Відмінності між версіями «Візуальні атрибути інформації, що відображається»

Версія за 09:57, 17 грудня 2009

При редагуванні, створенні візуальних атрибутів інформації, що відображується потрібно враховувати психофізіологічні характеристики користувачів. Це такі як:

• Здібності до прийому і переробки інформації;
• Об'єм сенсорної і короткочасної пам'яті;
• Уміння концентрувати увагу на найбільш важливій інформації;
• здатність відтворювати інформацію з довготривалої пам'яті;
• моторні навики;
• час реакції;
• сприйнятливість колірної гамми і т.д.

Вiзуальнi атрибути iнформації

До візуальних атрибутів інформації, що відображається, відносяться:

• взаємне розташування і розмір об'єктів, що відображаються;
• колірна палітра;
• засоби привертання уваги користувача.

Необхідність обліку Взаємного розташування об'єктів на екрані пов'язана з правий-лівою асиметрією головного мозку людини. Відомо, що ліва і права півкулі по-різному беруть участь в сприйнятті і переробці інформації. Зокрема, при запам'ятовуванні слів провідну роль грає ліва півкуля, а при запам'ятовуванні образів активніше праве. Інформація з правої частини екрану поступає безпосередньо в ліву півкулю, а з лівої частини - в праве (природно, при бінокулярному зорі оператора). У деяких людей це розподіл функцій півкуль протилежний, у жінок асиметрія виражена слабкіше, ніж у чоловіків. Цей факт ще раз підтверджує необхідність індивідуалізації характеру відображення інформації. Облік правий-лівої асиметрії пам'яті має істотне значення, якщо інтервали проходження повідомлень не перевищують 10с. Тому приведені рекомендації слід в першу чергу враховувати в інтерфейсах програм, що працюють в режимі реального часу.

Інша важлива особливість будь-якого потенційного відвідувача вашого сайту - це обмеженість його короткочасної пам'яті, здатної зберігати одночасно не більше п'яти, - дев'яти об'єктів.

Деяким творцям домашніх сторіночок, що володіють природженим художнім смаком, вдається інтуїтивно враховувати вказані обмеження, і відвідувачі таких сторінок відчувають себе досить комфортно. Проте, як це ні сумно, число авторів Web-матеріалів сьогодні значно перевищує число художньо обдарованих людей. Тому ми пропонуємо вам невеликий екскурс в згадувану вище науку - ергономіку.

Прийом візуальної інформації містить ряд елементарних процесів: виявлення, розрізнення, пізнання і декодування. На виконання цих процесів основний вплив роблять наступні характеристики зору оператора:

• колірне сприйняття;
• просторове, яскравість;
• тимчасове.

Всі вони в значній мірі залежать від розмірів і властивостей випромінювання об'єктів, що відображаються на екрані.

Характеристики колірного сприйняття

Кольори розрізняються тоном, светлотой і насиченістю. Число помітних відтінків кольору по всьому спектру при яскравості не меншого 10 кд/м2 і максимальній насиченості рівне приблизно 150. Розрізнення ступенів насиченості коливається від 4 (для жовтого) до 25 (для червоного). При ізольованому пред'явленні чоловік точно ідентифікує не більше 10-12 колірних тонів, а в комбінації з іншими квітами - не більше восьми.

Зміна яскравості об'єкту впливає на сприйняття його кольору. Із зменшенням яскравості відбувається поступове обезбарвлення жовтого і синього кольорів, а спектр стає трибарвним: червоний-зелено-фіолетовим.

Сприйняття кольору залежить також від кутових розмірів об'єкту: із зменшенням розміру змінюється видима яскравість і спотворюється кольоровість. До найбільшої зміни схильні жовтий і синій кольори.

У багатьох випадках при виборі колірної гамми доцільно враховувати таку характеристику зорового сприйняття, як гострота розрізнення. Вона максимальна для символів білого кольору і мінімальна для символів, що мають крайні кольори спектру. Хоча білий колір найбільш простий в застосуванні і його часто використовують, якнайкращим в цьому відношенні є жовто-зелений колір, який по насиченості мало відрізняється від білого, але має максимальну відность; червоний, фіолетовий і синій кольори не рекомендується використовувати для відображення символів або об'єктів складної конфігурації.

