|
|
| (не показані 52 проміжні версії цього учасника) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − |
| |
| | == Про себе == | | == Про себе == |
| | ...... | | ...... |
| Рядок 11: |
Рядок 10: |
| | ==Проекти в яких беру участь== | | ==Проекти в яких беру участь== |
| | | | |
| − | Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури | + | [[Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)]] В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь. |
| | + | |
| | + | ==Результати проекту== |
| | + | Звіт у вигляді презентації.. |
| | | | |
| | == Мої роботи == | | == Мої роботи == |
| | | | |
| − | "Монодійна пісенна лірика " | + | [["Монодійна пісенна лірика та її найвизначніші представники: поезія Сапфо та Анакреонта" Мельник Т. ,13 група,2013 р.|Мій проект з зарубіжної літератури]] |
| | + | |
| | + | ==Фото == |
| | + | |
| | + | |
| | + | [[Файл:masja2.jpg]] |
| | + | |
| | + | ==Сторінка групи== |
| | + | |
| | + | [[108 група, факультет іноземних мов 2013-2014 н.р.]] |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | | | |
| − | Моно́дія (грец. μονῳδία — від гр. monos - одни і odos - пісня; англ. monophony) — музичний склад, головною фактурною ознакою якого є одноголосся (спів або виконання на музичному інструменті, можливо з октавним подвоєнням). На відміну від одноголосно виконуваних нових європейських мелодій, так чи інакше описують або припускають тональні функції, твори монодичного складу не передбачають жодної гармонізації - закономірності їх звуковисотної структури сучасна наука пояснює іманентно, як правило, з позицій модальності. Таким чином, з позиції сучасної теорії музики монодичні твори - не те ж саме, що одноголосні твори. У теорії музики монодія протиставляється гомофонії і поліфонії.
| |
| | | | |
| − | Монодичною була антична (старогрецька і давньоримська) музика. Монодичні пісні європейських менестрелів - трубадурів, труверів і мінезингерів, найдавніші традиції богослужбового співу в християнської церкви: григоріанський хорал, візантійські і давньоруські розспіви, середньовічні паралітургічні пісні - італійські лауди, іспанські та португальські кантиги, одноголосні кондукти і т. п.
| |
| | | | |
| − | У Древній Греції монодією називали спів одного співака в супроводі авлосу, кіфари або ліри. Італійські музичні теоретики XVII століття застосовували цей термін до будь-якого твору, написаного для голосу з інструментальним супроводом.
| |
| | | | |
| − | У візантійській літературі монодією називався також твір, присвячений опису трагічної події у формі траурної оди, наприклад, «Монодія на падіння Константинополя» Йоанна Євгеніка, «Монодія на полеглих в Фессалоніці» Димитрія Кідоніса.
| |
| − | Сапфо́, Сафо, Сапфо Мітіленська (грец. Σαπφώ) (бл. 630 до н. е. — 570 до н. е.) — давньогрецька поетеса, представниця монодичної пісенної лірики. Уродженка острова Лесбос, міста Мітіліні. Перша в історії літератури оспівувала чуттєву любов між жінками, їй приписують оспівування лесбійської любові. Була засновницею та начальницею «Дому Муз» при храмі Афродіти, гуртка знатних дівчат, яких навчала музиці, віршуванню, й танцям. У центрі її лірики — теми любові, ніжного спілкування подруг, дівочої краси. Вірші відрізняються метричною розмаїтістю, за ім'ям Сапфо отримали назву сапфічна строфа.
| |
| | | | |
| − | == Сапфо ==
| |
| | | | |
| | | | |
| − | Сапфо — відома поетеса часів античності, що створювала поезії у жанрі меліки (пісенної лірики). Сапфо високо цінували митці античної доби, давньогрецький філософ Платон назвав десятою музою, Катулл та Горацій її наслідували. Розповідають, що Солон — знаменитий реформатор VI століття, почувши вірші Сапфо, сказав, що не хоче помирати раніше, ніж вивчить їх напам'ять.
| |
| | | | |
| − | На острові Лесбос карбували монети із зображенням поетеси. Пісні її співали в усіх еллінських землях. Лірика Сапфо мала великий вплив на Евріпіда, в п'єсах якого вперше в давньогрецькій драматичній поезії показано муки і шал кохання. Образ поетеси часто зустрічається у творах живописців, скульпторів, романістів, драматургів. Згодом її перекладатимуть Іван Котляревський та Іван Франко, Агатангел Кримський. Не обходять її й сучасні перекладачі.
| + | [[Category:Студенти]] |
