Відмінності між версіями «Стаття до проекту "Інформаційнре суспільство" Шиманович Оксани»

Поточна версія на 12:12, 24 вересня 2014

Інформаційне суспільство — ступінь в розвитку сучас­ної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у вало­вому внутрішньому продукті, створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інфор­маційну взаємодію людей, їх доступ до світових інфор­маційних ресурсів і задоволення їх соціальних і особових по­треб в інформаційних продуктах і послугах.

Проблеми інформаційного суспільства

1. Непропорційність

Істотним явищем у межах світового інформаційного простору є непропорційне використання можливостей Інтернету й інформаційно-телекомунікаційних технологій у цілому. Відбувається своєрідне поділ суспільства до тих, хто має можливість активно користуватися комп'ютером, Інтернетом та інші ресурсами і тих, хто володіє ні технікою, ні відповідними навичками. У цьому поділ країн за цією ознакою досить вдало корелює зі спільними економічними показниками. У найрозвиненіших країнах Європи, Азії, США частка активних користувачів комп'ютерів, і Інтернету значно вища, ніж у інших. У країнах Африки (крім ПАР), частка активних користувачів вбирається у кількох відсотків. Отже, доступом до інформації та знань нині визначається загальним економічним розвитком країн, що ні стикується з ідеями теоретиків інформаційного суспільства.

2. Правове регулювання.

Ще однією значимої проблемою є правова регулювання в інформаційному просторі та, передусім, з Інтернету. Сучасні технології надають людям різні послуг у режимі «он-лайн», такі як пошук інформації, електронна торгівля, дистанційна освіта, взаємодію з державними структурами тощо. Однак цьому неминуче й виникають проблеми правового характеру, пов'язані, наприклад, поширенням непристойних чи заборонених матеріалів, авторськими правами, шахрайством, несанкціонованим доступом до конфіденційної комп'ютерної інформації. Рішення таки проблем вимагає державного втручання у вигляді прийняття відповідних законів, регулюючих пов'язану з нею діяльність. Понад те, враховуючи глобального характеру Інтернету, упоратися з цим проблемою можливе лише рамках міжнародного співробітництва. Є різноманітні точки зору щодо державного регулювання Інтернету, й у деяких країнах (мусульманські країни, Китай) втручання із боку спецслужб і держави відчутно. Разом про те слід зазначити, що активне втручання держави спричинить обмеження різних свобод і не використовуватися виправдано. Приміром, держава часто втручається у діяльність ЗМІ й інших органів, обмежуючи доступ людей до інформації, або поширюючи інформацію, яку хоче нав'язати. У той самий час державні службовці замість реальної діяльності для суспільства, найчастіше займаються діяльністю із формування власних іміджів і сприятливого суспільної думки. Слід зазначити, що в багатьох країнах за низкою причин взагалі немає спеціальних законів регулювання змісту Інтернету, і зокрема законів про електронну торгівлю. У разі конфліктним ситуаціям, зазвичай, використовуються традиційні законодавства країн, закон що у тому випадку порушується. Але цього разі, можуть виникати конфлікти законодавств – дії законні у країні, можуть бути заборонені на другий. Вирішення цих проблем, очевидно, має стати розробка єдиного законодавства, регулюючого діяльність у Інтернеті незалежно від географії. У кожному разі, розв'язання проблеми правовим регулюванням нових видів діяльність у умовах розвитку інформаційних технологій дуже важливо щодо підтримки порядку та сталого розвитку суспільства.

