Відмінності між версіями «Моє рідне місто - Кіровоград\Єлесаветград»

Версія за 10:12, 5 жовтня 2015

Кіровоград - невелике містечко, яке є центром України. Як и все в світі воно має свою історію, яка виховувала його неповторний характер. Кіровоград маленький, але неймовірно затишний. Він виклакае звикання і кожного, хто необачно сди завітав змушє закохатись в себе и відчувати себе вдома.

Якщо ви чули, що Кіровоград це місто заводів, то ця думка все давно застаріла. "Маленький Париж" квітує малювничими вулицями і затишніми кав'ярнями.

Ця стаття розповість нам про це чудове місто і допоможе знайти відповідь на декілька важливих запитань:

1) А ви знаєте історію рідного села?

2) Які відомі люди Ваші земляки?

3) Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом?

4) Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю?

5) Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто?

6) Якими пам’ятками природи багатий рідний край?

Кіровоград на карті України Google

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Історія Кіровограда

На землях навколо сучасного Кіровограда до 18-го століття існували розрізнені зимівники запорізьких козаків:слободи та хутори. Згодом, згідно з указом від 24 грудня 1751 р., була утворена Нова Сербія. За клопотанням колишнього підданого Австро-Угорщини серба Івана Хорвата для оселення сербів, угорців, волохів, молдаван, хорват була виділена територія, частина Задніпровських місць. Також згідно з указом колишні мешканці цієї території підлягали виселенню на "прежние места". Указ передбачав побудову земляної фортеці, «которую именовать крепость святыя Елисаветы».

Центром Слобідського козачого полку повинна була стати Єлисаветинська фортеця. Вона була заснована для захисту Нової Сербії з півдня. Фортеця була головним форпостом лінії військових укріплень, створеної вздовж російсько-турецького кордону, і розташовувалася приблизно на її середині — між Дніпром і Південним Бугом. Для розвитку, а фактично освоєння цього українського степового краю російський царат мав удатись до неординарних дій — і такий спосіб було винайдено, адже на цих землях було утворено край переселенців — Новосербію. Фортецю було закладено за указом російської імператриці Єлизавети Петрівни в червні 1754 року. У ході російсько-турецької війни 1768–1774 Єлисаветинська фортеця відіграла помітну роль у боротьбі Російської імперії за вихід до Чорного моря. Відразу по війні, 1775 року, Новокозачин отримав статус міста і назву Єлисаветград, хоча озброєння й військовий контингент майже повністю було переведено до Херсона. Після знищення Запорізької Січі у червні 1775 року та приєднання Кримського ханства до Російськогї імперії 1783 року Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення. Однак, через вигідне географічне становище Єлисаветграда і бурхливий розвиток аграрної і торгівельної сфери в місті і навколо нього новостворений міський осередок переживав економічне піднесення, перетворившись наприкінці XVIII століття на важливий економічний і торгівельний центр. Зокрема, 1785 року купець Масленников збудував у місті цукровий завод, тут щорічно відбувалися ярмарки з торгівлі зерном, худобою, вовною, хліборобськими знаряддями тощо. Значну роль у становленні міста відіграли переселенці, завезені Російської імперією до Єлисаветграда, а також впливова єврейська громада.

Відомі кіровоградці

Роберт і Томас Ельворті

Марія Заньковецька

Григорій Зиновьев

Іван Карпенко-Карий

Нестор Махно

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Ресурси:

• Посилання на презентацію у Google Диск;

• Фотоальбом у Google диск;

• Блог присвячений історії міста;

• Посилання на добірку відеоматеріалів;

• Посилання на опитування або анкету у Google Форми;

• Посилання на спільний груповий постер.

Сторінка проекту Моє рідне місто або село

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка