Версія за 12:25, 3 березня 2015

Назва курсу

ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень:

0203 Гуманітарні науки, спеціальністю 7.02030301_Українська мова і література*, 7.02030301_Українська мова і література* Додаткова спеціальність: 7.02030302 Мова і література (англійська), спеціалізація: редагування освітніх видань; шкільне бібліотекознавство

Мета та завдання навчального курсу

Мета: ознайомити студентів з історією розвитку зарубіжного та українського літературознавства

Завдання: освоєння студентами знань про особливості розвитку літературознавчої науки у світі та Україні; оволодіння методикою системно узагальнювати здобутки вітчизняного та зарубіжного літературознавства

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

• основні теоретичні поняття, пов’язані з курсом «Історія літературознавства»;
• періодизацію історії світового літературознавства;
• особливості філософського осмислення проблем естетики і теорії літератури в античній Греції, Стародавньому Китаї, Стародавній Індії;
• теоретико-літературознавчі праці доби Середньовіччя (Каллімах, Фотій, Аврелій Августин, Ш. Руставелі, Д. Граматіка та ін.); Відродження (Данте, Дю Белле, Т. Тассо, Дж. Бокаччо та ін.).; Класицизму (праці Ю. Скалігера, Я. Понтана, О. Донатті, Я. Масена, Н. Буало); Посвітництва (концепції Дені Дідро, Йоганна-Готфріда Гердера, Готгольда Ефраїма Лессінґа); Романтизму ( розвідки Ф. Шиллера, Ф. Гегеля);
• історію міфологічної (Я. Грімм, В. Грімм, М. Мюллер, А. Кун, О. Афанасьев і Ф. Буслаєв та ін..); біографічної (Сент-Бев, Г. Брандес, Р. де Ґурмон, Ю. Айхенвальд, М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко, В. Смілянська, А. Моруа та ін..); культурно-історичної (І. Тен,. Ф. Брюнетьєр, Г. Лансон, В. Шерер, Г. Гетнер, Ф. де Санктіс, О. Пипін, М. Тихонравов), порівняльно-історичної (Т. Бенфей, О. М. Веселовський, Ґаляр, Вантігем, Бальдансперже та ін..); інтуїтивістської (Анрі Бергсон, Бенедетто Кроче); психоаналітичної ( З. Фройд, К.-Г. Юнг та ін..); структуралістської (В. Пропп, К. Леві-Строс та ін..); екзистенціоналістської (С. К'єркеґор, Ж.-П. Сартр, А.Камю та ін..) шкіл в літературознавстві ХІХ-ХХ ст.
• основні течії, напрями і представників сучасного літературознавства (постстуктуралізм (М. Фуко та ін..), деконструктивізм (Ж. Дерріда, де Ман, Дж. Міллер, Б. Джонсон, Р. Барт та ін..), фемінізм (Ю. Крістева, Ж. Лякан, С. де Бовуар), постколоніальна критика (С. Слемон, Г. Тіффін, Е. Саїд), рецептивна естетика (Ганс-Роберт Яуссон, Вольфганг Ізер , Дж. Каллер, Е. Герш, С. Фіш). постмодернізм, мультуралізм;
• періодизацію розвитку українського літературознавства;
• естетичні підходи до осмислення літератури в часи Київської Русі (праці Георгія Хоробоска , митрополита Іларіона, Володимира Мономаха та літературознавчі канони в «Повісті минулих літ» , «Слові о полку Ігоревім»);
• особливості літературно-естетичної думки доби Бароко (літературно-критичні виступи Павла Русина, передмови до збірок К. Транквіліона-Ставровецького, І. Величковського; трактати полемістів і Г. Сковороди; граматики Л. Зизанія та М. Смотрицького; латиномовні поетики та риторики Ф. Прокоповича, М. Довгалевського, Г. Сломинського та ін.);
• історію української літературознавчої думки перших десятиріч ХІХ ст. (романтично-просвітницька концепція праць М. Максимовича, І. Вагилевича, І. Срезневського та ін.);
• роль критичних праць М. Костомарова, М.Куліша, Т. Шевченка в розвитку вітчизняної літературознавчої науки;
