Відмінності між версіями «Зв`язок неперервного та дискретного на прикладі рівняння коливання струни»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Медіа:Зв’язок_неперервного_та_дискретного_на_прикладі_рівняння_коливання_струни..pdf]]
 
[[Медіа:Зв’язок_неперервного_та_дискретного_на_прикладі_рівняння_коливання_струни..pdf]]
 +
 +
 +
Питання про рух, перехід поступових кількісних змін в якісні, поява у
 +
цілого властивостей, яких не має жодна із його частинок, є одним із
 +
ключових питань сучасного фундаментального природознавства. Ці питання
 +
мають глибокі філософські коріння. Розвиток природних наук змушує ще і
 +
ще раз повертатися до них. Вчених XIX ст. вразило наявність хвильових
 +
властивостей у світла, який вони уявляли як потік дискретних частин. До
 +
глибокого перегляду фундаментальних понять привело в XX ст. створення
 +
квантової механіки. Виявилось, що дискретні і неперервні властивості
 +
матерії не можна протипоставити один одному, що вони нерозривно зв’язані
 +
між собою. Виявилась і друга важлива обставина. Аналіз багатьох явищ
 +
потребує поєднання дискретного і неперервного підходів. І питання про
 +
співвідношення тих і інших властивостей при побудові теорії виявляється
 +
далеко не простим. Від його успішного вирішення часто залежить, наскільки
 +
глибоко нам вдається розібратися в досліджуваному об'єкті.
 +
Розглянемо задачу, при рішенні якої було розвинуто ряд ключових
 +
ідей. Проведемо аналіз поведінки пружної струни, по якій ударили в
 +
початковий момент часу. Зупинимося раніше на системі, що складається з
 +
точкового вантажу масою m, до якого прикріплені дві однакові пружні
 +
горизонтальні нитки завдовжки '''<math>l_0/2</math>''',натягнуті силою '''<math>F_0</math>'''(сила тяжіння
 +
відсутня). При відхиленні вантажу від положення рівноваги з'являється
 +
повертаюча сила, пропорційна відхиленню '''<math>F=-2F_0 sina=4F_0 u/l_0</math>''',тоді згідно з другим законом Ньютона маємо:
 +
'''<math>d^2 u/dt^2+w^2u=0, w^2=4F_0/(ml_0)</math>'''
 +
Рівняння описує коливання з круговою частотою '''<math>w</math>''':
 +
 +
'''<math>u=Asinwt+Bcoswt</math>'''
 +
 +
де константи А і B визначаються початковими положеннями і швидкістю
 +
вантажу. Ми вирішили завдання про коливання струни, уся маса якої
 +
зосереджена в центрі. Для однорідної струни з масою '''m''' і завдовжки '''<math>l_0</math>'''
 +
це занадто глибоке наближення; розумніше замінити її набором із '''N''' кульок з
 +
масою '''''<math>u=m/N</math>''''',розташованих на відстані '''<math>h=l_0/N</math>''' і сполучених нитками, натягнутими силою '''<math>F_0</math>'''  (так міркували, зокрема, при виведенні рівнянь
 +
коливань струни Йоганн і Данило Бернуллі). Якщо '''<math>u_k</math>''' - відхилення k-ої
 +
кульки від положення рівноваги, то за умови, що різниця у відхиленнях
 +
сусідніх кульок мала, <math>ua_k=(mh/l_0)*(d^2u_k/dt^2)=F=F_0(u_k+1)-2u_k+u_k-1/h->d^2u_k/dt^2=(F_0l_0/m)*(u_k+1-2u_k+u_k-1/h^2</math> У межі при h →0 отримуємо вже відоме нам хвильове рівняння: <math>d^2u/dt^2-c^2*d^2u/dx^2=0, c^2=F_0l_0/m</math>
 +
Цей висновок рівняння уперше був зроблений Даламбером, який не
 +
лише записав вказане рівняння, але і знайшов його загальне рішення у
 +
вигляді суперпозиції двох хвиль
 +
<math>u=f(x+ct)+g(x-ct)</math> Проте використати це рішення для струни кінцевих розмірів непросто.
 +
Дійсно, після удару по струні управо і вліво йдуть хвилі. Вони доходять до
 +
кінців струни, відбиваються, йдуть у зворотний бік - встановлюється деякий
 +
режим, описувати який за допомогою отриманої формули незручно.
 +
Можливий інший шлях, запропонований Фур'є. Оскільки струна здійснює
 +
коливальні рухи, рішення задачі шукають у виді
 +
<math>u=(Asinwt+Bcoswt)z(x)</math>,що дає у результаті<math>u=SUM(від беск. до n=0(A_n sinw_n t+B_n cosw_t )sin PInx/l_0 </math>
 +
Рішення знайшлося у вигляді суперпозиції стоячих хвиль, для яких на
 +
довжині струни укладається ціле число n півхвиль. Власні значення <math>Lamda_n</math>
 +
визначають, з якою частотою може коливатися струна в конфігурації n-ої
 +
стоячої хвилі, форму якої описує власна функція
 +
<math>z_n=sin(PInx/l_0)</math> Знайдені рішення по виду сильно розрізняються. Рівноправність їх не
 +
очевидна. Це питання стало причиною дискусії в середині XVIII ст.
 +
(суперечка про струну) між Ейлером, Даламбером і Лагранжем. Дискусія
 +
дозволила переконатися не лише в еквівалентності двох рішень(адже
 +
початкове завдання має рішення і воно єдине!), але і краще розібратися в
 +
рівняннях. Рішення, отримане Фур'є, дає можливість з'ясувати
 +
співвідношення безперервного і дискретного в цьому завданні. Якщо ми
 +
маємо автомодельне рішення хвилевого рівняння у вигляді стоячої хвилі  <math>u=c_n (t)sin(PInx/l_0),</math> то виявиться, що для різних <math>c_n (t)</math>  виходять рівняння <math>d^2C_2(t)/dt^2+w^2_nc_n(t)=0,n=0,1,2,....</math> Але це знову рівняння коливання. Значить, струна виявляється
 +
еквівалентною нескінченній безлічі незалежних вантажів, що коливаються.
 +
Цікаво і інше: у безперервній задачі, що описує коливання струни, є
 +
дискретний набір власних частот. Неперервне і дискретне знову виявляються
 +
тісно пов'язаними.

