Відмінності між версіями «Характер та темперамент»
Матеріал з Вікі ЦДУ
3919830 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: Характер (від грецького ЧЬсЬмфзс - ознака, риса, прикмета) - комплекс сталих психічних в...) |
3919830 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Характер (від грецького ЧЬсЬмфзс - ознака, риса, прикмета) - комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Як і світогляд, характер є стержнем особистості, головним визначенням її індивідуальності. | + | Характер та темперамент |
| + | РОЗДІЛ І | ||
| + | 1 Характер (від грецького ЧЬсЬмфзс - ознака, риса, прикмета) - комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Як і світогляд, характер є стержнем особистості, головним визначенням її індивідуальності. | ||
В характер входять лише основні, суттєві властивості людини, які визначають її як певну індивідуальність. Характер не є природженим. Вирішальним фактором у формування характеру є соціальні умови, навчання і виховання; спадковість та біологічні передумови розвитку особистості підпорядковані їм. Характер тісно пов'язаний з усіма іншими сторонами особистості, особливо з темпераментом людини. | В характер входять лише основні, суттєві властивості людини, які визначають її як певну індивідуальність. Характер не є природженим. Вирішальним фактором у формування характеру є соціальні умови, навчання і виховання; спадковість та біологічні передумови розвитку особистості підпорядковані їм. Характер тісно пов'язаний з усіма іншими сторонами особистості, особливо з темпераментом людини. | ||
| − | Для буржуазної характерології притаманна біологізація характеру, прагнення пояснити його виходячи з біологічних потягіва людського єства (фрейдизм) або з типу тілесної конституції (Лініц). Марксистська психологія визнає вплив на формування характеру деяких органічних особливостей індивіда, насамперед типу нервової діяльності, кваліфікуючи темперамент як природну основу характеру. Проте вирішальним є вплив соціальних умов, виховання та самовиховання. За І. П. Павловим, характер є "сплав" типологічних характеристик вищої нервової діяльності з тими складними стійкими системами тимчасових нервових зв'язків, які утворилися у процесі життя внаслідок формуючого впливу суспільного середовища. | + | 2 Для буржуазної характерології притаманна біологізація характеру, прагнення пояснити його виходячи з біологічних потягіва людського єства (фрейдизм) або з типу тілесної конституції (Лініц). Марксистська психологія визнає вплив на формування характеру деяких органічних особливостей індивіда, насамперед типу нервової діяльності, кваліфікуючи темперамент як природну основу характеру. Проте вирішальним є вплив соціальних умов, виховання та самовиховання. За І. П. Павловим, характер є "сплав" типологічних характеристик вищої нервової діяльності з тими складними стійкими системами тимчасових нервових зв'язків, які утворилися у процесі життя внаслідок формуючого впливу суспільного середовища. |
| − | В умовах соціалістичного суспільства сформувався небачений ще в історії людства новий тип характеру, який названо радянським характером. У ньому втілені кращі риси радянського громадянина активного будівника комунізму - вірність ідеалам комунізму, інтернаціоналізм, соціалістичний патріотизм, колективізм, працелюбність, принциповість, моральна чистота, скромність, вимогливість до себе. | + | РОЗДІЛ ІІ |
| + | 1 В умовах соціалістичного суспільства сформувався небачений ще в історії людства новий тип характеру, який названо радянським характером. У ньому втілені кращі риси радянського громадянина активного будівника комунізму - вірність ідеалам комунізму, інтернаціоналізм, соціалістичний патріотизм, колективізм, працелюбність, принциповість, моральна чистота, скромність, вимогливість до себе. | ||
Хоч поняття характеру відоме з часів Арістотеля, психологічна структура його вивчена ще недостатньо. Досі немає одностайно схваленої класифікації типів характеру. А тим схемам характерологічної гипології, що існують, бракує життєвості, повноти. Вони, як правило, відбивають одну чи кілька сторін складної структури характеру. | Хоч поняття характеру відоме з часів Арістотеля, психологічна структура його вивчена ще недостатньо. Досі немає одностайно схваленої класифікації типів характеру. А тим схемам характерологічної гипології, що існують, бракує життєвості, повноти. Вони, як правило, відбивають одну чи кілька сторін складної структури характеру. | ||
| − | Радянські психологи виділяють у структурі характеру дві великі групи характерологічних | + | 2 Радянські психологи виділяють у структурі характеру дві великі групи характерологічних До першої належать риси, що відображають ідейно-моральну спрямованість особистості, - комуністична ідейність, патріотизм, принциповість, правдивість, працьовитість, дисциплінованість, вимогливість до себе та до інших. Другу групу складають характерологічні особливості людини, в яких виражено її емоційно-вольові та інтелектуальні риси, - мужність, сміливість, рішучість, наполегливість, прстрасність, імпульсивність, вдумливість, розсудливість тощо. |
Формування повноцінного радянського характеру у кожного юнака і дівчини, у кожної радянської людини є одним із найважливіших завдань комуністичного виховання. | Формування повноцінного радянського характеру у кожного юнака і дівчини, у кожної радянської людини є одним із найважливіших завдань комуністичного виховання. | ||
