Відмінності між версіями «Навчальний курс "Сучасна українська літературна мова. Синтаксис" Т.Огарєнко»
| Рядок 159: | Рядок 159: | ||
====Практичні завдання==== | ====Практичні завдання==== | ||
| − | |||
'''''Практична робота №1''''' | '''''Практична робота №1''''' | ||
Версія за 11:08, 20 квітня 2015
Зміст
Назва курсу
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА. СИНТАКСИС
Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
напрям підготовки: 6. 020303 Філологія. Українська мова і література
освітньо-кваліфікаційний рівень:бакалавр
Мета та завдання навчального курсу
Мета: Фахова підготовка вчителя вимагає від нього досконалого знання матеріалу сучасної української літературної мови, зокрема синтаксису, вміння аналізувати синтаксичні одиниці та явища, передбачає оперування синтаксичними поняттями та термінологією. Курс “Сучасна українська літературна мова (Синтаксис)” має на меті дати студентам-філологам систематизовані наукові знання про традиційні й нові підходи щодо класифікації та кваліфікації синтаксичних категорій і синтаксичних одиниць (членів речення, словосполучень, речень (простих і складних), синтаксем, семантем, комунікатем тощо), спираючись на формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, власне-семантичний і комунікативний аспекти; стосовно аналізу зв’язків між складниками словосполучення, речення, складного синтаксичного цілого. Усе це подається з урахуванням напрацювань української та європейської лінгвістичної науки та сприяє усвідомленню й осмисленню курсу синтаксису української мови.
Завдання:
Теоретичні завдання: дати систематичні знання із синтаксису, ознайомити з термінологією, навчити оперувати синтаксичними поняттями, визначити складні питання теоретичного та практичного рівнів.
Практичні завдання:
1) виробити навички опрацювання наукової та спеціальної літератури;
2) сформувати вміння аналізу синтаксичних одиниць;
3) окреслити коло складних синтаксичних питань; навчити студентів знаходити шляхи розв’язання складних питань;
4) проаналізувати співвідношення шкільної програми з української мови (розділ «Синтаксис») та курсу синтаксису у вищому навчальному закладі;
5) проаналізувати погляди провідних українських та зарубіжних мовознавців на те чи інше складне питання синтаксису;
6) дати визначення основних синтаксичних понять;
7) сформувати вміння вирізняти у тексті синтаксичні одиниці певного типу;
8) навчити складати тексти з використанням зазначених синтаксичних одиниць.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:
знати: визначення основних синтаксичних понять, класифікації словосполучень, речень (членів речень), періодів, надфразних єдностей тощо, різні підходи українських та зарубіжних мовознавців до розгляду того чи іншого синтаксичного явища, схеми розборів синтаксичних одиниць, наукові терміни на позначення того чи того синтаксичного поняття, визначних синтаксистів минулого та сучасного етапу розвитку синтаксичної науки.
вміти: давати визначення синтаксичним одиницям, поняттям; виконувати синтаксичний аналіз за відповідною схемою розбору, класифікувати синтаксичні одиниці за різними підходами, узагальнювати набуті знання з певного питання синтаксису і виділяти головне, основоположне; аналізувати пунктуаційне оформлення тексту; визначати складні питання синтаксису та знаходити шляхи їх розв’язання; адаптувати курс синтаксису вищого навчального закладу до шкільної програми.
Автор (автори) курсу
Учасники
Сторінка координування курсу "Сучасна українська літературна мова. Синтаксис" викладач Огарєнко Тетяна Анатоліївна
Графік навчання (програма курсу)
Варіант Структура
Змістовий модуль 1
Синтаксис як розділ граматики.Словосполучення. Просте неускладнене речення.
Тема 1. Синтаксис української мови як учення про будову словосполучення, речення й складного синтаксичного цілого в сучасній українській літературній мові. Речення, словосполучення й складне синтаксичне ціле як предмет синтаксису. Речення як основна одиниця мови й мовлення. Речення й судження (питання і спонукання). Члени речення й члени судження. Предикативність, модальність, часова віднесеність, відносна змістова, граматична та інтонаційна завершеність як ознаки речення.