Версія за 00:10, 26 травня 2014

Медіа:Зв’язок_неперервного_та_дискретного_на_прикладі_рівняння_коливання_струни..pdf


Питання про рух, перехід поступових кількісних змін в якісні, поява у цілого властивостей, яких не має жодна із його частинок, є одним із ключових питань сучасного фундаментального природознавства. Ці питання мають глибокі філософські коріння. Розвиток природних наук змушує ще і ще раз повертатися до них. Вчених XIX ст. вразило наявність хвильових властивостей у світла, який вони уявляли як потік дискретних частин. До глибокого перегляду фундаментальних понять привело в XX ст. створення квантової механіки. Виявилось, що дискретні і неперервні властивості матерії не можна протипоставити один одному, що вони нерозривно зв’язані між собою. Виявилась і друга важлива обставина. Аналіз багатьох явищ потребує поєднання дискретного і неперервного підходів. І питання про співвідношення тих і інших властивостей при побудові теорії виявляється далеко не простим. Від його успішного вирішення часто залежить, наскільки глибоко нам вдається розібратися в досліджуваному об'єкті. Розглянемо задачу, при рішенні якої було розвинуто ряд ключових ідей. Проведемо аналіз поведінки пружної струни, по якій ударили в початковий момент часу. Зупинимося раніше на системі, що складається з точкового вантажу масою m, до якого прикріплені дві однакові пружні горизонтальні нитки завдовжки Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): l_0/2 ,натягнуті силою Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): F_0 (сила тяжіння відсутня). При відхиленні вантажу від положення рівноваги з'являється повертаюча сила, пропорційна відхиленню Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): F=-2F_0 sina=4F_0 u/l_0 ,тоді згідно з другим законом Ньютона маємо: Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): d^2 u/dt^2+w^2u=0, w^2=4F_0/(ml_0) Рівняння описує коливання з круговою частотою Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): w :

Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): u=Asinwt+Bcoswt

де константи А і B визначаються початковими положеннями і швидкістю вантажу. Ми вирішили завдання про коливання струни, уся маса якої зосереджена в центрі. Для однорідної струни з масою m і завдовжки Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): l_0 це занадто глибоке наближення; розумніше замінити її набором із N кульок з масою Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): u=m/N ,розташованих на відстані Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): h=l_0/N і сполучених нитками, натягнутими силою Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): F_0 (так міркували, зокрема, при виведенні рівнянь коливань струни Йоганн і Данило Бернуллі). Якщо Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): u_k - відхилення k-ої кульки від положення рівноваги, то за умови, що різниця у відхиленнях сусідніх кульок мала, Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): ua_k=(mh/l_0)*(d^2u_k/dt^2)=F=F_0(u_k+1)-2u_k+u_k-1/h->d^2u_k/dt^2=(F_0l_0/m)*(u_k+1-2u_k+u_k-1/h^2

У межі при h →0 отримуємо вже відоме нам хвильове рівняння: Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): d^2u/dt^2-c^2*d^2u/dx^2=0, c^2=F_0l_0/m

Цей висновок рівняння уперше був зроблений Даламбером, який не лише записав вказане рівняння, але і знайшов його загальне рішення у вигляді суперпозиції двох хвиль Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): u=f(x+ct)+g(x-ct)

Проте використати це рішення для струни кінцевих розмірів непросто. 

Дійсно, після удару по струні управо і вліво йдуть хвилі. Вони доходять до кінців струни, відбиваються, йдуть у зворотний бік - встановлюється деякий режим, описувати який за допомогою отриманої формули незручно. Можливий інший шлях, запропонований Фур'є. Оскільки струна здійснює коливальні рухи, рішення задачі шукають у виді Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): u=(Asinwt+Bcoswt)z(x) ,що дає у результатіНеможливо розібрати вираз (невідома помилка): u=SUM(від беск. до n=0(A_n sinw_n t+B_n cosw_t )sin PInx/l_0

Рішення знайшлося у вигляді суперпозиції стоячих хвиль, для яких на довжині струни укладається ціле число n півхвиль. Власні значення Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): Lamda_n

визначають, з якою частотою може коливатися струна в конфігурації n-ої стоячої хвилі, форму якої описує власна функція Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): z_n=sin(PInx/l_0)

Знайдені рішення по виду сильно розрізняються. Рівноправність їх не 

очевидна. Це питання стало причиною дискусії в середині XVIII ст. (суперечка про струну) між Ейлером, Даламбером і Лагранжем. Дискусія дозволила переконатися не лише в еквівалентності двох рішень(адже початкове завдання має рішення і воно єдине!), але і краще розібратися в рівняннях. Рішення, отримане Фур'є, дає можливість з'ясувати співвідношення безперервного і дискретного в цьому завданні. Якщо ми маємо автомодельне рішення хвилевого рівняння у вигляді стоячої хвилі Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): u=c_n (t)sin(PInx/l_0),

то виявиться, що для різних Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): c_n (t)
 виходять рівняння Неможливо розібрати вираз (невідома помилка): d^2C_2(t)/dt^2+w^2_nc_n(t)=0,n=0,1,2,....
Але це знову рівняння коливання. Значить, струна виявляється 

еквівалентною нескінченній безлічі незалежних вантажів, що коливаються. Цікаво і інше: у безперервній задачі, що описує коливання струни, є дискретний набір власних частот. Неперервне і дискретне знову виявляються тісно пов'язаними.