• концептуальні риси міфологічної (М. Максимович, О. Бодянський, М. Костомаров, М. Куліш, Я. Вагилевич) біографічної (М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко та ін.), культурно-історичної (М. Дашкевич, М. Сумцов, П. Житецький, І. Франко, М. Грушевський, М. Возняк), порівняльно-історичної (М. Драгоманов, М. Дашкевич, І. Франко, О. Колеса, В. Щурата) шкіл українського літературознавства;
• основні положення літературної дискусії 70-90-х років ХІХ ст. (М. Драгоманов, І. Білик, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, І. Франко, М. Павлик);
• особливості розвитку українського літературознавства кінця ХІХ - початку ХХ ст. (психологічний напрям у працях О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського; естетичні позиції представників «Української хати», «Молодої Музи», літературно-критичні виступи М. Євшана, Л. Українки, О. Кобилянської, М. Коцюбинського та ін..);
• доробок І. Франка-літературознавця;
• специфіку розвитку вітчизняного літературознавства у 20-30-х роках ХХ ст.. (історико-філологічний метод у дослідженнях В. Перетца, М. Гудзія, С. Маслова, І. Огієнка, Л. Білецького, О. Дорошкевича та ін.; естетико-філологічні студії М. Зерова та ін.; формально-поетичні праці Ю. Меженка, Б. Якубського, М. Йогансена; елементи рецептивної та феноменологічної естетики досліджень О. Білецького; психоаналіз у розвідках С. Балея, В. Підмогильного; методика внутрішньої інтерпретації мистецького твору С. Смаль-Стоцького; імпресіоністична критика М. Рудницького);
• літературну дискусію 1925-1928 років і її наслідки, роль полемічних виступів М. Хвильового, М. Зерова щодо шляхів розвитку української літератури;
• особливості теоретико-літературознавчих праць 40-50-х років ХХ ст.. (В. Коряка, А. Шамрая, А. Музичка, Б. Коваленка, О. Білецького, С. Крижанівського, Л. Новиченка, Є. Кирилюка та ін.);
• розвиток вітчизняної літературознавчої науки у 60-і роки ХХ ст. ( повернення в науковий обіг репресованого літературознавства (С. Єфремов, М. Грушевський, М. Зеров, Д. Чижевський та ін.), розвиток шевченкознавства (Є. Кирилюк, Є. Шабліовський, Ю. Івакін, В. Бородін та ін.), франкознавства (М. Возняк, О. Дей, І. Дорошенко), досліджень у галузі давньої (О. Білецький, Г. Нудьга, М. Грицай, Л. Махновець, В. Крекотень, Я. Ісаєвич, О. Мишанич, Б. Криса та ін.), класичної (П. Волинський, С. Шаховський, О. Кисельов, Р. Міщук, І. Денисюк, Ф. Погребенник, А. Погрїбний та ін.) та сучасної (С. Крижанівський, Л. Новиченко, В. Фащенко, М. Жулинський, М. Ільницький, В. Дончик, Т. Салига, Ю. Ковалів та ін.) літератури, спроби оновлення методів і підходів до оцінки літератури (праці М. Жулинського, М. Ільницького, Г. Клочека, І. Дзюби, М. Коцюбинської, І. Драча, І. Світличного, В. Стуса та ін.);
• підходи до аналізу художньої літератури представниками діаспорної критики (В. Петрова, Ю. Лавриненка, Г. Костюка, Ю. Косача, Я. Славутича, І. Костецького та Ю. Шереха, В. Барки, Ю. Бойка-Блохина, Г. Грабовича, О. Зуєвського та ін.);
• історію українського літературознавства 70-80-х років ХХ ст.;
• стан і перспективи розвитку вітчизняної літературознавчої науки на поч. ХХІ ст.;
• сучасні теоретичні праці з історії світового та українського літературознавства Р. Гром’яка, М. Ільницького, М. Наєнка, О.Галича та ін.;
• здобутки української постколоніальної (С. Павличко, В. Харкун), феміністичної (С. Павличко, О. Забужко, Л. Таран, Н. Зборовська, В. Агєєва та ін.), постмодерної (Г. Грабович, М. Павлишин) критики;
• нові погляди на рецептивну поетику (естетику) (Г. Клочек – Р. Громяк),
• особливості компаративістичних досліджень сучасного українського літературознавства (Д. Наливайко, З. Геник-Березівська та ін.)