При узгодженні квітів символів і фону слід враховувати, що сприйняття символів максимальне для контрастних квітів (тобто що відносяться до протилежних меж спектру). При контрастності менше 60% читаність символів різко погіршується. Встановлені наступні допустимі комбінації кольору символу з кольором фону (в порядку убування чіткості сприйняття):

• синій на білому
• чорний на жовтому
• зелений на білому
• чорний на білому (тільки четверте місце!!)
• білий на синьому
• зелений на червоному
• червоний на жовтому
• червоний на білому
• оранжевий на чорному
• чорний а пурпурному
• оранжевий на білому
• червоний на зеленому.

Характеристики яскравості

Вони визначають розмір зони бачення об'єкту, що світиться, а також швидкість і безпомилковість обробки інформації, що світиться.

Зорове сприйняття об'єкту, що світиться, можливе в діапазоні яркостей 106...105 кандел/м2. Яскравість об'єкту, що світиться, може бути розрахована по формулі:

В=к - 0.251n(a)+ 0.79

де До - ступінь засліплення (при До = 1.. .2 оператора випробовує дискомфорт, а при До = 3.. .8 - больові відчуття);

а - кутовий розмір об'єкту, що світиться (вимірюється в градусах).

Яскравість, що перевищує 15*106, є сліпучою.

Для забезпечення тривалої зорової працездатності користувача яскравість спостережуваних на екрані об'єктів не повинна перевищувати 64 кд/м2; при цьому перепад яркостей у полі зору користувача повинен бути не більше 1:100. Найвища швидкість розрізнення складних об'єктів досягається при яскравості

З*103 кд/м2.

Необхідно також враховувати, що гострота зору при сприйнятті світлих об'єктів в 3-4 рази нижча, ніж для темних; світлі об'єкти на темному фоні виявляються легше, ніж темні на світлому.

Просторові характеристики

Дана група характеристик впливає на виявлення, розрізнення і пізнання об'єктів.

При рішенні практичних задач необхідно враховувати наступні положення:

Основну інформацію про об'єкт несе його контур; час розрізнення і пізнання контура об'єкту збільшується із збільшенням його складності.

При розрізненні складних контурів безпомилковість вища, ніж при розрізненні простих.

Вирішальне значення в сприйнятті форми об'єктів має співвідношення фігура/фон.

Мінімальний розмір об'єкту повинен вибиратися для заданих рівнів контрасту і яскравості; зменшення значень цих параметрів вимагає збільшення кутових розмірів об'єкту.

Для підвищення вірогідності розрізнення з 0,5 до 0,98 потрібне збільшення кутових розмірів для простих фігур на 20.. .25%, а для знаків типу букв і цифр - в два рази.

Для розрізнення положення фігури щодо вертикальної або горизонтальної осі порогова величина виявлення повинна бути збільшена в 3 рази (поріг виявлення темного об'єкту на яскравому фоні складає 1 кутову секунду).

За наявності на екрані рухомих об'єктів слід враховувати ряд додаткових чинників. Наприклад, при переміщенні точкового об'єкту із швидкістю 0,25 градус/с його безперервний рух сприймається як дискретне, при швидкості 0,25...4 градус/с - як безперервне, а при швидкості більше 4 градус/с зображення зливається в суцільну смугу.

Корисно також пам'ятати про те, що існує три види руху, що здається:

сприйняття переміщення сигналу з одного положення в інше при послідовному пред'явленні двох ідентичних сигналів від різних об'єктів;

зміна розмірів об'єкту, що здається, при послідовній появі двох об'єктів, що мають ідентичні контури;

зміна розмірів об'єкту, що здається, при зміні яскравості самого об'єкту або фону.

