Відмінності між версіями «Типи мережевих призначених для користувача інтерфейсів АТМ»
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
В основному, ідея контролю проходження в мережах АТМ зводиться до дії на локальний сегмент, не зачіпаючи при цьому сегментів, що відчувають себе добре, і добиваючись максимальної пропускної спроможності там, де це можливо.<br> | В основному, ідея контролю проходження в мережах АТМ зводиться до дії на локальний сегмент, не зачіпаючи при цьому сегментів, що відчувають себе добре, і добиваючись максимальної пропускної спроможності там, де це можливо.<br> | ||
| + | [[Image:Рис.1.jpg]] | ||
[[Статистичне мультиплексування]] | [[Статистичне мультиплексування]] | ||
Поточна версія на 12:57, 14 квітня 2009
Перш за все - це інтерфейс, орієнтований на підключення до локальних мереж, що оперують кадрами даних (сімейства IEEE 802.x і FDDI). В цьому випадку апаратура інтерфейсу повинна транслювати кадри локальної мережі в елемент передачі мережі АТМ, виступаючої як глобальна магістраль, що зв'язує два значно віддалені один від одного сегменти локальної мережі.
Альтернативою може служити інтерфейс, призначений для обслуговування кінцевих вузлів, безпосередньо оперуючих форматами даних АТМ. Такий підхід дозволяє підвищити ефективність мереж, що вимагають значних об'ємів передачі даних. Для підключення кінцевих користувачів до такої мережі використовуються спеціальні мультиплексори.
У метою адміністрування такої мережі на кожному пристрої виконується деякий "агент", що підтримує обробку адміністративних повідомлень, управління підключеннями і обробку даних відповідного протоколу управління.
Формат даних АТМ
Пакет АТМ, визначений спеціальним підкомітетом ANSI, повинен містити 53 байти.
5 байтів зайнято заголовком, інші 48 - змістовна частина пакету. У заголовку 24 біти віддано ідентифікатору VCI, 8 біт - контрольні, 8 біт, що залишилися, відведені для контрольної суми. З 48 байт змістовної частини 4 байта може бути відведено для спеціального адаптаційного рівня АТМ, а 44 - власне під дані. Адаптаційні байти дозволяють об'єднувати короткі пакети АТМ в крупнішу суть, наприклад, в кадри Ethernet. Контрольне поле містить службову інформацію про пакет.
Рівень протоколу АТМ
Місце АТМ в семирівневій моделі ISO - десь в районі рівня передачі даних. Правда, встановити точну відповідність не можна, оскільки АТМ сама займається взаємодією вузлів, контролем проходження і маршрутизацією, причому здійснюється це на рівні підготовки і передачі пакетів АТМ. Втім, точна відповідність і положення АТМ в моделі ISO не такі важливі. Істотніше - зрозуміти спосіб взаємодії з існуючими мережами TCP/IP і особливо з додатками, що вимагають безпосередньої взаємодії з мережею.
Додаткам, що мають безпосередній інтерфейс АТМ, доступні переваги, що надаються гомогенним мережевим середовищем АТМ.
Основне навантаження покладене на рівень "Управління віртуальними з'єднаннями ATM", що дешифрує специфічні заголовки АТМ, що встановлює і розриває з'єднанання, що здійснює демультиплексування і що виконує дії, які від нього потрібні протоколом, що управляє.
Фізичний рівень
Хоча фізичний рівень і не є частиною специфікації АТМ, він враховується багатьма стандартизуючими комітетами. В основному, фізичний рівень розглядається як специфікація SONET (Synchronous Optical Network) - міжнародний стандарт на високошвидкісну передачу даних. Визначені чотири типу стандартних швидкостей обміну: 51, 155, 622 і 2400 Мбіт/сек, відповідних міжнародній ієрархії цифрової синхронної передачі (Synchronous Digital Hierarchy - SDH). SDH специфікує, яким чином дані фрагментуються і передаються синхронно по оптоволоконних каналах, не вимагаючи при цьому синхронізації каналів і тактових частот всіх вузлів, що беруть участь в процесі передачі і відновлення даних.
Контроль проходження даних
Із-за високої продуктивності мереж АТМ механізм, традиційно використовуваний в мережах ТСР, непридатний. Якби контроль проходження був покладений на зворотний зв'язок, то за час, поки сигнал зворотного зв'язку, дочекавшись виділення каналу і пройшовши всі стадії перетворення, досягне джерела, той встигне передати декілька мегабайт в канал, не тільки викликавши його перевантаження, але, можливо, повністю блокувавши джерело перевантаження.
Більшість стандартізующих організацій згідно з необхідністю цілісного підходу до контролю проходження. Його суть така: сигнали, що управляють, формуються у міру проходження даних на будь-якій ділянці ланцюга і відпрацьовуються на будь-якій найближчому передавальному вузлі. Одержавши відповідний сигнал, призначений для користувача інтерфейс може вибрати, як йому поступити - зменшити швидкість передачі або повідомити користувача про те, що переповнювання має місце.
В основному, ідея контролю проходження в мережах АТМ зводиться до дії на локальний сегмент, не зачіпаючи при цьому сегментів, що відчувають себе добре, і добиваючись максимальної пропускної спроможності там, де це можливо.