вміти:

• відтворювати цілісну картину становлення, формування і розвитку літературознавства у світі;
• виявляти внутрішню логіку розвитку літературознавства, його роль і місце у суспільній свідомості;
• характеризувати концепції оцінки художніх творів представниками різних літературознавчих шкіл;
• здійснювати аналіз теоретико-літературознавчих праць.
• відтворювати особливості становлення, формування і розвитку вітчизняного літературознавства;
• виявляти логіку розвитку літературознавчої думки в Україні, її роль і місце в національній культурі;
• визначати характерні риси кожного з етапів українського літературознавства.

Робоча програма курсу

Автор (автори) курсу

Користувач: Лаврусенко Марія Іванівна

Учасники

Група 11-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р. викладач Андронатій Павло Іванович, Отримати консультацію

Група 11-1, факультет історії та права, 2014-2015 н.р. викладач Андронатій Павло Іванович, Отримати консультацію

Графік навчання

Варіант Структура

Вступ. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

Тема 1. Історія літературознавства як наукова дисципліна. Предмет і структура літературознавства. Базові літературознавчі дисципліни. Зв’язок літературознавства з іншими гуманітарними науками. Періодизація історії світового й українського літературознавства. Особливості розвитку українського літературознавства і його зв’язок зі світовою наукою про літературу. Літературна критика як галузь літературознавства. Функції літературної критики.

Розділ 2. ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Тема 1. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ДУМКИ НАЙДАВНІШОЇ ДОБИ Філософське осмислення проблем естетики і теорії літератури мислителями античної Греції та Риму. Вчення піфагорійців, Демокріта, Емпедокла., Есхіла і Евріпіда. Платон про наслідування дійсності митцями. Праці Арістотеля «Поетика» і «Риторика» (основні положення). Послання «До Пізонів» Горація – перше практичне керівництво для письменників античної доби. Визначні ритори античності (Перикл, Клеон, філософи-софісти, Корак, Лісій і Горгій, Демосфен, Сократ, Платон). Літературознавство й естетика у Стародавньому Китаї. Шість принципів (Се Хе) тлумачення природи мистецтва. Зародження літературознавства та естетики в Стародавній Індії. Естетичний трактат «Нат’яшастра» про драматичне мистецтво. Трактати Бхамахі Дандіна про зображальну силу поезії. Представники «нової школи» староіндійського літературознавства (Анан-давардхана «Дхван’ялока»).

Тема 2. РОЗВИТОК СВІТОВОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА У ХV-ХVІІІ СТОЛІТТЯХ Теоретико-літературна думка Середньовіччя про специфіку мистецтва. Християнська екзегетика (герменевтика) в добу Середньовіччя. Домінування церкви в суспільному житті. Містицизм. Домінування платонізму. Божественне тлумачення краси. Вчення бібліографа Каллімаха («Таблиці тих, хто проявив себе у всіх галузях знання, і праць, що вони написали»). Тлумачення книг візантійським літературним діячем Фотієм («Бібліотека» ), Аврелієм Августином («Про християнську науку»). Герменевтика нового часу. «Передісторія» герменевтики: філологічне тлумачення класичних текстів. Ф. Шлейермахер як творець «універсальної» герменевтики (праця «Герменевтика»). Літературознавчі трактати доби Відродження (Данте «Про народну мову», Дю Белле «Захист і прославлення французької мови», Т. Тассо «Роздуми про поетичне мистецтво», лекції Дж. Бокаччо про «Божественну комедію», літературна біографія Ф. Петрарки т а ін..; К. Геснер «Універсальна бібліотека», П. Ламбеко «Вступ в історію літератури»). Естетика класицизму (ХVІІ-ХVІІІ ст.) Поетикальна школа європейського літературознавства (праці Ю. Скалігера, Я. Понтана, О. Донатті, Я. Масена). Н. Буало «Поетичне мистецтво». Проблеми теорії літератури у працях просвітителів (ХVІІ-ХVІІІ ст.) Утвердження теорії літератури як самостійної наукової дисципліни. Літературознавчі дослідження Дені Дідро, Йоганна-Готфріда Гердера, Готгольда Ефраїма Лессінґа («Лаокоон, або Про межі живопису та поезії»). Літературознавчі розвідки доби Романтизму. Погляд на мистецтво слова Фрідріха Шиллера (поетична і драматична творчість). Георг Вільгельм Фрідріх Гегель і його вчення про універсальність літератури («Лекції з естетики»).

