Відмінності між версіями «Стаття до проекту "Моє рідне місто або село" Тоток Катерина»

Версія за 20:16, 17 жовтня 2015

Зародження і розвиток реалістичного професійного театру корифеїв зв’язані з нашим краєм, зокрема з Бобринцем і Єлисаветградом. Саме тут у другій половині 18 століття склалися і найбільш визріли ті передумови і обставини, що об’єднали і згуртували любителів і найбільш активних діячів сценічного мистецтва. У родині управителя поміщицьких маєтків у селі Бежбайраки Бобринецького повіту (тепер село Кропивницьке Новоукраїнського району) народився М.Л. Кропивницький (1840-1910). Тут він наймитував і поневірявся поміщиків, попів та багатіїв кровопивців, проймаючись ненавистю до цих держимордів-мироїдів. У 1853-1856 роках навчався у бобринецькій повітовій школі. Деякий час вчився у другій Київській гімназії. Не маючи змоги продовжити навчання у Київському університеті, М.Л. Кропивницький знову повертається до Бобринця і працює писарчуком у Бобринецькому повітовому суді, потім – в ратуші і думі, бере активну участь в місцевих аматорських виставах, а пізніше, як відомо, став душею театру корифеїв.

У селі Арсеніївці, поблизу Єлисаветграда (тепер с. Веселівка Новомиргородського району) у сім’ї управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича та кріпачки Євдокії Зінов’ївни (дівоче прізвище Садовська), викупленої нареченим з кріпацтва, народився син Іван Тобілевич (1845-1907), що став пізніше видатним діячем української культури під псевдонімом Карпенко-Карий. Славетна українська мати Євдокія Зінов’ївна народила і виховала ще трьох знаменитих корифеїв професійного театру: Миколу, що ввійшов в історію культури під прізвищем своєі матері – Садовський; Панаса, що взяв пізніше собі прізвище Саксаганський (назва річки на півночі колишньої Херсонщини), і доньку Марію, що стала відомою акторкою, «українським соловейком» Садовською-Барілоті.

Тобілевич (Карпенко-Карий) в 1855 році вступив, а в 1859р. закінчив з відзнакою Бобринецьке повітове училище і пішов працювати писарчуком по різних державних установах тогочасного Бобринця. Саме в ці роки він познайомився й здружився з М.Л. Кропивницьким, і вони разом організували тут аматорський гурток, що став своєрідним прологом до створення реалістичного театру корифеїв.

Ще в 1854 році у тимчасово обладнаному під театр приміщенні в Бобринці відбувалися спектаклі трупи Л.Ю.Молятковського та Жураховського. Під впливом акторів цієї трупи дядьки М.Кропивницького по матері Олексій, Єгор і Микола дубровинські почали самі ставити п’єси українських і російських авторів. В цей час у Бобринці перебував із сестрою московський актор І.В. Соболєв. З ними познайомився І.К. Тобілевич. Навколо них згуртувалася передова молодь, що цікавилася театром, сценічним мистецтвом. З весни 1863 року М.Л. Кропивницький стає керівником Бобринецького аматорського гуртка, а його помічником і соратником молодий – І.К. Тобілевич. В 1865 році повітовим містом став Єлисаветград. Сюди ж з Бобринця переїхали і урядові установи, а з ними і молоді чиновники М.Л. Кропивницький та І.К. Тобілевич (Карпенко-Карий). Їх аматорська робота розгортається тут з новою силою. Вони вливаються в прогресивний рух місцевої інтелегенції.

Газета «Елисаветградский весник» тих часів справедливо писав, що «єлисаветградці люблять хороших акторів, хороших музик, хороших співаків». На сторінках цієї ї ж газети І.К. Карпенко-Карий неодноразово порушував питання про необхідність організації професійного театру, став одним з найактивніших ентузіастів цієї благородної справи. 28 жовтня 1882року виставою «Наталка Полтавка» І.П. Котляревського в Элисаветграді і розпочав свою діяльність український професійний театр корифеїв під керівництвом видатного актора, драматурга, режисера і композитора М.Л. Кропивницького.

Працюючи багато років в судових установах Бобринця і Єлисаветграда М. Кропивницький і І. Тобілевич вивчали життя, як губка воду, вбирали у себе передові ідеї свого часу, утверджувалися на демократичних позиціях народності та реалізму. Життєвою основою багатьох п’єс корифеїв було життя трудового народу нашого краю. Це і п’єса М. Кропивницького «Микита Старостенко», що ввійшла пізніше в історію під назвою «Дай серцю волю, заведе в неволю», драма І. Тобілевича «Бурлака», комедії «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» та інші. У них виразно чути місцевий колорит, соціальні, побутові-етнографічні та фольклорні деталі колишньої степової Херсонщини.

На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю.

При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:

• А ви знаєте історію рідного села?
• Які відомі люди Ваші земляки?
• Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?
• Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?
• Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?
• Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Посилання на власний фотоальбом у Фото театр;

• Посилання на власний блог у Кіровоградський театр імені М.Л.Кропивницького;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;Архітектура театру,Марко Лукич Кропивницький,Іван Карпенко Карий, Карпенко-Карий. Документальний фільм студії ВІАТЕЛ із серіалу «Гра долі», Екскурсія в театр М.Кропивницького,Душа України - Марія Заньковецька,Вересневі самоцвіти

• Посилання на опитування або анкету у Опитування про театр;

• Посилання на спільний груповий постер.

Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка