Торговиця - Історія редагувань

4022443 в 14:11, 7 грудня 2015

2015-12-07T14:11:58Z

4022443: /* Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF */

2015-12-07T14:10:59Z

‎Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF

4022443: /* Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF */

2015-12-07T14:10:42Z

‎Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF

4022443: /* Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF */

2015-12-07T14:09:44Z

‎Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF

4022443 в 14:08, 7 грудня 2015

2015-12-07T14:08:10Z

4022443 в 14:04, 7 грудня 2015

2015-12-07T14:04:33Z

4022443 в 14:03, 7 грудня 2015

2015-12-07T14:03:37Z

4022443 в 14:02, 7 грудня 2015

2015-12-07T14:02:21Z

4022443: /* Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF */

2015-12-07T14:00:02Z

‎Рідне місто або село на карті України Google ПБ.GIF

4022443: /* Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю" */

2015-12-07T13:59:29Z

‎Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 Орган місцевого самоврядування — Торговицька сільська рада.
-Історія[ред. • ред. код]
+<big>Історія</big>
 На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка.

@@ Рядок 56: / Рядок 56: @@
 Голодомор
-Під час Голоду 1932–1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5].<big><big>Великий текст</big></big>
+Під час Голоду 1932–1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5].
 ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==

@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 Згодом терен Торговиці належав до «пустих земель» Умані.
-— тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький.
+Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2].
-— у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро.
+За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — іудейської.
-Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому.
+Голодомор
-−
-— належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років).
-−
-— перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб).
-−
-— Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому.[1]
-−
-травня 1792 — С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію».
-−
-— тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137).
-−
-Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2].
-За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — іудейської[3].
+Під час Голоду 1932–1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5].<big><big>Великий текст</big></big>
 ==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==

← Попередня версія		Версія за 14:09, 7 грудня 2015
Рядок 18:		Рядок 18:

	[[https://docs.google.com/presentation/d/1XSP-bo4n7TRxs8snwT_dkpdsM3RTr78rwWW_rIz3SE0/edit#slide=id.gec2422311_0_24]]		[[https://docs.google.com/presentation/d/1XSP-bo4n7TRxs8snwT_dkpdsM3RTr78rwWW_rIz3SE0/edit#slide=id.gec2422311_0_24]]
		+
		+	Торго́виця — село (давніше місто) в Новоархангельському районі Кіровоградської області (Україна).
		+
		+	Розташоване на березі ріки Синюха (ліва притока р. Південний Буг), на протилежному березі — районний центр Новоархангельськ.
		+
		+	Населення — 2 534 особи.
		+
		+	Орган місцевого самоврядування — Торговицька сільська рада.
		+	Історія[ред. • ред. код]
		+
		+	Місце розкопок в Торговиці. Через річку Синюху видно Новоархангельськ.
		+
		+	Магазини в Торговиці
		+
		+	Торговиця, вулиця Котовського
		+
		+	Торговиця, вулиця Івана Сірка
		+
		+	Торговицьке ПТУ № 30
		+
		+	Синюха між Торговицею і Новоархангельськом
		+	На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка.
		+
		+	Перша письмова згадка про Торговицю датується 1331 роком. Близькість лісів спричинила розвиток тут бортництва, теслярства та бондарства; поширення набуло ткацтво. Розташування міста на перетині торгових шляхів з Галицько-Волинського князівства, Володимиро-Суздальщини та Київщини зробило Торговицю одним з міжнародних центрів обміну товарами на землях ВКЛ.
		+
		+	Поруч із містом восени 1362 року відбулася відома битва між військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами татарських правителів на Поділлі, яка закінчилася розгромом татар і переходом їхніх земель під владу Литви.
		+
		+	Місто, яке виникло тут за литовських часів, було знищене Менглі-Гіреєм наприкінці 15 століття. 1575 року Мацєй Стрийковський ще бачив тут мури давнього міста.
		+
		+	Згодом терен Торговиці належав до «пустих земель» Умані.
		+
		+	1609 — Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського.
		+
		+	1669 — тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький.
		+
		+	1675 — у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро.
		+
		+	Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому.
		+
		+	1732 — належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років).
		+
		+	1773 — перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб).
		+
		+	1776 — Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому.[1]
		+
		+	14 травня 1792 — С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію».
		+
		+	1885 — тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137).
		+
		+	Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2].
		+
		+	За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — іудейської[3].

	==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==		==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==

@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
   <TR>
-   <TD  height=24px;>   </TD><TD>     </TD>
+   <TD  height=24px;> 1609     </TD><TD>  Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського.   </TD>
   </TR>
-<TR><TD height=24px> 1609   </TD><TD>    </TD></TR>
+<TR><TD height=24px> 1669   </TD><TD>   тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький.  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>      </TD><TD>    </TD></TR>
+<TR><TD height=24px>   1675   </TD><TD>  у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро. Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому.  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+<TR><TD height=24px>   1732     </TD><TD> належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років).  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+<TR><TD height=24px>    1773   </TD><TD> перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб).  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+<TR><TD height=24px>   1776     </TD><TD> Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+<TR><TD height=24px>   14 травня 1792    </TD><TD> С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію».  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>
+<TR><TD height=24px>   1885    </TD><TD>  тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137).  </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>      </TD><TD>   </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>     </TD><TD>   </TD> </TR>
-<TR><TD height=24px>     </TD><TD>   </TD></TR>
-<TR><TD height=24px>     </TD><TD>   </TD></TR>
 </TABLE>

@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 <TABLE BORDER=1>
   <TR>
-   <TH> Дата         </TH> <TH>   Історична подія   </TH> 1609
+   <TH> Дата         </TH> <TH>   Історична подія   </TH>
   </TR>
@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
   </TR>
-<TR><TD height=24px> GFHGHGHTGH      </TD><TD>    </TD></TR>
+<TR><TD height=24px> 1609   </TD><TD>    </TD></TR>
 <TR><TD height=24px>      </TD><TD>    </TD></TR>
 <TR><TD height=24px>       </TD><TD>   </TD></TR>

← Попередня версія		Версія за 14:00, 7 грудня 2015
Рядок 18:		Рядок 18:

	[[https://docs.google.com/presentation/d/1XSP-bo4n7TRxs8snwT_dkpdsM3RTr78rwWW_rIz3SE0/edit#slide=id.gec2422311_0_24]]		[[https://docs.google.com/presentation/d/1XSP-bo4n7TRxs8snwT_dkpdsM3RTr78rwWW_rIz3SE0/edit#slide=id.gec2422311_0_24]]
−
−	~~{\| class="wikitable" border="1"~~
−	\|
−	~~{\| class="wikitable" border="1"~~
−	\|-
−	~~! заголовок 1~~
−	~~! заголовок 2~~
−	~~! заголовок 3~~
−	\|-
−	\| 1609, Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського.
−	~~\| рядок 1, комірка 2~~
−	~~\| рядок 1, комірка 3~~
−	\|-
−	~~\| рядок 2, комірка 1~~
−	~~\| рядок 2, комірка 2~~
−	~~\| рядок 2, комірка 3~~
−	\|}
−	~~{\| class="wikitable" border="1"~~
−	\|-
−	~~! заголовок 1~~
−	~~! заголовок 2~~
−	~~! заголовок 3~~
−	\|-
−	~~\| рядок 1, комірка 1~~
−	~~\| рядок 1, комірка 2~~
−	~~\| рядок 1, комірка 3~~
−	\|-
−	~~\| рядок 2, комірка 1~~
−	~~\| рядок 2, комірка 2~~
−	~~\| рядок 2, комірка 3~~
−	\|}
−	\|}

	==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==		==Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"==