Тема 2. Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця. Розмежування вільних синтаксичних словосполучень і фразеологічних одиниць. Типи синтаксичних словосполучень. Проблема сурядних сполучень слів. Підрядні словосполучення. Підрядні словосполучення й способи вираження в них синтаксичних відношень – асинкретичних (атрибутивних, об’єктних, обставинних, апозитивних, суб’єктних) і синкретичних (об’єктно-атрибутивних, об’єктно-обставинних і под.). Типи підрядних словосполучень за морфологічною ознакою головного компонента: дієслівні, іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, прислівникові, категорійностанові. Типи підрядного зв’язку в структурі простого речення: узгодження; кореляція (повна й неповна) керування (сильне й слабке); прилягання.
Тема 3. Типи речень за метою висловлення: розповідні, питальні й спонукальні. Окличні речення як засіб вираження почуття: розповідно-окличні, спонукально-окличні, питально-окличні. Просте речення. Основи поділу речень на прості й складні. Двоскладні та односкладні прості речення (непоширені й поширені); повні й неповні. Загальна характеристика кожного з цих типів. Поняття про актуальне членування речення. Двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення; їхня відповідність членам судження. Другорядні члени речення; їхня роль у формування структури простого речення. Підмет і способи його вираження. Простий і складений підмети. Присудок. Простий присудок, його вираження. Ускладнені форми простого присудка. Складений присудок: іменний і дієслівний. Зв’язка як компонент складеного присудка, різні її типи. Способи вираження іменного складеного присудка. Питання про складений іменний присудок з нульовою зв’язкою. Дієслівний складений присудок; характер, зв’язки в ньому. Ускладнені форми дієслівного складеного присудка. Питання про складний присудок. Синоніміка різних форм присудка. Зв’язок простого й складного присудка з підметом. Додаток як синтаксичне вираження об’єкта. Прямий і непрямий додаток. Вираження додатка нерозкладним сполученням слів. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені й неузгоджені означення, способи їхнього вираження. Розмежування неузгоджених означень і додатків, залежних від іменників. Вираження неузгодженого означення словосполученням. Означення при особових займенниках. Прикладка як особлива форма означення. Місце прикладок та їхні змістові функції у відношенні до означуваного слова. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак і відношень дії або стану. Типи обставин за значенням і способом вираження їх окремими словами й сполученнями слів. Роль обставин у формуванні структури простого речення.
Тема 4. Односкладні речення. Поняття про односкладні речення. Характер головного члена в них. Характеристика структурних типів односкладних речень: особових (означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових), безособових, інфінітивних, номінативних, вокативних, генітивних.
Тема 5. Неповні речення. Умови вживання неповних речень. Двоскладні й односкладні неповні речення, структурні різновиди та їхні функції. Еліптичні речення. Особливості пунктуації в неповних реченнях на місці неназваного члена. Уживання неповних речень у різних стилях мови. Приєднувальні конструкції як специфічні різновиди неповних і повних речень. Слова-речення, їхні типи за значенням і функціями.
Змістовий модуль 2
Просте ускладнене речення.
Тема 1. Поняття про ускладнення. Типи простих ускладнених речень. Однорідність. Ознаки однорідності. Засоби вираження однорідності. Речення з однорідними членами. Способи вираження однорідних означень та їхні відмінності від неоднорідних. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Синтаксична роль узагальнювальних слів і словосполучень.
Тема 2. Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення. Синонімія відокремлених і невідокремлених членів. Відокремлення означень. Узгоджені відокремлені означення. Дієприкметникові і прикметникові звороти як типи поширеного відокремленого означення; синонімічність поширених відокремлених означень і підрядних присубстантивно-атрибутивних речень. Неузгоджені відокремлені означення. Пунктуація при відокремлених означеннях. Відокремлення прикладок. Відокремлення обставин. Відокремлення додатків. Уточнювальні члени речення.