Тема 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ І ШКОЛИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

«Романтична герменевтика». Праці Мартіна Гайдеґґера про герменевтичну методологію. Філологічні дослідження Вільгельма фон Гумбольдта. Г.-Р. Яусс, В. Ізер та ін. як представники літературної герменевтики. Міфологічна школа. Якоб Грімм і Вільгельм Грімм як засновники міфологічної школи. Дві теорії походження міфів: солярна і метеорологічна. (М. Мюллер, А. Кун). Послідовники міфологічної школи В. Шварц (Німеччина), М. Бреаль (Франція), О. Афанасьев і Ф. Буслаєв (Росія), М. Костомаров, О. Потебня, М. Сумцов (Україна). Біографічна школа. Праця Сент-Бева «Літературно-критичні портрети». Послідовники Сент-Бева (Г. Брандес (Данія), Р. де Ґурмон (Франція), Ю. Айхенвальд (Росія), М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко, В. Смілянська (Україна)). Біографічний метод у трактуванні А. Моруа («Аспекти біографії»). Культурно-історична школа. Концепція І. Тена. Культурно-історичний метод у роботах Ф. Брюнетьєра, Г. Лансона (Франція), В. Шерера, Г. Гетнера (Німеччина), Ф. де Санктіса (Італія), О. Пипіна, М. Тихонравова (Росія). Порівняльно-історична школа. Теодор Бенфей – основоположник порівняльно-історичного методу в літературознавстві. Праці О. М. Веселовського в галузі компаративістики. Французька школа компаративістів (Ґаляр, Вантігем, Бальдансперже). Інтуїтивізм. Анрі Бергсон як засновник інтуїтивізму. Концепція досліджень «Пам’ять і матерія», «Творча еволюція», «Сміх». Бенедетто Кроче і його праці про інтуїтивізм («Естетика як наука про вираження і як загальна лінгвістика»). Психоаналітична школа. Психоаналітична концепція З. Фрейда (праці «Вступ до психоаналізу», «Тлумачення снів», «Я і Воно», «Тотем і табу»). Аналітична психологія Карла Густава Юнга. Шляхи і доля психологічного напряму в ХХ столітті. Структуралістська школа. Вплив формалізму на формування ідей структуралізму. В. Пропп («Міфологія чарівної казки»), К. Леві-Строс («Міфологіка») – основоположники структуралізму Передумови виникнення структуралізму (праці ОПОЯЗу (Общества по изучения поэтического языка), Московського лінгвістичного гуртка). Екзистенціоналізм. Концепція особистісної (екзистенціальної) істини Серена К’єркеґора. Праці М. Бердяєва про екзистенціоналізм. Розробка ідей екзистенціалізму у працях французьких мислителів Жана-Поля Сартра, Альберта Камю, Ґабріеля Марселя, Mopica Мерло Понті, італійця Нікколо Аббаньяна, іспанця Хосе Ортеги-і-Ґасета.

