Відмінності між версіями «Малиновський Борис Миколайович»
(→Джерела) |
(→Комп'ютер Атанасова-Беррі (ABC комп'ютер)) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
<br />У 1950 роцi закiнчив Iванiвський енергетичний iнститут i вступив до аспiрантури Iнституту електротехнiки Академiї наук УРСР (м. Київ). У 1953 роцi захистив кандидатську дисертацiю, у 1964 роцi став доктором технiчних наук. З 1954 р. - науковий спiвробiтник у лабораторiї обчислювальної технiки Iнституту електротехнiки АН УРСР, потiм заступник директора з наукової роботи i керiвник вiддiлу спецiалiзованих цифрових машин в Обчислювальному центрi АН УРСР (1957-1962 р.) i з 1962 р. - керiвник вiддiлення кiбернетичної технiки i завiдувач вiддiлом керуючих машин в Iнститутi кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, створеному на базi Обчислювального центра АН УРСР. У 1969 роцi - обраний членом-кореспондентом Академiї наук УРСР (нинi Нацiональної академiї наук України) за фахом "обчислювальна технiка". З 1986 р. по теперiшнiй час - радник дирекцiї Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАНУ. Уся дiяльнiсть Б.М.Малиновського в Академiї - майже 60 рокiв - пов'язана з обчислювальною технiкою, починаючи з перших рокiв її розвитку в СРСР. </p> | <br />У 1950 роцi закiнчив Iванiвський енергетичний iнститут i вступив до аспiрантури Iнституту електротехнiки Академiї наук УРСР (м. Київ). У 1953 роцi захистив кандидатську дисертацiю, у 1964 роцi став доктором технiчних наук. З 1954 р. - науковий спiвробiтник у лабораторiї обчислювальної технiки Iнституту електротехнiки АН УРСР, потiм заступник директора з наукової роботи i керiвник вiддiлу спецiалiзованих цифрових машин в Обчислювальному центрi АН УРСР (1957-1962 р.) i з 1962 р. - керiвник вiддiлення кiбернетичної технiки i завiдувач вiддiлом керуючих машин в Iнститутi кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, створеному на базi Обчислювального центра АН УРСР. У 1969 роцi - обраний членом-кореспондентом Академiї наук УРСР (нинi Нацiональної академiї наук України) за фахом "обчислювальна технiка". З 1986 р. по теперiшнiй час - радник дирекцiї Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАНУ. Уся дiяльнiсть Б.М.Малиновського в Академiї - майже 60 рокiв - пов'язана з обчислювальною технiкою, починаючи з перших рокiв її розвитку в СРСР. </p> | ||
| − | =<h3 style="font-family:verdana;font-size: 20pt; color: black;"> | + | =<h3 style="font-family:verdana;font-size: 20pt; color: black;">Основні роботи Б. М. Малиновского</h3>= |
<p style="font-family: TimesNewRoman; font-size: 12pt;"> | <p style="font-family: TimesNewRoman; font-size: 12pt;"> | ||
| − | + | Роботи Б.М.Малиновського присвяченi обгрунтуванню теорiї проектування, практичному створенню i застосуванню цифрових обчислювальних i керуючих машин: | |
| − | + | *[[Розробка безлампового тригера на магнiтних пiдсилювачах;]] | |
| − | * | + | *[[Науковi дослiдження з використання безлампових елементiв у першiй в континентальнiй Європi електронно-обчислювальнiй машинi "МЭСМ";]] |
| − | * | + | * [[Для НДI-5 Мiнiстерства оборони СРСР (Москва) була спроектована перша в СРСР спецiалiзована лампова машина для обробки даних радiолокацiйної станцiї, що працює в режимi спостереження за повiтряною обстановкою.]] |
| − | * | + | *[[У 1957-1958 р. для органiзацiї п/с 24 (м. Київ) пiд керiвництвом Б.М.Малиновського була спроектована бортова цифрова напiвпровiдникова машина для фронтового бомбардувальника, що несе лiтак-снаряд, призначена для вирiшення задач навiгацiї i наведення на цiль лiтака-снаряда. Проект був прийнятий замовником, розроблена при цьому елементна база була використана для наступної роботи зi створення керуючої машини широкого призначення "Днепр".]] |
| − | [[ | + | *[[З 1958 по 1962 рiк Б.М.Малиновський - головний конструктор i керiвник освоєння в серiйне виробництво на Київському заводi обчислювальних i керуючих машин (нинi "Електронмаш") першої в Радянському Союзi напiвпровiдникової керуючої машини широкого призначення "Днепр". У наступнi 5 рокiв - iнiцiатор i керiвник робiт зi створення цiлого ряду пiонерських цифрових керуючих систем на базi керуючої машини широкого призначення "Днепр" у промисловостi, енергетицi, унiкальному фiзичному експериментi й iн. Багато машин, з 500 випущених за десять рокiв, успiшно використовувалися в унiкальних системах спецiального призначення. Для поширення отриманого досвiду застосування машини Б.М.Малиновський iнiцiював створення журналу "Управляющие системы и машины", що видається i донинi.]] |
| − | + | *[[У 1964 р. на основi виконаних робiт Б.М.Малиновський захистив докторську дисертацiю "Розробка i застосування керуючої машини широкого призначення "Днепр". Iдея широкого призначення керуючої машини була висловлена В.М.Глушковим у 1957 роцi. Визначальну роль Б.М.Малиновського в розробцi машини вiн пiдкреслив на захистi докторської дисертацiї Б.М.Малиновського: "У вiдгуку про роботу проф. Темникова пiдкреслювалася моя заслуга в розробцi машини. Тому я хочу насамперед сказати, що, хоча формально ми вдвох з Борисом Миколайовичем керували цiєю темою, але фактично дев'ять десятих (якщо не бiльше) роботи, особливо на заключному етапi, виконано Борисом Миколайовичем. Тому все те гарне, що тут говориться на адресу машини "Днепр", можна з повним правом приписати насамперед йому.]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
</p> | </p> | ||
Версія за 03:01, 5 листопада 2014
Біографія
Народився 24 серпня 1921 року в мiстi Лух (Росiя). У 1939 роцi закiнчив середню школу в мiстi Iваново й у цьому ж роцi був призваний до армiї. В роки Великої Вiтчизняної вiйни пройшов шлях вiд рядового артилериста до командира батареї. Брав участь у боях на Пiвнiчному, Ленiнградському, Захiдному, Пiвнiчно-Захiдному, Центральному, 1-му Бiлоруському i 3-му Прибалтiйському фронтах, двiчi поранений.
У 1950 роцi закiнчив Iванiвський енергетичний iнститут i вступив до аспiрантури Iнституту електротехнiки Академiї наук УРСР (м. Київ). У 1953 роцi захистив кандидатську дисертацiю, у 1964 роцi став доктором технiчних наук. З 1954 р. - науковий спiвробiтник у лабораторiї обчислювальної технiки Iнституту електротехнiки АН УРСР, потiм заступник директора з наукової роботи i керiвник вiддiлу спецiалiзованих цифрових машин в Обчислювальному центрi АН УРСР (1957-1962 р.) i з 1962 р. - керiвник вiддiлення кiбернетичної технiки i завiдувач вiддiлом керуючих машин в Iнститутi кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАН України, створеному на базi Обчислювального центра АН УРСР. У 1969 роцi - обраний членом-кореспондентом Академiї наук УРСР (нинi Нацiональної академiї наук України) за фахом "обчислювальна технiка". З 1986 р. по теперiшнiй час - радник дирекцiї Iнституту кiбернетики iменi В.М.Глушкова НАНУ. Уся дiяльнiсть Б.М.Малиновського в Академiї - майже 60 рокiв - пов'язана з обчислювальною технiкою, починаючи з перших рокiв її розвитку в СРСР.
Основні роботи Б. М. Малиновского
Роботи Б.М.Малиновського присвяченi обгрунтуванню теорiї проектування, практичному створенню i застосуванню цифрових обчислювальних i керуючих машин:
- Розробка безлампового тригера на магнiтних пiдсилювачах;
- Науковi дослiдження з використання безлампових елементiв у першiй в континентальнiй Європi електронно-обчислювальнiй машинi "МЭСМ";
- [[Для НДI-5 Мiнiстерства оборони СРСР (Москва) була спроектована перша в СРСР спецiалiзована лампова машина для обробки даних радiолокацiйної станцiї, що працює в режимi спостереження за повiтряною обстановкою.]]