Тимчасові характеристики

Зорове сприйняття об'єкту, що світиться, формується у людини-оператора з деякою затримкою по відношенню до початку дії зорового подразника і його припинення, що обумовлює ряд особливостей функціонування зорового аналізатора. Ці особливості виявляються як при сприйнятті одиночних світлових сигналів, так і їх послідовності. Знання тимчасових характеристик зору дозволяє обгрунтовано вибирати час експозиції сигналів для забезпечення їх мінімальної помітності і тимчасових інтервалів пред'явлення сигналів в послідовності. Основні тимчасові характеристики зорового сприйняття приведені в таблиці 2.1. Разом з розглянутими вище характеристиками важливе значення для комфортної роботи користувача має спосіб передачі смислового змісту ' інформації, що відображається на екрані.Таблиця 2.1.

Тимчасові характеристики зору

Характеристика Кількісне значення Умови спостереження Суб'єктивно сприймана яскравість при мигтіннях % 200 100 50 Частота мигтіння (Гц): 8...10 16...20 24...28 Критична частота мигтінь для їх роздільного сприйняття, Гц 15 25 50 Яскравість об'єкту (кд/м2): 0,1 1 100

Швидкість виявлення, мс <3 <30 <7 <60 Для об'єктів простій конфігурації Те ж, в поганих умовах спостереження Для знайомих людині зображень (букви, цифри) Те ж, в умовах перешкод

Цей спосіб може базуватися на використанні одного з чотирьох типів знакових систем (або їх комбінації):

• буквеною
• піктографічною
• цифровою
• геометричною

При виборі знакової системи слід враховувати:

• легкість пізнання і декодування знаків;
• необхідну тривалість безпомилкової роботи користувача, зокрема в умовах стресу;
• рівень перешкодостійкості системи;
• швидкість запам'ятовування і тривалість збереження алфавіту знакової системи в оперативній і довготривалій пам'яті користувача.

Як інтегральна характеристика знакової системи може використовуватися коефіцієнт оперативності коду, Коп, що є відношенням часу пізнання символу (знаку) до часу його декодування. Значення цього показника для перерахованих вище знакових систем приведені в таблиці 2.2.

ТАБЛИЦЯ 2.2. Значення коефіцієнта оперативності коду Знайома система Значення Коп Буквена (для одного слова) 0,9 Піктографічна (для піктограми) 0,8 Цифрова (для одного числа, не більше 4 розрядів) 0,6 Геометрична (для однієї фігури) 0,6

З приведених даних можна, зокрема, зробити висновок, що в критичних ситуаціях числа до трьох розрядних включно доцільно представляти на екрані в текстовій формі (тобто словами). Разом з тим, основні властивості об'єкту або опис необхідних дій ефективніше відобразити у вигляді піктограми. Так, фразу «переслати повідомлення адресата» краще замінити відповідною піктограмою. Експериментально доведено, що найбільш значущі характеристики об'єкту повинні кодуватися (відображатися) його контуром, а внутрішніми деталями - допоміжні, другорядні. При цьому система пізнавальних ознак форми знаку, вибрана для певних характеристик об'єкту, повинна застосовуватися для всього алфавіту знакової системи. Кількісні оцінки впливу геометричного контура піктограми на' ефективність її розпізнавання дані в таблиці 2.3. При розробці знакової системи слід враховувати, що симетричні символи легше засвоюються людиною і міцніше зберігаються в короткочасній і довгостроковій пам'яті. Як розрізняльні ознаки знаків в межах одного алфавіту не рекомендується використовувати: число елементів в знаку; геометричні розміри знаку (принаймні, більше двох варіантів); відмінність знаків за принципом «позитив - негатив» і «пряме - дзеркальне віддзеркалення». Т А Б Л И Ц Я 2.3. Вплив геометричної складності знаку на його декодування Показник Значення показника Прості знаки Знаки середньої складності Складні знаки Мінімальний час експозиції, с 0,03 0,03 0,05 Середній час декодування при експозиції 0,03 с, с 3,06 2,55 2,76 Вірогідність правильного декодування 0,80 0,97 0,98