3. Особистість за умов інформатизації

Вплив інформатизації формування особистості стає дедалі актуально темою різних досліджень. Проблеми, пов'язані з цим, можна підрозділити на психологічні, соціальні, етичні, ціннісні та інші. Відбувається помітна уніфікація масової свідомості, тому що «споживають» одні й самі інформаційні продукти глобального характеру (новини, реклама, художні твори т.д.), йде масована пропаганда життя, властивого західної, техногенної цивілізації. Особливо сильно цей механізм «глобалізації масової свідомості» впливає на молодь. Зникає національна ідентичність, відбувається деградація мови, нівелюються морально-етичні принципи. за рахунок інформаційно-психологічного на індивідуальне і громадська свідомість, відбувається політична, економічна та культурна експансія розвинутих країн. Дедалі більше поширення масової культури, неминучість сутички з віртуальної реальністю, у якій важко помітні ілюзія і дійсність, створюють деякі психологічні (і навіть психічні) проблеми. Створюючи своя візія в віртуальним простором, то вона може втратити адекватне сприйняття реального світу. Принаймні наростання обсягу інформації людям стає важче орієнтуватися у зміст, захищати себе від неї надлишку, вибирати саме те, що потрібно. Вплив інформації відкриває великі можливості для маніпулювання свідомістю й у думці. Отже, можна говорити про таке неприємному аспекті, як втрата інформаційним суспільством стійкості. Через зростання ролі інформації малі групи можуть надавати значний вплив усім інших. Спроби контролем із боку державних служб ставлять під загрозу особистісні свободи громадян. У разі існування відкритих, легкодоступних і легконаполняемих інформаційних мереж виникають проблеми обмеження інформації, вважається в соціально та економічно небезпечної, проблема безпеки персональних та інших видів даних, проблема дотримання авторських правий і прав виробників електронну інформацію. Змінюється система освіти. Мультимедійні і дистанційні технології навчання з одного боку сприяють розкриття індивідуальних схильностей дитини, з другого призводять до зменшення важливою з погляду морально-етичного виховання роліучителя-наставника освітньому процесі. Нарешті, говорячи про вплив на особистість, можна згадати й фізичний аспект.Малоподвижний спосіб життя, не сприяє фізичному духовного здоров'ю, а кінцевому підсумку, позначається на продуктивності розумової праці.

4. Інформація як зброю. Інформаційні війни.

Останнім часом дедалі більшої популярності отримує термін «інформаційна війна». Загалом сенсі інформаційна війна – це будь-яка діяльність у інформаційний простір у межах деяких антагоністичних цілей (матеріальне перевага; рішення, прийняте людиною чи групою покупців, безліч ін.). Слід зазначити, у тому що собі ідея інформаційного протиборства існувала завжди. Інформація використовували як зброю у війнах і інструмент політичних змагань (збір секретних відомостей, агітація, дезінформація, пропаганда т.д.). Проте наприкінці ХХ століття за умов формування глобального інформаційного простору ідея інформаційного протиборства входить у нового рівня. З'являється новим типом війни – інформаційна війна. Ця війна ведеться не звичайним зброєю, у ній навіть може бути людських жертв. Однак у протистоянні держав ця війна то, можливо значно більше ефективна. Колишній директорФАПСИ ОлександрСтаровойтов визначав інформаційне зброя - як сукупність коштів несанкціонованого доступу до інформації та виведення з експлуатації електронних системам управління. Інформаційна атака загрожує виведенням з експлуатації всіх електронних системам управління країною, її збройних сил, державної інфраструктурою тощо.Разрушатся транспортна і енергетична (зокрема атомна) системи. Армія й флот будуть безпорадні у відбитку агресії. Керівники країни виявляться неспроможна отримувати необхідну інформацію, ухвалювати й реалізовувати будь-які рішення. Використання такої зброї за своїми катастрофічних наслідків цілком порівняно із засобів масового знищення. Проте, інформаційне зброю, передусім, може бути спрямована як на руйнація державної інфраструктури, економіки та іншого. Вона може бути спрямоване безпосередньо на людей. З допомогою різних рекламних акцій, пропаганди, дезінформації тощо. формується думку, змінюються ціннісні орієнтири. Вплив різноманітної інформації через телебачення, Інтернет й інші вартість підсвідомість то, можливо стільки велике, що його можна з «>зомбированием» людей. І це призводить до того, війна у сенсі взагалі матиме значення. Як один із перших яскравих прикладів інформаційної війни ставлять протистояння СРСР та під час холодної громадянської війни, зокрема програму СтратегічноїОборонной Ініціативи (відомої як «Зоряні війни»), яку президент США Р. Рейган оголосив 23 березня 1983 року. Значно згодом зрозуміли, що ваша програма являла собою трохи більше, ніж містифікацію – тоді США - не мали ні технічних, ні фінансових можливостей його реалізації. Проте, військовим керівництвом СРСР ідея СОІ сприйняли всерйоз, й у певні кола виникло уявлення про істотному технологічному відставанні СРСР, що, на думку ряду експертів, надалі негативно позначилося розвиток країни й, зрештою, сприяло краху державно системи межі 90-x. Останні 20 років інформаційні війни (часто пов'язані з «правильним» освітленням у ЗМІ будь-яких подій, яскравий – війна бегемотів у Південній Осетії влітку 2008 року) стали звичним явищем. Проте, важливим моментом і те, що інформаційні війни – який завжди може лише інструментом політичних змагань. Часто до таких методів вдаються у сфері бізнесу, щоб отримати лідерство над ринком, усунути від конкурентів і т.п.