Тема 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ ТА ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Постструктуралізм. Поняття постструктуралізму. Постструктуралістські ідеї Мішеля Фуко (огляд праць «Божевілля і культура: історія божевілля в епоху класицизму», «Народження клініки», «Слова і речі», «Археологія знання», «Нагляд і кара: народження в’язниці», «Історія сексуальності». Деконструктивізм. Концепція деконструктивізму Жака Дерріди (праці «Про граматологію», «Письмо і різниця», «Розсіювання», «Маргінеси філософії», «Поштова картка: від Сократа до Фройда», «Психея: відкриття іншого» , «Жак Дерріда»). Послідовники ідей Ж. Деріди. Йєльська школа (П. де Ман, Дж. Міллер, Б. Джонсон). Дослідження М. Фуко, Р. Барта. Деконструктивізм як предтеча фемінізму (С. де Бовуар, Л. Іригірей, Г. Сіксу, К. Міллет, Е. Шовалтер) та постколоніалізму (Е. Саїд, Г. Співак, Г. Бгабга). Фемінізм. Зародження феміністичної критики у Франції і США. Юлія Крістева – фундатор французької феміністичної теорії та критики («Есе із семіотики», «Про китайських жінок», «Влада страху: есе про приниження», «Спочатку була любов: психоаналіз і віра», «Чужинці щодо себе»). Проблема «жіночої ідентичності» у збірнику есе «Полігон» Юлії Крістевої. Проблеми душі й бажання жінки. у праці Ж Лякан «Жіноча сексуальність». Концепція праці Сімони де Бовуар «Друга стать». Постколоніальна критика. Поняття «постколоніальна критика». Умови виникнення і загальна характеристика постколоніальної критики. Розробка проблеми постколоніальної критики і теорії у працях Стівена Слемона, Гелена Тіффіна, Едварда Саїда та ін. Постмодернізм. Естетичні засади постмодернізму. Специфіка західноєвропейського й українського постмодернізму в літературі. Рецептивна естетика. Теоретики рецептивної поетики – Ганс-Роберт Яуссон та Вольфганг Ізер (Німеччина). Зосередження на проблемі сприйняття художніх творів. «Критика читацької реакції» як американський варіант рецептивної теорії (Дж. Каллер, Е. Герш, С. Фіш (США).

Розділ 3. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Тема 1. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА (ХІ- ХVІІІ ст.)

Літературно-естетичний канон доби середньовіччя. Поняття «художнє літературознавство». Зародження літературознавчої думки в часи Київської Русі. Розмежування сакральної, прагматичної і розважальної функцій поетичного слова; відгомін античної естетики в українському середньовічному письменстві. «Про образи» Георгія Хоробоска – перекладний підручник середньовічної поетики. Герменевтичні та оцінні елементи у «Слові про закон і благодать» митрополита Іларіона, збірниках Святослава (1073, 1076), «Повчанні дітям» Володимира Мономаха, «Повісті минулих літ» , «Слові о полку Ігоревім» . Класицистичний етап літературно-естетичної думки. Ренесансний та бароковий культ мистецтва («Похвала поезії» Павла Русина з Коросна, передмови до збірок Кирила Транквіліона-Ставровецького, Івана Величковського). Колізія етичного й естетичного у творах полемістів і трактатах Григорія Сковороди. Виклад елементів віршування у граматиках Лаврентія Зизанія та Мелетія Смотрицького; принцип наслідування, розмежування життєвої правди і мистецької правдоподібності, нормативна система тропів і жанрів у латиномовних риториках та поетиках Феофана Прокоповича, Митрофана Довгалевського, Гедеона Сломинського та ін.