Тема 3. Вставні та вставлені компоненти. Типи вставних і вставлених компонентів за будовою й семантикою. Звертання. Значення й способи їхнього вираження. Порядок слів у простому реченні. Прямий і непрямий порядок слів. Граматичні й емоційно-змістові функції порядку слів у реченні.
Змістовий модуль 3
Складне речення. Період. Складні синтаксичні конструкції. Складне синтаксичне ціле.
Тема 1. Складне речення. Визначальні структурно-семантичні ознаки складного речення в сучасній українській мові. Змістова та інтонаційна єдність частин складного речення. Засоби зв’язку частин складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок частин, співвідносність форм дієслів-присудків тощо. Сурядність і підрядність у складному реченні. Перехідні випадки між сурядністю й підрядністю, між простими й складними реченнями. Шляхи утворення складного речення.
Тема 2. Складносурядні речення, їхня структура. Сурядні сполучники як один із засобів вираження синтаксичних і змістових відношень між компонентами складносурядного речення. Єднальні, приєднувальні, протиставні, розділові й градаційні сполучники. Синонімія й омонімія сполучників сурядності. Змістові відношення між предикативними частинами складносурядного речення. Особливості пунктуації на межі частин складносурядного речення.
Тема 3. Складнопідрядне речення. Синтаксичне значення термінів “головна частина” й “підрядна частина”. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному реченні, їхня синонімічність і омонімічність. Вказівні (дейктичні) слова як факультативні й облігаторні компоненти в головній частині. Співвіднесення форм дієслів-присудків головної й підрядної частини як синтаксична ознака складнопідрядного речення. Місце підрядної та головної частин у складному реченні. Підрядні, що залежать від головної частини в цілому або окремих його членів. Питання про принципи класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі. Функціональні типи складнопідрядних речень. Характеристика їх у зв’язку з функцією підрядних частин. Складнопідрядні з підрядними прислівними нерозчленованої структури та з підрядними неприслівного типу розчленованої структури. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними, присубстантивно-атрибутивними, прикомпаративно-об’єктними, з’ясувально-об’єктними частинами. Формальні й семантичні принципи їхнього виокремлення. Різновиди складнопідрядних речень із підрядними обставинними. Складнопідрядне речення з підрядною супровідною (приєднувальною) предикативною частиною. Функціональне співвіднесення другорядних членів речення й окремих типів підрядних речень. Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Супідрядність (однорідна й неоднорідна) та послідовна підрядність. Складні речення змішаного типу.
Тема 4. Безсполучникові складні речення, синонімічні до складносурядних і складнопідрядних речень; несинонімічні до сполучникових складних речень. Змістові відношення й засоби зв’язку між частинами безсполучникового речення. Пунктуація на межі частин безсполучникового речення.
Тема 5. Складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком (складні синтаксичні конструкції). Період в українській мові; його структурні типи, особливості інтонації. Надфразні єдності як синтаксично-стилістичні одиниці літературної мови. Способи передачі чужого мовлення. Пряма, непряма й невласне-пряма мова. Співвіднесення форм прямої й непрямої мови. Різні типи зв’язку прямої мови з непрямою. Заміна прямої мови непрямою і навпаки. Невласне-пряма мова, її структурні особливості й застосування. Різноманітність типів речень у сучасній українській літературній мові як наслідок розвитку її граматичної будови. Принципи синтаксичного аналізу речень.
Тема 6. Пунктуація. Принципи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків: видільні й віддільні. Структура речення й пунктуація. Інтонаційні особливості та пунктуація. Використання засобів пунктуації для вираження емоційно-змістових відтінків речення. Огляд уживання розділових знаків у простому й складному реченнях.
Зміст курсу
Змістовий модуль І.
Синтаксис як розділ граматики. Словосполучення. Просте неускладнене речення.
Теоретичний матеріал (лекції)
Тема: Синтаксис як розділ граматики. Словосполучення (4 год).