ТЕМПЕРАМЕНТ (лат. Temperamentum - розмірність, налажене співвідношення частин або tempero - змішую в належному співвідношенні) індивідуальність особистості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості та урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Розрізняють встановлені ще Гіпократом 4 основи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний. Проте в його творах ми знаходимо опис лише деяких з цих Т. Ця чотиритипова система Т. Створена дещо пізніше і є, вірогідно, витвором колективного античного генія. Так само в античному світі виникла спроба хіміко-гуморального (від лат humor - рідина) обгрунтування Т. За античними уявленнями, Т. Породжується тим чи іншим співвідношенням основних рідин тіла: переажає кров - сангвінічний Т., домінує слиз - флегматичний Т., переважає жовта жовч - холеричний Т., чорна жовч - меланхолік. Звісно, теорія ця була наївною, проте саме по собі припущення наявності відповідної хіміко-гуморальної основи Т. було плідним. | ТЕМПЕРАМЕНТ (лат. Temperamentum - розмірність, налажене співвідношення частин або tempero - змішую в належному співвідношенні) індивідуальність особистості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості та урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Розрізняють встановлені ще Гіпократом 4 основи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний. Проте в його творах ми знаходимо опис лише деяких з цих Т. Ця чотиритипова система Т. Створена дещо пізніше і є, вірогідно, витвором колективного античного генія. Так само в античному світі виникла спроба хіміко-гуморального (від лат humor - рідина) обгрунтування Т. За античними уявленнями, Т. Породжується тим чи іншим співвідношенням основних рідин тіла: переажає кров - сангвінічний Т., домінує слиз - флегматичний Т., переважає жовта жовч - холеричний Т., чорна жовч - меланхолік. Звісно, теорія ця була наївною, проте саме по собі припущення наявності відповідної хіміко-гуморальної основи Т. було плідним. | ||
Темперамент характеризує духовне життя індивіда щодо його динамічної своєрідності. Зміст темпераменту визначається світоглядом, характером, освітою, вихованням людини. | Темперамент характеризує духовне життя індивіда щодо його динамічної своєрідності. Зміст темпераменту визначається світоглядом, характером, освітою, вихованням людини. | ||
Поточна версія на 10:29, 23 жовтня 2015
Характер та темперамент
РОЗДІЛ І
1 Характер (від грецького ЧЬсЬмфзс - ознака, риса, прикмета) - комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе. Як і світогляд, характер є стержнем особистості, головним визначенням її індивідуальності.
В характер входять лише основні, суттєві властивості людини, які визначають її як певну індивідуальність. Характер не є природженим. Вирішальним фактором у формування характеру є соціальні умови, навчання і виховання; спадковість та біологічні передумови розвитку особистості підпорядковані їм. Характер тісно пов'язаний з усіма іншими сторонами особистості, особливо з темпераментом людини.
2 Для буржуазної характерології притаманна біологізація характеру, прагнення пояснити його виходячи з біологічних потягіва людського єства (фрейдизм) або з типу тілесної конституції (Лініц). Марксистська психологія визнає вплив на формування характеру деяких органічних особливостей індивіда, насамперед типу нервової діяльності, кваліфікуючи темперамент як природну основу характеру. Проте вирішальним є вплив соціальних умов, виховання та самовиховання. За І. П. Павловим, характер є "сплав" типологічних характеристик вищої нервової діяльності з тими складними стійкими системами тимчасових нервових зв'язків, які утворилися у процесі життя внаслідок формуючого впливу суспільного середовища.
РОЗДІЛ ІІ
1 В умовах соціалістичного суспільства сформувався небачений ще в історії людства новий тип характеру, який названо радянським характером. У ньому втілені кращі риси радянського громадянина активного будівника комунізму - вірність ідеалам комунізму, інтернаціоналізм, соціалістичний патріотизм, колективізм, працелюбність, принциповість, моральна чистота, скромність, вимогливість до себе.
Хоч поняття характеру відоме з часів Арістотеля, психологічна структура його вивчена ще недостатньо. Досі немає одностайно схваленої класифікації типів характеру. А тим схемам характерологічної гипології, що існують, бракує життєвості, повноти. Вони, як правило, відбивають одну чи кілька сторін складної структури характеру.
2 Радянські психологи виділяють у структурі характеру дві великі групи характерологічних До першої належать риси, що відображають ідейно-моральну спрямованість особистості, - комуністична ідейність, патріотизм, принциповість, правдивість, працьовитість, дисциплінованість, вимогливість до себе та до інших. Другу групу складають характерологічні особливості людини, в яких виражено її емоційно-вольові та інтелектуальні риси, - мужність, сміливість, рішучість, наполегливість, прстрасність, імпульсивність, вдумливість, розсудливість тощо.
Формування повноцінного радянського характеру у кожного юнака і дівчини, у кожної радянської людини є одним із найважливіших завдань комуністичного виховання. ТЕМПЕРАМЕНТ (лат. Temperamentum - розмірність, налажене співвідношення частин або tempero - змішую в належному співвідношенні) індивідуальність особистості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості та урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Розрізняють встановлені ще Гіпократом 4 основи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний. Проте в його творах ми знаходимо опис лише деяких з цих Т. Ця чотиритипова система Т. Створена дещо пізніше і є, вірогідно, витвором колективного античного генія. Так само в античному світі виникла спроба хіміко-гуморального (від лат humor - рідина) обгрунтування Т. За античними уявленнями, Т. Породжується тим чи іншим співвідношенням основних рідин тіла: переажає кров - сангвінічний Т., домінує слиз - флегматичний Т., переважає жовта жовч - холеричний Т., чорна жовч - меланхолік. Звісно, теорія ця була наївною, проте саме по собі припущення наявності відповідної хіміко-гуморальної основи Т. було плідним. Темперамент характеризує духовне життя індивіда щодо його динамічної своєрідності. Зміст темпераменту визначається світоглядом, характером, освітою, вихованням людини.