Тема 2. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

Літературознавча думка доби романтизму. Романтично-просвітницька концепція національної літератури, заманіфестована представниками Харківської школи романтиків, «Руської Трійці» та Кирило-Мефодіївського товариства. Проблеми літературознавства у періодичних виданнях першої половини ХІХ ст.. Роль Харківського та Київського університетів в розвитку літературознавчої думки. Романтичні принципи народності та історизму, уявлення про унікальність творчого генія, вражальність поетичного слова, будительська місія національного письменства у програмних виступах М. Максимовича «Передмова до збірки «Малороссийские песни», «Полемическое обозрение малороссийской словесності», «Трезвон о Квиткиной «Марусе»),. І. Вагилевича («Замітки о руській літературі»), Я. Головацького («Іван Котляревський») та критичних працях І. Срезневського, М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка. Естетичні погляди Т. Шевченка. Досягнення Т. Шевченка як творця нової художньої мови. «Щоденник» Т. Шевченка як невичерпне джерело для розуміння його естетичних смаків і переконань. Міф, символ – концептуальні поняття міфологічної школи (М. Максимович, О. Бодянський, М. Костомаров, М. Куліш, Я. Вагилевич). Літературознавчі праці М. Костомарова («Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке», «Об историческом значении русской народной поэзии», «Воспоминания о двух малярах». П. Куліш – основоположник української літературної критики нового періоду. «Об отношении малороссийской словесности к общерусской», «Характер и задача украинской критики», «Простонародность в украинской словесности».

Тема 3. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Літературознавство в добу позитивізму й реалізму. Культурно-історична школа українського літературознавства. Коло літературознавчих зацікавлень М. Дашкевича, М. Сумцова, П. Житецького, І. Франка, К. Студинського, М. Грушевського, М. Возняка та інших представників культурно-історичної школи. Основні методологічні її засади: історизм (інтерпретація літературного твору як історичної пам’ятки), детермінізм (з’ясування культурологічних, біографічних та літературних джерел тексту), ідеологізм («історія літератури - це історія ідей» ), еволюціонізм (висвітлення поступовості літературного розвитку), соціологізм (обстоювання критерію популярності під час вибору корпусу літературних творів), компаративізм (зіставлення мотивів і сюжетів з метою з’ясувати характер міжлітературної їх міграції). Трактування української літератури в «Истории славянских літератур» О. Пипіна. Літературознавчі праці О. Огоновського («Історія літератури руської»), М. Петрова («Очерки истории украинской литератури»). Порівняльно-історичний метод у літературознавчих студіях М. Драгоманова, І. Франка, О. Колесси, В. Щурата. Соціально-радикальний («драгоманівський») напрям, у критиці та літературознавстві (М. Драгоманов, І. Білик, І. Франко, М. Павлик): антиромантична спрямованість, раціоналізм, космополітизм («європеїзм» ) уявлень про мистецтво як інструмент суспільного прогресу; Франкова концепція «наукового реалізму», еволюції романного жанру. Національно-культурницький («кулішівський») напрям у критиці Літературна дискусія 70-90 років ХІХ ст. І. Нечуй-Левицький, М. Драгоманов, Б. Грінченко, І. Франко про літературу як фактор збереження національної самобутності. Біо-бібліографічний принцип («Історія літератури руської» О. Огоновського), естетичні критерії в оцінці літературного твору (М. Подолинський, В. Горленко).

Тема 4. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО НА МЕЖІ XIX – XX СТОЛІТЬ

Психологічний напрям в українському літературознавстві. «Харківська» школа. Психолінгвістична поетика О. Потебні (уявлення про трикомпонентну структуру мистецького твору: зовнішня форма, внутрішня форма, ідея) та її вплив на українську і світову науку. Праці Д. Овсянико-Куликовського. Модерна критика. Діяльність авторів з оточення «Молодої музи». Естетичні позиції представників «Української хати». Літературознавча діяльність М. Євшана («Боротьба генерацій і українська література», «Поезія безсилля», «Проблеми творчості», «Михайло Драгоманов як літературний критик»). Неонародницька критика. Суспільно-утилітарні, моралістичні критерії та історико-літературний канон («Історія української літератури» С. Єфремова, статті Ф. Матушевського, О. Лотоцького та ін.). І. Франко і його літературознавчі погляди. Розвиток естетичних поглядів І. Франка. Рання літературно-критична діяльність І. Франка. Основні положення і значення статті «Література, її завдання і найважливіші ціхи». Сильні та слабкі сторони праць «Із секретів поетичної творчості», «Слово про критику», «Наша белетристика». І. Франко як дослідник давнього письменства. Оцінка І. Франком творчості Т. Шевченка. Найважливіші праці І. Франка про українську літературу кінця XIX – поч. XX ст. Теорія літератури в роботах науковця. Значення літературознавчої спадщини І. Франка. Компаративістські дослідження М. Дашкевича і М. Драгоманова.