Лекція 1-2. Синтаксис. Основні синтаксичні поняття
Тема: Просте неускладнене речення. Головні і другорядні члени речення (4 год).
Лекція 3-4.Просте неускладнене речення. Головні і другорядні члени речення
Тема: Односкладні речення (2 год).
Лекція №5. Односкладні речення
Практичні завдання
Практична робота №1
Тема: Словосполучення.
Теоретичні питання:
1. Словосполучення – мінімальна некомунікативна синтаксична одиниця. Словосполучення як будівельний матеріал для речення.
2. Розмежування синтаксичних словосполучень від лексичних сполук і фразеологізмів. Розрізнення словосполучень і сполучень слів.
3. Типи словосполучень за структурою (прості, складні).
4. Типи синтаксичних відношень у словосполученні (асинкретичні: атрибутивні, об’єктні, обставинні, суб’єктні, апозитивні; синкретичні: об’єктно-обставинні, атрибутивно-об’єктні тощо).
5. Типи словосполучень за належністю головного компонента до тієї чи тієї частини мови.
6. Види синтаксичного зв’язку між залежними й головними компонентами в словосполученні (узгодження, керування, прилягання й кореляція).
Завдання для виконання
Вправа 1
Поділити речення на словосполучення.
І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі, Не проміняйте неповторне На сто ерзаців у собі (Ліна Костенко). Дехто вірував, що він (Юрій) їздить по полях верхи на коні й приймає під свою опіку тварин, котрих уперше вигнали на пашу (В.Скуратівський). Вікна в трапезній були відчинені, в них заглядали розквітлі гілки вишень і груш, над якими роями гули й метушилися бджоли (М.Старицький). Лицарі науки, щось там вони все шкребуть, все шукають уперто, байдужі до всього на світі, крім своїх вічних черепків (О.Гончар). Десь лютують епідемії, шторми ревуть, розтрощуючи кораблі, а тут така тиша, така сліпучість (О.Гончар).
Вправа 2
Виконати синтаксичний аналіз словосполучення (за зразком у методичці):
Мрія про щастя, поглядати у вікно, доглядати хворого, крізь усі випробування, виявитися історично перспективним, бажання вчитися, йти назустріч, намір подорожувати, розповідати із захватом, надіслати лист братові, осмислення істини, солодший від меду, складений удвоє, щось загадкове, повністю довіряти товаришеві, учитель-фізик.
Вправа 3
Дібрати словосполучення, в яких наведені слова виступали б то в ролі головних, то в ролі залежних компонентів. Самотній, червоний, будувати, вчитися, мрія, щастя, далеко, праворуч, виконаний.
Вправа 4
Охарактеризувати словосполучення за типом смислового зв’язку (атрибутивні, обставинні, об’єктні), знайти явища синкретизму. Твори Франка, іти вперед, промені сонця, повна води, пожовклий лист, готель "Зоря", друкарська машинка, здійснити мрію, купатися в морі, прожити сто літ, читання вголос, зустріч з батьками, любити понад усе, сяду на диван, де-не-де видно.
Вправа 5
Із запропонованого тексту виписати: а) 5 субстантивних словосполучень; б) 5 вербіальних словосполучень; в) 1 прономінативне словосполучення; г) 5 словосполучень із зв’язком керування; ґ) 5 словосполучень із зв’язком прилягання; д) 5 словосполучень з об’єктними відношеннями.
Стус брав найактивнішу участь у всіх дискусіях, які розгорялися тоді на засіданнях клубу. Це був гарний час надій, час майже вільного дихання після ХХІІ партз’їзду, на якому було остаточно “розвінчано” культ Сталіна й декого з його соратників і сказано багато гіркої правди про страшні беззаконня, які чинилися з волі партії службою безпеки над своїм народом. Саме на гребені цього озонного часу й виник наш “Обрій”. Виступи учителя з Горлівки Василя Стуса були завжди запальні, соціально гострі. Він пропагував творчість українських “шістдесятників” І. Драча, М. Вінграновського, Ліни Костенко, критиків І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка. Від цих імен, та ще в палкій інтерпретації промовця, наші серця сповнювалися надією на майбутнє України, з ними вона пробуджувалася з рабського сну, зводилася з колін, голосно заявляла в світі про свою одвічну талановитість, про свій розум, про своє законне право на суверенне буття. А ще Стус читав свої незвичні, складні для сприймання на слух вірші, читав навальним, лавинним голосом, читав, як заклинання.
