Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІУЛ: "Історія віднайдення та вивчення «Велесової книги»" - 11 групи ФФЖ, 2014»
(→Результати проекту) |
(→Додаткові матеріали проекту) |
||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
===Додаткові матеріали проекту=== | ===Додаткові матеріали проекту=== | ||
| + | |||
| + | [https://www.google.com/bookmarks/lookup?hl=uk&btnA=&sig=AODP23YAAAAAVHHRyJPstFDCWbiY9UoEpOrdI2fhqUq2&bkmk=1 Колекція посилань до проекту] | ||
[http://www.panoramio.com/photo/113524967 Фото дощечок] | [http://www.panoramio.com/photo/113524967 Фото дощечок] | ||
Версія за 15:15, 23 листопада 2014
Зміст
Історія віднайдення та вивчення «Велесової книги»
Ідея проекту
Метою даного проекту є показати захопливу історію віднайдення дощечок Велесової книги.
Автор проекту
Матеріали проекту
Інтернет ресурси проекту
Велесова книга у контексті східнослов'янської літератури
Додаткові матеріали проекту
Результати проекту
Карта знань до проекту на тему: "Історія віднайдення Велесової книги", Факультет, Група, 2014
Звіт у вигляді презентації..
Загальна характеристика
Ве́лесова Кни́га (Влес-Книга, Влес книга, Vles Book, Veles Book, скорочено ВК) — збірник молитов, легенд, оповідань про давню слов'янську історію. Датування пам'ятки спірне. Деякі вчені вважають її найдавнішим язичницьким писемним трактатом 10 століття, але більшість науковців — підробкою кінця 19 — середини 20 століття[1]. Книга має популярність серед послідовників неоязичництва, які вважають її язичницьким писемним трактатом 10 століття. Події, що описані у Велесовій книзі, охоплюють період приблизно від 7 ст. до н. е. до кінця IX ст. н. е. Назва книги пов'язана з іменем слов'янського бога Велеса (бога достатку, худоби і торгівлі).
Дані про знахідку дощечок.
Віднайдення помережаних скорописним каліграфічним письмом дерев'яних дощечок пов'язане з ім'ям полковника білогвардійської армії Алі Ізенбеком.
Закородонна історія "Велесової книги".
У 1925 році Ізенбек оселився у Брюсселі, де познайомився з Юрієм Петровичем Миролюбовим — білоемігрантом з України. За освітою Миролюбов був інженером-хіміком, але дуже цікавився слов’янськими старожитностями. Подальша доля Велесової Книги тісно пов’язана саме з цією постаттю. З 1925 р. по 1939 р. Миролюбов переписував текст ВК. Ізенбек не дозволяв виносити дощечки зі свого приміщення та відхилив пропозиції бельгійських вчених, які хотіли займатися вивченням дощечок. Миролюбову вдалося зробити лише одне якісне фото та й то не з оригіналу а з прорисів 16 дощечки, яке й дало назву книзі (текст цієї дощечки починається словами: «Влес книгу сію»). Окрім Миролюбова дощечок ВК ніхто не бачив. У 1940 р. в Брюссель прийшли німці, а в у 1941 р. помер Алі Ізенбек. Подальша доля дощечок невідома. 1
Історія публікації тексту Велесовї книги.
У 1954-59 рр. частина ВК була опублікована в журналі «Жар-птица» в Сан-Франциско. Редактор журналу А. А. Куренков отримав тексти Велесвої книги від Миролюбова. Після цього дослідженням Велесвої книги почав займатись М. Ф. Скрипник, який також отримав копії переписаних Миролюбовим текстів. Він опублікував тексти Велесвої книги в Канаді, у 70-х роках 20 ст. Саме це видання Скрипника вважається найбільш повним та точним. 3