Тема 5. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА НАУКА ХХ століття

Становлення і нищення шкіл та напрямів у літературознавстві 20-30-х років ХХ ст. Розквіт філологічної школи та естетико-психологічних течій у літературознавстві: історико-філологічний метод В. Перетца та його учнів М. Гудзія, С. Маслова, І. Огієнка, Л. Білецького, О. Дорошкевича та ін.; естетико-філологічні студії М. Зерова та інших неокласиків у галузі стилю: порівняльні зіставлення, методика пильного вчитування, увага до питань майстерності; формально-поетичні дослідження (Ю. Меженко, Б. Якубський, М. Йогансен); елементи рецептивної та феноменологічної естетики («У майстерні митця слова» О. Білецького; психоаналіз (С. Балей, В. Підмогильний); методика внутрішньої інтерпретації мистецького твору (С. Смаль-Стоцький); імпресіоністична критика (М. Рудницький). Літературна дискусія 1925-1928 років. Передумови і причини виникнення дискусії. Основні проблеми, навколо яких велася дискусія: традиції і новаторство; шляхи розвитку української літератури та проблема її взаємодії з іншими літературами; «масовізм» і професіоналізм у художній творчості, критерії оцінки літературного твору. Характеристика полемічних виступів М. Хвильового, М. Зерова, їх прихильників та опонентів з позицій сучасної науки. Наслідки і уроки дискусії 1925-1928 рр. Становлення марксистського літературознавства та вульгарно-соціологічної методології. Критична «проробка» українських письменників у виступах О. Корнійчука на письменницьких пленумах та з’їздах. Соціо-ідеологічні орієнтації в літературознавчій методології: формально-соціологічний метод (В. Коряк, А. Шамрай, А. Музичкo, Б. Коваленко та ін.) і становлення ортодоксальної марксистської літературної теорії і критики; націоналістичний (вісниківський) напрям у критиці (Д. Донцов, Є. Маланюк, та ін.). Діяльність Я. Гординського («Літературна критика підсовєтської України»).

Літературознавство 40–50-х років ХХ ст. Соцреалістичне літературознавство (праці О. Білецького, С. Крижанівського, Л. Новиченка, Є. Кирилюка та ін.). Доля кіноповісті О. Довженка «Україна в огні» та подальший розвиток українського літературознавства. Зміст та значення доповіді М. Рильського «Українська радянська література в дні визволення України». Діаспорне літературознавство післявоєнної доби. Продовження і розвиток модерністичних і неокласицистичних традицій, методики естетико-філологічного аналізу у літературних концепціях членів МУРу В. Петрова, Ю. Лавриненка та ін. Двотомна «Історія української літератури» як політичний донос на український літературний процес.