Вправа 6
Розподілити у дві колонки: словосполучення та інші сполуки слів.
Присвячений дружині, нарубати дров, боротьба за мир, гідний наслідування, Іван Петрович Котляревський, раптом прокинутися, буду виступати, шелест листя, найбільш вдалий, справжня дружба, крізь зуби сказати, глибоко цінувати поезію, стати агрономом, надія повернутися, роздумуючи над твором письменника, честь і слава, дівчина співає.
Схема аналізу словосполучення
1. Поставити словосполучення у початкову форму.
2. Визначити тип за кількісно-структурним принципом: просте чи складне (якщо складне, то вичленувати прості словосполучення).
3. Визначити тип за морфологічним вираженням головного та залежного компонентів.
4. Визначити тип за характером семантико-синтаксичних відношень.
5. Визначити синтаксичний підрядний зв'язок.
6. За способом вираження граматичного значення: за допомогою флексії, порядку компонентів, прийменника і флексії, прийменника, за змістом.
Зразок аналізу словосполучення
Написаний твір
1. Початкова форма – написаний твір; головне слово – твір, залежне слово – написаний (твір який? написаний).
2. За будовою – просте.
3. За частиномовною належністю головного компонента – субстантивне;
за частиномовною належністю залежного компонента – субстантивно-вербальне.
4. За типом підрядного зв’язку – із зв’язком узгодження, повне.
5. За характером синтаксичних відношень – з атрибутивними відношеннями.
6. Засоби граматичного зв’язку компонентів – закінчення -ий – у залежного компонента; закінчення - – у головного компонента.
Написаний правдиво
1. Початкова форма – написаний правдиво; головне слово – написаний, залежне слово – правдиво (написаний як? правдиво).
2. За будовою – просте.
3. За частиномовною належністю головного компонента – вербальне (дієприкметникове); за частиномовною належністю залежного компонента – вербально-адвербіальне.
4. За типом підрядного зв’язку – із зв’язком прилягання (бо залежний компонент – слово незмінної частини мови – прислівник), власне прилягання.
5. За характером синтаксичних відношень – з обставинними відношеннями.
6. Засоби граматичного зв’язку компонентів – зміст.
Практична робота №2
Тема: Речення. Типи речень.
Теоретичні питання:
І. Речення. Типи речень.
1. Речення як основна одиниця синтаксису. Речення та судження. Основні ознаки речення.
2. Структурно-семантичні типи речень:
а) типи речень за метою висловлювання; б) типи речень за інтонацією (емоційно-експресивним забарвленням): неокличні й окличні; в) типи речень за характером відношення до дійсності (стверджувальні, заперечні).
3. Класифікація речень за їхньою структурою: прості/ складні, двоскладні/ односкладні, поширені/ непоширені, ускладнені/ неускладнені, повні/ неповні
Завдання для виконання
Вправа 1
Визначити предикативні центри, охарактеризувати речення (частини речення) за семантичними, структурними типами.
Звідти пильним оком, що звикло визначати висоту і відстань, він довго вдивлявся в гору, на яку мав намір піднятися наступного дня.
Її десятихаткою був куток, де вони жили, де вже знала кожного й де кожне знало її.
Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився – на повороті праворуч виникло село, приховане доти за лукою.
Вони мовчки минають два містки, під якими і тепер не спить вода, і знаходять на просторе подвір’я, де кудлатого Рябка надвоє роздирають злість до гостя і радість до господині.
Тихо вечір тумани пряде,
І не чути й не видно нікого,
Лиш чекання моє молоде
Одиноко стоїть край дороги.