Ще один чинник, згадуваний вище, - кількість інтерактивних елементів, що одночасно відображаються на екрані. Природно, на ефективність роботи з ними впливають і зорові характеристики користувача, і якість використовуваної знакової системи. Проте, при виборі потрібного елементу позначається ще одна характеристика користувача - сенсомоторная. Як приклад в таблиці 2.4 приведені достатньо усереднені значення безпомилковості (Рв) і часу (Тв) вибору необхідного елементу залежно від числа представлених на екрані. Таблиця 2.4. Узагальнені показники сенсомоторной характеристики користувача Кількість інтерактивних елементів на екрані (у активному вікні) Рв Тв, с 3 0,999 1-5 7 0,997 3,0 10 0,995 4,0 15 0,97 5,0 20 0,94 7,0 60 0,92 10,0

Очевидно, що приведені вище числові показники є вельми усередненими, і в реальному житті, ймовірно, не існує жодної людини, яка б їм повністю відповідала. Проте, вони виявляються справедливі для певних груп (категорій) користувачів. Представники кожній такої групи можуть відрізнятися від представників інший по цілому ряду чинників: по фізіологічних параметрах, по рівню комп'ютерної письменності, по досвіду роботи з конкретним застосуванням і т.д. Саме тому, приступаючи до розробки інтерактивного застосування, необхідно в першу чергу визначити (хоч би приблизно) категорію потенційних користувачів, для яких воно призначене. Категорії користувачів У спеціальній літературі, присвяченій даному питанню, приводиться декілька варіантів класифікації користувачів інтерактивних систем. Але існуючі підходи розрізняються в деталях, зберігаючи єдині принципи такої класифікації. У основу підходу покладені чинники, що впливають на відношення користувача до інтерактивної системи і на методи його роботи з нею. Людські потреби означають, зокрема, потребу бути партнером, який зрозуміли, по діалогу; наприклад, користувач хоче мати можливість особистого розвитку або хоче змінити оточення і при цьому не хоче виявитися обмеженим в своїй поведінці. Навики користувача складаються з моторних навиків (що відносяться перш за все до роботи з клавіатурою і мишею), лінгвістичних навиків, навиків в спілкуванні і навиків в рішенні задач. Властивості особи - це, наприклад, творчі здібності, схильність помилкам, здібність до навчання, терплячість, стійкість до стресу і т.д. Рівень комп'ютерної письменності. Тут зазвичай розрізняють тих, що програмують і не програмуючих користувачів, а серед останніх, у свою чергу, виділяють три категорії: - підготовлені користувачі, вирішальні творчі завдання, - аналітики і дослідники (тобто користувачі, послідовність дій яких складно формалізувати); - підготовлені користувачі, що виконують рутинні операції, - оператори (тобто користувачі, послідовність дій яких є достатньо стійкою); - випадкові (або «наївні») користувачі, що володіють мінімальним рівнем комп'ютерної письменності. Підготовка в прикладній області користувача впливає на використання мови (наприклад, професійній термінології) і вживані методи рішення задач. Причина користування системою може бути: - обов'язковою - як невід'ємна частина роботи; - необов'язковою - як додаткова складова професійної діяльності; - обов'язковою з погляду особистих потреб (наприклад, коли певну інформацію можна отримати тільки за допомогою комп'ютера); - необов'язковою у приватному житті (наприклад, як розвага). Відношення до системи і очікування від роботи з нею визначаються рівнем комп'ютерної письменності і причиною її використання; воно може бути: - нейтральним: користувач сприймає комп'ютер тільки як робочий інструмент; - позитивним: користувач охоче використовує комп'ютер, оскільки сподівається отримати від нього користь (або задоволення); - негативним: користувач вважав за краще б не користуватися комп'ютером (можливо, із-за суб'єктивної нелюбові або недовіри до техніки). Цілями користувача можуть бути: - вирішити певне завдання за допомогою комп'ютера (у тому числі і розважального характеру) або - навчитися працювати з системою. Обмеження за часом: незалежно від характеристик системи (зокрема, її швидкодії), користувач може бути вимушений пристосовуватися до обмежень за часом, витікаючим від завдання або контексту роботи.