«Потепління» 60-х років, спроба відродження українського літературознавства наприкінці 80-х років. Стан науки про слово наприкінці 50-х років. «Історія української радянської літератури» (1964) і вибіркова реабілітація письменників. Повернення в науковий обіг репресованого літературознавства (С. Єфремов, М. Грушевський, М. Зеров, Д. Чижевський та ін.). Обмежувальні функції марксистсько-ленінської методології (принципів «партійності», «народності», «боротьби двох культур у кожній національній культурі», «інтернаціоналізму» тощо) і поступове збагачення методики аналізу інтерпретації та оцінки в материковому літературознавстві упродовж 1960-х і 1980-х рр. Розвиток шевченкознавства (Є. Кирилюк, Є. Шабліовський, Ю. Івакін, В. Бородін та ін.), франкознавства (М. Возняк, О. Дей, І. Дорошенко), досліджень у галузі давньої (О. Білецький, Г. Нудьга, М. Грицай, Л. Махновець, В. Крекотень, Я. Ісаєвич, О. Мишанич, Б. Криса та ін.), класичної (П. Волинський, С. Шаховський, О. Кисельов, Р. Міщук, І. Денисюк, Ф. Погребенник, А. Погрїбний та ін.) та сучасної (С. Крижанівський, Л. Новиченко, В. Фащенко, М. Жулинський, М. Ільницький, В. Дончик, Т. Салига, Ю. Ковалів та ін.) літератури. Рух шістдесятництва в українському літературознавстві. Повернення «призабутої спадщини» та спроби оновлення методів літературної критики у 60-ті роки XX ст. (праці М. Жулинського, М. Ільницького, Г. Клочека та ін.) Здобутки «шістдесятників» у галузі літературної критики (І. Дзюба, М. Коцюбинська, І. Драч, І. Світличний, В. Стус та ін.) Останні кроки «застійного» літературознавства. Літературна критика як жандарм у палітурках (М. Шамота та ін.). Спроба відродження літературознавства в умовах перебудови. Літературознавство української діаспори. Проблеми інтеграції літератури і літературознавства української діаспори. Літературознавча діяльність Г. Костюка, Ю. Косача, Я. Славутича, І. Костецького та Ю. Шереха, В. Барки, Ю. Лавріненка, Ю. Бойка-Блохина, Г. Грабовича, О. Зуєвського та ін.

Тема 6. УКРАЇНСЬКЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Стан і перспективи сучасного українського літературознавства. Ліквідація «двоколійності» української літературознавчої думки і поступове входження її в контекст сучасної світової науки. Проблеми творення сучасного канону українського письменства: національна ідентифікація київськоруської словесності; дослідження ренесансу, бароко, класичної літератури. Значення «Історії української літературної критики» Р. Гром’яка, «Критики і критеріїв» М. Ільницького для розвитку літературознавчої думки. Акцент на розвитку прозового жанру (Г. Штонь) і проблеми «духовного стилю». Перевидання класичної спадщини літературознавства як складова сучасної науки про літературу. Постколоніальна критика в Україні. Монографія С. Павличко «Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: складний світ Агатангела Кримського» як перший вагомий здобуток постколоніального літературознавства в Україні. В. Харкун і її праця «Соцреалістичний канон…».

Здобутки української феміністичної критики (С. Павличко, О. Забужко, Л. Таран, Н. Зборовська, В. Агєєва та ін.).
Літературні угрупування 80-90-х років («Бу-Ба-Бу», «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «Західний вітер», «ЛуГоСад», «500», «Червона фіра»), їх маніфести та літературно-критичні виступи). Спроби постмодерного погляду на літературу (праці Г. Грабовича, М. Павлишина). 

Сучасне літературознавство у пошуках нової методології (Я. Поліщук, С. Андрусів, Т. Гундорова ). Сучасні погляди на рецептивну поетику (естетику): Г. Клочек – Р. Гром’як. Компаративістичні дослідження Д. Наливайка, З. Геник-Березівської та ін.

Змістовий модуль 4

Навчальні теми змістового модуля 4.

Варіант Календар

Тиждень 1

Навчальні теми для вивчення на 1-му тижні.

Тиждень 2

Навчальні теми для вивчення на 2-му тижні.

Тиждень 3

Навчальні теми для вивчення на 3-му тижні.

Тиждень 4

Навчальні теми для вивчення на 4-му тижні.

Зміст курсу

Змістовий модуль І. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль ІІ. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Змістовий модуль ІІІ. Назва модулю

Тема 1. Назва теми

Теоретичний матеріал

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Практичні завдання

Практична №1

Практична №2

Самостійна робота

Самостійна робота №1

Самостійна робота №2

Ресурси

Рекомендована література

Базова

Допоміжна

Інформаційні ресурси

---