Відмінності між версіями «Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича»
Матеріал з Вікі ЦДУ
3920391 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: [[{{subst:Шаблон:Шаблон проекту}}]]) |
3920391 (обговорення • внесок) |
||
(не показані 22 проміжні версії цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | =='''''<font color='red' size=6>Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича</font>'''''== | |
− | =='''''<font color='red' size=6> | + | [[Файл:Prokopovich.jpg|міні]] |
Якщо є додайте логотип проекту | Якщо є додайте логотип проекту | ||
==Ідея проекту== | ==Ідея проекту== | ||
− | + | Задум: донести до читачів та користувачів цікаву інформацію щодо життя та творчості Феофана Прокоповича | |
+ | Мета: відшукати якнайбільше фактів та історичних джерел для досліждення життя Феофана Прокоповича | ||
==Автор проекту== | ==Автор проекту== | ||
− | + | [[Користувач:3920391|Мурадова Сабіна Джаванівна]] | |
== Матеріали проекту == | == Матеріали проекту == | ||
+ | [[Реферат на тему проекту]] | ||
+ | |||
===Інтернет ресурси проекту=== | ===Інтернет ресурси проекту=== | ||
− | + | # [http://pidruchniki.com/12631113/ritorika/feofan_prokopovich| Феофан Прокопович] | |
+ | # [http://www.nbuv.gov.ua/node/794| Феофан Прокопович – визначний діяч епохи бароко] | ||
+ | [https://www.google.com.ua/bookmarks/ Коекція посилань Web 2.0] | ||
===Додаткові матеріали проекту=== | ===Додаткові матеріали проекту=== | ||
− | + | Хронологічна таблиця | |
+ | {| class="wikitable" border="1" | ||
+ | |- | ||
+ | ! Дата | ||
+ | ! Подія | ||
+ | |- | ||
+ | | 18 червня 1681 | ||
+ | | народився у Києві | ||
+ | |- | ||
+ | | 1698 | ||
+ | | закінчив освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Вступає до Володимир-Волинського уніатського колегіуму. переведений до римської католицької академії Св. Афанасія | ||
+ | |- | ||
+ | | 28 жовтня 1701 | ||
+ | | залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить Францію,Швейцарію, Німеччину, деякий час студіює в місті Галле, де знайомиться з ідеями реформаторства. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1704 | ||
+ | | повертається в Україну, спершу в Почаївський монастир, потім у Київ, зрікається католицької віри, проходить єпітимію і постригається у православні ченці, прийнявши ім'я Феофана в пам'ять про свого дядька. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1705 | ||
+ | | викладав риторику, піїтику та філософію у Києво-Могилянському колегіумі, уклав курс піїтики та риторики, написав трагікомедію «Володимир», присвятивши її гетьману Івану Мазепі. Водночас пише й виголошує богословсько-філософські проповіді, завдяки яким був помічений київським генерал-губернатором Д.Голіциним та О.Меншиковим. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1707 | ||
+ | | стає префектом Києво-Могилянської академії. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1711 | ||
+ | | його беруть у складі почту царя Петра I в Прутський похід, під час якого в Яссах він виголошує з нагоди річниці Полтавської битви проповідь, яка сподобалася цареві. Після повернення до Києва Феофана Прокоповича призначено ректором Києво-Могилянської академії і професором богослов'я. Водночас він стає ігуменом Братського монастиря. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1716 | ||
+ | | за бажанням Петра I Прокопович переїжджає до Петербурга. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1718 | ||
+ | | призначений єпископом псковським і нарвським, стає наближеним до царського двору. Пише на замовлення царя книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент» 1720. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1721 | ||
+ | | призначений віце-президентом найсвятішого синоду, головою якого був виходець з УкраїниСтефан Яворський. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1724 | ||
+ | | Феофан за наказом царя пише указ про устрій чернецтва, який упорядковував і регламентував монастирське життя за взірцем давніх монастирських статутів, спрямовував чернече життя на користь суспільству, бере активну участь у здійсненні реформ у Росії. Після смерті Петра I сприяє сходженнюКатерини I на трон. | ||