Вправа 2
Скласти міні-твір на тему “Урожай”, використавши присудки різних типів.
Вправа 3
Увести в контекст, пояснити, яку синтаксичну функцію виконує друге слово – означення чи додатка: Привітання друзів. Посадка літака. Чутка про скульптора.
Практична робота №3
Тема: Головні та другорядні члени речення.
1. Поняття про двоскладне речення. Вираження предикативності у двоскладному реченні.
2. Головні члени та їхня роль у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. 3. Підмет. Структурно-семантичні характеристики підмета, засоби його вираження в українській мові.
4. Присудок. Простий присудок, способи його вираження. Складений (іменний і дієслівний) присудок. Складний присудок. Дуплексив.
5. Предикативний тип синтаксичного зв’язку. Координація як синтаксичний зв’язок головних членів двоскладного речення. Співвияв (співположення) і тяжіння як різновиди предикативного синтаксичного зв’язку між підметом і присудком. Особливості поєднання різних типів присудка з підметом.
6. Розділові знаки в реченнях з нульовою зв’язкою в складених присудках. Тире між підметом і присудком.
7. Другорядні члени речення та їхні функції в поширенні двоскладного речення. Принципи класифікації другорядних членів речення.
8. Поняття про додаток як поширювальний компонент речення. Граматичне значення додатків. Додатки прямі й непрямі, засоби їх вираження.
9. Означення та його роль у структурно-семантичній організації поширеного речення. Атрибутивна семантика означення. Узгоджене означення, засоби його вираження. Неузгоджене означення, засоби його вираження.
10. Прикладка як різновид означення. Розділові знаки при прикладці. Розмежування прикладки та означуваного слова.
11. Синтаксична функція інфінітива в реченнєвій структурі.
12. Обставина як другорядний член речення. Граматичні значення обставини.
Самостійна робота
самостійна робота (Сучасна українська літературна мова. Огарєнко)
Змістовий модуль ІІ. Назва модулю
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль ІІІ. Назва модулю
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Ресурси
Рекомендована література
Базова
- Бабайцева В. В., Максимов Л. Ю. Современный русский язык: Учеб. пособ. для студ.: В 3 ч. – М.: Просвещение, 1981. – Ч. ІІІ: Синтаксис. Пунктуация. – 271 с.
- Бевзенко С. П. та ін. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посіб. / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К.: Вища шк., 2005. – 270 с.
- Белошапкова В. А. Современный русский язык: Синтаксис. – М.: Высш. шк., 1977. – 248 с.
- Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка. – 3 е изд. – М.: Высш. шк., 1991. – 432 с.
- Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.
- Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. – К.: Рад. шк., 1982. – 209 с.
- Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – 2 е вид., доопрац. і доп. – К.: Вища шк. Головне вид во, 1989. – 334 с.
- Доленко М. Т., Дацюк І. І., Кващук А. Г. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1987. – 352 с.
- Дорошенко С. І. Граматична стилістика української мови. – К.: Рад. шк., 1985. – 200 с.
- Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. – К.: Наук. думка, 1984. – 256 с.
- Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): Навч. посіб.: У 2 ч. – К.: ІЗМН, 1996. – Ч. 1. – 202 с.; Ч. 2. – 240 с.
- Загнітко А. П., Вінтонів М. О., Домрачева І. Р. Український практичний синтаксис: Навч. посіб. для самост. роб. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 144 с.
- Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч.посібник. – К.: НМК ВО, 1992. – 396 с.
- Козачук Г. О. Українська мова. Практикум: Навч. посіб. – К., 1991. – 398 с.
- Крючков С. Е., Максимов Л. Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. Учеб. пособие для студ. пед. ин тов. – 2 е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1977. – 191 с.
- Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. – 2 е вид., перероб. і доп. – К.: Рад. шк., 1965. – Ч. ІІ: Синтаксис. – 342 с.
- Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. – К.: Рад. шк., 1951. – Т. 2: Синтаксис. – 408 с.
