] | [[Файл:Феофан_Прокопович,_висновки.ppt|міні]] | ||
Звіт у вигляді презентації. | Звіт у вигляді презентації. | ||
| + | |||
| + | [https://drive.google.com/open?id=0B_QLUQXh2erZVXU4ZlJiMEpRSWc Феофан Прокопович] | ||
Поточна версія на 08:50, 24 листопада 2015
Зміст
Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича
Якщо є додайте логотип проекту
Ідея проекту
Задум: донести до читачів та користувачів цікаву інформацію щодо життя та творчості Феофана Прокоповича Мета: відшукати якнайбільше фактів та історичних джерел для досліждення життя Феофана Прокоповича
Автор проекту
Матеріали проекту
Інтернет ресурси проекту
Додаткові матеріали проекту
Хронологічна таблиця
| Дата | Подія |
|---|---|
| 18 червня 1681 | народився у Києві |
| 1698 | закінчив освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Вступає до Володимир-Волинського уніатського колегіуму. переведений до римської католицької академії Св. Афанасія |
| 28 жовтня 1701 | залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить Францію,Швейцарію, Німеччину, деякий час студіює в місті Галле, де знайомиться з ідеями реформаторства. |
| 1704 | повертається в Україну, спершу в Почаївський монастир, потім у Київ, зрікається католицької віри, проходить єпітимію і постригається у православні ченці, прийнявши ім'я Феофана в пам'ять про свого дядька. |
| 1705 | викладав риторику, піїтику та філософію у Києво-Могилянському колегіумі, уклав курс піїтики та риторики, написав трагікомедію «Володимир», присвятивши її гетьману Івану Мазепі. Водночас пише й виголошує богословсько-філософські проповіді, завдяки яким був помічений київським генерал-губернатором Д.Голіциним та О.Меншиковим. |
| 1707 | стає префектом Києво-Могилянської академії. |
| 1711 | його беруть у складі почту царя Петра I в Прутський похід, під час якого в Яссах він виголошує з нагоди річниці Полтавської битви проповідь, яка сподобалася цареві. Після повернення до Києва Феофана Прокоповича призначено ректором Києво-Могилянської академії і професором богослов'я. Водночас він стає ігуменом Братського монастиря. |
| 1716 | за бажанням Петра I Прокопович переїжджає до Петербурга. |
| 1718 | призначений єпископом псковським і нарвським, стає наближеним до царського двору. Пише на замовлення царя книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент» 1720. |
| 1721 | призначений віце-президентом найсвятішого синоду, головою якого був виходець з УкраїниСтефан Яворський. |
| 1724 | Феофан за наказом царя пише указ про устрій чернецтва, який упорядковував і регламентував монастирське життя за взірцем давніх монастирських статутів, спрямовував чернече життя на користь суспільству, бере активну участь у здійсненні реформ у Росії. Після смерті Петра I сприяє сходженнюКатерини I на трон. |
| 1725 | Прокоповича призначено архієпископом новгородським і першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви. Він бере участь в організації Російської академії наук, очолює так звану «учену дружину» діячів культури, до якої належали Татищев, Кантемір та ін. Останнє десятиріччя життя майже залишив діяльність вченого, зазнавав переслідувань з боку противників петровської політики, які плели навколо Прокоповича інтриги, слали в синод доноси, намагаючись позбавити його високого становища в церковній ієрархії. |
| 19 вересня 1736 | помер у Новгороді, похований у новгородському Софійському соборі. |
Результати проекту
Файл:Феофан Прокопович, висновки.ppt Звіт у вигляді презентації.
