Відмінності між версіями «Писанка»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок це спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині. | Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок це спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині. | ||
| − | [[Файл:1317593040708.jpg| | + | [[Файл:1317593040708.jpg|300px|thumb|left]] |
| − | [[Файл:07-04-2015.jpg| | + | [[Файл:07-04-2015.jpg|300px|thumb|right]] |
| − | [[Файл:Manko 4.jpg| | + | [[Файл:Manko 4.jpg|300px|thumb|left]] |
| − | [[Файл:22.jpg| | + | [[Файл:22.jpg|300px|thumb|right]] |
| − | [[Файл:Opariy-13.jpg| | + | [[Файл:Opariy-13.jpg|300px|thumb|left]] |
| − | [[Файл:0 3442b 4d01e4cd XXL.jpg| | + | [[Файл:0 3442b 4d01e4cd XXL.jpg|300px|thumb|right]] |
Версія за 13:47, 20 листопада 2014
Пи́санка це яйце, декороване традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників. Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. З писанками і фарбованими яйцями пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичницьку добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята Великодня. Звідси і їхня назва «великодні яйця». Кожна писанка це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви, усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі. Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеве минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок. Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися. Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок це спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині.