- Нагіна В., Олексеко В., Тихоша В. Сучасна українська літературна мова. Складне речення: Посіб. для студ.-філол. ден., заочн. та екстернат. форм навч. – Херсон: Айлант, 2000. – 148 с.
- Нагіна В., Олексенко В., Тихоша В. Структура складного речення в сучасній українській літературній мові: Посіб. для студ.-філол. ден., заочн. та екстернат. форм навч. – Херсон: Просвіта, 2001. – 147 с.
- Ожоган Василь. Синтаксис складнопідрядного елементарного речення/ Міністерство освіти і науки України. Кіровогр. держ. пед. ун т ім. В. Винниченка. – Кіровоград: ЛОВ, 2006. – 123 с.
- Ожоган Василь. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис: Навч. посіб. для самостійної роботи. – Кіровоград, 2005. – 160 с.
- Олексенко В. П., Тихоша В. І. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого речення: Навч.-метод. посіб. для студ.-філол. фак. ун тів. – 2 е вид., переробл. і допов. – Херсон: Айлант, 2004. – 150 с.
- Плиско К. М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення: Навч. посіб. для студ. філол. фак. ун-тів і пед. ін тів. – Х.: Основа, 1992. – 149 с.
- Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1992. – 248 с.
- Руднев А. Г. Синтаксис современного русского языка. – М.: Высш. шк., 1968. – 320 с.
- Русановский В. М., Жовтобрюх М. А., Городенская Е. Г., Грищенко А. А. Украинская грамматика. – К.: Наук. думка, # Русская грамматика: В 2 т. / Ред. кол.: Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др. – М.: Наука, 1982. – Т. 2: Синтаксис. – 709 с.
- Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Остаф Я. І. Рідна мова: Пробний підручник для 8 кл. – 2 е вид., перероб. і доп. : Освіта, 1992. – 190 с.
- Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Пробл. пит.: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1994. – 670 с.
- Современный русский литературный язык / П. А. Лекант, Н. Г. Гольцова, В. П. Жуков и др.; Под ред. П. А. Леканта. – 2 е изд., испр. – М.: Высш. шк., 1988. – 416 с.
- Современный русский язык: Теория. Анализ языковых единиц: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 ч. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – Ч. 2: Морфология. Синтаксис / В. В. Бабайцева, Н. А. Николина, Л. Д. Чеснокова и др.; Под ред. Е. И. Дибровой. – 704 с.
- Современный русский язык: Учеб. для филол. спец. высш. учеб. заведений / В. А. Белошапкова, Е. А. Брызгунова, Е. А. Земская и др.; Под ред. В. А. Белошапковой. – 3 е изд., испр. и доп. – М.: Азбуковник, 2002. – 928 с.
- Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – 583 с.
- Сучасна українська літературна мова / Керівник авт. колективу А. П. Медушевський. – К.: Вища шк., 1975. – 398 с.
- Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – 414 с.
- Сучасна українська літературна мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400 с.
- Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972. – 515 с.
- Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 588 с.
- Украинская грамматика / Отв. Ред. В.М. Русановский. – К.: Наук. думка, 1986. – 360 с.
- Українська мова / В. О. Горпинич, В. Д. Горяний, І. Я. Журба, І. Й. Тараненко; За ред. В. О. Горпинича. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К.: Вища шк., 1988. – Ч. ІІ. – 224 с.
- Христіанінова Р. О. Просте речення в шкільному курсі української мови: Посіб. для вчителя. – К.: Рад. шк., 1991. – 160 с.
- Чорній С. Граматика української мови. – Брокпорт; Нью-Йорк: Вид во Шкільної ради при УККА, 1969. – 124 с.
- Шульжук К. Ф. Синтаксис складного речення: Навч. посіб. – Рівне: Рівнен. держ. гуманітарн. ун т, 2000. – 126 с.
- Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 408 с.
- Шульжук К. Ф. Складне речення в українській мові: Посіб. для учителя. – К.: Рад. шк., 1989. – 136 с.
Допоміжна
Інформаційні ресурси
---
