Відмінності між версіями «З чого складається сучасний комп'ютер? СПК»

Поточна версія на 11:03, 12 листопада 2014

Апаратне забезпечення – це електронні пристрої з яких складається комп’ютер.

Сучасний комп’ютер як конструктор може складатися з різного набору компонент, що разом утворюють комп’ютерну систему. В залежності від цілей та задач в склад обладнання комп’ютерної системи можуть входити найрізноманітніші пристрої. Конкретний набір обладнання називають «апаратною конфігурацією».

Апаратна конфігурація – це набір електронних пристроїв, з яких складається конкретна комп’ютерна система.

Серед усього розмаїття комп’ютерних пристроїв можна виділити пристрої, що є обов’язковими для будь якої комп’ютерної системи, стандартними (входять до складу більшості комп’ютерних систем) і додатковими (входять до спеціалізованих комп’ютерних систем в залежності від їх призначення).

Більшість обов’язкових пристроїв є так званими «внутрішніми» пристроями. Називаються так вони з декількох причин. По-перше, вони знаходяться в середині системного блоку. По-друге, ці пристрої не взаємодіють з користувачем безпосередньо, тому можна сказати, що вони виконують «внутрішню» роботу комп’ютера – приховану від наших очей. Але саме ці пристрої забезпечують обробку і зберігання інформації і виконання програм. Всі інші («зовнішні») пристрої призначення для взаємодії з користувачем, введення і виведення інформації, передачі інформації між комп’ютерами та виконання інших «зовнішніх» операцій.

До складу внутрішніх пристроїв, що знаходяться в середині системного блоку входять:

Процесор – мікросхема, що безпосередньо виконує команди комп’ютерних програм.

Оперативна пам’ять – набір мікросхем, що призначені для тимчасового зберігання даних і програм (тільки тоді, коли комп’ютер ввімкнено).

Системна (материнська) плата – плата, що містить набір мікросхем і допоміжних пристроїв, які забезпечують взаємодію внутрішніх пристроїв між собою і взаємодію внутрішніх пристроїв із зовнішніми.

Всі інші пристрої – і внутрішні і зовнішні – приєднуються до материнської плати за допомогою спеціальних портів. Для внутрішніх пристроїв ці порти розташовані безпосередньо на материнській платі, для зовнішніх – виведені на зворотну панель системного блоку.

Відеокарта – плата, що забезпечує зв’язок між системним блоком і монітором. Іноді відеокарта інтегрується на материнську плату.

Звукова карта – додаткова плата, що призначена для обробки звукової інформації, а також для з’єднання системного блоку і зовнішніми пристроями введення/виведення звуку (мікрофонами, наушниками, звуковими колонками, музичними синтезаторами тощо). В сучасних комп’ютерах здебільшого звукова карта інтегрується на материнську плату. В такому випадку вона завжди присутня в конфігурації комп’ютера і не потребує окремої установки.

Мережна карта – додаткова плата, за допомогою якої здійснюється підключення комп’ютера до комп’ютерної мережі. Поєднання декількох комп’ютерів в мережу значно розширює їх можливості – дозволяє декільком користувачам ефективно працювати над спільним проектом, оперативно обмінюватися повідомленнями і інформацією, відкриває шлях до всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет, про всі можливості використання якої ми поговоримо окремо. Як і більшість стандартних внутрішніх пристроїв, мережна карта переважно інтегрується на материнську плату.

Жорсткий диск – пристрій для довгострокового зберігання великих об’ємів інформації (програм, даних тощо). Хоча з першого погляду – це невеличка коробочка в середині системного блоку, значення його дуже велике. Бо саме на жорсткому диску зберігаються всі програми, з якими ви працюєте, файли і документи, що ви створили і якими користуєтесь.

Дисковод для гнучких дисків – пристрій для читання даних з гнучких магнітних дисків (дискет). На сьогодні цей пристрій втрачає свою актуальність – дискети дозволяють зберігати невеликі об’єми інформації і працюють занадто повільно, тому їх активно витісняють інші пристрої зберігання інформації (зокрема карти пам’яті flash, але про них детальніше в іншому розділі). Але низька ціна дисководів обумовлює те, що на більшості комп’ютерів вони встановлюються як аварійні пристрої читання інформації.

Дисковод CD або DVD-ROM – пристрій для читання даних з оптичних носіїв (CD-ROM та DVD-ROM). Слід зазначити, що все більш доступними стають пристрої, що можуть не лише читати оптичні диски, але й записувати їх. Це так звані пристрої CD-RW і DVD-RW. Звичайно, використання таких пристроїв значно розширює можливості комп’ютера, бо дозволяє розвантажити жорсткий диск, записуючи на оптичні диски файли і програми. Також ці пристрої відіграють велику роль для безпеки даних, тому що дозволяють легко створювати резервні копії всіх документів, що використовуються на комп’ютері. Створення резервних копій дозволяє запобігти втраті інформації при збоях, від яких не застрахована ні одна машина, тим більше така складна як комп’ютер.

Всі перераховані вище пристрої є або обов’язковими для будь якої комп’ютерної системи (процесор, пам’ять, системна плата), або є стандартними (дисковод для гнучких дисків, CD-ROM). Існують також багато додаткових пристроїв, що можуть розміщуватися в середині системного блоку, але їх ми розглянемо в окремому розділі. Зараз же ми перейдемо до розгляду стандартних зовнішніх пристроїв, що призначені для введення і виведення інформації і організації взаємодії комп’ютера з користувачем.

Посилання

Склад комп'ютера

Системний блок