+ | |- | ||
+ | | 1725 | ||
+ | | Прокоповича призначено архієпископом новгородським і першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви. Він бере участь в організації Російської академії наук, очолює так звану «учену дружину» діячів культури, до якої належали Татищев, Кантемір та ін. Останнє десятиріччя життя майже залишив діяльність вченого, зазнавав переслідувань з боку противників петровської політики, які плели навколо Прокоповича інтриги, слали в синод доноси, намагаючись позбавити його високого становища в церковній ієрархії. | ||
+ | |- | ||
+ | | 19 вересня 1736 | ||
+ | | помер у Новгороді, похований у новгородському Софійському соборі. | ||
+ | |} | ||
==Результати проекту== | ==Результати проекту== | ||
− | Звіт у вигляді презентації. | + | [[Файл:Феофан_Прокопович,_висновки.ppt|міні]] |
+ | Звіт у вигляді презентації. | ||
+ | |||
+ | [https://drive.google.com/open?id=0B_QLUQXh2erZVXU4ZlJiMEpRSWc Феофан Прокопович] |
Поточна версія на 08:50, 24 листопада 2015
Зміст
Життєвий та творчий шлях Феофана Прокоповича
Якщо є додайте логотип проекту
Ідея проекту
Задум: донести до читачів та користувачів цікаву інформацію щодо життя та творчості Феофана Прокоповича Мета: відшукати якнайбільше фактів та історичних джерел для досліждення життя Феофана Прокоповича
Автор проекту
Матеріали проекту
Інтернет ресурси проекту
Додаткові матеріали проекту
Хронологічна таблиця
Дата | Подія |
---|---|
18 червня 1681 | народився у Києві |
1698 | закінчив освіту у Києво-Могилянському колегіумі. Вступає до Володимир-Волинського уніатського колегіуму. переведений до римської католицької академії Св. Афанасія |
28 жовтня 1701 | залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить Францію,Швейцарію, Німеччину, деякий час студіює в місті Галле, де знайомиться з ідеями реформаторства. |
1704 | повертається в Україну, спершу в Почаївський монастир, потім у Київ, зрікається католицької віри, проходить єпітимію і постригається у православні ченці, прийнявши ім'я Феофана в пам'ять про свого дядька. |
1705 | викладав риторику, піїтику та філософію у Києво-Могилянському колегіумі, уклав курс піїтики та риторики, написав трагікомедію «Володимир», присвятивши її гетьману Івану Мазепі. Водночас пише й виголошує богословсько-філософські проповіді, завдяки яким був помічений київським генерал-губернатором Д.Голіциним та О.Меншиковим. |
1707 | стає префектом Києво-Могилянської академії. |
1711 | його беруть у складі почту царя Петра I в Прутський похід, під час якого в Яссах він виголошує з нагоди річниці Полтавської битви проповідь, яка сподобалася цареві. Після повернення до Києва Феофана Прокоповича призначено ректором Києво-Могилянської академії і професором богослов'я. Водночас він стає ігуменом Братського монастиря. |
1716 | за бажанням Петра I Прокопович переїжджає до Петербурга. |
1718 | призначений єпископом псковським і нарвським, стає наближеним до царського двору. Пише на замовлення царя книги «Апостольська географія», «Коротка книга для навчання отроків», «Духовний регламент» 1720. |
1721 | призначений віце-президентом найсвятішого синоду, головою якого був виходець з УкраїниСтефан Яворський. |
1724 | Феофан за наказом царя пише указ про устрій чернецтва, який упорядковував і регламентував монастирське життя за взірцем давніх монастирських статутів, спрямовував чернече життя на користь суспільству, бере активну участь у здійсненні реформ у Росії. Після смерті Петра I сприяє сходженнюКатерини I на трон. |
1725 | Прокоповича призначено архієпископом новгородським і першим членом синоду, фактичним главою Російської православної церкви. Він бере участь в організації Російської академії наук, очолює так звану «учену дружину» діячів культури, до якої належали Татищев, Кантемір та ін. Останнє десятиріччя життя майже залишив діяльність вченого, зазнавав переслідувань з боку противників петровської політики, які плели навколо Прокоповича інтриги, слали в синод доноси, намагаючись позбавити його високого становища в церковній ієрархії. |
19 вересня 1736 | помер у Новгороді, похований у новгородському Софійському соборі. |
Результати проекту
Файл:Феофан Прокопович, висновки.ppt Звіт у вигляді презентації.