- [[У 1957-1958 р. для органiзацiї п/с 24 (м. Київ) пiд керiвництвом Б.М.Малиновського була спроектована бортова цифрова напiвпровiдникова машина для фронтового бомбардувальника, що несе лiтак-снаряд, призначена для вирiшення задач навiгацiї i наведення на цiль лiтака-снаряда. Проект був прийнятий замовником, розроблена при цьому елементна база була використана для наступної роботи зi створення керуючої машини широкого призначення "Днепр".]]
- [[З 1958 по 1962 рiк Б.М.Малиновський - головний конструктор i керiвник освоєння в серiйне виробництво на Київському заводi обчислювальних i керуючих машин (нинi "Електронмаш") першої в Радянському Союзi напiвпровiдникової керуючої машини широкого призначення "Днепр". У наступнi 5 рокiв - iнiцiатор i керiвник робiт зi створення цiлого ряду пiонерських цифрових керуючих систем на базi керуючої машини широкого призначення "Днепр" у промисловостi, енергетицi, унiкальному фiзичному експериментi й iн. Багато машин, з 500 випущених за десять рокiв, успiшно використовувалися в унiкальних системах спецiального призначення. Для поширення отриманого досвiду застосування машини Б.М.Малиновський iнiцiював створення журналу "Управляющие системы и машины", що видається i донинi.]]
- [[У 1964 р. на основi виконаних робiт Б.М.Малиновський захистив докторську дисертацiю "Розробка i застосування керуючої машини широкого призначення "Днепр". Iдея широкого призначення керуючої машини була висловлена В.М.Глушковим у 1957 роцi. Визначальну роль Б.М.Малиновського в розробцi машини вiн пiдкреслив на захистi докторської дисертацiї Б.М.Малиновського: "У вiдгуку про роботу проф. Темникова пiдкреслювалася моя заслуга в розробцi машини. Тому я хочу насамперед сказати, що, хоча формально ми вдвох з Борисом Миколайовичем керували цiєю темою, але фактично дев'ять десятих (якщо не бiльше) роботи, особливо на заключному етапi, виконано Борисом Миколайовичем. Тому все те гарне, що тут говориться на адресу машини "Днепр", можна з повним правом приписати насамперед йому.]]
Світове визнання
Створивши свій АВС комп'ютер Дж. Атанасов не запатентував його одразу, завдяки чому на довгий час втратиd право називатися першим винахідником електронного комп'ютера.
На основі розробок Атанасова Джон Мауклі и Джон Преспер Еккерт стровили і присвоїли собі авторство першого в світі комп'ютера - знаменитого ENIAC. Сталося це в 1947 році.
Рішення Атанасова довести, що саме він є винахідником електронного цифрового комп’ютера, прийшло до нього у 1954 році після візиту адвокату з патентного бюро фірми ІВМ. Справа дійшла до суду і в 1971 році фірма Sperry Rand, яка придбала патент Мауклі-Еккерта на ENIAK, подала у суд на компанію Honeywell за несплату податків. Honeywell подала зустрічний іск, заявляючи, що ENIAC був створений на основі раніше створеного АВС і що через це патент недійсний. На суді Атанасов точно показав як працювала АВС, натискаючи на кнопки, заставляючи лампочки загоратися. Цього було досить, що переконати судью Ейрла Р. Ларсона. 19 жовтня 1973 року рішеня було винесено і справедливість відновлена.
За стінами суду вирок розглядався більшістю як несправедливий і досить запутаний. Атанасову було гірко, що він не отримав наград за свої заслуги, які, як він вважав він дійсно заслуговував. В 1975 році у нього стався напад, проте він одужав і решту свого життя прожив на фермі біля Монровілу, штат Мериленд.
Джон Вінсент Атанасов помер 15 червня 1995 року на 92 році життя.
Джерела
[]
